Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Інноваційна складова в структурі інвестиційного ринку. ⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 7
Інвестиційний ринок – це інтеграція економічних відносин, що створюється між продавцями та покупцями інвестиційних товарів та послуг. У вигляді інвестиційних товарів виступають об’єкти інвестиційної діяльності у всіх формах, засоби виробництва, які задовольняють суспільні потреби, забезпечуючи виробництво споживчих товарів. Інвестиційні послуги на інвестиційному ринку подані як послуги, що надають організації для реалізації інвестицій. Інвестиційний ринок можна розглядати з точки зору вкладання фінансових ресурсів у кінцеві інноваційні об'єкти безпосередньо на досліджуваному ринку. В цьому випадку інвестиційний ринок буде мати структуру, яка зображена на рисунку. До складу ринку об’єктів реального інвестування належать: 1) ринок нерухомості (інвестування у житлові приміщення, промислові об’єкти, об’єкти незавершеного будівництва тощо); 2) ринок прямих капіталовкладень (інвестування у нове будівництво, модернізація, розширення, реконструкція, технічне переозброєння тощо; 3) ринок приватизованих об’єктів – об’єктів державної власності, які продають згідно чинного законодавства України; 4) ринок інших об’єктів реального інвестування (ринок об’єктів тезаврації). Формою цього інвестування є предмети колекціонування, антикваріату, твори мистецтва, інші матеріальні цінності. Рис 1. Структура інвестиційного ринку До ринку об'єктів фінансового інвестування відносять: 1) фондовий ринок (ринок цінних паперів (ЦП)). Основним завданням ринку ЦП є розподіл грошових засобів, перелив капіталу через цінні папери: акції, облігації, опціони, ф’ючерси тощо. 2) грошовий ринок – сегмент, на якому здійснюються операції залучення вільних грошових засобів на певний термін у вигляді кредитів, іноземної валюти, вкладення в об’єкти інвестування у вигляді банківських депозитів. Рис 2. Інноваційна складова в структурі інвестиційного ринку Зазвичай інвестиційний ринок розглядають як елемент фінансового ринку, до якого належать ринок середньо- та довготермінових кредитів (зокрема, валютний), міжнародний ринок облігацій, ринок державних та корпоративних облігацій, ринок векселів. Якщо інвестиційні ресурси, отримані на фінансовому ринку, використовуються для придбання компонентів виробництва, які, в свою чергу, вже потім будуть використані для виробництва та продажу інновацій, то структуру інвестиційного ринку можна зобразити як взаємодію фінансового ринку, ринку компонентів виробництва та ринку товарів і послуг (див. рис. 2).
Трансфер технологій. На ринку інновацій може відбуватися передача (трансфер) науково-технічних знань і досвіду для надання науково-технічних послуг, нових технологій. Передача технологій відбувається в межах однієї країни, на міжнародному рівні у вигляді: 1) ліцензійної угоди про передачу одного або декількох патентів на винаходи, «ноу-хау», 2) ліцензійної угоди про передачу прав на використання патентів без відповідного «ноу-хау», 3) ліцензійної угоди про передачу безпатентних винаходів, 4) надання ліцензіатором інжинірингових послуг з організації ліцензійного виробництва, постачання устаткування тощо. Ліцензійна торгівля має високу прибутковість, є менш ризикованою в порівнянні з прямим інвестуванням. Промислові фірми для здійснення операцій з продажу ліцензій створюють ліцензійні (патентні) відділи, відділення закордонного ліцензування і дочірні компанії по закордонному ліцензуванню. Ліцензійні відділи виконують функції: - вивчення торгівлі патентами і ліцензіями; - збір і представлення інформації технічним службам, виробничим відділенням і відділам, економічним службам; - виявлення фірм, що мають цікавість до купівлі ліцензій; - забезпечують патентну охорону результатів наукових досліджень і технічних досягнень своєї фірми; - здійснюють безпосередні операції з купівлі-продажу патентів і ліцензій. Ліцензійні або патентні агенти, брокери – посередники в торгівлі патентами і ліцензіями. Їх послугами користуються індивідуальні патентовласники, дрібні і середні фірми, а також великі підприємства, що не здійснюють у великих масштабах науково-дослідні роботи. Відносини між продавцем (ліцензіатором) або покупцем ліцензій (ліцензіатом), з одного боку, і агентом - з іншою, регулюються на основі ліцензійної угоди. Ліцензійні угоди дають ліцензіату право на запатентований винахід або технологічний процес разом з технічними знаннями, досвідом, «ноу-хау», а також з правом використання товарного знаку.
