До суб'єктивних чинників відносять психолого-традиційні, естетичні, природно-кліматичні.

Психолого-традиційні чинники — це зміни смаків та уподобань споживачів, місцеві, національні традиції, виховання, релігійні звичаї.

Естетичні чинники включають зміни у моді, розвиток промислового дизайну.

Природно-кліматичнї чинники — це клімат, рельєф та місцезнаходження, флора і фауна.

Однак надалі головну увагу при розгляді чинників пропозиції ми приділятимемо ціновому чиннику.

ЗАКОН ПРОПОЗИЦІЇ

Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним економічним законом — законом пропозиції. Пропозиція стосується насамперед економічної діяльності виробників, тобто основних суб'єктів конкурентної боротьби. Отже, процесом-причиною закону пропозиції виступає зміна ціни: вона може знижуватись або зростати. Цей процес тісно пов'язаний з певною масою товарів, послуг, що пропонується споживачам.

Якщо ціна знижується, то при тій самій масі товарів і послуг підприємець одержує менше коштів від реалізації і навпаки. У другому випадку, коли ціна зросла, коштів стає більше. Як бачимо, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції на відміну від закону попиту існує прямий зв'язок.

У кожний конкретний момент, як правило, зміна ціни означає, що маса товарів і послуг виробляється (надається) при тих самих витратах виробництва. Ця обставина змушує виробників змінювати тактику. Насправді витрати виробництва не змінились, але цю саму масу товарів і послуг через зниження ціни продано дешевше. Різниця між сумою реалізації та витратами виробництва зменшилась, отже, виробник одержав менший прибуток. Норма прибутку знизилась. Це досить серйозний привід для оцінки доцільності виробництва цього виду товару.

Підприємець має вжити заходів щодо зміни асортименту товару або щодо зниження витрат виробництва. Закон пропозиції, по суті, вимагає привести пропозицію у відповідність з існуючим попитом або знизити витрати виробництва, узгодити їх з новою ціною.

КРИВА ПРОПОЗИЦІЇ ТА ЇЇ ЗМІНИ

Точка А на кривій пропозиції ПП (рис. 3) показує більш високий рівень ціни Ц, який склався на ринку, і обсяг товарів Т, який також зріс. Точка В відбиває ситуацію, яка змінилася: зниження ціни до рівня Ц2, якому відповідає скорочення пропозиції до продажу товарів Т2. Отже, з рис. 29 видно, що пропозиція товарів має вигляд кривої з позитивним нахилом, що відображує залежність між двома змінними — ціною товару і його кількістю або обсягом для продажу на ринку.

 

 

Рис. 3. Крива пропозиції

Крива пропозиції, по суті, є ілюстрацією дії закону пропозиції, тобто за інших однакових умов, чим вища ціна товару, тим більше їх може бути вироблено і запропоновано до продажу на ринку. Рух кривої донизу від точки А до точки В означає зниження товарного обміну на ринках під впливом зниження цін на ці товари.

Еластичність пропозиції товарів характеризує відносні зміни цін товарів та кількості їх, запропонованої до продажу.

Інтенсивність цих змін неоднакова. Вона може показувати загальну сукупну еластичність пропозиції, стосуватися пропозиції одиничної еластичності (за якої 1 відсоток збільшення ціни товарів зумовлює збільшення на 1 відсоток пропозиції їх для продажу на ринку).

При нееластичній пропозиції збільшення ціни не має будь-якого впливу на збільшення кількості товарів, що пропонується до продажу.

Еластичність пропозиції сприяє встановленню так званої нормальної ціни рівноваги (тобто рівноважної ціни).

 

Конкуренція.Види конкуренції

Конкуренція -це суперництво між учасниками ринкового господарства за кращі умови виробництва, купівлі і продажу товарів. Існують і інші визначення конкуренції. Наприклад, конкуренція - економічна боротьба, суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг за задоволення своїх інтересів, пов`язаних з продажем цієї продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам.

конкуренція - змагальна робота між товаровиробниками за найбільш вигідні сфери застосування капіталу, ринків збуту, джерел сировини і одночасно дуже дієвий механізм стихійного регулювання пропорцій суспільного виробництва.

Конкуренція - це суперництво суб`єктів господарської діяльності для досягнення найбільш високих результатів у своїх інтересах. Вона існує завжди і скрізь, де між суб`єктами виникає суперництво щодо забезпечення своїх інтересів.

Як економічні відносини конкуренція виражає причинно-наслідкову залежність між інтересами суб`єктів господарювання до суперництва і результатами розвитку економіки.

