Зовнішнє середовище організації.

Організація як відкрита система знаходиться під впливом зовнішнього середовища і включає постачання, ресурси, енергію, кадрів, споживачів, фінансові, правові та інші організації.

Групи чинників зовнішнього середовища:

прямої дії (постачальники, ресурси, державні установи, громадські та політичні організації, конкуренти, споживачі)

непрямої дії (стан економіки, науково-технічний прогрес, міжнародне оточення, соціально-культурні та політичні обставини у країні, стан техніки та технології).

Соціальне середовище. Зростання населення, розвиток культури, освіти визначають характер зростаючого потенційного ринку; вимірювання потреби в кількості та якості благ, які споживаються Правове середовище. норми права регулюють поведінку бізнес-організацій і вирішують конфлікти

Державне середовище. Держава в економіці може відігравати три різні ролі: невтручання держави в процеси економіки; радикальне втручання в економіку; прагматичне втручання.

Політичне середовище. Внутрішній ринок знаходиться під впливом політичних подій і рішень, аналогічно цьому політичні фактори можуть впливати на операції у сфері міжнародного бізнесу.

Технологічне середовище. Динаміка попиту і пропозиції на ринку праці, ресурсів і фінансів впливає на темпи інноваційних процесів у технології.

Економічне середовище. Процеси виробництва продукції та послуг завжди знаходяться в конкретному зв´язку з економічним середовищем: рівнем зайнятості, платіжним балансом, темпами економічного росту.

Ресурсне середовище. навчитися отримувати необмежену кількість ресурсів, не порушуючи при цьому стійкості та рівноваги параметрів навколишнього середовища

Інформація, документація, діловодство

Інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі, навколишньому середовищі стосовно будь-якої організації.

Класифікують і-цію: 1. за повнотою охоплення (повна, часткова, надлишкова) 2. За періодом дії (разова, періодична, довгострокова) 3. За призначенням (індивідуальна, типова) 4. За місцем у м-ті (службово-інформаційна, розпорядча, спеціальна)

Документаація — сукупність офіційно визнаних, взаємопов'язаних та складених у визначеній формі документів, які містять передбачувану інформацію про виріб, процес або діяльність.

Діловодство – це діяльність, яка пов’язана з складанням документів та організацією роботи з ними.

Ф-ції діловодства: розгляд та облік документів, довідково-інформаційне обслуговування, контроль, вдосконалення документообігу, опрацювання, транспортування та зберігання документів

Є такі системи діловодства: централізоване, децентралізоване, змішане

Канали і засоби комунікації

Розрізняють формальні і неформальні комунікації. Формальні здійснюють організацію структур і поділяються на: вертикальні, горизонтальні, діагональні.

Неформальні передбачені організаційною структурою і здійснюються незапланованими способами. Вони ґрунтуються на поширенні чуток, неофіційних даних. В деяких випадках доповнюють формальну і-цію.

Розрізняють комунікації:

Між організацією та зовнішнім середовищем

Між рівнями, підрозділами організації

В комунікативному процесі будь-які повідомлення передаються за допомогою мови, зображень та відповідних дій.

 

Класифікація та загальна характеристика ф-цій м-ту

Ф-ції м-ту – це окреме коло питань та завдань, які вирішуються в процесі управління організацією.

Виділяють загальні і конкретні ф-ції.

Класифікацію проводять за двома етапами:

на першому класифікують за ознакою місця в м-ті (виділяють основні і спеціальні ф-ції),

а на другому етапі спеціальні ф-ції класифікують за ознакою процесів (управління основним і допоміжним виробництвом, матеріальною технічною базою, будівництвом) за ознакою об’єктів (управління п-ством, магазином, відділом) за ознакою виробничої діяльності (управління інформацією, працею, знаряддями праці).

Виділяють 4 основні ф-ції:

Планування – вид управлінської діяльності, що визначає перспективу та стан організації і включає місію, мету, членів організації.

Організація і взаємодія – це процес створення в структурі п-ства апарату, який дає змогу злагоджено і узгоджено працювати людям для досягнення відповідної мети.

Мотивація - це процес стимулювання працівників до здійснення ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей підприємства.

