Назвіть основні складові туристичної індустрії.

Основні види туризму.

Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак існують такі види туризму:
- дитячий;
- молодіжний;
- сімейний;
- для осіб похилого віку;
- для інвалідів;
- культурно-пізнавальний;
- лікувально-оздоровчий;
- спортивний;
- релігійний;
- екологічний (зелений);
- сільський;
- підводний;
- гірський;
- пригодницький;
- мисливський;
- автомобільний;
- самодіяльний тощо.

Класифікація
Види і напрями в туристичному бізнесі можна визначати виходячи з різних критеріїв. По спрямованості туристичних потоків:
- в'їзний туризм;
- виїзний туризм.
По цілях туризму:
культурно-пізнавальний туризм;
- оздоровчий туризм;
- освітній туризм;
- діловий туризм.

Цілі туризму

Під мотивами (цілями) туризму розуміють усі психологічні та фізичні чинники, щоспонукаютьлюдейобиратимісцепризначення, вякомувонисподіваютьсязадовольнитисвоїтуристичніпотребитабажання. Цімотивиможнаподілити на кількагруп:
1. Природні та кліматичнімотиви. Цімотиви туризму переважно є визначальними. Такіприродніфактори, як клімат, повітря, вода, рослинність.
гори, ліситощо, відіграютьважливу роль у розвиткурізнихвидів туризму. Природні та кліматичніелементивідносятьдопсихологічних і біологічних потреб населенняурбанізованихрегіонів.
2. Культурнімотиви туризму спонукають людей відвідуватиоб'єкти, якістановлятькультурнуспадщинукраїни: історичнімісця, археологічніпам'ятки, музеї, картиннігалереї, театри, народнемистецтвотощо.
3. Економічнімотиви, зокрема, вартістьподорожі, ціни у країніпризначеннясуттєвовпливають на туристів, які належать до класу з середніми та нижчими доходами.
4. Психологічнімотиви — цепсихологічні потреби туристів. Іззростаннямдоходів людей, а, отже, зниженнямекономічноїмотивації, психологічнімотивибільшоюміроювпливають на вибірмісцьпризначення.
Крімпереліченихосновнихмотивів туризму, існуютьдеякіспеціальні, врахуванняякихтакожмаєзначення для формуваннятуристичноїполітики та розвиткуекономіки туризму.
Найпоширенішимиспеціальними мотивами є:необхідністьзвільнитисявідповсякденноїроботи; прагненнявідпочити та розслабитися; бажаннязмінити обстановку та клімат; пошук романтики; можливістьзайнятися спортом та ін.

Чинники розвитку туризму

Чинникирозвиткуміжнародного туризму можнаподілити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх належать географічні, історичні, соціально-економічні та інші. Зовнішні — цедовкілля, в якомувідбуваєтьсяобмін потоками туристів з різнихкраїн, іншими словами — політичні та зовнішньоекономічнівідносини, щосклалисяміжпевноюкраїною та іншими державами, а такожміжнародне становище у відповідномурегіонісвіту.

Найважливішічинникирозвитку туризму другої полови ни XX ст.:
- Зростаннясуспільногодобробуту і прибутківнаселення, що в повоєнні роки істотновплинуло на структуру спожив чих витрат.
- Скороченняробочого часу і ріствільного часу. Наприклад, середньостатистичнавідпустка у ФРН з 12 днів (у 1950 р.) зросла до 31 дня (у 1987 р.).
- Стрімкийрозвитокнауково-технічногопрогресу. Успіхи в розвиткуавтомобільного транспорту, авіабудування, засобівкомунікації, інформаційнихтехнологійспричинили до автомобільного буму, стрімкогозбільшеннякількості авто, внаслідокзниженняїхціни та безпеки, дали поштовх до вдосконаленняповітряногосполучення і зменшенняцін на авіаквитки, до підвищеннябезпекиморськихперевезень.
- Урбанізація. Не знаходячизадоволеннявроботі, людинадругоїполовини XX ст. мала дедаліменшеможливостей для повноцінногооздоровлюючоговідпочинкувдома. Більша час тина населення в розвинутихкраїнах мешкала в містах. Міський стиль життявідрізняють, на думку західнихавторів, стрес і метушня, анонімність жит тя, відсутністьконтактів з людьми, стерильністьміськихпейзажів, відриввідприроди. Життялюдини в сучасномусуспільствічіткорозділилось на 3 фази — робота, будинок, вільний час. Самевільний час, і в першу чергу туризм, є для багатьох людей можливістютимчасовоївтечі з відчуженогосвіту великих міст і засобомповернення до природи.
- Трансформаціясуспільноїсвідомості. У 1950-1990-і рр. в західноєвропейськихкраїнахвідбулисьістотнізміни в структурідуховнихцінностейсуспільства. В. Фрейєрназиваєцейпроцес переходом «відсуспільстваробочого часу до суспільствавільного часу». Трансформаціясуспільноїсвідомостімаєнаступнітенденції: зміна в системідуховнихцінностейспоживача; зміна в теоретичній концепції вільного часу.