Як відшкодування на використання предмету угоди ліцензіат сплачує винагороду. Розрізняють: - ліцензійні винагороди, розмір яких визначають на основі фактичного економічного результату використання ліцензії, це можуть бути періодичні процентні відносини, участь в прибутках; - ліцензійні винагороди, розмір яких безпосередньо не пов'язаний з фактичним використанням ліцензій, а заздалегідь встановлюється і указується в договорі, виходячи з можливого економічного ефекту і очікуваних прибутків ліцензіата на основі використання ліцензії (первинний платіж готівкою; національний платіж; передача цінних паперів ліцензіата). Періодичні процентні відносини або поточні відносини «роялті» встановлюються у вигляді певних фіксованих ставок у відсотках і виплачуються ліцензіатом через певні проміжки часу (щорічно, щомісячно або до певної дати). Рівень ставок поточних відрахувань в сучасній практиці коливається від 2 до 10 %. Частіше зустрічаються ставки в 3-5%. Твердо зафіксована в угоді сума ліцензійної винагороди називається паушальним платежем. Паушальний платіж може проводитися в разовому порядку і в розстрочку (наприклад, 50% – після підписання угоди; 40% - після постачання устаткування і передачі технічній документації; 10% - після пуску устаткування). В даний час намітилася тенденція до скорочення терміну дії ліцензійних угод, що пов'язане з швидким моральним старінням машин і устаткування. Найбільш поширені угоди з терміном дії 5-10 років. Особливості формування цін на ліцензії і («ноу-хау») полягають в такому: - ціна не визначається витратами праці на створення технології; - граничним значенням ціни ліцензії і «ноу-хау» є сума додаткового прибутку, отриманого ліцензіатом за період споживання технології; - дійсна ціна ліцензії («ноу-хау») складає частину додаткового прибутку, отриманого всіма ліцензіатами; - ціна ліцензії («ноу-хау») є монопольною ціною; - ціна складається з щорічних відрахувань від доходу ліцензіата протягом періоду дії угоди, тобто з роялті. Інформація про фактичний прибуток ліцензіата у зв'язку з використанням даної ліцензії або «ноу-хау» складає комерційну таємницю. Найбільш поширений розрахунок роялті у відсотках від вартості продажів ліцензійній продукції по наступній формулі: Rs = де Rs – роялті в % від вартості чистих продажів; R – річна сума роялті; S – вартість чистих продажів. Провідна роль в патентуванні винаходів належить промислово розвиненим країнам. Перше місце по числу заявок на патенти і виданих патентів займає Японія, на другому місці США. Промислово розвинені країни є привабливим ринком технологій. Одним з важливих показників якості науково-технічних розробок є їх експортна конкурентоспроможність, яка визначається за формулою: , де – експортна конкурентоспроможність; – кількість заявок на патенти, поданих за кордоном; – кількість заявок на патенти, подані усередині країни. Кількість і розподіл патентних заявок, проданих в зарубіжних країнах, свідчить про перспективні ринки для експортерів технологій. Наявність значної різниці між числом зарубіжних заявок національних фірм і заявок, поданих усередині країни свідчить про відставання рівня науково-технічних рішень в даній країні. А це виключає зарубіжне патентування частини національних винаходів.
Фінансування інновацій.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; просмотров: 203; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.223.196.59 (0.008 с.) |