Фінансовий ринок та його роль в сучасній економіці

Фінансовий ринок (в економічному аспекті) — сукупність економічних відносин з приводу організації купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал і привласнення на цій основі частини необхідного і додаткового продукту.

 

Фінансовий ринок спрямовує в єдине русло рух інших форм капіталу, а також ринковий механізм. Він наймобільніший, оскільки гроші — найрухливіша форма власності. Фінансовий ринок (насамперед грошовий) найбільше відповідає вимогам досконалої конкуренції, що зумовлено однорідністю товару, наявністю інформації про цей об'єкт торгівлі тощо. Об'єктами фінансового ринку є особисті заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталів та ін., а його основними важелями — попит, пропозиція на позичковий капітал та його ціна.

 

Продавцями капіталу на фінансовому ринку в сучасних умовах є страхові компанії, пенсійні фонди (як основні інститути), комерційні та інвестиційні банки, інвестиційні компанії, ощадно-зберігальні асоціації, заможні верстви населення тощо. У багатьох країнах це також різні міжнародні фінансово-кредитні організації, транснаціональні банки та ін. Покупці капіталу на фінансовому ринку — промислові, торговельні компанії, держава і населення. Водночас вони самі продають цей товар.

 

Розрізняють короткотерміновий (грошовий) і довготерміновий (ринок капіталів) фінансовий ринок. Грошовий ринок, у свою чергу, поділяють на обліковий (об'єктами купівлі-продажу є векселі державної скарбниці та комерційні векселі, короткотермінові цінні папери, що мають високу ліквідність), міжбанківський (на якому тимчасово вільні грошові кошти кредитних установ банки розміщують у формі міжбанківських депозитів на короткий термін). На ринку капіталів обертаються довготермінові позики й цінні папери. Тому довготерміновий фінансовий ринок поділяють на ринок довготермінового кредиту і ринок цінних паперів.

Ринок праці. Безробіття; причини та наслідки

Ринок праці – ринок одного з факторів виробництва, де домогосподарства в ролі найманих робітників пропонують свою працю, а фірми - виробники товарів та послуг (працедавці) – потребують її. На ринку праці встановлюється ціна праці – ставка заробітної плати – та обсяг використання праці.

Праця (або послуги праці) – один з основних факторів виробництва, власниками якого є домогосподарства; це фізичні і розумові здібності людей, що можуть бути використані у виробництві благ.

Обсяг використання праці вимірюються у годинах роботи протягом певного періоду (отже, праця – це потокова величина). Запаси праці в економіці вимірюються показником робоча сила: це працездатне населення, тобто кількість людей, які досягли певного віку (в Україні 16 років) і працюють або хоча й не мають роботи, то шукають її чи очікують, що їм запропонують роботу.

Працедавець – це фірма, яка, виходячи із попиту на свою продукцію, утворює вторинний попит на працю та надає можливість найманим робітникам працювати та отримувати заробітну плату.

Фірма визначає попит на працю, входячи із співставлення вигод від використання праці з її вартістю. Зокрема, при аналізі доцільності збільшення використання обсягів праці на одиницю порівнюють додаткові вигоди із додатковою вартістю.

Безробіття - це незайнятість у виробництві працездатного населення, яке бажає мати роботу. Розрізняють такі форми безробіття:

1. фрикційне (добровільне)

2. структурне

3. циклічне

4. сезонне

5. приховане*4

Проблема фрикційного безробіття*5 - проблема тривалості перебування певної кількості людей без роботи у проміжку, коли вони залишили одну роботу і ще не влаштувалися на іншу. Для оцінки величини фрикційного безробіття необхідно врахувати дві обставини: кількість людей, що добровільно змінили роботу, і тривалість їх перебування " між роботами".

До економічних причин виникнення безробіття відносяться:

а). Висока ціна робочої сили (зарплата), яку вимагають її продавець або профспілка.

Поведінка покупця (роботодавця) на ринку робочої сили визначається в даних умовах співвіднесенням витрат на купівлю робочої сили та доходу, який він отримає від її використання протягом певного періоду часу з тими витратами, які він понесе на покупку машини, що замінює робочу силу і того результату, який принесе йому ця машина. Якщо таке порівняння буде на користь машини, то підприємець відмовиться від покупки робочої сили і віддасть перевагу машині. Робоча сила людини буде непроданої, а сам він опиниться в ролі безробітного. Науково-технічних прогрес і підвищення технічної будови виробництва є одна з причин зростання безробіття в сучасних умовах.

б). Низька ціна робочої сили (зарплата), яку встановлює покупець (роботодавець)

У цьому випадку продавець (найманий робітник) відмовляється продавати за безцінь свою робочу силу і шукає іншого покупця. Протягом певного часу він може залишатися без роботи і ставитися до категорії безробітних.

в). Відсутність вартості, а відповідно і ціни робочої сили.

У суспільстві завжди є люди, які не можуть бути залучені в процес виробництва через відсутність у них робочої сили як такої або наявності робочої сили настільки низької якості, що покупець (роботодавець) не бажає її купувати. Це бродяги, декласовані елементи, інваліди тощо Ця категорія громадян, як правило, назавжди втрачає роботу і надію її знайти і потрапляє в розряд застійних безробітних.

Таким чином, основною причиною виникнення безробіття є порушення рівноваги на ринку робочої сили. Це нерівновагу особливо посилюється в періоди економічних спадів, воєн, стихійних лих і т.п

Безробіття - це невід'ємний супутник ринкової економіки. Резерв робочої сили в межах природної норми є одним з факторів її ефективного функціонування.

Наслідки безробіття

Безробіття тягне за собою серйозні економічні і соціальні витрати. Одне з головних негативних наслідків безробіття - неробочий стан працездатних громадян і, відповідно, випущена продукція. Якщо економіка не в змозі задовольнити потреби в робочих місцях для всіх, хто хоче і може працювати, хто шукає роботу і готовий приступити до неї, хто хоче і може працювати, хто шукає роботу і готовий приступити до неї, то втрачається потенційна можливість виробництва товарів і послуг. Отже, безробіття заважає суспільству розвиватися і рухатися вперед з урахуванням своїх потенційних можливостей. У кінцевому підсумку це розглядається як зниження темпів економічного зростання, відставання обсягів збільшення валового національного продукту. Недовикористання виробничих можливостей суспільства піддається прогнозуванню. Так, деякі економісти вважають, що перевищення на 1 відсоток зайнятості веде до відставання реального обсягу валового національного продукту на 2,5 відсотків від потенційного ВНП.

Крім суто економічних витрат, не можна скидати з рахунків і значні соціальні та моральні наслідки безробіття, її негативний вплив на суспільні цінності і життєві інтереси громадян.

Безробіття, яким би рівнем вона не вимірювалася, це завжди трагедія для тих, хто не має роботи і не може отримати законне джерело існування. Більше того, її наслідки виходять далеко за рамки матеріального достатку. Тривала бездіяльність веде до втрати кваліфікації, що остаточно вбиває надію знайти роботу за фахом. Втрата джерела існування і жалюгідне існування призводять до занепаду моральних підвалин, втрати самоповаги, розпаду сім'ї і т.д. Дослідники знаходять прямий зв'язок між зростанням самогубств, вбивств, психічних захворювань, смертності від серцево-судинних захворювань і високим рівнем безробіття. Нарешті, історія переконливо показує, що масове безробіття призводить до швидких, іноді дуже бурхливим соціальним і політичним змінам. Саме тому держава не повинна покладатися на саморегулюючу роль ринку в питаннях зайнятості, а активно втручатися в цей процес.