8. Чому на сьогоднішній день складно створити єдину і універсальну систему класифікації туризму?
На сьогоднішній день фахівці виділяють безліч видів і напрямів у туризмі, які інтенсивно розвиваються, постійно поповнюючись новими компонентами. Це відбувається в першу чергу завдяки все зростаючій обізнаності і підвищеній вимогливості до подорожей, які обирають сучасні мандрівники. Туроператорам доводиться організовувати все більш витончені подорожі до все більш екзотичніших, нерідко екстремальних і досить небезпечних куточків земної кулі (подорожі до гирл «сплячих» вулканів, проведення уїкендів у в'язницях, перебування в племенах „людоїдів”, проведення свят і рольових ігор в печерах, підземних міських комунікаціях, сплави на плотах по бурхливих гірських річках і водоспадах і т.д.). Стрімкий розвиток науки і техніки відкриває нові можливості для індустрії туризму (тури в підводні міста, космічний туризм і ін.).

Для того, щоб найраціональніше і повно класифікувати види туризму, в першу чергу необхідно відповісти на такі запитання:

- де проходитиме подорож (країна прибуття, дальність подорожі, обсяг території);

- коли проходитиме подорож;

- хто подорожуватиме (який вік, яка соціальна приналежність, який рівень доходів, стать, сімейний стан, рівень освіти, місце постійного мешкання, релігійні переконання і т.д.);

- з ким він подорожуватиме;

- з якою метою він подорожуватиме;

- який спосіб пересування і на якому виді транспортних засобів проходитиме подорож;

- який буде засіб розміщення під час подорожі;

- хто організовуватиме подорож;

- як довго продовжуватиметься подорож;

- у який час буде організовано подорож;

- які джерела фінансування подорожі

9. У чому полягає специфіка ділового туризму?

Діловий туризм— це подорожі, що здійснюються з метою участі в конгресах, зборах, семінарах і інших важливих ділових заходах.

Ділові поїздки організовуються, як правило, з повною культурною і екскурсійною програмою. У стандартну програму входить мешкання, сніданки, трансфери, оформлення візи. Додатково надаються такі послуги як: акредитація на виставку або вхідні квитки, послуги гідів, перекладачів, додаткові переїзди або оренда автомобіля і багато іншого, що може бути необхідним на тому чи іншому заході.

Діловий туризм — один з найперспективніших напрямів сучасного туризму. Високі темпи його розвитку визначають, в першу чергу, глобалізація світової економіки і “стирання кордонів”. Бізнесмени все частіше шукають і знаходять ділових партнерів за кордоном. Але, рушаючи в подібну подорож, вони хочуть не просто побувати на виставці, семінарі, конференції — вони їдуть за новими можливостями для свого бізнесу.

10. Чому неорганізований туризм охоплює все більшу кількість подорожуючих?

Неорганізований туризм — різновид туризму, при якому туристи самі обирають район подорожі, спосіб пересування, тип ночівлі, якість та кількість харчування. Неорганізований туризм за формами ділиться на самодіяльний та незалежний.

