Тимчасові будівлі, обсяг будівель

 

За призначенням тимчасові будівлі бувають:

1. Виробничі:

— майстерні БМО (ремонтно-механiчнi, механо-монтажнi, санiтарно-технiчнi, столярно-теслярськi, арматурнi, електро-монтажнi, склянi i т.д.);

— механізовані установки (бетонно-розчиннi, асфальтовi);

— об'єкти енергетичного господарства (теплові пункти, електростанцiї, котельнi);

— об'єкти транспортного господарства (гаражi, депо, профiлакторiї);

— станції, малярнi, iншi установки;

2. Складські:

— склади (опалювальні i не опалювальнi, тепло-холоднi);

— комiрчини, навiси;

3. Адмiнiстративнi:

— різні контори (управління начальника дiльницi, виконроба, майстра);

— диспетчерськi;

— лабораторiї;

— прохiднi, куточки відпочинку.

4. Санітарно побутовi:

— гардеробнi;

— примiщення для обiгрiвання i сушiння одягу;

— душовi, їдальня, буфети;

— пункти охорони здоров'я;

— туалет, убиральнi.

5. Житлові i громадські будiвлi:

— житловi будинки, гуртожитки, пральнi, лазнi;

— магазини, клуби;

— ательє i комбiнати побутового обслуговування.

Обсяг будівель визначається по нормативам площ в залежності від загальної кількість працюючих на будівництві працівників.

Загальна кількість працюючих на будівництві працівників визначається за формулою:

N_заг= (О + Н + І + М) ´ К_о (37),

де: О — кiлькiсть працівників основного виробництва (у найбiльш завантажену змiну);

Н — кількість робітників неосновного виробництва (приймається орiєнтовно 20% вiд О);

І — кількість інженерно-технічних працівників (орієнтовно 8-11%) службовців (орієнтовно 3.6—5% від загальної кількості робітників основного i неосновного виробництва);

М — кількість молодшого обслуговуючого персоналу (сторожа, прибиральницi, кур'єри) — (береться у розмiрi 1.5-2% вiд (О+Н);

К_о — коефiцiєнт, який враховує вiдпустки, хвороби, виконання громадських обов'язкiв (приймається К_о = 1.05—1.06).

 

8.4. Розрахунок тимчасового водозабеспечення будгенплану

 

Водозабеспечення будгенплану повинно передбачати наступні водовитрати:

На виробничі потреби:

; л/сек (38),

 

де: Q_ср — середні виробничі витрати води за змiну, л;

К₁ — коефiцiєнт нерiвномiрностi споживання води;

m — число годин працi за змiну (m=8).

На господарсько - побутовi потреби:

 

;л/сек (39),

де: П_р — найбiльша чисельнiсть робiтникiв у змiну;

n₁ — норма споживання води на 1 людину у змiну (для майданчикiв з каналiзацiєю 20—25л i без каналiзацiї 10–15л);

n₂ — коефіцієнт нерiвномiрностi споживання води;

К₂ — норма споживання для прийняття душу (прийм. К₂ = 30л).

К₃ — коефiцiєнт, що враховує вiдношення тих, якi користуються душем до найбiльшої кiлькостi робiтникiв у змiну (К₃ = 0.3—0.4).

На гасіння пожежі. Для гасіння пожежі на будівельному майданчику секундні витрати води беруться за нормами, якi приймаються в залежностi вiд площi будiвельного майданчика, Q_пож:

для ділянки до 30 га - 10 л/с.

вiд 30 до 50 га. - 15 л/с.

бiльше 50 га. - 20 л/с.

Іншими словами необхідна витрата на гасіння пожеж визначається за формулою:

, л /сек (8.8.),

де: q- витрати води на 1 струмінь пожежного гідранта, (q = 5л/с); t - кількість струменів (t=2 для площі до 30 га; t=3 для площі вiд 30 до 50 га; t=4 для площі більше 50 га);

Розрахункові секундні витрати води на будмайданчику приймаються за найбільшою величиною розрахункових витрат:

 

Q_роз = Q_пож + 0.5(Q_вир + Q_г.п.) (40).

Q_роз = Q_вир + Q_г.п. (41).

 

Діаметр труб. Розрахунок діаметра труб водопровідної мережі необхідно виконувати на перiоди її найбiльш напруженої роботи, тобто вона повинна забезпечити споживачiв води в частинi максимального водозабору i на термiн гасiння пожежi.

Розрахунок дiаметра труб виконується за формулою:

(42),

де d - дiаметр труби, мм;

Q_роз - максимальні розрахунковi витрати води, л/сек.;

1000 - кількість води в 1 м³, в л;

V - швидкість руху води по трубах (для великих діаметрів V=1,5 - 2 л / сек, для малих - V= 0,7 – 1,2 л / сек)

Тимчасові мережі водопроводу монтують iз стальних (газових) труб дiаметром 25...150мм., можна застосовувати чавуннi та азбестоцементнi труби дiаметром 50...200мм.

