Проектування і впровадження нових раціональних видів поділу праці.

Поділ і кооперація праці на підприємстві

 

При вивченні даної теми необхідно уяснити сутність категорій "поділ і кооперація" праці.

Розподіл праці – відокремлення (розмежування) діяльності людей в процесі спільної праці.

Розподіл праці одиничний – відокремлення різних видів трудової діяльності в середині підприємства, в певних його структурних підрозділах (цех, дільниця, бригада), а також розподіл робіт між окремими працівниками.

На рівні підприємства розрізняють функціональний, технологічний, професійний, кваліфікаційний поділ праці.

Функціональний поділ праці відбувається між різними категоріями працівників, які входять до складу персоналу, а також між основними і допоміжними робітниками. Основні робітники беруть безпосередню участь у зміні форми і стану предметів праці і виконують технологічні операції з виготовлення основної продукції. Допоміжні робітники створюють необхідні умови для безперебійної та ефективної роботи основних робітників (транспортування готових виробів, деталей, матеріалів; ремонт устаткування; технічний контроль якості продукції та ін.).

Технологічний розподіл праці – це розподіл робіт між категоріями працівників в залежності від ролі та місця зайнятих у виробничому процесі. Розрізняють технологічний розподіл праці: за видами робіт, подетальний, предметний, поопераційний.

Професійний поділ праці – розподіл робітників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт, залежить від знарядь і предметів праці та технологій виробництва. Під впливом розвитку цих чинників відбуваються зміни в професійному поділі праці, що характеризуються зростанням кількості професій механізованої праці, скороченням переліку вузьких професій і спеціальностей та збільшенням кількості професій широкого профілю. Кваліфікаційний поділ праці зумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремленні складних робіт від простих. Водночас враховується технологічна складність виготовлення продукції, складність функцій з підготовки і здійснення трудових процесів, а також контролю за якістю продукції.

Кваліфікаційний поділ праці – обумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт, полягає у відокремленні складних робіт від простих. Кваліфікація відображає рівень знань, умінь, виробничий досвід і є підставою для розподілу працівників за кваліфікаційними групами (розрядами, категоріями). Ступінь складності робіт обумовлює кваліфікаційні відмінності між групами працівників, що їх виконують. Кваліфікація відбиває рівень знань, уміння працювати, виробничий досвід і є підставою для розподілу працівників за кваліфікаційними групами – розрядами, категоріями, класами тощо.

Межі розподілу праці – гранично допустимі значення розчленування трудового процесу, в рамках яких досягається найбільша ефективність праці. Розрізняють технічну, економічну, психологічну та соціологічну межі розподілу праці.

Основні вимоги до розподілу праці:

· розподіл праці не повинен сприяти зниженню ефективності використання робочого часу і обладнання;

· розподіл праці не повинен супроводжуватись безвідповідальністю в організації праці;

· розподіл праці не повинен бути надто розчленованим, щоб не ускладнювати проектування і організацію виробничих процесів і нормування праці;

· не знижувати кваліфікацію робочих, не позбавляти працю змістовності, не робити її монотонною і стомлюючою.

Роль розподілу праці:

· розподіл праці є необхідною передумовою процесу виробництва і умовою підвищення продуктивності праці;

· дає змогу організувати послідовну і одночасну обробку предмету праці в усіх формах виробництва;

· сприяє спеціалізації виробничих процесів і вдосконаленню трудових навичок працівників, які приймають участь в них.

В організації праці важливе місце займає кооперація, як на міжгалузевому рівні, так і на рівні підприємства.

Поділ праці на виробництві нерозривно пов’язаний з її кооперацією, тобто встановленням певних співвідношень і взаємодії між видами праці. Без цього виробництво неможливе.

Кооперація праці:

а) з функціональної точки зору – встановлення виробничих зв’язків (у часі та просторі) між різними відокремленими при розподілі праці трудовими процесами, що забезпечує безперервність, ритмічність та синхронність виробництва;

б) з організаційної точки зору – це об’єднання працівників для планомірної спільної участі у взаємопов’язаних трудових процесах, встановлення взаємодії для досягнення кінцевої мети виробництва.

Розрізняють наступні форми кооперації праці: міжцехову, внутрішньо-цехову, внутрішньо-дільничну, внутрішньо-бригадну.