Неорганізований туризм у світі дуже популярний. Перш за все, у країнах, громадянство яких дозволяє подорожувати в інші країни без оформлення в’їзної візи (наприклад, громадяни країн Шенгенської угоди можуть пересуватися по всій Європі абсолютно вільно, громадянам США також не потрібна в’їзна віза до країн Шенгенської угоди та Канади). Відносно невеликі відстані, хороша транспортна мережа, можливість вільного перетину кордонів сусідніх держав, наявність багатьох екскурсійних об’єктів та інші важливі фактори вплинули на те, що частка неорганізованого туризму в Європі становить 80%. На жаль, неорганізований туризм може несприятливо впливати на навколишнє природне середовище, пам’ятки історії, культури та мистецтва, до того ж фінансові надходження для розвитку туристичної галузі від цього різновиду туризму ускладнюються двома основними факторами:

- переважно відсутністю елементарного сервісу в найпопулярніших регіонах серед неорганізованих туристів, а також нормативно-правової бази;

- відсутністю необхідних фінансових коштів для контролю за обладнанням неорганізованими туристами місць відпочинку на природних ландшафтах. Користуючись конституційним правом громадян на відпочинок, туристи будь-де ставлять намети, автомобілі, розкладають вогнища.

11. У чому специфічні відмінності масового туризму від елітарного?

Особливості сучасного етапу розвитку туризму розкриває поняття "масовий туризм", відображаючи процесі демократизації і розширення туристичного руху, особливо в країнах За ходу, де більше половини населення є споживачами туристичних товарі: і послуг. Поняття "масовий туризм" запроваджене і вживається як альтернатива аристократичному туризму XIX ст., окремим дорогим видам туризму, орієнтованим на обрану публіку, і туризму в країнах, що розвиваються, де його розвиток обмежений через низький рівень життя населення.

Масовий туризм варто відрізняти від популярного. Останній є туристичною діяльністю, що набула широкого визнання в суспільстві завдяки своїй привабливості й доступності. Означення "масовий" у складі термін характеризує кількісний бік поняття, а слово "популярний" — якісний

На відміну від масового елітарний туризм розрахований на заможних клієнтів. Для цієї категорії споживачів ціни не мають особливого значення, але вони висувають підвищені вимоги до якості пропонованих товарі і послуг. Елітарний туризм відіграє важливу роль у розвитку туристичного бізнесу загалом, надаючи йому імпульсу розвитку. Він сприяє впровадженню і поширенню нових, вищих стандартів обслуговування і, я наслідок, поліпшенню якості життя людей.

12. Які на ваш погляд перспективи в’їзного туризму?
Умовою ефективного розвитку в'їзного туризму є чіткий розподіл повноважень між центральними та регіональними галузевими органами влади, а також між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Доцільним є делегування органам місцевого самоврядування повноважень щодо розвитку місцевого туризму: створення регіональних туристичних корпорацій, туристичних інформаційних центрів, розбудови інфраструктури, залучення інвестицій тощо. Ефективному здійсненню делегованих повноважень може сприяти створена на рівні центрального органу виконавчої влади в галузі туризму робоча група фахівців, що на основі нормативно-правової бази України з урахуванням зарубіжного досвіду розроблятиме конкретний план заходів для кожного окремого туристичного регіону та дасть змогу втілити його в життя.

Заходами щодо удосконалення системи регулювання розвитку туризму, у тому числі, і в'їзного, можуть також стати:

- cтворення служби обліку й охорони туристичних ресурсів, в компетенцію якої б входило складання карт туристичних ресурсів кожної області, оцінка їх у балах, визначення першочерговості їх освоєння, розробка системи заходів щодо охорони природних ресурсів і відновлення пам'ятників культури;

- створення регіональних служб визначення попиту та реклами (особливості географічного положення, природних умов, унікальність культурної спадщини тощо зумовлюють необхідність визначення попиту і рекламування у кожному конкретному регіоні);

- вирішення питання підготовки управлінських кадрів в галузі туризму

13. У чому полягають сучасні тенденції розвитку туристичної індустрії?

Міжнародний туризм як найважливіша складова частина зовнішньоекономічної діяльності кожної з держав світового співтовариства є однією з найбільших і високоприбуткових галузей світової економіки. За оцінками експертів ЮНВТО, міжнародний туристичний бізнес був і продовжує залишатися домінуючою і процвітаючою галуззю економіки більшості держав- суб'єктів міжнародного права. При цьому експерти ЮНВТО особливо підкреслюють, що це відбувається, незважаючи на певну політичну нестабільність у світі і локальні збройні конфлікти (Балкани, країни Африки, Чеченська Республіка і т. п.).

Більше того, до початку XXI ст. міжнародний туризм за економічною ефективністю вийшов на перше місце у світі, значно випередивши лідерів світової торгівлі - автомобільну і нафтогазову сфери економіки.

