Підбір перерізів стержнів ферми

Найпоширенішими типами перерізів стержнів кроквяних ферм є парні кутники, прокатні таври (для поясів ферм), гнутозварні замкнуті профілі (прямокутні та квадратні труби). Тип поперечного перерізу стержнів обирають з урахуванням відповідності наявного сортаменту зусиллям у стержнях, матеріально-технічних і технологічних можливостей виробника, забезпечення корозійної стійкості та мінімальної матеріалоємності ферми. При виконанні курсової роботи тип перерізу стержнів ферми визначається завданням.

Підбір перерізів розпочинається з визначення розрахункових зусиль та розрахункових довжин усіх стержнів для половини ферми (в силу симетрії). Розрахункові зусилля в стержнях ферми отримані в підрозділі 3.1. Розрахункові довжини стиснутих елементів ферм визначають за пунктами 1.9.1.1, 1.9.1.2 ДБН [3] для перевірок стійкості у площині l_x та з площини ферми l_y. Розрахункова довжина верхнього пояса із площини ферми l_y визначається системою в’язів і звичайно буває рівною панелі пояса (відстані між вузлами), або удвічі більшою. Розрахункові довжини розтягнутих стержнів, необхідні для перевірки їх гнучкості в площині ферми, приймають рівними відстані між вузлами, до яких примикає стержень.

При виборі типу перерізу конкретного стержня враховують такі вимоги:

· забезпечення приблизно однакової гнучкості стиснутих стержнів у площині та з площини ферми (для економії металу);

· збільшення ширини поясів із площини ферми (для забезпечення жорсткості при транспортуванні та монтажі);

· зручність конструктивних рішень вузлів (відсутність взаємного перетину розкосів у стержнях ферм із прямокутних і квадратних труб, можливість приварки елементів ґраток безпосередньо до стінки таврового пояса);

· достатні розміри для прикріплення в’язів, прогонів та панелей покриття.

З метою забезпечення викладених вимог рекомендується обирати типи перерізів стержнів, вказані в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Рекомендовані типи перерізів стержнів кроквяних ферм

Елементи ферми	Розрахункові довжини	Рекомендовані типи перерізів
lx=	ly=
Верхній пояс	l	l	ШТ БТ
l	2× l	КТ
Опорний розкіс	l	l
l / 2	l
Стиснуті розкоси та стійки	0,8× l	l
0,4× l	l
0,9× l	0,9× l
Нижній пояс	l	––	КТ ШТ
Розтягнуті роз-коси та стійки	l	––
Центральна стійка	0,8× l	l

 

Сталь для стержнів і фасонок ферми вибирають з таблиці Е.1 ДБН [3] залежно від групи конструкцій, визначеної за вказівками пункту В.1 ДБН [3]. При визначенні групи конструкцій слід урахувати, що класам відповідальності СС1, СС2, СС3 за [1] відповідають класи ІІІ, ІІ, І за [3]; у фермі наявні значні напруження розтягу від розрахункового навантаження, а також несприятливий вплив зварних з’єднань у фермах із гнутозварних замкнутих профілів, з поясами із прокатних таврів, а також у фасонках ферм з кутників. Категорії конструкції за призначенням та напруженим станом були визначені в підрозділі 3.1. При великих прольотах і значних навантаженнях на ферму доцільно проектувати елементи ґратки із сталі звичайної міцності, а пояси та опорний розкіс – із сталі підвищеної міцності. Розрахунковий опір R_y фасонного прокату з обраної сталі попередньо визначають за таблицею Е.2 ДБН [3].

Коефіцієнти умов роботи, згідно з таблицею 1.1.1 ДБН [3], приймають рівними γ_с =0,8 – для стиснутих елементів ґратки (крім опорних) із парних кутників при гнучкості λ>60; γ_с =1 – для усіх інших елементів ферм з кутників, прокатних таврів та гнутозамкнутих зварних профілів.

Товщина фасонок ферм із кутників вибирається залежно від зусилля в опорному розкосі за таблицею 3.3, запозиченою з [6].

