Поняття і структура правосвідомості.

Правосвідомість — форма суспільної свідомості, що містить в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують відношення особи, суспільної групи і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, а також до всього, що охоплюється правовим регулюванням.

Структура правосвідомості

Правова психологія — це сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, правових явищ. Це неусвідомлене або не до кінця продумане ставлення до права, правових явищ, що й є правосвідомістю, яка походить з повсякденної практики у процесі зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями, а тому формується здебільшого стихійно, спорадично, безсистемне, тобто правова психологія не осмислена теоретично, не упорядкована логічно. В ній провідним елементом є емоції, а не понятійні форми відображення правової дійсності.

Правова ідеологія — це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явищ. Правова ідеологія і правова психологія можуть містити в собі інтелектуальні та емоційні елементи, але в різних пропорціях, а також як істинні, так і помилкові (міфологізовані) знання про правову дійсність. Так, у СРСР офіційна марксистсько-ленінська ідеологія розглядала права людини як державні дарування, а не як продукт природного розвитку. Це була міфологізована державна ідеологія.На рівні правової ідеології це усвідомлення реальності виражається в мотивах, які формуються через цілі. Ціль вплітає усвідомлені інтереси в зміст свідомої діяльності (інтереси служать джерелом цілей), сприяє формуванню правової настанови на правову (правомірну, неправомірну) поведінку.

Правова поведінка — вольовий бік правосвідомості, який являє собою процес переведення правових норм у реальну правову поведінку. Вона складається із елементів, що визначають її напрямок (характер), — мотивів правової поведінки, правових настанов.

32.Правова культура — це система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу й відображають у правовій формі стан свободи особи, інші соціальні цінності.

Складовими правової культури є рівень засвоєння членами суспільства правових цінностей (правових норм і принципів, навичок правомірної поведінки, поваги до права і т. ін.), ступінь оволодіння ними і практичного їх запровадження у життя.

Залежно від носія пр.. культури розрізняють: пр культуру особистості; пр. культуру професійної групи та пр. культуру суспільства.

33. механізм дії права — це механізм абстрактно-загальної правової регуляції, конкретизованої та індивідуалізованої стосовно конкретно-визначеного випадку вияву юридичної сили діючого права. У даному разі загальна норма набуває індивідуального характеру щодо конкретного випадку.

34.Юридичний процес —це врегульований процесуальними нормами порядок діяльності компетентних державних органів, що складається впідготовці, прийнятті та документальне закріплення юридичних рішеньзагального або індивідуального характеру.

У правовій державі або в державі, яка прагне статиправовим, вся діяльність органів і посадових осіб повинна бутиорганізована так, щоб вона протікала в певних правових формах, тобтоза заздалегідь встановленим юридичним правилами.

Особливості юридичного процесу полягають у наступному.

По-перше, це владна діяльність компетентних органів і посадових осіб, по-друге, це діяльність, здійснення якої врегульовано процесуальними нормами; в -третє, це діяльність, спрямована на прийняття юридичних рішень загальних (нормативні акти) або індивідуального (акти застосування права) характеру.

Юридичний процес - це складна, що триває в часі діяльність,що складається з процесуальних стадій, які мають строго певнупослідовність. За змістом він являє собою ланцюгвзаємозалежних процесуальних дій і процесуальних рішень,що фіксуються у відповідних документах. Наприклад, під час розслідуваннякримінальної справи слідчий виконує такі процесуальні дії, якогляд місця події, обшук, допит свідка, вилучення речовихдоказів і т. д., і виносить різні процесуальні рішення --постанови про порушення кримінальної справи, про проведення обшуку вквартирі підозрюваного, про притягнення особи в якості обвинуваченого і т. п.

При цьому слідчий, приймаючи процесуальні рішення та виконуючипроцесуальні дії, керується вимогами кримінально -процесуального закону. На законодавчому рівні регламентуються такожприйняття законів у парламенті, розгляд справ про адміністративніправопорушення, робота комісій з призначення пенсій, діяльність усіхінших органів правотворчості і правозастосування.

ЮРИДИЧНА ПРОЦЕДУРА - передбачений законом порядок вчинення окремої процесуальної дії (наприклад, передбачені Федеральним законом від 12 червня 2002 р. «Про основні гарантії виборчих прав і права на участь у референдумі громадян РФ» процедури утворення виборчих округів, округи референдуму (ст. 16), виборчих комісій (ст. 21-26), організації діяльності виборчих комісій (ст. 28), передбачений кримінально-процесуальним законом порядок виробництва виїмки і обшуку - ст. 10 КПК РФ, допиту обвинуваченого - ст. 150 КПК України та ін.) Комплекс взаємопов'язаних процедур утворює юридичне виробництво. У більш широкому значенні юридичною процедурою охоплюється сукупність процедурних правил, пов'язаних із встановленням загального порядку (процедурного режиму) здійснення (реалізації, застосування) норм матеріального права. У цьому значенні правомірно говорити про виборчу процедуру, законодавчої процедури і т.д. Так сукупність всіх процедур, пов'язаних з реалізацією права законодавчої ініціативи, обговорення законопроекту, прийняття федерального закону Державної Думою, його схваленням Радою Федерації, підписанням Президентом РФ і опублікуванням, утворює законодавчу процедуру у зазначеному сенсі. Призначення юридичної процедури полягає в тому, щоб створити юридичний механізм здійснення матеріальної норми громадянами, з одного боку, та недопущення зловживання, прояви бездіяльності, бюрократизму, тяганини державними (недержавними) органами та їх посадовими особами - з іншого.

Щоб виконувати своє призначення у механізмі дії права юридичні процедури, повинні відповідати певним вимогам: а) прийматися одночасно з нормою матеріального права (або, у всякому разі, не пізніше вступу її в дію), б) по-можливості, мати однакову з матеріальною нормою юридичну силу; в) як правило, розміщуватись в одному нормативному правовому акті з нормами матеріального права або в спеціальному акті; г) сприяти реалізацію матеріальної норми її безпосередніми адресатами (громадянами та їх об'єднаннями) і не обмежувати їх поведінку; допускати вибору однієї найбільш прийнятною процедури з декількох, передбачених законом; невикористання громадянами та їх об'єднаннями процедурних вимог реалізації матеріальної норма не має припиняти (обмежувати) здійснення ними суб'єктивного права, що випливає з матеріальної норми.

Поняття та ознаки реалізації права.

Правореалізація — це втілення норм права у діяльність суб'єктів права шляхом дотримання заборон, використання суб'єктивних права і виконання юридичних обов'язків.

Форми реалізації права.

Дотримання — це реалізація забороняючих юридичних норм, яка полягає у пасивній поведінці суб'єктів, утриманні від заборонених діянь (Наприклад, непорушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху).

Використання — це реалізація уповноважуючих юридичних норм, яка полягає у активній діяльності суб'єктів, що здійснюється ними за їх власним бажанням (наприклад, реалізація законодавства про право на медичне обслуговування).

Виконання — це реалізація юридичних норм, яка полягає у активній поведінці суб'єктів, що здійснюється незалежно від їх бажання (наприклад, сплата податків.

36.Кодифікація — це змістовна переробка, узгодження й об'єднання певної групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового регулювання, в єдиному нормативному акті.

Види кодифікації:

1) За обсягом: загальна, в результаті якої утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів); галузева, яка охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси); міжгалузевата підгалузева (інституційна), що, відповідно, розповсюджується на кілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів (Митний кодекс).

2) За формою виразу: основи (головні засади) законодавства; кодекси; положення; статути.