Сучасна світова спільнота дуже серйозно ставиться до індустрії відпочинку і туризму. Це напрям бізнесу, який швидко розвивається. Так, 2004 рік виявився на диво туристичним. Кількість мешканців Землі, які вирушили на відпочинок за кордон, сягнула рекордних 760 млн осіб, що на 10 % більше від рівня 2003 року. Головним чинником такої динаміки стало глобальне оздоровлення світової економіки. Позитивну роль відіграли й зменшення загрози епідемій, зниження курсу американського долара щодо евро. Туристичний сектор економіки, попри всі трагічні події, демонструє свою виняткову життєздатність і вміння долати труднощі. За оцінками ЮНВТО, частка туризму у створенні валового національного продукту (ВНП) країн світу в 2010 р. сягне 11- 12 %. Опосередкований внесок туризму в економіку дорівнює безпосередньому.

Організаційні форми туризму

Організаційними формами туризму вважаються міжнародний і внутрішній туризм.

Міжнародний туризм – подорожі з туристичними цілями мешканців однієї країни на територію другої країни без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності. При міжнародному туризмі має місце перетинання державного кордону, тому його учасники відносяться до категорії іноземних туристів.

У свою чергу міжнародний туризм за спрямуванням туристичного потоку поділяється на: виїзний туризм – подорожі осіб, що постійно проживають в одній країні, за межі її митної території, та в’їзний туризм– подорожі по країні осіб, що не проживають у ній постійно.

Внутрішній туризм– подорожі з туристськими цілями громадян однієї країни в межах кордонів своєї держави без зайняття оплачуваною діяльністю в місті перебування. Національна грошова одиниця, яка використовується повсякденно, надалі залишається засобом платежу, а рідна туристу мова - засобом спілкування. Такі подорожі порівняно легко організувати. За деякими оцінками, на частку внутрішнього туризму припадає 80-90 % усіх туристичних поїздок, а загальний обсяг витрат на внутрішній туризм є 5-10 разів перевищує витрати туристів на міжнародні поїздки.

Міжнародний туризм, у залежності від його впливу на платіжний баланс країни, поділяється на активний і пасивний. Для кожної країни подорож її громадян в інші держави називається пасивним туризмом, і приїзд іноземців у країну – активним туризмом.

Пасивний міжнародний туризм має місце у випадку, коли громадяни якої-небудь держави виїжджають за кордон і для своїх подорожей та перебування за кордоном витрачають кошти, накопичені в своїй країні. З цієї точки зору цей вид туризму уподібнюється імпорту, так як пов’язаний з валютними витратами країни.

Міжнародний активний туризм, навпаки, з економічної точки зору уявляє собою форму експорту, так як він забезпечує надходження в країну іноземної валюти. Принцип взаємної економічної вигоди і культурного обміну передбачає розвиток як активного так і пасивного туризму.

Міжнародний та внутрішній види туризму по-різному сполучаючись між собою, утворюють такі поняття:

- національний туризм, який охоплює внутрішній та виїзний туризм;

- туризм у межах країни, що складається з внутрішнього та в’їзного туризму.

 

За останній час позначилась тенденція зближування внутрішнього та міжнародного туризму, що обумовлено спрощенням туристських формальностей. Прикладом може слугувати Шенгенська угода європейських країн, яка започаткувала створення в Європі єдиного візового простору.

 

Індустрія туризму.

Формування національного туристичного ринку є наслідком складної взаємодії внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних процесів, які спричинюють потребу в туризмі і формують попит на туристичні послуги. Саме ці процеси зумовлюють різні моделі формування національного туристичного ринку. На основі аналізу ринкових процесів в сфері туризму можна виділи принаймні дві основні такі моделі: 1) модель саморозвитку та 2) привнесену модель. За першою схемою національний ринок туристичних послуг є наслідком загального соціально-економічного розвитку і формування потреби населення в туризмі як в формі проведення дозвілля в подорожі. Попит на туристичні послуги формується як в країні (на послуги внутрішнього та міжнародного зарубіжного туризму), так і за її межами (послуги міжнародного іноземного туризму), а задовольняється він пропозицією, яку створюють і реалізують суб'єкти національного туристичного ринку. За другою схемою національний ринок туристичних послуг формується під переважним впливом попиту зовнішніх ринків і задля його задоволення створюється сфера діяльності, рівень розвитку якої відповідний попиту та можливостям національної економіки при недостатньо вираженому внутрішньому попиті.

