Облік грошових коштів у касі.

ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ У КАСІ.

Об’єкт обліку — грошові кошти, які знаходяться в касі підприємства, облікуються за номіналом. Одиниця обліку — номінал купюр. Аналітичний облік. Аналітичний облік грошових коштів у касі будується за окремими фізичними особами, які здійснюють касові операції на підприємстві.

Каса — самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання коштів і проведення розрахунків готівкою. Матеріальна відповідальність за зберігання коштів і ведення касових операцій покладена на касира, з яким укладають договір про матеріальну відповідальність у формі зобов’язання касира.Касові операції здійснюють згідно з порядком про ведення касових операцій підприємствами, установами і організаціями, який запровадив Національний банк України.

Гроші до каси надходять здебільшого з розрахункового банк. рах-ка насамперед для виплати заробітної плати працюючим, покриття витрат на відрядження й інші господарські, адміністративні й операційні потреби.Банк установлює ліміт залишку готівки в касі в розмірі, необхідному для виплати невідкладних витрат. Ця готівка має зберігатися в касі. Готівку можна витрачати тільки за тим призначенням, задля якого вона видана банком.Понад ліміт у касі можуть зберігатися лише гроші, призначені для оплати праці. Невиплачені протягом трьох днів з дня одержання грошей у банку суми заробітної плати мають бути повернені на розрахунковий рахунок у банк.Для прийняття, зберігання і витрат грошей кожне підприємство або організація повинні мати окреме відповідно обладнане приміщення — касу.

Документальне оформлення касових операцій. Касові операції здійснюють на основі оформлених документів.Надходження і видачу грошей з каси підприємства оформляють прибутковими і видатковими касовими ордерами, які виписує бухгалтерія. У прибуткових ордерах зазначають, від кого, за що або навіщо одержані гроші, а у видаткових — кому, за що або навіщо вони видаються.Прибуткові ордери мають бути підписані головним бухгалтером, а видаткові — керівником і головним бухгалтером підприємства.

Касир, який одержав з бухгалтерії касові ордери, має перевірити правильність їх оформлення, наявність і дійсність підписів, додатки, перелічені в ордері. Після цього він приймає або видає гроші. Особі, що внесла гроші до каси, видається квитанція.

Готівка і переміщення грошей у касі відображуються касиром у касовій книзі. Записи в ній виконуються за кожним прибутковим і видатковим ордером.Усі касові ордери після їх виконання касир підписує, а додані до них документи, щоб уникнути повторного їх використання, погашає штампом або підписом від руки «Одержано» чи «Сплачено» і проставляє дату.

Записи у касовій книзі здійснюються лише під копірку, тобто в двох примірниках (другі примірники слугують звітом для касира). Наприкінці робочого дня підраховують підсумки оборотів за приходом і видачею грошей та виводять залишки на наступний день. Бухгалтер має перевірити таке: правильність оформлення касових ордерів та їх обґрунтування; виконані записи в касовій книзі і виведений залишок у ній на кінець дня і проти кожної суми проставити шифр кореспондуючих рахунків.

Облік касових операцій у системі рахунків. Для обліку касових операцій і залишку використовують рахунок «Каса», записи здійснюють на основі перевірених відривних аркушів касової книги і доданих до них документів на загальні суми за день (або за кілька днів). Усі бухгалтерські проведення на цьому рах-ку мають точно відповідати записам касової книги.

На рахунку «Каса» у дебеті записують операції надходження грошей до каси, а у кредиті — їх вибуття; сальдо може бути тільки дебетове, що відображає залишок грошей у касі.

За дебетом рахунок «Каса» кореспондує з рахунками «Рахунки в банках», «Доходи», «Розрахунки з підзвітними особами», «Розрахунки з різними дебіторами» тощо.

