Умови та ресурси розвитку туризму

Вид туризму	Рельєф	Клімат	Гідроресурси	Біотичні ресурси	Природно-антропогенні об’єкти	Історико-архітектурні об’єкти	Біосоціальні ресурси	Подійні ресурси
Спортивний туризм
Пішохідний
Альпінізм
Спелеотуризм
Велотуризм
Парусний спорт
Дельтапланеризм
Парашутний туризм
Підводний туризм
Кінний туризм
Екскурсійно-пізнавальний
Архітектурно-історичний
Природничо-пізнавальний
Технолого-пізнавальний
Історико-археологічний
Військово-історичний
Етнографічний
Релігійний
Учбовий туризм
Навчання іноземців
Проведення навчальний практик
Науковий туризм
Конференції, симпозіуми
Наукові експедиції
Археологічні експедиції
Діловий туризм
Зустрічі, симпозіуми, форуми
Торгівельно-ярмарковий
Сільський туризм
Приморський курортно-оздоровчий
Сільський зелений
Агрорекреаційний
Промисельний
Полювання
Підводне полювання
Рибальство
Збір лікарських трав, горіхів, ягід, грибів
Інші види туризму
Пляжний
Оздоровчо-лікувальний
Паломництво
Фестивальний туризм
Фототуризм
Шоу-туризм
Гастрономічний туризм
Дегустаційний туризм

 

2. Користуючись матеріалами лекції, замалюйте схему класифікації туристичних ресурсів за О.О.Бейдиком.

3. Поміркуйте, які види ресурсів необхідні для організації видів туризму, перерахованих в таблиці 1. Згрупуйте їх та доповніть класифікацію туристичних ресурсів.

 

Джерела:

1. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристичні ресурси України. – К.: КНУ ім. Шевченка, 2001. – 395 с.

2. Масляк П.О. Рекреаційна географія: навч. посіб. / П.О.Масляк. – К.: Знання,2008. – 343 с.

3. Смаль І.В. Основи географії рекреації і туризму: Навчальний посібник. – Ніжин: Видавництво НДПУ імені Миколи Гоголя, 2004. – 264 с.2

4. Стафійчук В.І. Рекреалогія. Навч. посіб. – К.: Альтерпрес, 2008. – 264 с.

5. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія. – Івано-Франківськ, 2001. – 240с.

Заняття 2-7*

(12 годин)

 

Тема. ОЦІНКА РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ

Питання для обговорення:

1. Поняття про рекреаційний потенціал території. Значення оцінки рекреаційних ресурсів.

2. Види оцінки рекреаційних ресурсів.

3. Методи оцінювання рекреаційних ресурсів.

4. Особливості оцінки окремих видів рекреаційних ресурсів.

 

Заняття 2 (2 години)

Тема. Оцінка гідрологічних ресурсів

Мета роботи: Навчитися користуватися методикою оцінки гідрологічних ресурсів

Теоретичні відомості

В організації рекреації і туризму особлива роль належить водним об'єктам. Можливість займатися різноманітними видами спорту, мікрокліматичний комфорт, естетична дія берегових мальовничих ландшафтів, зміна вражень - все це, діючи в комплексі, сприяє тому, що водойми цілком можна вважати природними лікувальницями. Статистика свідчить: відпочинок на березі водойм є пріоритетним для двох третин туристів. Ось чому більша частина рекреаційних закладів і майже всі заклади короткочасного відпочинку населення розміщуються або безпосередньо на берегах водойм, або поблизу них.

Гідрологічні ресурси – це природні чи штучно створені водні об’єкти, які мають рекреаційну цінність акваторій або її окремих ділянок та відповідають вимогам до їх використання в цілях оздоровлення населення.

Найбільш масовими видами рекреаційних занять на водоймах є: купання, рибальство (з судна, з берега, з льоду), відпочинок на парусних і веслових суднах, відпочинок з використанням моторного малолітражного флоту, воднолижний спорт, туризм, підводне полювання, полювання на водоплавну здобич. Різноманітність водних видів відпочинку і спорту вимагає диференційованого підходу до вирішення питань рекреаційного водовикористання як для різноманітних типів водних об'єктів (річка, озеро, водосховище, море), так і в межах кожного досить великого водного об'єкта.