33.

Які функції туроператора?

Туроператор є посередницькою організацією в сфері туризму, який бере участь в плануванні, розробці, просуванні і реалізації туристичного продукту з комерційною метою. Туроператор надає клієнтам продукт, раніше створений і придбаний ним особисто, сплачений і заброньований від імені уповноважених агентств.

Функції туроператора:

-Просування туристичного продукту

-Інтегруюча функцію: визначає принципи зовнішньої політики України, її пріоритети і -курс розвитку.

-Поширює на ринку всі можливі дані про тур.

-Комплектувальна функція для туроператора - це комплектація туру з окремих послуг; для турагента - комплектація пакетів турів із транспортними та деякими іншими видами послуг.

-Сервісна функція - це обслуговування туристів в офісі під час продажу пакетів турів і на маршрутах.

- Гарантійна функція- це забезпечення туристів гарантією надання їм наперед сплачених туристичних послуг в обумовленій кількості і на обумовленому рівні.

-Виробничо-обслуговуюча діяльність туроператорів передбачає:

 

- формування (комплектацію) турів;

- просування турів;

- гуртову реалізацію турів;

- забезпечення обслуговування туристів у межах програми туру;

- контроль і оперативний супровід турів;

- відповідальність за виконання робіт.

 

34.

37.

38.

Органи управління в туризмі

Органами державної виконавчої влади в галузі туризму є:

1. Міністерство культури і туризму України (МКТ).

2. Державна служба туризму і курортів (Держтуризмкурортів). Вона є урядовим органом державного управління який діє в складі Міністерства культури і туризму України і йому підпорядковується.

Органи управління туризмом:

- комітети, департаменти, управління туризму;

- громадські туристичні організації та об'єднання.

Але це далеко не повний перелік підприємств, організацій установ, які беруть участь у виробництві туристичного продукту. Туристичну індустрію опосередковано формують підприємства зв'язку і торгівлі, дорожні і комунальні служби, прикордонні і митні переходи та багато інших.

 

 

 

40.

Туристський продукт

Туристичний продукт являє собою комплекс послуг і товарів, матеріальних і нематеріальних благ та ресурсів, призначених для туристичного споживання, що реалізуються на ринку туристичних послуг. Він є здебільшого вузькоспеціалізованим, має складну, динамічну структуру, пристосовану до зміни попиту, і здатен забезпечити задоволення різноманітних потреб людини, що подорожує.

Туристичний продукт - це сукупність речових (предметів споживання) та неречових (у формі послуг) споживчих вартостей, необхідних для задоволення потреб туриста, які виникають у період його туристичної подорожі.

Тур - це первинна одиниця туристичного продукту, яка реалізується споживачу як єдине ціле, на визначений маршрут та конкретний термін.

 

41)Туристський продукт. Основні його рівні.

туристський продукт - комплекс послуг, необхідних для задоволення потреб туриста в період його туристичної подорожі.

В основі будь-якого туристського продукту лежить необхідністьзадоволення якої-небудь потреби. Тому серцевину продукту, йогосутнісну сторону представляє так званий задум, тобто йогоспрямованість на вирішення певної проблеми, задоволення конкретноїпотреби. Що ж насправді купує турист? Насправді, як вженаголошувалося, він купує не продукт, як такий, що має певнийнабір властивостей, а його здатність задовольнити деяку свою потребу.

Отже, для туристичного підприємства величезне значення маєпредставлення і поширення не властивостей свого продукту, а реальноїкористі і вигоди від нього для свого клієнта.

 

Якщо задум туристичного продукту виступає як його змістовнасторона, то по формі туристичний продукт у реальному виконанні представляєсобою саме певний набір властивостей, що дозволяють реалізувати цейзадум, тобто задовольнити якусь потребу клієнта. Тому на другом урівні туристичного продукту розглядаються його властивості та характеристики:рівень якості, комфорт, престиж, економічність, безпека,враження і т.д.

 

Третій рівень - це туристичний продукт з підкріпленням. Діяльністьтуристського підприємства повинна бути направлена на формування дружніхвідносин з клієнтом, надання йому всебічної допомоги, додаткових ісимволічних вигод. Це може бути досягнуто шляхом високого рівняякості і швидкості обслуговування, консультаціями та інформацією,неформальним спілкуванням і т.д.