Таблиця 3.3. Рекомендовані товщини фасонок ферм із парних кутників

Найбільше зусилля в елементах ґратки, кН	до 150	160–250	260–400	410–600	610–1000	1010–1400
Товщина фасонки, мм

 

У фермах із поясами з прокатних таврів товщину фасонок приймають рівною товщині стінки таврового перерізу пояса з округленням до найближчої товщини за сортаментом листової сталі. При різних товщинах стінок верхнього та нижнього пояса відповідно приймають різні товщини фасонок.

Підбір перерізів стержнів ферми розпочинають з верхнього та нижнього поясу, оскільки в фермах з тавровими поясами їх переріз визначає товщину фасонок і таким чином впливає на розрахунок стиснутих стержнів ґратки. При прольотах ферм до 24 м перерізи поясів можна не змінювати по довжині, підібравши їх за найбільшим розрахунковим зусиллям. Розрахунки з підбору перерізу стержнів ведуть в табличній формі за зразком таблиці 3.4.

Перерізи розтягнутих стержнів підбирають у такому порядку:

1. Визначають необхідну площу поперечного перерізу стержня з формули (1.4.1) ДБН [3]

. (3.1)

2. За сортаментом, що відповідає обраному за таблицею 3.2 типові перерізу стержня, вибирають переріз і визначають його геометричні характеристики: площу поперечного перерізу A та радіус інерції для розрахунку в площині ферми i_x. Слід звернути увагу, що найменування осей може не співпадати з найменуванням осей в сортаменті, тому радіуси інерції встановлюють з урахуванням фактичного положення профілю в конструкції.

3. За встановленим вище значеннями розрахункової довжини перевіряють гнучкість стержня в площині ферми

. (3.2)

Якщо гнучкість стержня (3.2) перевищує граничну гнучкість λ_u =400 з таблиці 1.9.10 ДБН [3], слід збільшити переріз і повторити перевірку.

4. За таблицею Е.2 ДБН [3] з урахуванням товщини полички вибраного профілю уточнюють розрахунковий опір сталі R_y і виконують перевірку міцності стержня за формулою (1.4.1) ДБН [3].

5. При необхідності коригують переріз і повторюють перевірки за пунктами
2 – 4. Переріз стержня повинен бути підібраний таким чином, щоб у межах чинного сортаменту його не можна було зменшити (з умов забезпечення міцності чи граничної гнучкості).

 

 

Таблиця 3.4. Підбір перерізів стержнів ферми

Елементи ферми

Стержні ферми

N кН

Переріз

Характеристики

Довжини

Гнучкості

φ

γc

Ry кН/см^2

Пере-вірка

nпр

A см^2

ix см

iy см

l см

lx см

ly см

λx

λy

λu

Верхній пояс

1–2

2–3

...

Нижній пояс

...

Розкоси

...

Стійки

...

 

 

Перерізи стиснутих стержнів підбирають у такому порядку:

1. Визначають необхідну площу поперечного перерізу стержня з формули (1.4.3) ДБН [3] , (3.3)

у якій коефіцієнт стійкості орієнтовно приймають φ =0,6÷0,9 для поясів та опорного розкосу, або φ =0,4÷0,7 для інших елементів ґратки.

2. За сортаментом, що відповідає обраному за таблицею 3.2 типові перерізу стержня, вибирають переріз і визначають його площу A та радіуси інерції для розрахунку в площині ферми i_x і з площини ферми i_y. Слід звернути увагу, що найменування названих осей може не співпадати з найменуванням осей в сортаменті, тому радіуси інерції встановлюють з урахуванням фактичного положення профілю в конструкції. Для стержнів з парних кутників беруть площу двох кутників, а радіус інерції i_y визначають для перерізу з двох кутників з урахуванням товщини фасонки.

3. За таблицею Е.2 ДБН [3] з урахуванням товщини полички вибраного перерізу уточнюють розрахунковий опір сталі R_y.