Конкуренція має важливе значення в житті суспільства. Вона стимулює діяльність самостійних господарських одиниць. Через конкуренцію товаровиробники в певній мірі контролюють один одного. Їх боротьба за споживача призводить до зниження цін, зменшення витрат виробництва, поліпшення якості продукції, прискорення науково-технічного прогресу.

Види конкуренції

Існує чотири можливі конкурентні структури, що визначають собою вид ринку:

Чиста (або досконала, вільна) конкуренція

Монополістична конкуренція

Олігополія

Чиста (абсолютна) монополія.

Ринок, на якому переважає чиста конкуренція, складається з безлічі продавців і покупців якого-небудь схожого товарного продукту, наприклад, пшениці, міді, цінних паперів. Жоден окремий покупець або продавець не робить великого впливу на рівень поточних ринкових цін товару. Продавець не в змозі запросити ціну вище ринкової, оскільки покупці можуть вільно придбати будь-яку необхідну їм кількість товару по цій ринковій ціні. Не будуть продавці ставити ціну і нижче ринкової, оскільки можуть продати все, що потрібно, за існуючою ринковою ціною. Попит абсолютно еластичний. Ринок для кожної фірми невеликий. Новим фірмам легко потрапити на ринок, неможливі обмежувальні переваги так як товари і ціни однакові. Важливу роль відіграє надійна репутація фірми. Продавець на цих ринках не витрачає багато часу на розробку стратегії маркетингу, бо доти, поки ринок залишається ринком чистої конкуренції, роль маркетингових досліджень, діяльності з розробки товару, політики цін, реклами, стимулювання збуту і інших заходів мінімальна.

Ринок монополістичної конкуренції складається з безлічі покупців і продавців, які заключають угоди не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін. Наявність діапазону цін пояснюється здатністю продавців запропонувати покупцям різні варіанти товарів. Реальні вироби можуть відрізнятися один від одного якістю, властивостями, зовнішнім оформленням, але ці відмінності, якщо вони є, дуже незначні. Відмінності можуть полягати в супутніх товару послугах. Покупці бачать різницю в пропозиціях і готові платити за товари по-різному. Щоб виділитися чимось, крім цін, продавці прагнуть розробити різні пропозиції для різних ринкових сегментів і широко користуються практикою присвоєння товарам марочних назв, рекламою, методами особистого продажу. У зв`язку з наявністю великого числа конкурентів, стратегії їх маркетингу менше впливають на кожну окрему фірму, ніж в умовах монопольного ринку.

Ринок олігополії (олігополістична конкуренція) складається з невеликого числа продавців, дуже чутливих до політики ціноутворення і маркетингових стратегій один одного. Товари можуть бути схожими (сталь, алюміній), а можуть бути і несхожими (автомобілі, персональні комп`ютери). Невелике число продавців пояснюється тим, що новим претендентам важко проникнути на цей ринок. Кожен продавець чутливо реагує на стратегію і дії конкурентів. Олігополіст ніколи не відчуває впевненості, що може домогтися якогось довгострокового результату за рахунок зниження цін. З іншого боку, якщо олігополіст підвищить ціни, конкуренти можуть не наслідувати його приклад, і тоді йому доведеться або повертатися до колишніх цін, або ризикувати втратою клієнтури на користь конкурентів.

При чистій монополії на ринку всього один продавець. Це може бути державна організація (наприклад, поштове відомство), приватна регульована монополія, або приватна нерегульована монополія. В кожному окремому випадку ціноутворення складається по-різному. У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії встановлювати розцінки, що забезпечують «справедливу норму прибутку», що дасть організації можливість підтримувати виробництво, а при необхідності і розширювати його. І навпаки, в разі нерегульованої монополії фірма сама вільна встановлювати будь-яку ціну, яку тільки витримає ринок. І, тим не менш, по ряду причин, фірми не завжди виставляють максимально можливу ціну - тут і небажання залучати конкурентів, і прагнення швидше проникнути - завдяки невисоким цінам - на всю глибину ринку.

Конкуренція — це боротьба між продавцями товарів і послуг за найбільш вигідні ринки збуту. Конкуренція виступає тим стимулюючим фактором, який примушує виробників продукції підвищувати її якість і одночасно знижувати затрати на виробництво цієї продукції.

Конкуренція є необхідною за умови, коли пропозиція перевищує попит, і зазвичай виникає між товарами, а не підприємствами. Тому кожна фірма має чітко визначити:

• які види конкурентної боротьби є на ринку збуту, де вона діє:

• які саме фірми-конкуренти представляють той чи інший вид конкуренції.