42. Структура туристського продукту.

.Туристский продукт складається з трьох елементів: тур, додатковітуристско – екскурсійні послуги, товари.

Тур - первинна одиниця туристського продукту, реалізована клієнту як єдине ціле, продукт праці туроператора визначений маршрут й у конкретні терміни. Розрізняють дві основні форми турів: з супроводження й без.

Додатковітуристско-екскурсионние послуги - послуги непередбачений вваучером чи путівкою,доводимие до споживача як її вільної часу. Додаткові послуги не входить у вартість путівки. До них належать: прокат, телефон, побутове обслуговування, пошта, обмін валюти, додаткове харчування, громадський транспорт,рен-кар, зберігання речей тощо. Ці послуги купуються додаткову плату.

Товари - специфічна матеріальна частина туристського продукту, куди входять туристські плани й карти міст, листівки, буклети, сувеніри, туристське спорядження тощо., інеспецифичная частина туристського продукту куди входить велика кількість товарів, що є дефіцитними або як дорогими у місцях постійного проживання туристів. Додаткова програма - турпакет і комплекс послуг на маршруті, тобто. тур, туроператор оформить як туристської путівкою чи ваучера - документа, у якому гарантовано все обов'язкові для фірми і клієнта послуги.

43. Позиціонування туристського продукту.

Позиціювання – це дії по розміщенню туристичного продукту (послуги) на визначеному ринку, який називають цільовим туристичним ринком, з метою забезпечення конкурентоспроможності туристичного продукту (послуги).

Позиціонування має дати відповідь на питання: «Яка цінністьпродукту для клієнта?»Причому тут мається на увазі не тільки практичнавигода про придбання даного продукту, але також і його психологічнацінність («ідеальний прообраз продукту»). Справа в тому, що положення будь-якогопродукту на ринку може бути реальним і оціночним. Реальним воно є втому випадку, коли ретроспективний аналіз частки ринку дозволяє фірмівстановити фактичний стан послуги на ринку на попередніх етапахдіяльності. Оціночна положення є результатом уявлень фірмипро позиції її продукту на ринку. Воно може розходитися з думкоюспоживачів. Так, наприклад, фірма пропонує на ринок послуги, які, наїї погляд, мають високу якість при відносно низьких цінах - позиція

45. Життєвий цикл туристського продукту.

Життєвий цикл туристичного продукту і пов’язані з ним фази продуктової політики майже не відрізняються від продуктової політики на ринку товарів. Разом з тим, певні особливості мають місце через нематеріальний характер туристичних послуг та специфіку їх споживання.

 

Туристичний продукт, подібно до всіх інших товарів, переживає відповідні фази свого життєвого циклу:

1. Фаза впровадження;

2. Фаза розвитку;

3. Фаза зрілості;

4. Фаза старіння.

Розглянемо особливості фаз життєвого циклу на прикладі туристичного продукту, який передбачає відпочинок у ще неосвоєній туристичній місцевості.

У фазі впровадження перевагами такого туристичного продукту є новизна вражень, але відсутність мережі додаткових послуг. Такий продукт призначений для людей, яким набридли шумні переповнені курорти і які не примхливі до можливих незручностей.

З часом туристична місцевість починає наповнюватись об’єктами інфраструктури – ресторани, дискотеки, казино, інші розважальні та культурні заклади сприяють і вимагають удосконалення умов проживання, якості харчування. Мова йде про фазу розвитку.

 

Рекламні кампанії, приватна інформація сприяють припливу щораз більшої кількості туристів. Потенційні можливості туристичної місцевості використовуються максимально, тому пов’язані з нею туристичні продукти переходять у фазу зрілості. Місцеві влади починають вдаватися до планування, координації та контролю туристичного руху, піддаються стандартизації туристичні послуги.

 

Головною передумовою фази старіння є зменшення туристичних прибуттів. Подальша пропозиція туристичного продукту починає приносити споживачам більше роздратування, ніж користі. Це вимагає повного оновлення структури туристичного продукту.

 

Перебіг зазначених фаз життєвого циклу туристичного продукту залежить від наступних чинників:

Ø природні особливості території;

Ø можливості залучення капіталів;

Ø структура туристичного руху;

Ø мода.

