Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Реакція культур на повторне вирощуванняСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Щоб запровадити сівозміну, земельну ділянку ділять на попередньо позначену кількість полів, на яких почергово висівають вирощувані в сівозміні культури. Якщо ці культури вирощуватимуться на одному і тому самому полі не довше 8 років, то такі культури називають повторними, а понад 8 років – беззмінними. Гривате вирощування одної культури на одному і тому ж полі (понад 8 років) називають ще монокультурою. Термінами беззмінна культура і монокультура іноді користуються як синонімами, тому що монокультура призводить до беззмінності посівів. Якщо в монокультуру ввести чистий пар, то беззмінність порушиться і єдина культура буде вирощуватись вже в сівозміні, наприклад, чистий пар — озима пшениця— озима пшениця. При повторному і беззмінному вирощуванні продуктивність сільськогосподарських культур зменшується, про що свідчать численні тривалі досліди. Так, на Ротамстедській дослідній станції (Англія) урожайність озимої пшениці протягом 125 років у беззмінних посівах знизилась більше, ніж у 2 рази, а при застосуванні добрив її урожайність хоч і не зменшувалася, але була значно нижчою, ніж у сівозміні (Кук Дж. 1970). У подібних дослідах у Галлі врожайність жита через 70 років у беззмінних посівах зменшилась на 63%, а в дослідах Чарторийського дослідного поля (Житомирська область) врожайність його в беззмінних посівах на фоні N40 P30 K90 знижувалась на 32 % порівняно з сівозміною. Середня за 92 роки врожайність жита на Полтавській дослідній станції становила 12,1 ц/га. Різні культури неоднаково реагують на беззмінне вирощування. За даними Б. М. Рожествейського, найбільш чутливі до беззмінного вирощування ячмінь, кукурудза і яра пшениця, менш чутливі — цукрові буряки, озима пшениця, просо. У дослідах ВНІЦ на Носівському відділенні Чернігівської дослідної станції найбільш чутливими до сівозміни були цукрові буряки і озима пшениця, водночас кукурудза і картопля, а при застосуванні добрив і ячмінь та овес забезпечували досить стабільні врожаї і при тривалому {10 років) беззмінному вирощуванні. У дослідах Миронівського науково-дослідного Інституту селекції та насінництва пшениці (МНДІСНП) врожайність озимої пшениці і кукурудзи н беззмінних посівах була на 35—45 % нижчою, ніж у сівозміні, а врожайність цукрових буряків знижувалась у 2,5 рази і більше. При цьому мінеральні і органічні (гній) добрива лише послаблювали негативну дію беззмінної культури, але врожайність була нижчою, ніж у сівозміні без добрив. Залежно від реакції на повторне вирощування культури поділяються на такі групи: 1. дуже чутливі, урожайність яких у повторних посівах або при частому 2. середньо чутливі, урожайність яких при повторному вирощуванні знижується мало і при правильній агротехніці їх можна вирощувати 2 роки підряд (озимі зернові, овес, ячмінь); 3. малочутливі, здатні забезпечувати досить високий врожай протягом кількох років при повторному вирощу ванні (бавовник, картопля, коноплі, кукурудза, рис). Зниження врожаїв сільськогосподарських культур при беззмінному вирощуванні помітили давно, але наукове обґрунтування цьому з'явилося інше з розвитком природничих наук. Одну з перших теорій для пояснення На зміну гумусовій теорії з'явилась теорія мінерального живлення рослин Ю. Лібіха, який пояснював зниження врожайності культур при беззмінному вирощуванні однобічним виснаженням ґрунту на елементи живлення. Всі польові сільськогосподарські культури Лібіх поділяв на 3 групи залежно від того, якого елемента живлення відносно більше споживала дана культура — фосфору, калію чи кальцію і рекомендував чергувати культури, які мають різну потребу в зольних елементах живлення. П. А. Костичев і В. Р. Вільямс в основу сівозмін покладали структурну теорію, відповідно до якої беззмінне вирощування культур призводить до деградації фізичних властивостей ґрунту, зокрема, його структури. Всі рослини В. Р. Вільямс поділяв на такі, що відновлюють структуру ґрунту і підвищують його родючість (сумішки багаторічних бобових і злакових трав) і такі, що її руйнують (однорічні рослини). Звідси І виникала необхідність періодичної зміни культур на полі для відновлення втраченої ґрунтової структури. У наукових працях із землеробства зазначаються й інші причини зниження врожайності сільськогосподарських культур при беззмінному вирощуванні: зміна реакції ґрунтового розчину; збільшення фітопатогенної бактеріальної і грибної флори; погіршення фітосанітарних умов за рахунок бур'янів, хвороб і шкідників тощо. Недоліком цих теорій була однобічність І обмеженість, в той час як загальний діалектичний метод вимагає вивчити питання комплексно у взаємодії з іншими факторами. Саме з таких позицій до питання підійшов Д. М. Прянишников, об'єднавши всі причини, які спричинюють необхідність чергування культур у сівозміні, в 4 групи: хімічні, фізичні, біологічні І економічні. Ці причини і є основами правильного чергування культур.