У випадку будівництва об’єктів підвищеної пожежної безпеки i необхідності монтажу великої кiлькостi пожежних гiдрантiв слiд мати на увазi, що пожежнi гiдранти, якi випускаються промисловiстю мають d = 100 мм.

Пожежнi гідранти встановлюються:

- по довжині водоводу через 100—150 метрiв один вiд одного;

- не ближче 5м вiд стiн споруди (але не дальше як 50м);

- не дальше 2.5м вiд обочини дороги.

Питні фонтанчики влаштовують на вiддалi до 75м вiд робочих мiсць i вiд мiсць вiдпочинку робочих.

Радіус обслуговування водозбірних кранів R становлять до 100м.

 

8. 5. Розрахунок тимчасового енергозабезпечення будгенплану

 

Розрахунок тимчасового енергозабезпечення будгенплану проводиться на різних стадіях.

На стадїi ПОБ тимчасове енергозабезпечення будгенплану розраховується за наступними способами:

1. Спосіб - по питомій потужності:

Р_р=р ´с´ к (43),

де: р – питома потужнiсть, кВт/млн. грн;

с — річний обсяг БМР, млн.грн;

к — коефіцієнт який враховує район будiвництва.

2.Спосiб - по питомим витратам електроенергiї (кВт.год.) на укрупнений вимiрювач повного виду робіт:

 

, кВт.×год., (44),

де: р — питома витрата електроенергiї на одиницю вiдповiдного виду робiт чи виду продукцiї;

V — обсяг робiт за рiк в натуральних вимiрах;

Т_max — прийняте рiчне число годин у залежностi вiд наміченої iнтенсивностi робiт (при 1—2х змiн. роботi Т_max = 2500—5000 год./рік).

cosf — коефіцієнт потужностi, який залежить вiд кiлькостi i завантаження силових споживачiв (cosf = 0.65— 0.75).

3. Спосіб - по встановленій потужності електроприймачiв i коефіцієнту попиту без диференцiацiї по видам споживачів:

 

, кВт.×год., (45),

 

де: Р_вст — сумарна встановлена потужнiсть споживачiв, кВт;

К_с — коефіцієнт попиту.

 

На стадії ПВР.

Наближені витрати електроенергії на будівельному майданчику на технологiчнi потреби i електроосвiтлення, для роботи електромоторiв, будiвельних машин, механiзмiв i агрегатiв визначається за технiчними характеристиками або нормами.

Знаючи необхідну потужність силових пристроїв, потреби електроенергії на технологiчнi цiлi, зовнішнє і внутрішнє освітлення можна визначити сумарну потужнiсть в кВт за формулою:

 

(46),

де: Р - необхiдна потужнiсть джерел електроенергiї i трансформаторiв, кВт;

1.1 - коефiцiєнт, який враховує втрати потужностi в мережi;

Рс - потужність будівельних машин i пристроїв;

Рт - потужнiсть, яка необхiдна для виконання окремих видiв БМР, кВт.;

Ро.в - потужнiсть, яка необхiдна для внутрiшнього освiтлення, кВт, яка приймається за розрахунками;

Ро.з - потужнiсть, яка необхiдна для зовнiшнього освiтлення, кВт, яка приймається за розрахунками;

К₁, К₂, К₃, К₄ - коефiцiєнти попиту;

cosf - коефіцієнт потужностi, який залежить вiд числа споживачiв силової електроенергiї та завантажень, приймається для тимчасового електроосвiтлення в середньому рiвний 0.75.

За сумарною потужністю потрiбної електроенергiї на будiвельному майданчику за довiдниками проектувальникiв та iншим необхiдним довiдникам пiдбирають марку трансформатора.

Тема 9. Основні положення проектування будівельних генеральних планів

9.1. Розміщення і прив’язка монтажних кранів і підйомників на будгенплані

Розміщення і прив’язка монтажних кранів і підйомників при проектуванні БГП необхідне для визначення можливості монтажу вибраним механізмом і безпечних умов провадження робіт. У процесі прив'язки виявляють фактори впливу дії крана, на роботу механізмів, розташованих на суміжних дільницях, а також на інші елементи будівельного господарства. Тільки ретельний облік взаємного впливу розташування кранів, підйомників, об'єктних складів і доріг дозволяє правильно встановити кран.

Прив'язку механізму виконують в наступному порядку:

1) визначають розрахункові параметри і підбирають кран;

2) проводять поперечну і поздовжню прив'язку крана і крановий шляхів з уточненням конструкції підкранових шляхів;

3) розраховують зони дії крана;

4) виявляють умови роботи і при необхідності вводять обмеження в зону дії крана.

Практично неможливо підібрати кран, у якого всі б параметри відповідали б заданим. Звичайно близький до розрахункових один з параметрів крана, а інші доводиться приймати з визначеною надійністю. Для вибору крана проводять техніко-економічне порівняння варіантів, а потім здійснюють кінцеву поперечну і поздовжню прив'язку крана і визначають безпечні умови провадження робіт.