На життєвий цикл туристичного продукту також здійснюють опосередкований вплив такі фактори, як політична нестабільність в країні, забруднення навколишнього середовища, інвестиційна політика держави тощо. Можливим є також перебіг життєвого циклу туристичного продукту, коли відсутніми є окремі фази. Наприклад, упущення фази розвитку в туристичного продукту, який передбачав відвідання Діснейленду у Флориді, США. Популярність Діснейленду зросла настільки швидко, що фази розвитку не було, а туристичний продукт перейшов відразу у фазу зрілості.

Від особливостей фази життєвого циклу туристичного продукту у значній мірі залежить вибір каналів його розповсюдження.

Класифікація видів туризму

Класифікація видів туризму

Залежно від потреби, що обумовлює туристське подорож, розрізняють наступні види туризму:

1. Лікувальний (медичний туризм). В основі цього виду ту-різма лежить потреба в лікуванні різних захворювань. Лікувальний туризм має кілька різновидів, характе-терізующіхся природними засобами впливу на че-ловеческій організм, наприклад: кліматолікування, бальнео-лікування, морелеченіе, грязелікування, плодолеченіе, молоко-лікування і т.д. Часто при лікуванні можуть використовуватися кілька видів впливу, в таких випадках вид туризму визначає основний засіб впливу на організм від-дихало.

 

2. Рекреаційний туризм. В основі цього виду туризму лежить потреба у відновленні фізичних і душевних сил людини. Цей вид туризму відрізняється великими разнооб-разіем. Так, наприклад, рекреаційний туризм може вклю-чати наступні програми:

* Видовищно - розважальні (театр, кіно, карнавали, ярмарки, дні міста в Киеве, фестивалі);

* Заняття за інтересами (полювання і рибальство, художні-дарське і музична творчість, тури для колекцій-нерівна і т.д.);

* Навчальні (туризм, інші види спорту, мистецтво, ре-месла тощо);

* «Етнічні» та побутові (пов'язані з вивченням націо-нальної культури і нетрадиційного побуту);

* Туристсько-оздоровчі (включаючи маршрути з актив-ними способами пересування, купальні, горнолиж-ні і т.д.).

 

3. Спортивний туризм. В основі цього виду туризму лежить по-требность двох видів, у зв'язку з чим розрізняють два підвиди спортивного туризму:

* Активний (основою є потреба в заняттях яким - або видом спорту);

* Пасивний (основою є інтерес до якого - або ви-ду спорту, тобто подорож з метою відвідування соревнова-ний або спортивних ігор).

 

4. Пізнавальний туризм. Основою даного виду туризму яв-ся потреба в розширенні знань з різних на-правлінням. До даного виду туризму можна віднести екологічна туризм. Програми екотурів припускають посе-щення охоронюваних природних територій.

 

5. Туризм з діловими цілями. До даного виду туризму відно-сятся поїздки з метою встановлення або підтримки діло-вих контактів з різними партнерами.

 

6. Конгресний туризм. Туристичні поїздки з метою уча-стія в різних заходах, у тому числі: конференціях, симпозіумах, з'їздах, конгресах і т.д.

Інтенсивний розвиток цього виду туризму призвело до створення ряду міжнародних організацій повністю спеціалізуються на проведенні міжнародних ділових та наукових заходів, наприклад, Міжнародний союз організаторів конгресів.

 

 

Витрати учасника кон-Гресса в Киеве, як правило, значно перевищують витрати звичайного туриста в Киеве, отже, при збільшенні вільного часу учасників за рахунок оптимальної організації, а також оплату діловій частині напрямних установою, можливо комбінування поїздки на конгрес з различ-ними туристичними програмами.

 

7. Культовий (релігійний) туризм. Цей вид туризму заснований на релігійних потребах людей різних конфесій. Культовий туризм підрозділяється на два підвиди:

* Відвідування культових споруд в релігійні празд-ники;

* Відвідування святих місць з метою відпущення гріхів.

 

8. Ностальгічний туризм. Даний вид туризму заснований на по-требності людей у відвідуванні місць в області історичного проживання.

 

9. Транзитний туризм. В основі транзитного туризму лежить по-требность перетину території однієї країни, з метою відвідування інший.