Хімічні причини Правильне чергування культур у сівозміні поліпшує живлення рослин зольними елементами і азотом. Необхідність чергування культур зумовлюється їх біологічними особливостями. Різні культури використовують поживні речовини у неоднаковому співвідношенні. Наприклад, зернові використовують більше фосфору, корене-бульбоплідні — калію, бобові — більше кальцію тощо. Тому вирощування на одному і тому самому полі культур, які використовують велику кількість певного елемента живлення, з часом приводить до нестачі цих поживних речовин у ґрунті. Деякі культури здатні засвоювати поживні речовини із слабкорозчинних сполук у ґрунті. За даними Д. М. Прянишникова, фосфор з важкорозчинних сполук краще, ніж інші культури, засвоюють люпин, гречка, гірчиця. Підкислюючи ґрунт, вони перетворюють такі форми фосфору в доступні, крім того, доступних речовин утворюється більше, ніж вони споживають самі і цим поліпшують живлення фосфором культури, які висіваються після них. На полях вирощують бобові культури, розвиток яких менше залежить від внесення азотних добрив, тому що вони самі фіксують азст повітря за допомогою бульбочкових бактерій. Дослідами І. Г. Захарчепка та Л. І. Нійліно встановлено, що з розрахунку на 1 т сухої речовини основної і побічної продукції багаторічні трави засвоюють біологічним азотом з повітря 30—38 кг/га, люпин і кормові боби – 20-27, горох— 10—15 кг/га азоту. Найбільше ґрунт збагачується після багаторічних бобових трав (90—122 кг/га), білого і жовтого люпину (14—38 кг/га). Корені бобових рослин містять в 2–8 раз більше азоту, ніж корені не бобових зернових культур. У сівозміні необхідно чергувати культури з різною довжиною кореневої системи, що дає можливість рівномірніше і ефективніше використовувати поживні речовини з орного шару і більш глибоких шарів ґрунту. Найглибше в ґрунт проникають корені люцерни і цукрових буряків, а наприклад, льону, проса, ярого ячменю розміщуються переважно в метровому шарі ґрунту. У сівозміні рослини краще використовують поживні речовини з добрив в зв'язку з поліпшенням загальних умов життя. Ця обставина має особливо важливе значення при запровадженні інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Про більш ефективне використання поживних речовин з добрив у сівозміні свідчать дослідні дані ТСГА (С. А. Воробйов). Так, під беззмінною пшеницею в орному шарі містилось легко рухомої фосфорної кислоти і обмінного калію в 1,5 рази більше, а врожайність її була в 1,5 рази меншою, ніж у плодозмінній сівозміні.
Фізичні причини Різні сільськогосподарські культури та їх вирощування неоднаково впливають на фізичні властивості ґрунту і стійкість його проти ерозії. Більше кореневих і післяжнивних решток залишається після багаторічних трав і озимих культур, значно менше — після просапних, які за всіх інших однакових умов можуть погіршувати структуру ґрунту. Деградація фізичних властивостей ґрунту під просапними культурами пов'язана насамперед з багаторазовими переміщеннями по полю машин і ґрунтообробних знарядь, які при виконанні необхідних технологічних операцій руйнують ґрунтові агрегати, розпилюють і ущільнюють ґрунт. Тому для послаблення шкідливої дії технологічних операцій і самої рослини під просапні культури слід вносити високі дози органічних добрив, які поліпшують фізичні властивості і структуру ґрунту. Від фізичних властивостей ґрунту залежить і його водно-повітряний режим. Сприятливіший він на добре окультурених ґрунтах з оптимальною будовою і щільністю. Ступінь забезпеченості рослин вологою залежить також від тривалості періоду від збирання попередньої культури до висівання наступної. Найбільш важливо це для озимих хлібів у посушливих степових районах. Чин триваліший цей період, тим більше вологи містить ґрунт на час сівби озимих культур (в результаті вбирання літніх опадів і зберігання весняних запасів вологи). Для кращого використання волога атмосферних опадів важливо враховувати ступінь і глибину висушування ґрунту попередньою культурою і розміщувати після рослин з глибоким корінням рослини з неглибоким корінням або залишати поле під чистим паром. Дуже глибоко висушують ґрунт цукрові буряки (до 1,5—2, а в посушливих умовах до 3—3,5 м), люцерна (при дворічному використанні до 1,5— 2 и, трирічному — до 5,5 м і більше), соняшник (до 4 м і більше). Запаси вологи у більш глибоких шарах ґрунту протягом року відновлюються повільно, а іноді вони не досягають попереднього рівня. Тому такі культури, як цукрові буряки, вирощувати на тому самому полі слід не раніше, ніж через 3—4 роки. Ще більш тривалий час повернення на попереднє місце для соняшнику. Отже, правильним підбором і чергуванням культур можна більш ефективно використовувати