Міжнарожні виставки та ярмарки.

Сутність і функції міжнародних виставок–ярмарків.
У світовій практиці такими інструментами, як виставки та ярмарки, користуються майже всі компанії, задіяні у міжнародній діяльності, або ті, які планують вийти на світовий ринок. Першим кроком у цьому напрямі, який надасть компанії нові бізнес–контакти, перспективи розвитку, ідеї, нове бачення ринку, зробить її відомою для партнерів, і є участь у міжнародних виставках–ярмарках.
Традиція проведення виставок і ярмарків з'явилась ще багатої століть тому, коли у великих торговельних центрах Близького Сходу місцеві ярмарки супроводжували великі релігійні свята. У першій половині XII ст. спостерігається розквіт ярмарків у районі Кампанії, пізніше їх проведення розповсюджується у Франції, і Фландрії, Швейцарії, Англії та інших країнах.
Причиною появи ярмарків стало те, що виробники почали обмін результатами своєї діяльності і відразу з'явилась необхідність привернення уваги до пропонованих товарів. Наука виставкової справи формувалась на звичайних базарах, які поступової перетворювались на своєрідні інформаційні центри національного і міжнародного масштабу. Від них в усі боки світу тягнулись своєрідні комунікації у вигляді караванних і морських шляхів. Поступово стихія базару виробила неписані, але добре зрозумілі та чітко виконувані принципи взаємовідносин між суб'єктами угод, що призвело до нового етапу організації торгівлі — ярмарку. Таким чином, явище торговельних виставок та ярмарків виходить з необхідності зустрічі попиту та пропозиції.
За визначенням Міжнародного бюро виставок, виставка — це показ, яким би не була його назва, основна мета котрого полягає в ознайомленні публіки шляхом демонстрації із засобами, які маються в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності або майбутніх перспектив.

Відмінності між виставками та ярмарками полягають у такому:
– основним призначенням виставки є демонстрація досягнень, а ярмарку — укладання торговельних угод, хоча в останні десятиріччя в зв'язку з динамізацією конкурентного середовища представлення на ярмарок стандартних, добре відомих товарів стає неефективним, а тому ці два заходи найчастіше поєднуються у виставку–ярмарок;
– головною метою ярмарку є укладання прямих торговельних угод по зразках продукції, а виставки — розповсюдження інформації з кінцевою метою стимулювання продажів за зразками;
– звичайною практикою міжнародних виставок є здійснення продажів кінцевим споживачам, а ярмарків — здійснення продажів тільки проміжним ланкам (промисловість, оптова та роздрібна мережа).

 

Спортивний подієвий туризм.

Одним з найважливіших сегментів подієвого туризму є тури на змагання "Формула 1". Інтерес туристів до цих турів величезний, тільки тури на Олімпійські ігри і чемпіонат світу з футболу перевершують "Формулу 1". Але Олімпіади проходять раз на два роки, чемпіонат світу з футболу - раз на чотири роки, а "Формула 1" свої гран при розігрує 18-19 разів на рік. Перші автомобільні гонки, що отримали назву "Формула 1", пройшли в 1927 р. в Італії. З тих пір число країн, що мають траси для проведення змагань, досягла 20. Учасники турів на гонки "Формула 1", мають можливість робити справжні кругосвітні подорожі протягом року, переміщаючись разом зі спортсменами на кожен новий розіграш гран прі. Наприклад, один із маршрутів для учасників туру виглядає таким чином: Бахрейн - Малайзія - Австралія - Сан Маріно - Німеччина - Монако - Угорщина.

Останнім часом у подієвий туризм міцно увійшли тури на авіаційні гонки слалом Red Bull - один з найбільш захоплюючих і видовищних видів спортивних змагань, своєрідний аналог "Формули 1". Змагання Red Bull Air Race вперше пройшли в 2003 р. в Цельтвене (Австрія) і одразу повернулися комерційним тріумфом. Протягом 2004 змагання пройшли в Кембл (Великобританія) і в Будапешті (Угорщина), де за один день зібрали рекордну аудиторію в 1,3 млн. глядачів, серед яких 40% становили туристи, які приїхали спеціально на ці змагання. З 2005 р. змагання в повітрі отримали назву Red Bull Air Race World Series, тобто Світова серія повітряних перегонів за формулою "Ред Булл". З 2006 р. серія повітряних перегонів проводиться в 9 етапів у різних країнах світу.

Фестивальний туризм.

Фестивальний туризм (тематичний туризм, подієвий туризм) — різновид туризму, основна мета якого присвячена якій-небудь події.

Унікальні тури, що поєднують в собі традиційний відпочинок та участь в найбільш видовищних заходах планети, поступово завойовують все більшу популярність.

Подієвий туризм — це чудова атмосфера свята, індивідуальні умови відпочинку і незабутні враження. Головна особливість подієвого туризму — безліч яскравих неповторних моментів.

Цільова аудиторія тематичного туризму — це забезпечені туристи з доходом вище середнього, а також компанії, що складаються з декількох пар.