Записи на кредиті рахунка «Каса» здійснюють в кореспонденції з дебетом рахунків «Розрахунки з оплати праці»; «Розрахунки з підзвітними особами» (видача підзвітних сум); «Рахунки у банку»; «Загальновиробничі витрати»; «Адміністративні витрати»; «Витрати на збут»; «Розрахунки з різними дебіторами»; «Розрахунки зі страхування» тощо.

ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ГОТІВКИ.

Можна виділити 3 джерела надходження готівки: 1)з банківського рахунку; 2)від підзвітних осіб; 3)у вигляді виручки.З метою своєчасного отримання готівк.коштів з установ банку підпр-во попередньо запрошує відповідну суму. Для одержання відпов.рахунку касир звертається до банку із грошовим чеком, підписаний бухгалтером та керівником і завірений печаткою підприємства, на зворотньому боці вказані цілі на які будуть витрачені кошти.

Кошти, які надходять у вигляді виручки від торговельної діяльності збираються в операційній касі (не призначена для тривалого зберігання готівки). Вона може бути не така захищена, як какса підпр-ва. Як правило обладнана реєстратором розрахункових операцій.

Надходження готівки оформлюється прибутковим касовим ордером (КО-1). Особі, яка здала гроші – видається квитанція (відривний корінець, а ордер залишається у касі та реєструється в журналі прибуткових та видаткових касових документах (КО-3).

Видача готівки з каси проводиться за видатковими касовими ордерами (КО-2). До них можуть додаватись заяви на видачу готівки, розрахунки тощо. Документи, що свідчать про здавання виручки до банку крім видаткового касового ордеру (ВКО) є квитанція до відповідного банку до внесення готівки, засвідчена підписом, печаткою, штампом банку.

Документом, що свідчить про здавання виручки через інкасаторів є копія супровідної відомості до сумки з готівкою, засвідчена підписом і відбитком печатки інкасатором-збирача. Після отримання або видачі коштів касир зобов’язаний здійснити запис у касову книгу не пізніше касового дня (касова книга – КО-4).

Кожний звіт касира відображається в документах: журналах та відомостях, підсумкові дані яких переносяться у головну книгу.

 

ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ.

Вир-чі запаси – активи, які: - призначені для майбутнього продажу за умов простої госп-ї діял-ті; - знаход-ся в прцесі вир-ва з метою подальшого продажу прод-та вир-ва; - призначені для викор-ня при вир-ві прод-ї, здійснення робіт і послуг, а також при управл-ні підпр-ом. Згідно Положення 9 запаси включають: 1)сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші мат цінності; 2)незав в-во; 3)готову продукцію; 4)товари у вигляді мат цінностей, що придбані (отримані) та утримуються п-вом з метою подальшого продажу; 5)малоцінні та швидкозношувані предмети; 6)молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового госп.

Порядок оцінки запасів. Отриманні або вироблені запаси нараховуються на баланс підпр-ва за первісною варт-тю. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів (включає мито, ТЗВ та ін.). ПВ запасів, що виготовляються власними силами підп-ва, визнається їхня виробнича соб-ть. ПВ запасів, що внесені до статутного капіталу підп-ва, визнається погоджена засновниками підп-ва їх справедлива в-ть. ПВ запасів, одержаних безоплатно, визнається їх справедлива вартість. ПВ одиниці запасів, придбаних у р-ті обміну на подібні запаси = балансовій вартості переданих запасів. ПВ запасів, придбаних в обмін на неподіб запаси, визн справедлива вартість отриманих запасів.

Запаси відображаються в б.о. і звітності за найменшою з 2 оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відобр-ся за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану ек вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення вир-ва і збут. Сума, на яку ПВ запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.

Облік запасів на рах.23 та субрах-х ведеться за факт.собів-тю (покупна ціна+витрати на транс-рт, посередників тощо).

