Навантаження на поперечну раму

На поперечну раму одноповерхової будівлі можуть діяти навантаження від маси несучих і огороджувальних конструкцій стін, покрівлі та підвісної стелі, снігове та вітрове навантаження, технологічні навантаження від вантажопідйомних механізмів, трубопроводів та іншого обладнання, прикріпленого до конструкцій каркасу. При виконанні курсової роботи враховуються навантаження від маси покрівлі, снігу та вітру.

Постійне навантаження від маси покрівлі визначається за вказівками розділу 5 ДБН В.1.2-2:2006 [2]. Для цього за вказаним в завданні типом покрівлі та рекомендаціями таблиці Б.1 (додаток Б) в таблиці 1.2 формується перелік конструкцій покрівлі з їх характеристиками. Характеристичне значення навантаження від кожного шару Q₀ визначається за таблицею Б.1, або обчислюється за його товщиною та густиною згідно з даними таблиці Б.2. Навантаження від маси кроквяної ферми з в’язями при прольотах 12 – 36 м можна орієнтовно прийняти рівним 150 – 450 Па (маса ферми зростає при збільшенні прольоту, а також снігового й постійного навантаження на неї).

Експлуатаційне розрахункове значення постійного навантаження від ваги покрівлі Q_e дорівнює сумі характеристичних значень Q₀ з таблиці 1.2. Граничне розрахункове значення навантаження від ваги кожного шару покрівлі дорівнює добуткові характеристичного значення на коефіцієнт надійності за навантаженням γ_fm, визначений за таблицею 5.1 ДБН [2]. Сума граничних значень для усіх шарів є граничним розрахунковим значенням постійного навантаження від ваги покрівлі Q_m.

Таблиця 1.2. Постійне навантаження від маси покрівлі

Склад покрівлі	Q0 (Па)	γfm	Qm (Па)
Гравійна захисна посипка
Гідроізоляція з ___________
Утеплювач з _____________ ρ=___кг/м^3 товщиною ___ мм
... інші шари покрівлі...
Настил (плита покриття) з ___________
Прогони покрівлі
Кроквяна ферма з в’язями
У с ь о г о		––

 

Граничне розрахункове значення рівномірно розподіленого постійного навантаження на ригель поперечної рами визначається як добуток Q_m (Па) на крок поперечних рам B (м) і виражається в кН/м: кН/м.

Снігове навантаження на покрівлю визначається за вказівками розділу 8 ДБН В.1.2-2:2006 [2]. Розрахунки виконуються в такому порядку:

1. Залежно від вказаного в завданні призначення будівлі за додатком В
ДБН [2] встановлюється термін експлуатації конструкцій T_ef.

2. Для заданого району будівництва за додатком Е або за картою 8.1 ДБН [2] визначається характеристичне значення снігового навантаження S₀.

3. За пунктом 8.6 ДБН [2] визначається коефіцієнт С, що враховує географічні параметри, конструктивні та експлуатаційні характеристики будівлі, з урахуванням наступних міркувань:

- будівлі, що проектуються в курсовій роботі, не характеризуються підвищеною тепловіддачею, тому згідно з пунктом 8.9 ДБН [2] коефіцієнт режиму експлуатації С_е =1;

- для виконання курсової роботи задані райони будівництва, розміщені на рівнинній місцевості, тому згідно з пунктом 8.10 ДБН [2] коефіцієнт географічної висоти С_alt =1;

- перехід від ваги снігового покриву на поверхні ґрунту до снігового навантаження на покрівлю забезпечується урахуванням коефіцієнта μ за пунктом 8.7 і додатком Ж ДБН [2]. Зі схеми 1 цього додатка слідує, що навіть для покрівлі з азбоцементних хвилястих листів з ухилом 1:3 або 18º слід використовувати варіант 1 з рівномірно розподіленим сніговим навантаженням при μ =1.

4. За формулою (8.1) ДБН [2] з урахуванням отриманого в пункті 3 коефіцієнта С обчислюється граничне розрахункове значення снігового навантаження S_m для періоду повторюваності, рівного встановленому терміну експлуатації Т = T_ef.