Фестивальний туризм можна класифікувати за масштабом події (національного чи міжнародного рівня) і за тематикою події. В подієвому туризмі можна виділити кілька тематичних видів:

• національні фестивалі і свята;
• театралізовані шоу;
• фестивалі кіно і театру;
• гастрономічні фестивалі;
• фестивалі та виставки квітів;
• модні покази;
• аукціони;
• фестивалі музики і музичні конкурси;
• спортивні події.

 

Конгресний туризм.

Конгресний туризм. Туристичні поїздки з метою уча-стія в різних заходах, у тому числі: конференціях, симпозіумах, з'їздах, конгресах і т.д.
Інтенсивний розвиток цього виду туризму призвело до створення ряду міжнародних організацій повністю спеціалізуються на проведенні міжнародних ділових та наукових заходів, наприклад, Міжнародний союз організаторів конгресів.

Витрати учасника кон-Гресса в Киеве, як правило, значно перевищують витрати звичайного туриста в Киеве, отже, при збільшенні вільного часу учасників за рахунок оптимальної організації, а також оплату діловій частині напрямних установою, можливо комбінування поїздки на конгрес з различ-ними туристичними програмами.

Релігійний туризм.

Географія туризму з релігійними цілями пов'язана з регіонами переважного поширення основних релігій — християнства, мусульманства, іудаїзму та буддизму, а тому має чітко окреслені межі. Незначні туристські потоки спрямовуються за іншими нечисленними релігійними напрямками.

Історія релігійного туризму сягає глибини віків. Жителі стародавніх Греції і Риму часто вирушали у подорож, щоб відвідати святилища і храми. В епоху раннього Середньовіччя міграція з релігійними цілями продовжувала розвиватися. Масового характеру набуває паломництво в своєрідній формі хрестових походів, метою яких було звільнення священних для християн місць від "невірних" (мусульман). Як правило, у такі походи вирушали збіднілі лицарі, розпродавши залишки свого майна. Так з'явився лицарський орден тамплієрів. Донині в Єрусалимі на Храмовій горі стоїть мечеть, перебудована з храму тамплієрів після їхнього вигнання з Єрусалима 1187 р. Крім лицарів, подорожували купці. Але тільки в XIX ст. "священні подорожі" стають організованими.

Дотепер релігійна мотивація суттєво впливає на формування туристських потоків. Саме релігійні переконання є одним із головних мотивів подорожей. За статистикою, щороку понад 200 млн осіб у світі здійснюють паломництво, з них 150 млн християн, 20—ЗО млн індуїстів, 40 млн буддистів, мусульман, синтоїстів та ін. Віряни подорожують до своїх святинь із надією отримати душевний спокій, позбутися тяжкої недуги чи відчути єднання з духовно близькими людьми.

Круїзний туризм.

Перевезення людей водним транспортом відомі з глибокої старовини. Найбільшого розквіту морські і річкові подорожі досягли в середні віки. Основоположниками морських експедицій в епоху Середньовіччя були ірландські ченці. Визнаним мореплавцем VI в. за традицією вважається св. Брендан - покровитель Ірландії. Про його мандри складені саги. Плавання св. Брендана було одним з перших, яке вказало європейцям шлях на захід через океан. Величезну роль в розвитку морських подорожей зіграли жителі Скандінавського півострова і півострова Ютландія. У Франції їх називали норманнами. У норманнів були прекрасні судна типу річка море, але вони не перевищували 30 м в довжину і 4 м завширшки. Подальший розвиток водних перевезень пов'язаний з морськими експедиціями в Новий час. Великі географічні відкриття, нові торгові морські шляхи - всі ці чинники привели до появи на карті миру крупних морських держав - Іспанії, Португалії, Голландії, чия могутність грунтувалася на водному транспорті. Винахід пароплава (американський винахідник Роберт Фултон, 1807 р.) дав небувалий поштовх розвитку морського і річкового водного транспорту.

Сучасний водний транспорт залежно від сфери обслуговування підрозділяється на морській і річковій. Водні судна, що відносяться до морського транспорту, здійснюють міжнародні, дальні і каботажні перевезення. Під міжнародним морським повідомленням розуміють перевезення пасажирів і вантажів за межі і із за меж країни; до дальніх перевезень відносяться рейси між портами однієї країни при перебуванні морських судів у відкритому морі; каботажні рейси здійснюються уздовж побережжя між портами без виходу у відкрите море. Судна річкового флоту здійснюють перевезення пасажирів і вантажів по внутрішніх водних шляхах, до яких відносяться річки, озера, крупні водосховища, канали.

В кінці ХХ в. круїзна індустрія стала найбільш сектором туристської індустрії, що швидко розвивається. Круїзний туризм відноситься до спеціальних видів туризму, оскільки є достатньо трудомістким, капіталомістким видом туризму, що поєднує в собі декілька видів туризму, - рекреаційний, спортивний, лікувально оздоровчий, пізнавальний. Під круїзом слід розуміти подорож на водних видах транспорту, що включає берегові екскурсії, огляд визначних пам'яток портових міст, а також різноманітні розваги на борту морських і річкових лайнерів.