Операції по придб. запасів: 1)придбання запасів (без ПДВ) 20-63, 2)Відобр. ПДВ. 641-63,3)сплачено постач-кам 63-311. Якщо має місце попередня оплата запасів, запис-ся: 1)перерах. передоплата постачальнику 63-31, 2)ПДВ 641-31, 3)податк-й кредит63-644, 4)оприбутковано запаси 20-63, 5)подат.кредит 644-63. Якщо при прийомі запасів виявлена недостача, вартість нестачі374-63. У випадку відмови від оплати рах-ку - позабал. рах. 023. Запаси, отримані з інших джерел20-40,719,742.

Реалізація запасів відбув-ся у відпов-сті з укладеною угодою. Це стос-ся не тільки гот.прод., а і послуг. Відображ-ся наст. чином: 1)зарах-ння на поточний рах-к дох-ду від реаліз. гот. прод. Кт701-Дт31, 2)зобов’язаняя по ПДВ Кт641-Дт701, 3)списання собів-сті реаліз. гот. прод. Кт26-Дт901. У випадку реаліз-ції інших вир. запасів для відображ. доходу від реалізації викор-ся рах.712, а для відображ. собів-сті реалізованих запасів 943. Облік списання: 1)списання суми оцінки запасів за чист.варт. іх реал-ції Кт20-Дт946, 2)втрата запасів внаслідок надзвич. подій Кт20-Дт99, 3)списання нестачі запасів за балансовою варт-тю Кт20-Дт947, 4)відображення суми, що відшкод-ся винними особами Кт716-Дт375, 5) податкове зобов’язання Кт641-Дт716, 6) внесено гроші в касу або утримано із ЗП Кт375-Дт301,661.

Підприємства зобов’язані проводити інв-ю залишків матеріалів не рідше як 1 раз на рік. Позачергова інв-я провадиться в разі зміни матеріально відповідальних осіб. До початку інв-ї у бухгалтерії треба обробити всі прибуткові та витратні документи щодо складу. У процесі інв-ї визнач-ся фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від книги обліку та причини відхилення. Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухг-я складає порівняльну відомість.Всі надлишки обов”язково оприбутковуються, а нестачі списуються на витрати діяльн-ті (у межах природних втрат),понад ці норми- за рахунок прибутку (якщо не можна встановити винуватця), або вони відшкод-ся матеріально відповідальною особою. (у подвійному розмірі з нарахв-м ПДВ, що належить до сплати у бюджет).Облік списання нестачі або псування цінностей:1) Д946-К20 –списана сума уцінки запасів до чистої вартості їх реаліз-ї.2) Д99-К20 –списані запаси втрачені внаслідок надзвич-х втрат.3) Д947-К20 –списана нестача запасів за їх балансовою вартістю.4) Д375-К716- сума,що підлягає відшкод-ю винними особами. 5) Д716-К641- податкове зобов"я-я нараховане на суму,що підлягає відшкод-ю винуватцями. 6) Д20-К75- оприбутковано надлишок виявлений під час інвентар-ї.

 

 

ОБЛІК МШП.

МШП – надходять на склад під-ва у загальному порядку придбання матеріальних цінностей, тому їх надходження документально оформлюється так само як і облік ін. видів запасів.

МШП можуть надходити від постачальника на під-во з супроводжуючими документами: рахунки-фактури, рахунки, товарно-транспортні накладні, які підтве6рджують кількість оприбуткованих матеріалів.

Оприбуткування МШП на склад оформлюється накладною, у якій вказується наіменування мат.цінностей, к-ть отриманих запасів, сума без пдв та загальна сума. На основі накладної під-вом – продавцем виписується податкова накладна, на основі якої під-во – покупець розраховує суму податкового кредиту за звітній період. Відповідальність за збереження і технічний стан мат.цінностей, які знаходяться на складі несе зав.складом.

Облік МШП в експлуатації дуже відрізняється від обліку матеріалів. Він ведеться за класифікаційними групами і МВО.

