Принцип спеціалізації виробничих процесів, форми спеціалізації дільниць та цехів

Принцип спеціалізації являє собою форму поділу суспільної праці, яка, розвиваючись планомірно, обумовлює виділення на підприємстві цехів, дільниць, ліній і окремих робочих місць. Вони виготовляють продукцію обмеженою номенклатури і відрізняються особливим виробничим процесом.

Форми спеціалізації виробничих підрозділів. Існують дві основні форми спеціалізації — технологічна та товарна. Технологічна структура передбачає виконання цехами підприємства певної частини технологічного процесу. Підрозділи створюються за принципом технологічної однорідності. Технологічна форма спеціалізації цехів і технологічна виробнича структура характерні для підприємств одиничного та дрібносерійного виробництва, які випускають різноманітну та нестійку номенклатуру виробів.

У разі товарної структури основні цехи підприємства спеціалізуються на виготовленні будь-якого виробу, групі однорідних виробів, вузлів, деталей з використанням найрізноманітніших технологічних процесів і операцій. У цехах товарної спеціалізації взагалі здійснюється замкнутий цикл виробництва, у зв'язку з чим їх часто називають товарно- замкнутими. Товарна форма спеціалізації цехів і товарна організаційна структура характерні для підприємств крупносерійного та масового виробництва, які випускають обмежену номенклатуру виробів у великих обсягах.

20. Економічна ефективність різних форм спеціалізації.

Принцип спеціалізації — форма розподілу праці, яка характеризується виготовленням продукції обмеженої номенклатури, мінімізацією різновидів робіт, процесів, операцій, режимів обробки та інших елементів виробничого процесу.

Спеціалізація та кооперування у виробництві скорочують кількість структурних підрозділів і спрощують їхні взаємозв'язки. Виробництво може спеціалізуватися на одній із фаз виробничого процесу. Проте воно може спеціалізуватися також на всіх фазах виробництва продукції — від отримання замовлень до постачання виробу замовнику. Широка спеціалізація, дає можливість мінімізувати витрати, скоротити тривалість циклу виробництва продукції, підвищити її якість та конкурентоспроможність.

21. Принцип пропорційності виробничих процесів, його роль та використання в управлінні виробництвом.

Ступінь пропорційності виробництва характеризується величиною відхилення пропускної спроможності кожної стадії процесу виробництва від запланованого ритму випуску продукції.

Пропорційність процесів - це узгодженість усіх частин виробничих процесів за пропускною спроможністю, яка характеризується тим, що за певний проміжок часу у всіх частинах процесу проходить обробку однакова кі-сть предметів праці.

Пропорційності слід дотримуватися й у розміщенні робочих місць відповідно до балансу трудомісткості і норм виробітку. При забезпеченні пропорцій у всіх елементах виробництва, його кількісних і часових співвідношень зникають причини збоїв, а відтак скорочується тривалість в-ничого циклу.

Порушення цього принципу призводить до диспропорцій, виникнення «вузьких місць», недостатнього використання виробничих потужностей, збільшення тривалості виробничого циклу.

22. Принцип ритмічності, його використання в управлінні виробництвом

Принцип ритмічності полягає в забезпеченні випуску за рівні проміжки часу тієї самої або рівномірно зростаючої кількості продукції на всіх стадіях і операціях виробничого процесу. Ритмічність є одною з основних передумов раціонального використання всіх елементів і забезпечується високою технологічною дисципліною, раціональною організацією забезпечення робочих місць, надійною роботою устаткування, застосуванням прогресивних систем оперативно-виробничого планування та управ­ління. Вона сприяє чіткому виконанню договорів з постачання продукції споживачам, поліпшенню фінансового стану підприємства. Рівень ритмічності характеризується співвідношенням суми недоданої за планом продукції і запланованого її обсягу.

23. Принцип надійності, його використання в управлінні виробництвом

Надійність - це здатність системи безвідмовно виконувати задані функції в конкретних умовах протягом певного періоду часу. Залежно від специфіки об’єкта для аналізу потрібно вибрати конкретні показники, що характеризують надійність. Такими показниками можуть бути: середня наробка до першої відмови, безвідмовність та ін.

В загальному вигляді надійність системи можна характеризувати коефіцієнтом надійності ,де: - сумарний час роботи системи за певний період; - сумарний час простоїв, пов’язаних з виявленням та усуненням причин відмов та відповідної профілактики, налагоджуванням тощо.