Контроль здійснюється на основі спостереження за поведінкою керованої системи з метою забезпечення оптимального її функціонування.

 

Класифікація управлінських рішень.

за сферою охоплення або масштабів можливих наслідків - загальні, часткові

За тривалістю дії - перспективні, стратегічні, поточні і оперативні

За рівнем прийняття - на вищому, середньому і нижчому рівні

За характером завдань - програмовані, не програмовані, компромісні

За способом сприйняття - одноособові, колегіальні, колективні

За способом обґрунтування - інтуїтивні, на суб’єктивних судженнях, раціональні

 

 

Культура управління

Культура управління — це сукупність досягнень в організації та здійсненні процесу управління, організації управлінської праці.

Включає такі складові елементи, як культура працівників управління, культура процесів управління, культура умов праці, культура документації.

Рівень культури управління оцінюють показниками, які характеризують названі складові елементи.

Велику роль у науці управління відіграє стиль роботи керівника - сукупність характерних методів і дій, що використовуються ним у процесі управління. Керівнику повинен бути притаманний гнучкий гуманістичний стиль керівництва, який базується на певних засадах.

Ефективність виробництва залежить від науково обґрунтованого підходу до його організації, функціонування і вдосконалення, що в багатьох випадках визначається і ступенем оволодіння наукою, культурою, мистецтвом, функціями і методами управління, яке опирається на закони розвитку суспільства, основні принципи та закони управління.

Йдучи до ринкової економіки, слід мати на увазі, що:

- управлінець повинен бачити кінцевий результат;

- той, хто приймає рішення, повинен бути професійно вищим від підлеглих;

- управлінець повинен уміти знайти вихід з будь-якого становища;

- необхідно цінувати час.

– слід мати свою думку,

– треба обіцяти тільки те, що можна реально виконати;

– виміром ефективності управлінської праці є задоволення людей, яким треба служити чесно і жертовно;

– слід мати тверду позицію,;

– необхідно критично оцінювати свої дії,;

– треба бути прикладом економності, виявляти ініціативу.

В. П. Вихрущ застерігає від необачного ставлення до ринку:

– в умовах ринку в конкурентній боротьбі виграють ділові люди, талановиті організатори справи;

– ринок економічно карає і веде до банкрутства тих, хто втрачає споживачів;

– господарські мотивації в умовах ринку базуються на прагненні високодохідного виробництва, прискоренні оборотності та ощадливому використанні ресурсів.

- ринок позбавляє доходу тих, хто працює з неповною віддачею, порушує технологічну дисципліну, не підтримує високої марки виробництва тощо;

- ринкові відносини починають діяти тоді, коли пропозиції на товари та послуги перевищують попит;

- ринок урівноважує виробництво товарів, ціну та грошову масу;

- ринкове середовище ґрунтується на взаємодії ринків товарів, засобів виробництва, цінних паперів та ринку праці;

- рушійною силою конкурентної боротьби є власники виробництва, приватна власність базується переважно на дрібному бізнесі, важливу роль відіграє колективно-групова власність;

- для соціального захисту населення в суворості ринку держава повинна взяти на себе регулювання мінімумом зарплати, компенсацію забезпечення товарами першої необхідності.

 

Методи прогнозування

Прогнозування — спосіб, при якому використовуються нагромаджені у минулому досвіді та побічні припущення з метою визначення майбутнього на сучасному етапі. Найчастіше застосовують такі прогнози:

- економічні;

- соціальні;

- розвитку конкуренції;

- розвитку науково-технічного процесу;

- розвитку технології;

- розвитку суспільства;

- розвитку сільського господарства.

· Неформальні методи:

- На базі словесної інформації, отриманої через радіо, телебачення, розмови, телефонограми;

- на засадах письмової інформації, яка відображається у газетах, журналах, бюлетенях, звітах;

– за результатами промислового шпіонажу.

Формальні методи:

кількісні методи прогнозування:

· аналіз минулих років

· причинно-наслідкове моделювання.

Якісні методи прогнозування:

- думка журі

- сукупна думка збутовиків

- модель очікування споживача

- метод експертних оцінок