При надходженні МШП оформляється прибутковий ордер №М4 або акт про прийом матеріалів за формою М7, післь чого заповнюється картка складського обліку М12. такий самий порядок ін. запасів. Акти на списання для оперативного складського обліку заповнює комірник, а бухгалтерія для аналітичного і синтетичного обліку вибуття та зносу МШП.

При поверненні МШП на склад оформлюється накладна.Аналіт. облік МШП дозволяє визначити їх обсяг вцілому і за кожним видом окремо. Ведеться за місцями зберігання та однорідними групами в розрізі мво.

Групи МШП: інструменти і прилади загального користування, спец. інструменти і спец.прилади, змінне обладнання, технологічна тара, виробничий інвентар, госп. інвентар, спец. одяг, спец взуття, застережні засоби, постільна білисзна, ін.мшп.

Для аналітичного обліку залишків використовується відомість залишків або сальдова відомість.

Кореспонденції з обліку мшп: 1.Відображено надходження МШП в рахунок погашення дебіт заоргованості (Д22-К37).2.Відобр суму дооцінки МШП (Д22-К423).3.Одержано МШП як внесок до статутного капіталу (Д22-К46,40).4.Оприбутковано МШП від постачальника(д22-К63).5.Відобр надходження МШП для цільового використання (д22-К48). 6.Відпущено зі складу МШП (Д15,23,91-94 К22). 7.Списано нестачу МШП за балансовою вартістю (Д947 К 22). 8.Списано вартість реалізоаних МШП (Д943-К 22).

ОБЛІК ТЗВ.

ТЗВ – це витрати з доставки матеріальних цінностей на на під-во. До них відносять транспорні витрати (оплата стороннім транспоттним організаціям, витрати власного автотранспорту), витрати по розвантажувально – повантажувальних роботах і розміщенню на складах (зарплата вантажникам, відрахування на соц заходи та ін.).

По дебету рах. 20,22,28 відображається сума, сплачена постачальнику без суми податкового кредиту, якщо під-во є платником пдв.

Придбані запаси використ під-вом на виробничі потреби, реалізацію та ін. цілі. Для оцінки вибулих запасів на рактиці найпоширенішим є метод за середньозваженою собівартісю: Сср= (Во+Вп)/(Ко+Кп), Во – вартість запасів на початок звітнього місяця, Вп – вартість одержаних у звітньому місяці запасів, Ко – к-ть запасів на початок зв місяця, Кп – к-ть запасів одержаних у звітньому місяці. Але в цій методиці не враховані тзв. Згідно з нормами псбо 9 „Запаси” тзв на собівартість запасів відносяться або прямо (безпосередньо) або побічно (шляхом їх розподілу). Наприклад, під-во закупило муку, вартість послуг з доставки муки іншим АТП можна прямо віднести на собівартість муки.

Для розрахунку середньозваженої собівартості 1т муки треба уточнити формулу: Сср= (Во+Вп+ТЗВ)/(Ко+Кп).

Якщо тзв є загальними витратами для кількох видів запасів, тоїх необхідно врахувати на окремому субрахунку рахунку обліку запасів і загальну суму щомісячно розподілити між сумою залишків запасів на кінець звітнього місяця і сумою запасів, що вибули за звітній місяць.

Послідовність розрахунків: 1.За данними аналітичного обліку визначити середньозважену собівартість одиниці використаних запасівза формулою Сср= (Во+Вп)/(Ко+Кп). 2.Визначити собівартісь витрачених запасів за середньозваженою собівартістю, що склалася у звітньому місяці: Собівартість =к-ть використаних запасів * собівартість одиниці(1). На цю суму слід скласти кореспонденцію: Д91-К210, зробивши записи за кредитом аналітичних рахунків. 3.Розподіл тзв, що припадають на вартість витрачених запасів. Для цього визначемо середній відсоток ТЗВ за формулою Ср%ТЗВ= ((ТЗВо+ТЗВм)*100%) /(Во+Вп) використовуючи данні субрахунку 209 „тзв”.4.Визначається розмір тзв, що припадає на витрачені запаси: ТЗВ= Ср%Тзв*собівартість витрачених запасів одного виду(2). Цю суму слід віднести в Д91 з К20, субрахунок 209.

