Сівозміни у фермерських господарствах

Дослідженнями доведено, що за повного освоєння науково обґрун­тованих сівозмін відповідно до конкретних грунтово-екологічних умов і в комплексі з меліоративними, агротехнічними заходами можна під­вищити продуктивність землі на 40-50 %із забезпеченням відтворен­ня родючості грунтів і охорони навколишнього середовища.

Нині більшість фермерських господарств спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва. Вченими відпрацьовані типи гос­подарств, які спеціалізуються на розвитку рослинницьких галузей.

При розрахунках техніко-економічних показників береться уро­жайність (ц/га) сільськогосподарських культур у природно-кліматич­них зонах України.

Фермерські господарства організовуються за певним виробничим на­прямом залежно від кліматичних і природно-економічних умов, які істо­рично склалися в Україні. Виходячи з цього, рекомендовано такі виробни­чі напрями (типи) фермерських господарств у Степу, Лісостепу та Поліссі.

Степ. У цій зоні передбачено три типи (виробничі напрями) гос­подарств з загальною площею ріллі в сівозмінах кожного господарст­ва 50 га (табл. 1 - 3).

Таблиця 9.1

Структура сівозмін у господарствах, які спеціалізуються на виробництві зерна, насіння бобових трав і соняшнику, %

Культура	1 варіант	2 варіант	3 варіант
Зернові, всього
у т. ч. пшениця озима
Ячмінь озимий			-
Ячмінь ярий
Кукурудза на зерно			-
Горох	-
Соняшник
Люцерна (насіння)			-
Еспарцет (насіння)	-	-
Суданська трава (насіння)	-	-
Чорний пар

Таблиця 9.2

Структура посівних площ сівозмін у господарствах, які спеціалізуються на виробництві зерна, %

Культура	1 варіант	2 варіант
Пшениця озима
Ярий ячмінь	-
Овес		-
Кукурудза на зерно
Гречка
Горох
Еспарцет (насіння)
Цукровий буряк

Таблиця 9.3

Структура посівних площ у господарствах, які спеціалізуються на виробництві зерна, технічних культур, %

Культура	1 варіант	2 варіант
Пшениця озима
Ячмінь ярий		-
Кукурудза на зерно
Горох
Соняшник		-
Чорний пар

Лісостеп. У цій зоні передбачено два типи (виробничі напрями) господарств. Розмір господарства 50 га орної землі (табл. 4, 5).

 

 

Таблиця 9.4

Структура посівних площ у господарствах, які спеціалізуються на виробництві зерна, %

Культура	1 варіант	2 варіант
Пшениця озима
Ячмінь ярий
Кукурудза на зерно
Горох
Цукрові буряки		-
Люцерна на насіння

 

Таблиця 9.5

Структура посівних площ у господарствах, які спеціалізуються на виробництві зернових і технічних культур, %

Культура	1 варіант	2 варіант
Пшениця озима
Ячмінь ярий		-
Кукурудза
Горох
Цукрові буряки
Гречка	-

 

Полісся. Ця зона характеризується значною строкатістю ґрунтів. Тому тут виробничі напрями (типи) господарств рекомендуються спеціалізувати залежно саме від цього природного фактора. Розмір господарства – 50 га (табл. 9.6-9.7).

 

Таблиця 9.6

Структура посівних площ сівозмін у господарствах, які спеціалізуються на вирощуванні зернових і технічних культур, %

Культура	1 варіант (супіщані грунти)	2 варіант (супіщані грунти)	3 варіант (піщані грунти)
Пшениця озима			-
Жито озиме	-	-
Ячмінь ярий			-
Овес	-	-
Кукурудза на зерно	-		-
Гречка		-	-
Горох		-	-
Кормовий люпин	-
Льон – довгунець			-
Картопля
Конюшина (насіння)			-

 

Таблиця 9.7

Структура посівних площ сівозмін у господарствах, які спеціалізуються на виробництві зернових культур, %

Культура	1 варіант (супіщані грунти)	2 варіант (піщані грунти)
Пшениця озима		-
Жито озиме	-
Горох		-
Кормовий люпин	-
Картопля

 

У Поліссі фермерські господарства рослинницького типу найбільш економічно доцільні для виробництва продовольчої і насінної картоплі, льону, у приміських районах – овочів. За відсутності нематод у ґрунті можливе вирощування картоплі на постійному місці з чергуванням проміжних посівів озимого жита на зелене добриво6 картопля + озиме жито.

Створення фермерських господарств розпочинається з нарізування земель. Від родючості орних земель залежить майбутня господарська діяльність. Основні ґрунтово – кліматичні зони України мають свої особливості, характерні для кожної з них. Особливість Полісся – строкатість ґрунтів за родючістю. Існуючі ґрунтові відміни можна об’єднати у чотири ґрунтово – екологічні групи: 1 – ґрунти універсального використання, родючі, зв’язного гранулометричного складу (перша ґрунтово – екологічна група); 2 – ґрунти піщані з малою вологоємністю (друга ґрунтово – екологічна група); 3– торфоболотні осушені (четверта ґрунтово – екологічна група).