Класифікують такі види конкуренції: функціональна, видова, предметна та цінова

Функціональна конкуренція — конкурентна боротьба, яка виникає тоді, коли одна і та ж потреба задовольняється по-різному (різними функціональними способами).

Видова конкуренція — конкурентна боротьба, яка виникає між товарами однієї видової групи, але різного оформлення.

Предметна конкуренція — конкурентна боротьба між аналогічними товарами різних підприємств.

Цінова конкуренція — конкурентна боротьба, в результаті якої захоплення більшої частки ринку відбуватиметься в разі зниження ціни

 

Поняття ринку. Види ринків

Ринок є формою взаємовідносин між окремими учасниками, що самостійно функціонують, –– продавцями та покупцями (рис. 1.1).

Тобто, ринок — це сфера обміну товарів та послуг на гроші і грошей — на товари та послуги. Грошові доходи учасників ринку витрачаються, як правило, не повністю: частина їх іде на нагромадження капіталу для виробництва та на заощадження.

Рис.1.1. Загальна схема ринку

Ринкова модель економіки містить три головні категорії — пропозицію, попит і ціну. Блок виробників (див. рис.1.1) — це пропозиція, а блок споживачів — попит, взаємовідносини яких врівноважуються ринковими цінами. Поруч із цими категоріями існує конкуренція, сутність якої полягає у свободі вибору економічних рішень учасниками ринкових відносин в умовах суперництва за максимізацію вигоди: для продавців — прибутку, для покупців — споживчої корисності.

Важливу роль у статистичному аналізі має правильний вибір об’єкта дослідження, у зв’язку з чим необхідно орієнтуватися в класифікації ринків (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Види ринків

Групувальна ознака Вид ринку

1.Національні кордони Внутрішній; зовнішній (міжнародний); світовий

2.Об’єкт обміну Ринок товарів; ринок послуг(ринкові та неринкові послуги); ринок капіталу;ринок робочої сили

 

3.Галузева належність товару Ринок автомобілів, ринок чорних металів, ринок зерна і т. д.

 

4.Характер торговельних взаємовідносин Вільний; замкнутий; регульований

5.Співвідношення попиту і пропозиції Ринок продавця (пропозиція менша за попит або динаміка товарних запасів нижча за динаміку товарообороту); ринок покупця (пропозиція більша за попит або динаміка товарних запасів випереджає динаміку товарообороту)

 

6. Функціональне призначення товару Ринок споживчих товарів; ринок сировинних (проміжних) товарів; ринок капітальних (інвестиційних) товарів

 

Загальний товарний ринок складається з локальних ринків окремих товарів та послуг.

Ці субринки, становлячи єдину систему відносин купівлі-продажу, утворюють національний для всієї країни товарний ринок.

Ринки і, відповідно, субринки залежно від типу покупця поділяються на оптовий ринок, де покупцями є виробники та місцеві споживачі; біржовий ринок товарів, який виступає не тільки як посередник між продавцем і покупцем, але і як інструмент формування і прогнозування ринкових цін; торговельно-посередницький ринок, де покупцями є торговельні підприємства, що придбавають товар для подальшого продажу (дистриб’ютори різного типу); роздрібний споживчий ринок, де покупцями виступають кінцеві споживачі, що придбавають товар для особистого споживання і для домашнього господарства.

Ринки являють собою інститути, які існують для полегшення обміну, тобто вони існують для скорочення витрат з трансакцій обміну. Створення ринків є справою підприємців.

Роль держави у формуванні і розвитку товарних ринків зводиться до здійснення необхідних заходів із законодавчого і нормативного регулювання, спрямованих на забезпечення дотримання усіма учасниками ринку економічного правопорядку і захисту їхніх економічних прав і свобод, а також інтересів суспільства та держави. Головна мета державної політики у сфері товарних ринків — це підтримка конкурентоспроможності вітчизняних виробників і водночас розвиток конкуренції на внутрішньому ринку.

Статистика має відбити стан ринку, охарактеризувати його структуру та динаміку, оцінити його коливання, виявити вплив факторів, що діють на ринку, задовольнити потреби користувачів різних рівнів у високоякісній інформації.

Аналіз ринку складається з вивчення:

товару, його здатності задовольнити наявні і перспективні потреби споживачів, конкурентоспроможності, відповідності законодавчим нормам і правилам;

безпосередньо ринку, його географічного положення, сегментації, місткості ринку, його товарної і фірмової структури,

кон’юнктури, тенденцій розвитку тощо;

споживачів –– як наявних, так і потенційних, їх сегментації, потреби, ступеня їх задоволення, впливу на них факторів;

конкурентів, їх складу і оцінки результатів діяльності.