ТЗВ входять до складу первісної вартості придбаних основних засобів.

 

ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких - більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Створені та куплені основні засоби зараховуються на ба­ланс підприємства за первісною вартістю, що являє собою фа­ктичну вартість їх створення чи придбання. Первісна вартість склада­ється з таких витрат:

1)суми, що сплачують постачальникам активів і підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт;

2)витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

3)інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основ­них засобів до стану, в якому вони придатні для використання з запланованою метою (транспортно-заготівельні тощо).

Документальне оформлення руху основних засобів здійснюють за допомогою наступних первісних документів:Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, Акт на списання основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів здійснюється за інвентарними об'єктами. Інвентарний об'єкт - окремий предмет або комплекс предметів з усіма пристроями і приладдями, призначеними для виконання певних виробничих функцій.

Кожному інвентарному об'єкту присвоюється інвентарний номер, який наносять на об'єкт і зазначають у первинних документах і регістрах з обліку об'єктів основних засобів. Облік здійснюється також за видами основних засобів, місцями експлуатації їх, матеріально відповідальними особами.

Аналітичний облік основних засобів здійснюється в інвентарних картках (ф. ОЗ-6), які відкривають на кожний інвентарний об'єкт або групу однотипних об'єктів, які мають однакову вартість, введені в експлуатацію в один час і перебувають в одному підрозділі підприємства

Синтетичний облік основних засобів ведеться на рахунку 10 “Основні засоби”. За дебетом рахунка 10 відображається надходження (придбання, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які облічуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об’єкта; сума дооцінки вартості об’єкта основних засобів.

За кредитом – вибуття основних засобів унаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріями визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Рахунок 10 “Основні засоби” має такі субрахунки:101 “Земельні ділянки”;102 “Капітальні витрати на поліпшення земель”;103 “Будинки та споруди”;104 “Машини і обладнання”;105 “Транспортні засоби”;106 “Інструменти, прилади та інвентар”;107 “Робоча худоба і продуктивна худоба”;108 “Багаторічні насадження”;109 “Інші основні засоби”.

Для формування первісної вартості основних засобів та обліку витрат пов’язаних з їх придбанням і створенням власними силами або підрядчиками призначений активний рахунок 15 „Капітальні інвестиції” субрахунок 152 „Придбання (виготовлення) основних засобів” (крім об'єктів будівництва та основного стада). За дебетом рахунку відображають витрати пов’язані з придбанням, створенням, будівництвом, а за кредитом – їх списання при введенні в дію, прийняття в експлуатацію.

 

ОБЛІК ЗОБОВ’ЯЗАНЬ.

Зобов’язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Для визнання зобовязань повинні бути дотримані дві умови: 1) оцінка їх може бути достовірно визначена; 2) існування ймовірності їхнього погашення та зменшення, у зв’язку із цим, економічних вигід у майбутньому.

Заборгованість оцінюється за сумою укладеного договору. Зобовязання відображаються в балансі за: 1) сумою погашення (поточні зобовязання), 2) теперішнью вартістю (довгострокові зобовязання)

Відповідно до вимог П(С)БО 11 зобов’язання підприємства повинні бути розділені на: 1)довгострокові; 2)поточні; 3)забезпечення; 4)непередбачувані зобов’язання; 5)доходи майбутніх періодів.

До довгострокового відносяться зобов’язання, термін погашення яких перевищує дванадцять місяців з дати балансу. Всі довгострокові зобов’язання в П(С)БО 11 розділені на чотири групи: 1)кредити банків; 2)інші фінансові зобов’язання; 3)відстрочені податкові зобов’язання; 4)інші зобов’язання.

Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов’язань відносять: 1)короткострокові кредити банків; 2)поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; 3)короткострокові векселі видані; 4)кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; 5)поточна заборгованість за розрахунками за авансами одержаними, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетними платежами, за розрахунками за страхуванням, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за внутрішніми розрахунками, інші поточні зобов’язання.

Забезпечення – зобовязання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу. Сюди відносяться: додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобовязань, резерв на відпустки, реструктуризація

Непередбачене зобов’язання в тлумаченні П(С)БО 11 — це зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій й існування якого буде підтверджено тільки тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна або більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;

До доходів майб. періодів віднос. доходи, які одержало підпр-во в поточному періоді, але які фактично є доходами наступних (майбутніх) періодів. Наприклад, отримана в поточному місяці орендна плата за наступний (майбутній) місяць або кілька місяців.

 

ОБЛІК ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ.

До поточних зобов'язань належать: короткострокові кредити банку; векселі видані; кредиторська заборгованість постачальникам і підрядникам за товари, роботи і послуги; поточні зобов'язання за розрахунками. До поточних зобов'язань за розрахунками відносять розрахунки: за одержаними авансами, за бюджетом, за позабюджетними платежами, зі страхування, з оплати праці, з учасниками (за дивідендами), за внутрішніми розрахунками та ін.

Кредит - екон. відносини, що виник. між кр-ром і позичальником з приводу одержання останнім позики в грош або товарній формі на умовах повор, строк, платності. Поточна заборг за довго строк зобовяз- пот зобовяз переведені зі складу довго строк при настанні строку погашенн протягом 12 міс з дати балансу. Корот. вексель виданий - вексель що забезпеч. заборгов-сть перед постач-ками, підрядниками та інш кредиторами терміном менше 12 міс. Податки - обовязк платежі пп та інш. осіб в місц. або держ бюджети. Обов’язкові платежі – сист. встановлених зак-вом внесків і відрахувань юр та фіз. осіб, що формують доходи держ фондів. Под. зобов’язання- заг. сума податку одержана платником податку в звітному періоді. Под. кредит - сума на яку платник податку може зменшити под зобовяз. звіт. періоду. Доходи майб періодів – надходж. грош. коштів та ін. активів, що одержані в звіт. періоді, але віднос. до майб. періодів.

Документ оформ-ня:

При виникненні заборгов.: кредити (кред договір, виписка банку), пот. заборг за довгост. зобовяз. (довідка бухгалтерії), векселі (простий вексель, переказний вексель, акт приймання-передачі векселя, реєстр векселів виданих), податки і обовязк платежі (под накладна, розраунок бухгалтерії). Розрахунки з учасниками (установчий договір, рішення загальних зборів засновників, довідки та розрахунки бухгалтерії. Розрахунки за іншими операціями (накладна, рахунок-фактура, виписка банку, рахунок, довідка (розрахунок) бухгалтерії. Доходи майбутніх періодів (виписка банку, довідка бухгалтерії).

При погашенні заборгованості (довідка бухгалтерії, платіжне доручення, акредитив, інкасо, ВКО).

Аналітичний облік.

Кредити: за позикодавцями(банками) в розрізі кожного кредиту(позики) окремо та строками їх погашення. Поточ. заборг. за довгостр. зобовязаннями: за кредиторами та видами заборгованості. Векселі: за кожним виданим векселем і за строками їх погашення. Податки та обовяз. платежі: за видами податків. Розрахунки з учасниками: за кожним засновником та учасником, за видами виплат, за джерелами виплати дивідендів – прибуток звітного року, прибуток минулих років, резервний капітал. Розрахунки за іншими операціями: за п-п, організаціями, установами та фіз. особами, з якими здійснюються розрахунки. Доходи майбутніз періодів: за видами таких доходів, датами їх утворення та визнання доходами звітного періоду.