На ґрунтах першої ґрунтово – екологічної групи можна вирощувати всі культури; другої – отримувати високу врожанійсть люпину на зерно і зелену масу в чистих та змішаних посівах, озимого жита на зерно і зелену масу, вівса на зерно і зелену масу в чистих та змішаних посівах, кукурудзи не зелену масу, картоплі; третьої – багаторічних бобових й однорічних бобово – злакових трав, ярих зернових та обмежено озимих зернових культур (не допускається вирощування картоплі); четвертої – багаторічних злакових й однорічних бобово – злакових трав, картоплі, кукурудзи на силос і овочевих (капусти, моркви, столових буряків) та кормових буряків. На осушених землях західних областей культивують озимі та ярі колосові культури.

У Лісостепу і Степу менш виразна строкатість ґрунтів. Проте ґрунти цих зон зазнають ерозійних процесів, інтенсивність яких залежить від крутизни схилу і культур, що тут вирощують. При вирощуванні просапних культур ерозійні процеси посилюються, а культур значнох рядкової сівби – послаблюються. На посівах багаторічних трав ерозійні процеси зменшуються до мінімуму.

Згідно з вимогами контурно – меліоративної системи землеробства орні землі Степу і Лісостепу виділяються в окремі технологічні групи: 1 – з крутістю схилу від 0 до 3⁰ (перша технологічна група земель); 2 – з крутістю від 3 до 7⁰ (друга технологічна група); 3 – з крутістю понад 7⁰ (третя технологічна група); 4 - в заплавах річок (чет­верта технологічна група).

Сівозміни нарізують так, щоб поля кожної знаходилися в одній грунтово- екологічній або технологічній групах земель і були рівнове­ликими. Нарізування полів однієї сівозміни на декількох ґрунтово - екологічних або технологічних групах земель дуже ускладнює, а іноді робить зовсім неможливим освоєння і ведення сівозміни. Тривалість ротації сівозміни зумовлює культура, яка має найдовший період по­вернення на попереднє місце вирощування (табл. 8). Дотримання цієї умови дає змогу вирощувати потрібну культуру на максимально можливій площі. Наприклад, для цукрових буряків період повернення три - чотири роки і їх можна вирощувати в одному полі чотирипільної сівозміни. Насичення сівозміни цукровими буряками становитиме 25 %. У п'ятипільній сівозміні при одному полі цукрових буряків насичен­ня сівозміни буде лише 20 %.

 

Таблиця 9.8

Періодиність повернення культур у сівозміні, років

Культура	Полісся	Лісостеп	Степ
Пшениця озима	2 - 3	2 – 3	1 – 3 *
Жито озиме	1 – 2	1 – 2	1 – 2
Ячмінь, овес	1 – 2	1 – 2	1 – 2
Кукурудза	можливі повторні посіви **
Гречка	1 – 2	1 – 2	1 – 2
Просо	2 – 3	2 – 3	2 – 3
Люпин	6 – 8	6 – 7	-
Цукрові, кормові буряки	3 – 4	3 – 4	3 – 4
Картопля	2 – 3	2 – 3	1 – 2
Льон	5 – 7	-	-
Соняшник	-	7 – 8	7 – 9
Капуста	6 – 7	6 – 7	6 – 7
Багаторічні бобові трави	3 - 4	3 - 4	3 - 4

Примітка: * - у Степу можлива повторна сівба озимої пшениці після озимої пшениці, яку вирощували по чорниму пару; ** - повторна сівба до 3 – 4 років з перервою, що відповідає строку повторної сівби.

 

Розміщення культур після кращих попередників (таб. 9) і до­тримання зазначених періодів повернення на попереднє місце виро­щування дає змогу складати схеми сівозмін будь-якого типу та виду.

Структура посівних площ фермерського господарства залежить від ґрунтово – кліматичних умов і прийнятої спеціалізації. Співвідношення окремих культур може значно коливатися. У господарствах, що спеціалізуються на виробництві продуктів тваринництва, структура посівних площ залежить від структури кормів. У господарствах з виробництва продукції рослинництва структура посівних площ зале­жить від виду продукції, на якій ґрунтується спеціалізація.

У фермерських господарствах доцільно вводити сівозміни з короткою ротацією. Для більшості культур розміщення їх у чотирьох – шестипільних сівозмінах не впливає негативно на рівень урожайності.

На зрошуваних землях можна рекомендувати і сівозміни з більш короткою ротацією: 1 – еспарцет на один укіс + кукурудза (МВС) з соєю, 2 – озима пшениця на зелений корм + кукурудза на зелений корм з підсівом еспарцету.

