Ек. Основи, режими та методи регулювання валютних курсів. Режим валютного курсу в україні.

Ек. основи валютних курсів. Базою валютного курсу до середини 70-х років був офіційний золотий паритет валют. Нині основою визначення вал. курсів є співвідношення купів. спроможностей нац. валют. Купів. спроможність валюти – це сума товарів та послуг за їх цінами, які можна придбати за нац. грош. одиницю. Режими валютних курсів. Сучасні типи режимів валютних курсів включають фіксований та пла­ваючий режими. При фікс. режимі валютний курс фіксується до однієї валюти або «кошика» валют. Плаваючі курси змінюються залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку.

Регулювання валютних курсів.

Головними методами рег-ня вал. курсу є вал. інтервенція та дисконтна політика. Валютна інтервенція – це пряме втручання центр. банку або казначейства у валютний ринок. Суть дисконтної політики зводиться до підвищення або зниження дисконтної ставки центр. емісійного банку з ме­тою вплинути на рух зарубіжних короткостр. капіталів.

Методами валютного регулювання, є девальвація та ревальвація – зниження і підвищення вал. курсу. Причинами їх є інфляція та неврівнова­женість плат. балансу, розрив між ку-пів. спроможністю грош. одиниць.

Режим вал. курсу в У. У. викор-вала кілька режимів вал. курсу – від плаваючого до фікс. з подальшим переходом до керованого плав. курсу.

У 1993 р. уряд наполіг на прийнятті НБУ адмін. фіксованого курсу карбованця, який призвів до зниження ефективності експорту, збільшення частки бартерних операцій, зменшен­ня надходжень іноземної валюти на внутр. ринок, зростання зовн. боргу, «втечі» капіталів за кордон.

З 1999р. в У. було здійснено лібералізацію вал. ринку, а саме: відновлено операції на міжбанківському ринку, скасовано обмеження на граничні відхи­лення від офіційного курсу, введено нові правила встановлення офіційного вал. курсу та ін.

Котирування - це визначення курсів цінних паперів, яке здійснюється

шляхом зосередження попиту та пропозиції, співставлення лімітів цін

замовлень на купівлю і продаж цінних паперів та встановлення оптимальної

ціни (курсу дня), при якій виконується найбільша кількість замовлень,

здійснюється найбільший обіг цінних паперів.

Котирування - це одна з головних функцій фондової біржі і одна з основних біржових операцій.

За наслідками котирування визначається стан ринку саме по кожному

окремому цінному паперу.

Після проведення котирування ринок може перебувати в одному із п’яти

станів:

ринок в абсолютній рівновазі;

ринок у неповній рівновазі;

ринок, обмежений в нерівновазі;

ринок, обмежений попитом або пропозиціями;

ринок без котирування.

Розрізняють такі види котирувань: котирування акцій – курс цінних паперів, найбільш адекватно відображає стан ринку; заключна котирування – остання на даний операційний день ціна, запропонована або запитувана фінансовою установою або фізичною особою, що здійснює котирування цінних паперів на вторинному ринку цінних паперів; котирування курсів – офіційна реєстрація на певний період курсу іноземної валюти або цінних паперів на основі ринкових курсів; котирування облігацій – встановлення курсової ціни облігацій, що продаються і купуються на фондовій біржі; повна котирування – встановлення цін, пропонованих як продавцями, так і покупцями цінних паперів; тверда котирування – котирування окремих видів цінних паперів, здійснювана дилерами на позабіржовому ринку цінних паперів; після оголошення твердої котирування оголосив її, згідно з правилами, не має підстав відмовитися від укладення угод за заявленим курсом; біржова котирування – встановлення курсу цінних паперів на фондових біржах і цін на товари, представлені на товарних біржах; курси реєструються спеціальної котіровал’ной комісією біржі і відображають складається на біржових торгах співвідношення попиту і пропозиції; котирування офіційна – встановлена ціна біржових товарів, єдиний курс цінних паперів, валюти на певний день, що повідомляються уповноваженими засобами інформації і використовуються для розрахунків на позабіржовому ринку; зазвичай визначається на підставі біржового котирування; товарна котирування – ціни біржових товарів, реєструються і публікуються котіровал’ной комісією біржі; валютна котирування – встановлення курсу іноземної валюти по відношенню до валюти даної країни на основі законів (норм, правил), що діють в цій країні; котирування валют проводиться державними національними або найбільшими комерційними банками, а також на біржі.