 

Оприбуткування ТМЦ від постачальників: 20,22,28-63; Акцептовано рахунок постачальника за виконані роботи, надані послуги виробничого характеру: 23; Відображено суму ПДВ: 64; Відображено вартість послуг, наданих підприємству підрядчиками, у зв'язку з виконанням таким підприємством власних гарантійних зобов'язань:47; Відображено послуги, надані підрядниками: -пов'язані з організацією виробництва: 91; -пов'язані з організацією управління підприємства: 92; -пов'язані з ліквідацією наслідків надзвичайних подій: 99. Нараховано постачальникам економічні санкції невиконання, договорів 948. Отримані юридичні послуги з оформлення права на торгівельну марку, які збільшують балансову вартість нематеріального активу 154-63 123-154.

 

ОБЛІК ДОДАТКОВОГО КАПІТАЛУ.

До групи інших видів власного капіталу відносять: додатко­вий капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, неоплачений і вилучений капітал.

Додатковий капітал — сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також су­ма дооцінки активів на вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додатково­го капіталу.

У балансі сума додаткового капіталу розкривається двома статтями: -Додатково оплачений капітал; -Інший додатковий капітал.

Інший дод. капітал — це суми дооцінки необоротних активів підприємства, вартість активів безоплатно отриманих під приємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Додатково вкладений капітал — сума, на яку вартість Ін. дод. капітал - сума дооцінки необоротних активів, вартість активів безоплатно одержаних підприємством від інших юридичних або фіз. осіб.

Для обліку додаткового капіталу призначений у Плані рахунків пасивний рахунок 42«Додатковий капітал», за кредитом якого відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом — зменшення.

 

ОБЛІК РЕЗЕРВНОГО КАПІТАЛУ.

Резервний капітал – сума резервів утворених у відповідності з діючим законодавством та засновницькими документами за рахунок нерозподіленого прибутку в розмірі 25% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбач-ся установчими документами, але не може бу­ти менше 5 % від суми чистого прибутку.

За кредитом рахунку 43 "Резервний капітал" відображається створення резервів, за дебетом - їх використання. Під час створення резервного капіталу передбачається бронювання певної частини чистого прибутку товариства для подальшого її використання при виникненні виробничої необхідності на цілі, передбачені чинним законодавством.

 

ОБЛІК ПДФО.

Обов’язок з нарахування, утримання й сплати податку з доходів фізичних осіб покладена на роботодавців, які виплачують заробітну плату найманим робітникам, - на податкових агентів (підприємства, установи, організації, а також приватні підприємці, котрі використовують найману працю).

Утримання податку з доходів фізичних осіб відображається по дебету субрахунку 661 «Розрахунки по заробітній платі» із кредиту субрахунку 641 «Розрахунки по податках», субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок «Розрахунки по податку з доходів фізичних осіб».

Податок з доходів фізичних осіб перераховується до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом: Дт 641 «Розрахунки по податках», субрахунок другого порядку або аналітичний рахунок «Розрахунки по податку з доходів фізичних осіб» - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті». Причому банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходів, якщо ті не передбачають перерахування податку до бюджету.

У тому разі, коли оподатковуваний доход нараховується, але не виплачується, податок, що підлягає сплаті з такого доходу, повинен бути сплачений до бюджету в терміни, встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами», тобто до 30 числа (включно) наступного місяця.

Якщо ж заробітна плата виплачується в натуральній формі або готівкою з каси, то податок з доходів фізичних осіб повинен бути сплачений протягом одного банківського дня, що йде за днем такої виплати.

Щоквартально в податкову інспекцію подають форму № 1 ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

 

 

ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ.

Майно підприємства складається із різних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів — носіїв прав власності окремих суб’єктів.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємства неминуче використовують залучені кошти, утворюючи борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.

Тому власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань (К = А – З). ВК є основою для початку і продовження господарської діяльності, та одним із найістотніших показників, оскіль­ки виконує функції: -довгострокового фінансування, -відповідальності і захисту прав кредиторів, -кредитоспроможності, -самостійності, -розподілу доходів і активів.