природні запаси ґрунтової вологи. Фізичні властивості ґрунту, склад і чергування культур, а також їх розміщення на полях запобігають водній та вітровій ерозії. Дослідженнями Уманського сільськогосподарського інституту встановлено, що за рік на беззмінних посівах кукурудзи змивається 19,7 т/га ґрунту, пшениці—10,1, а в сівозміні з травами—2,7 т/га. На слабо оструктурених ґрунтах, які зазнають водної або вітрової ерозії, запроваджують спеціальні ґрунтозахисні сівозміни з переважанням в них не просапних культур, які вкривають поверхню ґрунту більшу частину року і мають добре розвинену кореневу систему (багаторічні трави, озимі). Значну ґрунтозахисну роль відіграють проміжні культури, які вкривають ґрунт зеленим килимом у найбільш ерозійно-небезпечні літньо-осінній та ранньовесняний періоди. Біологічні причини Необхідність чергування культур зумовлюється їх різним відношенням до бур'янів, шкідників і хвороб. При повторних посівах або частому повертанні культури чи групи близьких за біологічними особливостями культур на попереднє місце створюються сприятливі умови для нагромадження на полі біологічних груп бур'янів. Так, на Розівській дослідній станції (Є. М. Лебідь) ураженість соняшнику вовчком в середньому за 8— 11 років при беззмінному вирощуванні становила 27,2%, а в сівозміні після кукурудзи — 9,5%. Саме з цієї причини соняшник вирощують на тому самому полі не раніше, ніж через 7— 8 років, коли насіння вовчка втратить схожість. Це характерно і для бур'янів не паразитів. Зимуючі і озимі бур'яни, наприклад, пристосувалися до озимих культур і багаторічних трав, ярі бур'яни — до ранніх і пізніх ярих культур. Ярі бур'яни заглушуються швидкорослими навесні озимими, а озимі бур'яни легко знищуються під час зяблевого і передпосівного обробітку ґрунту під ярі культури. Отже, при чергуванні озимих і ярих культур створюються несприятливі умови для росту І розвитку обох груп бур'янів. Поля значно очищаються від бур'янів при введенні в сівозміну чистих парів, а також просапних культур за умови ретельного догляду за ними. У беззмінних посівах багатьох сільськогосподарських культур велику шкоду спричинюють шкідники і збудники хвороб, багато з яких, подібно до бур'янів, пошкоджують певні культури або групу культур. Висока концентрація цукрових буряків, наприклад, сприяє розмноженню бурякового довгоносика, нематод, поширенню коренеїда, плямистості, кореневої попелиці, збільшує кількість патогенних мікроорганізмів. Повторні посіви озимої пшениці спричинюють розмноження хлібної жужелиці, клопа - черепашки і значну ураженість рослин кореневою гнилизною. В разі розміщення озимої пшениці після пшениці (дані ВНДІЗГ), чисельність хлібної жужелиці збільшується в 25—30 разів, пшеничного трипса — в 1,3—1,8 а пошкодження внутрішньо стебловими шкідниками в 1,4-3,2 рази порівняно з посівами після чорного пару і гороху. Правильне чергування культур часто має вирішальне значення і для регулювання мікробіологічної діяльності ґрунту. Дослідження Є. М. Мішустіна, X. Бернера і М. О. Красильникова свідчать, що багато видів бактерій, грибів і актиноміцетів продукують речовини, токсичні для вищих рослин. Беззмінне вирощування культур призводить до нагромадження в ґрунті небажаних видів мікроорганізмів, продукти життєдіяльності яких є однією з причин ґрунтовтоми. При вирощуванні цукрових буряків на одному полі протягом 6 років загальна кількість мікроорганізмів зменшилася у 8,5 рази, бактерій - нітрифікаторів — у 31 раз, а целюлозорозкладаючих — у 5 разів. Відповідним чергуванням культур у сівозміні можна стимулювати розвиток мікроорганізмів - антагоністів (деякі бактерії і актиноміцети), які стримують розвиток шкідливих мікроорганізмів у ґрунті. На ріст і розвиток рослин у беззмінних посівах часто несприятливо впливають кореневі виділення і продукти розкладу пожнивних самих рослин. До таких речовин належать найрізноманітніші сполуки — цурки, органічні кислоти, алкалоїди, феноли тощо, які впливають на ріст І розвиток культурних рослин. Проведеними у Всесоюзному НДІ кукурудзи дослідами (І. С. Годулян) встановлено, що витяжки з соломи ячменю, пшениці, жита, вівса, кукурудзи, соняшнику, кормових буряків пригнічували, а витяжка з коренів ячменю — стимулювала проростання насіння озимої пшениці. Сприятливо впливала на проростання насіння вівса витяжка з коренів кукурудзи. Ці взаємовідносини між рослинами названі алелопатією. Сівозміна має велике значення і для просторової ізоляції культур. Це запобігав не тільки перехресному запиленню, а й ураженню інфекціями, шкідниками.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; просмотров: 867; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.117.104.53 (0.008 с.) |