Права та свободи журналістів в контексті Конституції України.

 

Конституція регламентує питання свободи слова статтею 34: "Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір".

Однак у Конституції України немає статті про свободу преси чи свободу ЗМІ, хоча ці свободи були закріплені у Законі «Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні» ще 1992 р., що є ущемленням свободи масової інформації.

У статті 15 Основного Закону України зазначено, що цензура заборонена. Цензура як контроль за ідеологічним змістом передач забороняється і статтею 6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". А стаття 2 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" забороняє створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації. Згідно з цим документом не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, за винятком інтерв'ю.

Правові основи функціонування журналістики.

Правові засади діяльності журналістів визначені Конституцією України, законами України „Про інформацію”, „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, „Про інформаційні агентства”, „Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”, „Про телебачення і радіомовлення”, „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” та іншими нормативно-правовими актами.

Так, статтею 34 Конституції України кожному громадянинові України незалежно від його професії гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

 

Також, частиною третьою статті 15 Конституції України встановлено, що цензура в Україні заборонена.

 

Закон України "Про інформацію"

Відповідно до статті 24 вказаного Закону забороняється цензура, тобто накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації.

 

 

Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику тягне за собою відповідальність згідно із законами України.

 

Так, статтею 171 Кримінального кодексу України встановлено відповідальність за умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Такі діяння караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на термін до шести місяців, або обмеженням волі на термін до трьох років.

 

Статтею 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" встановлено відповідальність за посягання на життя і здоров’я журналіста, інші дії проти нього та відповідальність журналіста за завдану ним моральну (немайнову) шкоду.

Журналіст та/або засіб масової інформації звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював її перевірку.

 

Законом України "Про інформацію" закріплено гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів.

 

Тому під час виконання професійних обов’язків журналіст має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом.

 

При цьому Законом встановлено, що після пред’явлення документа, що засвідчує його професійну належність, працівник засобу масової інформації має право збирати інформацію в районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, воєнних дій, крім випадків, передбачених законом.

 

Акредитація журналіста, будь-якого працівника засобу масової інформації здійснюється безоплатно на підставі його заяви або подання засобу масової інформації.

 

Суб’єкти владних повноважень приймають рішення про припинення акредитації представника засобів масової інформації у таких випадках: подання ним відповідної заяви; неодноразового грубого порушення ним обов’язків, визначених статтею 26 Закону України "Про інформацію"; звернення засобу масової інформації, за поданням якого здійснена акредитація. Письмове повідомлення про припинення акредитації видається або надсилається засобу масової інформації або журналістові, працівникові засобу масової інформації протягом п’яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

Рішення про припинення акредитації може бути оскаржено до суду в установленому порядку.

 

Проаналізувавши чинне законодавство України, можна дійти висновку, що на сьогодні значна увага приділена гарантіям професійної діяльності журналістів.

На сьогодні журналісти, під час провадження їх професійної діяльності, мають можливість користуватися загальновизнаною свободою думки і слова, свободою вираження поглядів, в той же час, підкреслюється неприпустимість зловживання правами та свободами журналіста.

Пражурналістські явища. Умови і чинники їх появи та зникнення.

Первинні форми збору, поширення інформації та її коментування дослідники пов’язують з історією Давнього Єгипту. у Луврській колекції папірусів знайдено документ, датований 1750 р. до н. е. (епоха фараона Тутмоса III), в якому міністр Размара коментує кілька статей якогось офіційного органу єгипетського уряду. Тобто можливе існування рукописного єгипетського Палацового журналу. Усі пражурналістські явища за формою можна розподілити на усні, знакові і письмові. До усних відносимо діяльність гомеродромів, ораторство, спілкування в людних місцях. З давніх часів представники державної влади розсилали з наказами та повідомленнями гінців: глашатаїв, дяків, герольдів.. Це й був головний інститут некоментованого інформування в античному світі. Головним інститутом впливу та переконання, обміну думок, а також головним каналом масової комунікації античності було ораторство. Воно, як стрижень, пронизує всю античну цивілізацію від її витоків до самого руйнування. Явищем, що межує між усною та знаковою пражурналістикою, є театральна вистава – одна з найважливіших форм масової комунікації та управління соціальними процесами у стародавній полісній Греції. Давньогрецький театр був масовим явищем: його могли відвідувати одночасно приблизно 20 тис. людей, знаходячись там цілий день. Головними письмовими КМК античності були різноманітні об’яви, надписи на п’єдесталах епонімів, стінах і т.д. та римські прагазети “Acta senatus” та “Acta diurna”. Аннали та приватне інформування також виконували функції комунікції, але все ж таки не масової [11:25–27].

Стосовно до історіографії, в усній культурі функцію комунікації виконували лише ті тексти, що читалися вголос, наприклад, тексти логографів (VІІ–VІ ст. до н.е.), які тяжіли, з одного боку, до документалізму, а з іншого – до цікавості. Логоси дали поштовх для розвитку історіографії і письмової публіцистики.

Принципи журналістики.

 

Журналістська етика не є ситуативною – треба неодмінно дотримуватися кількох незаперечних правил:

Ніколи не можна навмисно публікувати фальшиву інформацію.

Не можна брати хабара в обмін на те, щоб розголосити чи приховати інформацію.

Неправильно писати про тих, у кому ваша персональна чи фінансова зацікавленість.

 

Точність

Мати правильні деталі для вашої статті, в тому числі цифри й імена, так само важливо, як і вся стаття в цілому.

Неупередженіст ь

Повинні бути представлені всі сторони справи, тоді ваша публікація дасть вашим читачам дійсну картину події або суперечки.

Об’єктивність і справедливість

 

Конфлікт інтересів

Журналістам слід уникати емоційних чи фінансових стосунків, які заважають неупередженому освітленню новин

 

ГРОМАДЯНСЬКІСТЬ. Патріотизм -любов до свого народу, до своєї землі, до своєї Вітчизни, відповідальність за її долю, готовність служити їй вірою і правдою (патріот в перекладі з грецької - земляк, співвітчизник).

Де б журналіст не працював - у своїй країні чи за її межами - він мусить керуватися інтересами своєї Вітчизни, свого народу.

 

СУМЛІННІСТЬ - Добре робити свою справу - це не лише особиста справа журналіста, але й суспільна вимога.

 

ПРАВДИВІСТЬ - Правда завжди має лежати в основі журналістики як суспільної інституції, що здійснює інформаційне забезпечення людської спільноти.

ОБ'ЄКТИВНІСТЬ неупередженість, відповідність об'єктивній дійсності, протилежність суб'єктивності.

ПРИНЦИПОВІСТЬ - - це передусім наявність чітких моральних принципів, вона є своєрідним стрижнем поведінки і творчості журналіста.