Найпопулярніші у населення водні рекреації, пов'язані з морськими купаннями. Однак, як показує досвід багаторічних комплексних фізіотерапевтичних спостережень, відпочинок біля моря в спекотні літні місяці корисний далеко не всім, а в основному практично здоровим людям молодого і середнього віку. Людям з порушеним здоров'ям, особливо літнім, краще відпочивати в умовах звичного для них клімату. Це, звичайно, зрозуміло, однак попит на відпочинок біля моря поки що перевищує пропозицію.

Річки, озера і озерця не можуть повністю задовольнити попит на відпочинок біля води, оскільки багато з них, особливо невеликі, сильно забруднені і маловодні. Озера часто віддалені від великих міст і промислових центрів або розміщенні в місцях, важкодоступних для масового відвідування рекреантів. Багаточисельні озерця мають, в основному, місцеве рекреаційне значення.

В цих умовах особливо велике значення для розвитку рекреації мають водосховища, які є істотним, а в деяких місцях і єдиним водним рекреаційним ресурсом. Більшість водосховищ комплексного призначення створено і буде створено поблизу міст, невеликі водосховища рекреаційного призначення можуть створюватись і в межах міських територій. В багатьох районах, особливо бідних на природні водойми, водосховища підвищують рекреаційну цінність і ємність ландшафтів, а в деяких випадках служать ядром, яке створює такі ландшафти.

При плануванні, проектуванні, підготовці та експлуатації водосховищ можуть враховуватись певні вимоги рекреації. Спеціальні водосховища для рекреаційної мети можуть створюватись у найбільш сприятливих в даному районі мікрокліматичних умовах.

Водосховища комплексного і цільового призначення, які створюються в гірських, пустельних і північних районах, мають гарні під'їзні шляхи, що відповідає одній з найважливіших вимог рекреації - транспортної доступності. Завдяки наявності при будівництві гідровузлів бази індустрії і кваліфікованих кадрів спорудження на берегах водосховищ готелів, турбаз та інших рекреаційних об'єктів може здійснюватись в короткі терміни.

Таким чином, водосховища створюють сприятливі умови для широкого їх використання з метою відпочинку, але одночасно не можна забувати, що створення водосховищ в ряді випадків ускладнює рекреаційне використання території. Це відбувається через підтоплення і затоплення існуючих мінеральних джерел, територій, на яких розташовувались санаторії, будинки відпочинку, пам'ятки архітектури та інші об'єкти, цінні для організації відпочинку, а також через погіршення умов відпочинку на ділянках річок в нижній частині гідровузлів з різкими добовими і тижневими коливаннями рівня і зниженням температури води. До негативних умов відпочинку також слід віднести і «цвітіння» води в деяких водосховищах, інтенсивне освоєння берегів на крупних водосховищах, відсутність на тих чи інших ділянках берега пляжів і лісових масивів, значне відступання зрізу води, заростання мілководних ділянок.

Вказані негативні наслідки створення водосховищ і умов їх експлуатації можуть бути пом'якшені або повністю усунені при врахуванні інтересів рекреації ще на стадії проектування, а також за рахунок проведення інженерних, водогосподарських та інших заходів.

Створюючи можливості для організації відпочинку населення, водосховища необхідно охороняти, як і інші природні об'єкти. Для цього необхідно розробляти норми навантаження на акваторію і природно-територіальні комплекси в прибережній зоні водосховищ. Ці норми, без сумніву, змінюються в залежності від природно-кліматичної зони, грунтово-рослинного покриву, гідрологічного режиму водосховища та інших факторів.

Оптимальне використання з рекреаційною метою акваторій і прибережної зони водосховищ можливе лише при задоволенні вимог рекреації до режиму рівнів, які полягають, в основному, в необхідності підтримки в літній період постійного або близького до нього рівня водосховища. Американські дослідники вважають, що в період найбільшого напливу людей коливання рівня води не повинні перевищувати 30-60 сантиметрів. Однак на багатьох водосховищах комплексного призначення ці вимоги рекреації не завжди можуть бути задоволені.

Таким чином, в умовах кількісного і якісного дефіциту водних рекреаційних ресурсів роль водосховищ в організації відпочинку населення невпинно зростає. За своїм значенням рекреаційний потенціал водосховищ, особливо для короткочасного відпочинку, переважає рекреаційні ресурси внутрішніх морів.