Професійний поділ праці відбувається між групами робітників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт і залежить від знарядь і предметів праці, технологій виробництва. Під впливом розвитку цих чинників відбуваються зміни в професійному поділі праці, що характеризуються зростанням кількості професій механізованої праці, скороченням переліку вузьких професій і спеціальностей та збільшенням кількості професій широкого профілю. Так, часткова механізація супроводжується поопераційним поділом праці, вузькою спеціалізацією працівників. Комплексна механізація передбачає об'єднання вузьких спеціальностей робітників, розширення їх професійного профілю.

У сучасних умовах підвищення ефективності праці за рахунок вдосконалення його поділу має здійснюватися на основі більш широкого суміщення професій, розширення сфери застосування багатоверстатного (багатоагрегатного) обслуговування, подальшого розвитку колективної (бригадної) форми організації праці робітників.
Пошук і впровадження нових форм поділу праці припускають їх обов'язкову експериментальну перевірку. Тільки на практиці можна остаточно встановити ефективність тієї чи іншої форми поділу праці, виявити як позитивні, так і негативні її боку [3].
Основний напрямок вдосконалення поділу праці - вибір найкращого його варіанту для кожної конкретної ділянки з урахуванням економічних, техніко-технологічних, психофізіологічних і соціальних вимог.
Головною економічною вимогою до оптимального розподілу праці є забезпечення випуску продукції в заданих обсягах і високої якості при найменших трудових, матеріальних і фінансових витратах.
Техніко-технологічні вимоги передбачають виконання кожного елемента роботи відповідним виконавцем на даному обладнанні у встановлений робочий час. Ці вимоги у вирішальній мірі визначають технологічне, функціональне, професійне і кваліфікаційне поділ праці.
Психофізіологічні вимоги спрямовані на недопущення перевтоми працівників з-за великих фізичних навантажень, нервового напруження, збіднення змісту роботи, монотонності або гіподинамії (недостатньою фізичного навантаження), що нерідко веде до передчасного стомлення і зниження продуктивності праці.
Соціальні вимоги передбачають наявність у складі робіт творчих елементів, підвищення змістовності та привабливості праці.
Цим вимогам, як правило, відповідає не єдине організаційне рішення, тому виникає необхідність вибору одного варіанта поділу праці. Складність даної задачі полягає в її багатоплановості, у виборі критеріїв визначення меж, багатоваріантності способів поділу праці в різних типах підприємства.

 

1. 22-26. Поняття робочого місця (робочої зони). Класифікація робочих місць і особливості їх організації.

2. Обладнання на робочому місці, вимоги до нього. План робочого місця, основні вимоги до нього.

3. Технологічне і організаційне оснащення робочого місця, вимоги до нього.

4. Функції обслуговування робочих місць та їх суть. Чинники, що впливають на вибір форм обслуговування.

5. Типові проекти організації робочих місць.

На робочому місці людина проводить третину свого трудового життя. Важливим елементом організації праці на підприємстві є організація робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника [1]. Тому основним завданням управління є створення оптимальних робочих місць, які б сприяли ефективній реалізації творчого і фізичного потенціалу працівників, що спільно виконують роботу чи якусь операцію.

22.Робоче місце - це просторова зона дії, оснащена технічними засобами, в якій здійснюється трудова діяльність працівника або групи працівників. Саме на робочому місці створюються умови, що значною мірою визначають ступінь ефективності праці [2]. На робочому місці розміщуються знаряддя, предмети і продукти праці, тому границі робочого місця повинні забезпечити можливість виконання всіх дій технологічного процесу.

Робоче місце як місце зайнятості людини визначає умови праці (нормальні, важкі, шкідливі), режими праці й відпочинку, характер праці (різноманітний, монотонний та ін.).

В залежності від технологічного процесу всі робочі місця можна розділити на постійні і тимчасові. Постійні робочі місця — це ті, які не змінюють своє розміщення в просторі. В свою чергу, вони поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі, які є як стаціонарні, так і умовно стаціонарні (пересувні). Більшість робочих місць в промисловості — стаціонарні, тобто такі, у яких робоча зона незмінна. Пересувні робочі місця, як правило, організовують для допоміжних робітників (наприклад, ремонтників), які в процесі роботи переміщуються по виробничій площі. Тимчасові робочі місця характеризуються переміщенням виконавців, засобів, а інколи і предметів праці, властиві працівникам транспорту, ремонту. Цим робочим місцям властива мобільність.