Котирування цінних паперів на біржі здійснюється на підставі оголоше­них під час торговельної сесії учасниками торгів заявок шляхом співставлення зустрічних заявок та укладання біржових угод.

З метою забезпечення котирування цінних паперів фондова біржа про­водить наступні заходи:

— встановлює вимоги до параметрів заявок учасників торгів;

— визначає порядок подачі заявок учасниками торгів в ході торговельної сесії;

— визначає основні параметри торговельної сесії та здійснює контроль за їх дотриманням та формуванням.

Основними параметрами торговельної сесії є:

 

— мінімально припустима кількість та вартість цінних паперів в одній заявці (розмір лота);

— крок зміни ціни;

— ліміт максимальної зміни ціни;

— ціна відкриття;

— курсова ціна;

— ціна закриття.

Перші три параметри встановлюються Котирувальною комісією фондо­вої біржі. В свою чергу, ціною відкриття торговельної сесії для кожного цін­ного паперу вважається ціна закриття попередньої торговельної сесії, окрім першої торговельної сесії коли така ціна встановлюється Котирувальною ко­місією.

Заг. передумови та ек. причини, що визначають необх. кредиту.

Кредит існував не завжди. Причини його ви­никнення слід шукати насамперед не у сфері вир-ва, а у сфері обміну, де продавці товарів проти­стоять один одному як юр. само­стійні особи.

Кредит виник і розвину­вся на основі функції грошей як засобу обігу. Саме в цьому й полягає найбільш поширена причина необхідності кредиту.

Існування товарного ви­р-ва і пов'язаного з ним товарного обігу є найбільш за­гальною ек. причиною необхідності кредиту.

Проте, окрім цих заг. причин необхідності кредиту, є ряд специфічних чинників, які її деталізують. Зокрема, кредит можливий лише за певних передумов. Однією з них стало майнове розшарування сусп-ва у період розпаду первіс­нообщинного ладу, коли бідний мусив звертатися за позичкою до багатшого.

Але для виникнення кредитних відносин потрібно, щоб той, хто надає кредит, довіряв тому, хто хоче його отримати.

Окрім довіри, обов'язковою передумовою виникнення, креди­тних відносин є збіг ек. інтересів кред-ра і поз.

За своєю природою кредитна угода, в основі якої лежить тим­часове запозичення чужої власності, обумовлює необхідність ма­т. відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобов'язань.

Ще однією передумовою цих відносин є отримання позичаль­ником регулярних доходів, за рахунок яких він зможе погасити кредит.

Отже, можна зробити висновок, що необхідність кредиту ви­кликана існуванням товарно-грош. відносин. Його передумо­вою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність креди­ту, – коливання потреби в коштах та джерелах їх формування

Сутність кредиту, його структура, еволюція та зв'язок з іншими ек. категоріями.

За своєю сутністю кредит – це сусп. відносини, що вини­кають між ек. суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.

 

Форми, види кредиту.

Форми кредиту. Товарна і грошова форми кредиту є рівно­правними і рівнозначними, по суті, 2 проявами єдиної фор­ми кредиту – вартісної. Вони між собою внутр. пов'язані і доповнюють одна одну.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.

1) Залежно від суб'єктів кредитних відносин виділяють: банківський кредит, держ. кредит, міжгосп. кредит, міжнар., особистий кредит.

2) Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити: виробничий кредит; споживчий кредит.

3) За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у ко­ристування позичальнику, виділяються короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 5 років) та довгострокові (понад 5 років) кредити.

4) За галузевою спрямованістю виділяються: кредити в пром-сть; кредити в с/г; кредити в торгівлю; кредити в будівництво; інші кредити.

5) Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі види: кредит на формування вир. запасів; кредит у витрати вир-ва; кредит на створення запасів готової продукції; кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах.

6) За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можнавиділятитакі види кредиту: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений, пролонгований; реальний, сумнівний, безнадійний; платний, безплатний.