Така сівозміна проста в освоєнні і вимагає мінімальної кількості сільськогосподарських знарядь. Її продуктивність понад 150 ц кормових одиниць і 20 ц перетравного протеїну з гектара. Можлива заміна озимої мий­ниці на зелений корм озимою пшеницею на зерно (1 – еспарцет на один укіс + кукурудза МВС, 2 – озима пшениця + кукурудза на зелений корм післяжнивного з підсівом еспарцету). Продуктивність сівозміни залишається на тому ж рівні. Цінною культурою в обох сівозмінах є еспарцет. Як проміжна культура він використовує для вегетації період від серпня до половини травня наступного року, забезпечуючи 350 ц/га і більше збалансованої протеїном зеленої маси (Коваленко А.М. та ін., 1999).

Високоефективними на зрошуваних землях є і спеціалізовані сівозміни з посівами сої: І. 1 – кукурудза, 2 – соя; II. 1 – озима пшениця, 2 – соя.

Урожайність озимої пшениці досягає 60 ц/га, а сої – 30 ц/га. Така сівозміна може бути доповнена післяжнивним посівом кукурудзи після збирання пшениці – продуктивність гектара сівозмінної площі зростає на 35 %. При заміні озимої пшениці на кукурудзу (1 – кукурудза на зе­рно, 2 – соя) істотно збільшується вихід зерна.

Двопільні сівозміни, за винятком соєво – кукурудзяної, підібрано так, що піки робіт з догляду за рослинами, у тому числі й поливи, не збігаються. Ці сівозміни відповідають вимогам плодозміни, а при внесенні під просапні культури рекомендованих доз гною забезпечу­ють позитивний баланс гумусу в ґрунті.

Для фермерських господарств, які розміщені в зоні недостатнього положення лівобережного Лісостепу України, при спеціалізації їх на виробництві коренеплодів цукрових буряків та зерна колосових і зер­ні нюбових культур прийнятні трипільні сівозміни: чорний пар – ози­мії пшениця – цукрові буряки та горох – озима пшениця – цукрові буряки. Для господарств з круп’яно-зерновим виробничим напрямом пропонуються сівозміни з 100 % - ним насиченням їх зерновими, у то­му числі 33,3 % гороху, 33,3 % озимої пшениці та 33,4 % гречки або проса. У господарствах з виробництва свинини доцільно мати зерно – просапну сівозміну (соя – кукурудза – ячмінь) за умов, що рівень прожайності буде таким: сої – 28- 30 ц/га, ячменю – 38 – 40, кукурудзи 65-70 ц/га. Господарствам з розвиненим тваринництвом м’ясо – молочного напряму потрібно вводити сівозміни з 66,6 % зернових (у тому числі 33,3 % озимої пшениці, 33,3 % ячменю) і 33,4 % багаторіч­них бобових трав на зелений корм. Економічно і енергетично обґрунтованою є спеціалізація фермерських господарств з виробництва товарної продукції зернофуражних культур. Для таких господарств кращи­ми є наступні сівозміни: соя – кукурудза – кукурудза; горох – кукурудза – кукурудза; соя – кукурудза – ячмінь (арст В.В., 1997).

Для отримання високої та стабільної урожайності зернових культур і зниження економіко – енергетичних витрат на їх виробництво потрібно запроваджувати екологічно збалансовані сівозміни з різним насиченням зерновими культурами залежно від спеціалізації арстврств та грунтово-кліматичних умов Лісостепу України:

а) у господарствах з виробництва зерна і коренеплодів цукрових
буряків – у підзоні недостатнього зволоження: чорний пар, горох – озима пшениця – цукрові буряки; у підзоні нестійкого зволоження: еспарцет – озима пшениця – цукрові буряки – кукурудза – ячмінь + еспарцет; у підзоні достатнього зволоження: конюшина на 2 укоси – озима пшениця – цукрові буряки – кукурудза – ячмінь + конюшина.

б) у господарствах з виробництва зерна, круп’яних культур та продукції свинини і птиці – у підзоні недостатнього зволоження: горох, соя – кукурудза – кукурудза; горох – озима пшениця – гречка, просо; у підзоні нестійкого зволоження: горох – озима пшениця – цу­крові буряки – кукурудза – кукурудза; у підзоні достатнього зволо­ження: горох – озима пшениця – овес – кукурудза – ячмінь.

в) у господарствах з розвиненим тваринництвом м’ясо – молочного
напряму – у підзоні недостатнього зволоження: еспарцет – озима пшениця – ячмінь + еспарцет; у підзоні нестійкого зволоження: еспар­цет – озима пшениця – цукрові буряки – кукурудза – ячмінь + еспарцет; у підзоні достатнього зволоження: люцерна 1-го року – люцерна 2-го року – люцерна 3-го року – кукурудза – ячмінь + люцерна (Кова­ленко Н.П., 2002).