В залежності від рівня механізації праці виділяють три види робочих місць:

робочі місця ручної праці, де робота виконується за допомогою різних ручних знарядь;

механізовані робочі місця, де працівник управляє робочими машинами і механізмами, за їх допомогою змінює предмет праці;

автоматизовані робочі місця, на яких механізми і автомати виконують певні технологічні операції за заданими параметрами, а виконавець керує ними за допомогою дистанційних пультів [2].

Залежно від кількості виконавців робочі місця діляться на індивідуальні і колективні. Залежно від типу виробництва - масового, серійного, одиничного виробництва. Робочі місця поділяють також за професійною ознакою і функціями, які виконує працівник, наприклад, робочі місця керівників, спеціалістів, робітників, молодшого обслуговуючого персоналу і т.д.

Робочі місця можуть розмішуватися в приміщенні, на вулиці, висоті та під землею. Вони можуть бути спеціальні й універсальні, сидячі та стоячі. У всіх випадках характер раціональної організації робочих місць залежить від специфічних умов.

Організація робочого місця передбачає його планування, устаткування і створення сприятливих умов праці [3, с.50]. Організація та обладнання робочих місць працівників, створення відповідних умов для їх праці набувають дедалі більшого значення. З кожним роком збільшується обсяг оброблюваної інформації, все більше застосовуються засоби механізації та автоматизації робіт, техніка стає складнішою (ЕОМ); виникають нові професії тощо. Все це потребує певної організації робочих місць, їх планування, устаткування, створення оптимальних умов для праці.

Вимоги до організації робочих місць можна згрупувати таким чином: інформаційні, економічні, ергономічні, гігієнічні, естетичні, технічні, організаційні.

Інформаційні вимоги — це комплекс заходів з інформаційного забезпечення робочого місця, до яких відносять:

- визначення обсягів і структури інформації, яка надходить на робоче місце, обробляється на ньому, створюється і передається на інші робочі місця;

- проектування інформаційних потоків, до системи яких входить робоче місце та ін.

Економічні вимоги передбачають таку організацію робочого місця, при якій витрати на його утримання мінімальні, проте достатні для його функціонування.

Ергономічні вимоги сформовані наукою, яка з'явилась порівняно недавно у зв'язку з новими вимогами виробництва та управління — ергономікою. Все, що оточує працюючу людину, створює її робоче середовище — меблі, приміщення, устаткування, машини, механізми тощо. Знаряддя праці повинні відповідати вимогам ергономіки та бути максимально пристосованими до людини, до її фізичної, фізіологічної, естетичної природи.

Гігієнічні вимоги — це вимоги до освітлення робочих місць, повітрообміну, температурного режиму, вологості, шуму та інших факторів середовища, які впливають на здоров'я та працездатність працівників.

Естетичні вимоги — це елементи зовнішнього оформлення середовища, в якому працює людина, а саме: зовнішній вигляд приміщення та знарядь праці, їх кольорова гама, наявність квітів в інтер'єрі тощо.

Технічні вимоги — це науково обґрунтовані параметри знарядь праці, устаткування та проходи до інших робочих місць і т.д.

Під раціональною організацією робочого місця треба розуміти комплекс заходів, спрямованих на створення на ньому всіх необхідних умов для високопродуктивної праці при повному використанні технічних можливостей устаткування, на підвищення змістовності праці, на збереження здоров'я працюючих.

23. Оснащення робочого місця - це сукупність розміщеного тут основного й допоміжного устаткування, технологічного та організаційного оснащення.

Типовими основними видами оснащення робочого місця є такі:

- основне технологічне обладнання, призначене для виконання основної роботи на даному робочому місці;

- допоміжне обладнання - підйомне, транспортне устаткування;

- технологічне оснащення - робочі та вимірювальні інструменти, пристосування, запасні частини, канцелярське приладдя та ін.;

- робоча документація і спеціальна література - інструкції, технологічні карти, довідники, посібники;

- організаційне оснащення - робочі меблі, столи, стільці, шафи стелажі, інші засоби та пристосування для розміщення технологічного оснащення;

- засоби безпеки - огорожі, засоби індивідуального захисту, протипожежної безпеки, вентиляції та ін.;

- засоби освітлення, зв'язку та сигналізації;

- робоча тара, господарські засоби [4].