 

10. Самодіяльний туризм. Цей вид туризму об'єднує лю-Бітел активного відпочинку, що займаються лижним, гірським, водним туризмом і т.д. Відмінною особливістю данно-го туризму є потреба що беруть участь в ньому в само-організації. Організацією турів займаються не туристичн-ські фірми, а самі туристи спільно з туристсько-спортивними клубами та спілками.

 

49.Характеристика туризму в Україні

Щорік Україну відвідують понад 17 мільйонів туристів (18,9 млн. іноземних громадян у 2006), насамперед з Росії та Східної Європи, а також Західної Європи та США. Структура в'їзного потоку за країною походження виглядає таким чином: країни СНД — 11,9 млн. осіб (63 % загального в'їзного потоку), країни ЄС — 6,3 млн. осіб (33 %), решта країн — 0,6 млн. осіб (4 %).

Невід'ємною складовою світового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. Попри всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала тією галуззю народного господарства України, яка з року в рік без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.

Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.

Пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державної скарбниці та створення додаткових робочих місць.

Нині Україна має понад 4,5 тис. закладів розміщення туристів і відпочиваючих на 620 тис. місць, але вони потребують модернізації та реконструкції відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, підтримання в належному стані потребують і рекреаційні зони, пам'ятки культури та архітектури України, інші об'єкти туристичних чи екскурсійних послуг.

 

50.Характеристика туристичної діяльності та її вплив на економіку України

Прогнози щодо позитивних тенденцій розвитку туризму в кінці XX ст. та на початку XXI ст. виправдалися. Протягом 2001 року зареєстровано 11,9 млн. відвідань України іноземцями (річний приріст становить 6,2 %). В тому числі 5,8 млн. туристичних поїздок (приріст 31,8 %) та 5,6 млн. одноденних поїздок (зменшення на 17,7 %).
У порівнянні з 2000 роком у мотивації в'їзду іноземних громадян до України в 2001 році відбулися структурні зміни, причиною яких було значне зростання (+57 %, або 1,5 млн. осіб) приватних туристичних поїздок одночасно з різким падінням обсягів транзиту (-54 % або 2,6 млн. осіб). Порівняно з 2000 роком транзитний потік з Росії скоротився у 2,9 раза, з Білорусії - у 6,2 раза, з Вірменії у 4,9 раза, з Грузії у 5,6 раза.
За схемою розрахунків, рекомендованою ВТО, іноземні відвідувачі залишили близько 2,5 млрд. доларів США протягом свого перебування в Україні у 2001 році.
Громадяни України в 2001 році здійснили 15,6 млн. закордонних поїздок (приріст склав 16,4 %), в тому числі 9,4 млн. туристичних (приріст 8,0 %), решта - одноденні відвідання.
Так само, як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою протягом останніх років коливається біля 65 % в загальних обсягах турпотоків.
Окрім цього, сусідні країни забезпечують і потужні потоки одноденних відвідувачів.
Поїздки до сусідніх держав і надалі будуть значно переважати в структурі міжнародного туризму.
Щодо внутрішнього туризму, слід зазначити продовження активної діяльності у 2001 році туристичних підприємств таких регіонів, як АР Крим, м. Київ, М.Севастополь, Одеська, Донецька, Львівська, Харківська області.
Біля 6,9 млн. населення України здійснили різноманітні подорожі рідним краєм. Близько 16,0 млн. відвідувачів зареєстровано музеями України та більше 1,8 млн. екскурсантів на рахунку турагентств.
Розрахований за методикою ВТО сукупний обсяг реалізації товарів та послуг різних галузей економіки, що забезпечують задоволення споживчих потреб іноземних та внутрішніх відвідувачів України, склав в 2001 році 20,9 млрд. гривень, або 3,9 млрд. дол. США.
За 2001 рік туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України, загальною кількістю 7214 одиниць, реалізували власних послуг на суму близько 3 млрд. грн., що дорівнює 1,5 % у ВВП України та 3,3 % по статті "Виробництво послуг". Приріст сукупного обсягу реалізації в порівнянні з попереднім роком становив 30%.
В структурі платіжного балансу України 2001 року, за підрахунками НБУ, експорт послуг по статті "Подорожі" становить 10 %, імпорт - 15 %.
За останні три роки кількість відвідань України іноземними громадянами збільшилась у 2,2 разі", в тому числі кількість іноземних туристів зросла на 38%. За цей самий період в платіжному балансі України частка експорту послуг по статті "Подорожі" зросла з 7 % до 10 %.