Власний капітал утворюється двома шляхами:1)внесенням власниками підприємства;2)накопичуванням суми доходу, що залишається на підприємстві.

За формами власний капітал поділяється на:—інвестований;—нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:—статутний капітал;—додатковий (нереєстрований) капітал, який складається з:а)додатково вкладеного капіталу,б)резервного капіталу,в)нерозподіленого прибутку.

З переходом на національні положення (стандарти) бухгалтерсь­кого обліку у відповідному стандарті 2 «Баланс» визначено, що власний капітал включає такі основні складові:—статутний капітал;—пайовий капітал;—додатковий вкладений капітал;—інший додатковий капітал;—резервний капітал;—нерозподілений прибуток (непокриті збитки).

 

ОБЛІК СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ.

40 “Статутний капітал” – призначений для обліку внесків учасників підприємства, величина яких зафіксована в статі підприємства. Сальдо буде показувати суму статутного капіталу, зазначену в засновницьких документах. Збільшення або зменшення статутного капіталу проводиться відповідно до чинного законодавства з обов’язковим відображенням змін в установчих документах.

Аналітичний облік статутного капіталу залежить від виду підприємства. Аналітичний облік акцій ведуть у книзі реєстрацій акцій: -на пред’явника за їх загальною вартістю; -іменні за кожним учасником;

Облік акцій ведеться також за їх кількістю (для нарахування дивідендів).

Внесками засновників (учасників) до СК можуть бути: основні засоби, ТМЦ, нематеріальні активи, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права (в т.ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, у т.ч. в іноземній валюті., МНМА, ЦП тощо (ст.13 ЗУ 1).

Будь-які основні засоби, нематеріальні активи, запаси (ТМЦ), які придбані в обмін на корпоративні права, підприємство-емітент зараховує на баланс за первісною вартістю. Відповідно до ПСБО 7,8,9 первинною вартістю основних засобів, нематеріальних активів, запасів (ТМЦ), внесених до статутного капіталу, визнають узгоджену засновниками справедливу вартість. Факт внесення вкладу підтверджується відповідними документами: виписками банку, актами приймання-передачі, ТТН, коносаментом тощо.

АТ має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття збитків не допускається. Збільшення СК АТ може відбуватися за рахунок: 1.збільшення номінальної вартості акцій; 2.додатковий випуск акцій; 3.за рахунок індексації (до оцінка О.З., нематеріальних активів); 4.при реінвестуванні прибутку; 5.за рахунок резервного капіталу; 6.обмін облігацій на акції.

Зменшення СК АТ допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків.

АТ має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом: 1.зменшення номінальної вартості акцій; 2.купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та погашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.

Крім зазначених шляхів зміни статутного капіталу, АТ може здійснювати деномінацію акцій власної емісії.

 

ОБЛІК ГРОШОВИХ КОШТІВ У КАСІ.

Об’єкт обліку — грошові кошти, які знаходяться в касі підприємства, облікуються за номіналом. Одиниця обліку — номінал купюр. Аналітичний облік. Аналітичний облік грошових коштів у касі будується за окремими фізичними особами, які здійснюють касові операції на підприємстві.

Каса — самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання коштів і проведення розрахунків готівкою. Матеріальна відповідальність за зберігання коштів і ведення касових операцій покладена на касира, з яким укладають договір про матеріальну відповідальність у формі зобов’язання касира.Касові операції здійснюють згідно з порядком про ведення касових операцій підприємствами, установами і організаціями, який запровадив Національний банк України.

Гроші до каси надходять здебільшого з розрахункового банк. рах-ка насамперед для виплати заробітної плати працюючим, покриття витрат на відрядження й інші господарські, адміністративні й операційні потреби.Банк установлює ліміт залишку готівки в касі в розмірі, необхідному для виплати невідкладних вит<