Комплексне оснащення робочого місця є необхідною передумовою ефективної організації процесу праці. Однак іншою важливою умовою є раціональне просторове розміщення засобів оснащення на робочому місці так, щоб забезпечити зручність їх обслуговування, вільний доступ до механізмів, економію рухів і пересувань працівника, зручну робочу позу, хороший огляд робочої зони, безпеку праці, економію виробничої площі, зручний взаємозв'язок із суміжними робочими місцями, з підлеглими і керівниками.

25. Рівень організації праці на конкретному робочому місці залежить також від якості його обслуговування. Обслуговування робочого місця передбачає своєчасне забезпечення його всім необхідним, включаючи технічне обслуговування (наладку, регулювання, ремонт); регулярну подачу необхідних видів енергії, інформації та витратних матеріалів; контроль якості роботи обладнання, транспортне та господарське обслуговування (прибирання, чистка обладнання, тощо).

Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями: підготовча, інформаційна, виробнича, інструментальна, налагоджувальна, енергетична, контрольна тощо. Прогрес у системах обслуговування робочих місць полягає в переході від чергового обслуговування, тобто обслуговування за викликом з місця зупинки виробництва, до науково обґрунтованого стандартного планово-упереджувального обслуговування.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника

Раціональне планування робочого місця має забезпечити найкраще розміщення знарядь і предметів праці та оргтехніки. Площа робочого місця має бути такою, щоб працівник не робив зайвих рухів і не відчував незручності під час виконання роботи. Важливо передбачити також можливість змінити робочу позу, тобто положення корпуса, рук, ніг. Проте слід виключати або мінімізувати всі фізіологічно неприродні та незручні положення корпуса, такі як:

● нерухоме положення стоячи;

● постійне або часто повторюване положення з кутом нахилу спини, який перевищує 15°;

● зігнуте положення з поворотом корпуса тіла або положення напівсидячи;

● часто повторюване положення з опорою на одну ногу;

● витягування вперед або розведення рук протягом тривалого часу [3, с.50].

Пошук ефективних рішень в організації робочих місць і систем їх обслуговування полегшується використанням розроблених вченими і перевірених практикою типових проектів організації праці для масових професій: робітників, технічних виконавців і спеціалістів. Як правило, типовий проект концентрує передовий досвід організації робочих місць, відображаючи всі складові цього процесу (оснащення, планування, обслуговування, атестація). Однак застосовуючи типові проекти, слід враховувати специфіку конкретного виробництва та індивідуальні характеристики працівника.

Для комплексної оцінки якості організації робочих місць, для пошуку і приведення в дію резервів підвищення ефективності праці, використовується механізм атестації і раціоналізації робочих місць. В ході атестації комплексно оцінюються технічний і організаційний стан робочих місць, умови праці й техніка безпеки, розглядаються можливості зростання фондовіддачі, використання кваліфікаційного потенціалу працівників.

Метою раціоналізації робочих місць є: зменшення витрат робочого часу на його обслуговування; забезпечення нормальних умов праці і зменшення втомлюваності та напруження працівників; найбільш економне використання площі і підвищення продуктивності праці персоналу. Продуктивність праці прямо пропорційно залежить від організації робочих місць.

 

 

27. Атестація робочих місць та порядок їх проведення. Паспорт робочого місця. Паспорт робочого місця

Паспорт (типовий проект) робочого місця працівників включає наступні розділи: призначення і загальні характеристики;

планування робочого місця;

меблі, обладнання і технічні засоби;

функціональні обов’язки (основні елементи роботи);

методи і прийоми праці;

умови праці;

оплата праці;

організація обслуговування;

регламентуюча документація;

завантаження робочого місця (нормування);

охорона праці і техніка безпеки.

Вихідними даними для розробки паспортів робочих місць є:

типові паспорти робочих місць;

моделі робочих місць співробітників;

штатний розклад підприємства;

положення про оплату праці;

схема монтажу технічних засобів;

інструкції з експлуатації;

нормативи праці управлінців;

інструкції з техніки безпеки;

робочий проект будівлі (офісу);

специфікація на меблі та обладнання;

положення про підрозділи;

посадові інструкції;

контракти співробітників;

нормативи площі на одного співробітника.