4. За встановленими вище значеннями розрахункової довжини обчислюють гнучкості стержня в площині та з площини ферми

; . (3.4)

5. За більшою гнучкістю (3.4) визначають умовну гнучкість стержня

(3.5)

та коефіцієнт стійкості φ за таблицями В.2 – В.4 залежно від типу кривої стійкості. Елементи з гнутозварних замкнутих профілів розраховуються за кривою стійкості типу a, елементи з парних кутників і таврів – за кривою типу c, а центральні стійки з двох кутників хрестового перерізу – за кривою типу b. Тип кривої стійкості для інших типів поперечного перерізу слід визначати за таблицею 1.4.1 ДБН [3].

6. Виконують перевірку стійкості стержня за формулою (1.4.3) ДБН [3] та перевірку граничної гнучкості λ_u відповідно до таблиці 1.9.9 ДБН [3], у якій коефіцієнт завантаження α приймають рівним результату перевірки стійкості за формулою (1.4.3) ДБН [3].

7. Якщо стійкість не забезпечується чи забезпечується з надмірним запасом, або більша гнучкість стержня (3.4) перевищує граничну, необхідно відповідним чином змінити переріз і повторити перевірки за пунктами 2 – 6. Переріз стержня має бути таким, щоб у межах чинного сортаменту його не можна було зменшити (з умов стійкості або граничної гнучкості).

У стержнях із двох кутників для забезпечення спільної роботи профілів ставлять прокладки відповідно до пункту 1.4.2.6 ДБН [3]. Відстань між прокладками не повинна бути більшою за 40× i_пр для стиснутих стержнів і 80× i_пр – для розтягнутих. Тут i _пр – радіус інерції одного кутника відносно осі, паралельній площині прокладки (для хрестових перерізів – відносно осі найменшої жорсткості). Необхідну кількість прокладок у кожному стержні визначають за формулами:

– для стиснутих стержнів;

– для розтягнутих стержнів. (3.6)

З урахуванням ширини фасонок і самих прокладок округлення в формулах (3.6) можна здійснювати в меншу сторону. Незалежно від результатів розрахунку за формулою (3.6), в межах довжини стиснутого стержня встановлюють не менше двох прокладок. Визначені таким чином кількості прокладок заносять до останньої колонки таблиці 3.4. При конструюванні ферми прямокутні прокладки шириною 60 мм (уздовж стержня) розміщують на рівних відстанях, випускають на 10–20 мм за межі ширини кутових профілів і приварюють з обох боків конструктивними швами мінімального катета.

При підборі перерізів стержнів ферми з квадратних і прямокутних труб слід урахувати такі особливості:

· ширину елементів ґратки в напрямку з площини ферми приймають в межах 0,6÷0,85 ширини пояса;

· товщину стінок профілів приймають не меншою за 3 мм;

· при виборі типу перерізу (квадратна чи прямокутна труба) слід урахувати як рекомендації таблиці 3.2, так і необхідність розміщення торців елементів ґратки в межах площини пояса без їх взаємного перетину.

Для перевірки виконання останньої вимоги слід накреслити ескізи вузлів у досить крупному масштабі та при необхідності змінити переріз пояса, стійки чи розкосу з виконанням необхідних перевірок міцності, стійкості та гнучкості.

Завершальним етапом підбору перерізів стержнів ферми є їх уніфікація з метою зменшення кількості типорозмірів для спрощення процесу виготовлення ферми. При цьому можна збільшити переріз стержня, який використовується лише один раз, до найближчого більшого. Інколи доцільно змінити тип перерізу (наприклад, перейти від нерівнобічних кутників на рівнобічні, які вже є в конструкції, або навпаки) з повторенням відповідних перевірок міцності, стійкості та гнучкості. Відмітимо також, що в кроквяних фермах традиційно не застосовують кутники, менші за ∟ 50×5, хоча в легких конструкціях невеликого прольоту перерізи деяких стержнів можуть бути меншими. В результаті уніфікації витрати сталі на ферму не повинні істотно збільшуватися.