За мірою автоматизації: ручний, механізований, автоматизований, автоматичний.

Основний процес - виготовлення продукції, на якій спеціалізується підприємство і яка призначена для реалізації на ринку.

Допоміжний процес - виготовлення продукції, споживаної для власних потреб.

Обслуговуючий процес - забезпечує протікання основних і допоміжних процесів.

Заготівельний процес - отримання заготівель (різанням, штампуванням)

Оброблювальний процес включає механічної, термічної, хімічної обробки

Складальний процес - отримання складальних одиниць, виробів, включає випробування, консервацію, упаковку.

Простий процес - складається з послідовних операцій виготовл. предмета виртва.

Складний процес - сукупність координованих в часі простих процесів.

Трудовий процес - здійснюваний за участю людини.

Природний процес - здійснюваний без участі людини.

Технологічний процес є складовою частиною виробничого процесу, що містить цілеспрямовану дію на зміну предмета виробництва.

На базі одного і того ж технологічного процесу можна організувати ряд виробничих процесів, що мають різні організаційно-економічні показники.

2. За характером впливу на предмет праці:

технологічні, під час яких відбувається зміна форми, структури, складу, якості предмета праці під впливом живої праці і знарядь праці;

природні, коли змінюється фізичний стан предмета праці під впливом сил природи

Технологічні виробничі процеси, у свою чергу, класифікуються за методами перетворення предметів праці в готовий продукт на: механічні, хімічні, монтажно-демонтажні і консерваційні

3. За формами взаємозв’язку із суміжними процесами:

- аналітичні виробничі процеси, коли внаслідок первинного оброблення комплексної сировини одерж різноманітні продукти для наступн обробки;

- синтетичні, під час яких напівфабрикати, що надійшли з різ­них процесів, перетвор у єдиний виріб;

- прямі, що створюють з одного виду матеріалу один вид напівфабрикатів або готового продукту.

5. За характером устаткування, що використовується, розрізняють:

· апаратурні (замкнені) виробничі процеси, де технологічний процес здійснюється в спеціальних агрегатах, які обслуговує оператор,

· відкриті (локальні), коли робітник обробляє предмети праці за допомогою набору інструментів і механізмів.

7. За масштабами виробництва однорідної продукції розрізняють

· масові — серійні — індивідуальні (одиничні) —

17. Поняття виробн. процесу; класифікація: основні, допоміжні, обслуговуючі

Виробничий процес — це сполучення предметів, знарядь праці та живої праці в просторі і часі, що функціонують для задоволення потреб виробництва.

Основними елементами, що визначають процес праці і, відповідно, виробничий процес, є сама праця, предмети і засоби праці. Основною продукцією на виробничому підприємстві є виріб. Залежно від призначення розрізняють вироби основного і допоміжного виробництва. До виробів основного виробництва належать ті, що призначені до реалізації. Вироби, які виготовляються для власних потреб підприємства відносять до виробів допоміжного виробництва.

Залежно від ролі в загальному процесі виготовлення готової продукції розрізняють основні, допоміжні та обслуговуючі виробничі процеси.

1) Основні процеси спрямовані на зміну основних предметів праці і надання їм властивостей готових продуктів. У цьому випадку частковий виробничий процес пов’язаний або з реалізацією якоїсь стадії обробки предмета праці, або з виготовленням деталі готового виробу. Залежно від стадії (фази) виготовлення готового виробу основні виробничі процеси поділяють на:

- заготівельні, які здійснюються на стадії створення поковок, отливок, заготовок. Продукція заготівельних процесів використовується в різних обробних підрозділах;

- обробні, що відбуваються на стадії перетворення заготовки або матеріалу в готові деталі шляхом механічної, термічної обробки, а також обробки з застосуванням електричних, фізико-хіміч­них та інших методів

- складальні, якіхарактеризують стадію отримання складальних одиниць або готових виробів та процесів регулювання, доведення, обкатки

2) Допоміжні процеси створюють умови для нормального перебігу основного процесу виробництва. Допоміжні процесиспрямовані навиготовлення або відтворення виробів, що використовуються в основному процесі, але не входять до складу готового продукту. Структура і складність допоміжних процесів залежать від особливостей основних процесів та складу матеріально-технічної бази підприємства.