5. За формулою (8.2) ДБН [2] з урахуванням того ж коефіцієнта С обчислю­ється експлуатаційне розрахункове значення снігового навантаження S_e для частки строку служби η = 0,02, як для об’єкту масового будівництва.

6. Граничне розрахункове значення снігового навантаження, рівномірно розподіленого уздовж ригеля рами, визначається як добуток S_m (Па) на крок поперечних рам B (м) і виражається в кН/м: кН/м.

Вітрове навантаження на поперечну раму визначається за вказівками розділу 9 ДБН В.1.2-2:2006 [2]. Розрахунки виконуються в такому порядку:

1. Для заданого географічного району за додатком Е або за картою 9.1 ДБН [2] визначається характеристичне значення вітрового навантаження W₀.

2. За пунктом 9.7 ДБН [2] визначається коефіцієнт С, що враховує географічні параметри, конструктивні та експлуатаційні характеристики будівлі, з урахуванням наступних міркувань:

- для виконання курсової роботи задані райони будівництва, розміщені на рівнинній місцевості, тому згідно з пунктом 9.10 ДБН [2] коефіцієнт географічної висоти С_alt =1;

- вважаємо, що виражені особливості мікрорельєфу в зоні площадки будівництва відсутні, тому коефіцієнт рельєфу за пунктом 9.11 ДБН [2] дорівнює С_rel =1;

- коефіцієнт напрямку вітру за пунктом 9.12 дорівнює С_dir =1;

- період власних коливань будівель, що проектуються в курсовій роботі, не перевищує 0,25 сек., тому згідно з пунктом 9.13 ДБН [2] коефіцієнт динамічності С_d =1;

- аеродинамічні коефіцієнти С_aer для активного С_А і пасивного С_П тиску вітру визначаються за схемою 1 додатка І ДБН [2], згідно з якою з деяким запасом в окремих випадках можна прийняти С_А =0,8 і С_П =0,6;

- коефіцієнт висоти споруди С_h визначається за пунктом 9.9 ДБН [2] з урахуванням типу місцевості та висоти конструкції над рівнем земної поверхні, що обумовлює зростання вітрового навантаження по висоті будівлі. Для статичного розрахунку поперечної рами задають постійне по висоті значення вітрового навантаження, яке визначається за схемою рисунка 1.3 з умови рівності моментів (на рівні закріплення рами в фундаменті) від його дії та від дії фактичного вітрового навантаження нижче рівня ригеля H_Р. Визначені таким чином еквівалентні значення коефіцієнтів висоти споруди С_hе для будівель різної висоти, розміщених на місцевості типу ІІ і ІІІ наведені в таблиці В.1.

Рис. 1.3. Визначення еквівалентного вітрового навантаження на раму

 

3. За формулою (9.1) ДБН [2] з урахуванням визначеної в пункті 2 системи коефіцієнтів для періоду повторюваності, рівного встановленому терміну експлуатації Т = T_ef, обчислюють граничні розрахункові значення вітрового навантаження:

– активна складова вітрового тиску, що діє
з навітряного боку будівлі;

– пасивна складова вітрового тиску, що діє
з підвітряного боку будівлі;

– сумарне вітрове
навантаження на конструкції, розташовані вище рівня ригеля.

До наведених формул, окрім величин, позначених вище, входять:

C_hP і C_hB – коефіцієнти висоти споруди на рівні низу ригеля та найвищої
точки будівлі, визначені шляхом інтерполяції за висотою
в таблиці 9.01 ДБН [2], або за таблицею В.1;

B – крок поперечних рам.

4. При необхідності перевірки жорсткості поперечної рами в горизонтальному напрямку за формулою (9.2) ДБН [2], коефіцієнтами з пункту 2 та формулами з пункту 3 обчислюються експлуатаційні розрахункові значення вітрового навантаження для частки строку служби η = 0,02, як для об’єкту масового будівництва.