Для вузькоспеціалізованих господарств фермерського типу лівобе­режного Лісостепу Інститут цукрових буряків УААН пропонує сівозмі­ну з таким чергуванням культур: 1-е поле – вико – вівсяна сумішка, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки за умови внесення підвищених норм органічних і мінеральних добрив та надійної системи захисту рослин від бур’янів, шкідників і хвороб (Барановський В.Д., 2002).

Для степових районів Криму в умовах зрошення вченими Інститу­ту зрошуваного землеробства (Андрусенко 1.1., Коваленко А.М., 2002) рекомендуються фермерським господарствам дві схеми сівозмін: І (для господарств з виробництва м’яса свинини): 1 – люцерна на сіно, зелений корм і насіння – вивідне поле, 2 – озимий ячмінь + гречка на зерно післяжнивно, 3 – цукрові буряки (16,7 %), кавуни кормові (16,6 %), картопля весняного строку садіння (66,7 %), 4 – кукурудза, горох на зер­но, 5 – ярий ячмінь з підсівом люцерни (через 4 роки). II (для господарств з виробництва м’яса яловичини): 1 – люцерна на сіно (57,1 %), зелений корм (28,8 %) і насіння (14,1 %) – вивідне поле, 2 – озимий ячмінь, 3 – кукурудза на силос (51,4 %), озимий ріпак (8,6 %), озиме жито в суміші з озимим ріпаком (17,7 %), озима вика в суміші з ози­мою пшеницею (22,3 %) на зелений корм + післяукісно кукурудза на силос (48,6 %), 4 – озимий ячмінь, 5 – кукурудза на силос, 6 – карто­нки весняного строку садіння + післяжнивні на корм і зерно, 7 – ячмінь ярий з підсівом люцерни через 3 – 4 роки. У п’ятому полі перед­бачено внесення 60 т/га гною.

Для фермерських господарств Харківського району Харківської області (східна частина лівобережного Лісостепу) Міністерство агра­рної політики України, Інститути ґрунтознавства і агрохімії, рослин­ництва, овочівництва і баштанництва УААН (Рижук С.М. та ін., 2001) пропонують такі схеми польових сівозмін: І. 1 – конюшина лучна або еспарцет, 2 – озима пшениця, 3 – цукрові буряки, соняшник, 4 – горохо- або вико – вівсяна сумішка, 5 – озима пшениця, 6 – ячмінь з підсівом конюшини лучної або еспарцету; II. 1,2 – люцерна, 3 – озима пшениця, 4 – цукрові буряки, 5 – ячмінь з підсівом люцерни. III. 1,2 –іпоцерна, 3 – озима пшениця, 4 – кукурудза на зерно, 5 – ячмінь з підсівом люцерни. IV. 1 – еспарцет, 2 – озима пшениця, 3 – кукурудза на іерно, 4 – ячмінь з підсівом еспарцету.

 

Таблиця 9.9

Оцінка попередників

Ку-льтура

Попередник

багаторічні бобові трави на корм

однорічні трави на корм

горох, вика

люпин на зелену масу

люпин на зерно

кукурудза на силос

кукурудза на зерно

озима пшениця на зерно

озиме жито на зерно

ямінь на зерно

овес на зерно

картопля рання

картопля пізня

льон

цукрові буряки

соняшник

Пшениця озима

X

X

X

X

УД

Д

Н

Н

Н

Н

УД

X

УД

X

Н

Н

Жито озиме

X

X

X

X

УД

Д

Н

Н

Н

УД

Н

X

УД

X

Н

Н

Ячмінь

X

X

X

X

X

X

X

Д

Д

Н

УД

X

X

X

X

УД

Овес

X

X

X

X

X

X

X

Д

Д

УД

Н

X

X

X

X

УД

Куку-рудза

X

X

X

X

X

УД

УД

X

X

X

X

X

X

X

УД

УД

Горох, вика

Н

УД

Н

Н

Н

X

X

X

X

X

X

X

X

X

X

Д

Люпин

Н

УД

Н

Н

Н

Д

X

X

X

X

X

X

X

X

X

Д

Льон

X

X

Д

Д

Д

X

X

X

УД

УД

УД

X

X

Н

Д

Н

Цукрові буряки

Д

Д

Д

Д

УД

УД

УД

X

X

Д

Д

Д

Д

УД

Н

Н

Картопля

X

X

X

X

X

Д

Д

X

X

Д

Д

Н

Н

X

Х

Н

Соняшик

Н

X

X

X

X

X

УД

X

X

X

X

X

X

X

УД

Н

Примітка: Х – хороший, Д – допустимий, УД – умовно допустимий, Н – недопустимий.