3) Обслуговуючі процеси спрямовані тільки на забезпечення належного здійснення основних і допоміжних процесів на своєму підприємстві. Вони призначені для переміщення, збереження, контролю, забезпечення матеріально-тех­нічними та енергетичними ресурсами і т. ін.

Основними тенденціями організації обслуговуючих процесів є максимальне суміщення з основними процесами і підвищення рівня їх механізації та автоматизації. Такий підхід уможливлює автоматичний контроль процесу основної обробки, безперервне переміщення предметів праці за технологічним процесом, автомати­зоване подавання предметів праці до робочих місць і т. д.

 

18. Принципи організації виробничих процесів; їх вплив на ефективність господарської діяльності підприємства

Раціональна організація виробничого процесу має відповідати низці вимог і будуватися на таких принципах, як: спеціалізація, диференціація, концентрація, інтеграція, паралельність, пропорційність, безперервність, ритмічність, прямоточність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність

1. Принцип спеціалізації — форма розподілу праці, яка характеризується виготовленням продукції обмеженої номенклатури, мінімізацією різновидів робіт, процесів, операцій, режимів обробки та інших елементів виробничого процесу.

3. Принцип диференціації передбачає поділ виробничого процесу на окремі технологічні процеси, операції, переходи, прийоми.

4. Принцип концентрації пов’язаний з підвищенням складності операцій, що виконуються на сучасному високопродуктивному устаткуванні, коли комплексно здійснюються обробка, складання, транспортування деталей, видалення відходів.

5. Принцип інтеграції випливає з принципу диференціації операційі виробничихпроцесів. Він реалізується у гнуч­ких виробничих системах повного технологічного циклу, на яких деталі або вироби обробляються без участі людини з 100-від­сотковою готовністю для складання.

6. Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окре­мих частин виробничого процесу з виготовлення виробу. Він забезпечує одночасність виконання робіт, застосування багатопредметної обробки, суміщення за часом виконання технологічних і допоміжних операцій

7. Принцип пропорційності зводиться до забезпечення рівної пропускної спроможності виготовлення продукції у всіх частинах виробничого процесу. Вона забезпечує безперебійне виробництво, найповніше використа­ння виробничої потужності, запобігає виникненню «вузьких» місць.

8. Принцип безперервності передбачає скорочення або зведення до мінімуму перерв у процесі виготовлення продукції, особливо в умовах багатоланцюгового виробництва.

9. Принцип ритмічності полягає в забезпеченні випуску за рівні проміжки часу тієї самої або рівномірно зростаючої кількості продукції на всіх стадіях і операціях виробничого процесу.

10. Принцип прямоточності полягає в забезпеченні найкоротшого шляху проходження предметами праці всіх стадій і операцій виробничого процесу.

Прямоточність потребує усунення зворотних рухів деталей у процесі їх оброблення, скорочення транспортних маршрутів.

11. Принцип автоматичності передбачає максимально можливе та економічно доцільне вивільнення людини від безпосередньої участі у виробничому процесі. Автоматизація виробничих процесів забезпечує збільшення обсягів виробництва, скорочення витрат живої праці, заміну ручної праці інтелектуальною працею операторів, наладчиків, вивільнення ручної праці на шкідливих роботах, підвищення якості робіт.

12. Принцип гнучкості вможливлює пристосування виробничого процесу до змін економічних, організаційних умов, а також конструктивно-технологічних вимог до продукції, що виготовляється. Він забезпечує скорочення часу і витрат на переналагодження устаткування під час випуску деталей і виробів широкої номенклатури.

13. Принцип гомеостатичності передбачає створення технічних та організаційних механізмів саморегулювання і стабілізації у виробничій системі, щоб вона була здатною стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам. До стабілізаційних організаційних систем належать системи оперативного планування і регулювання виробництва, експлуатаційного обслуговування устаткування, резервних запасів та ін.