Уманщина в давні часи історії україни

(З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО IV ст.)

Доба кам'яного віку

Територія Уманщини, як і Україна, була заселена люді.ми ще за первісного ладу. Вчені вважають, що давня людина з'явилася на територіїУкраїниу ранньому кам'яному віці - палеоліті, щод.ііується часом від 1,5 млн. до 150 тис. р. тому. Первіснообщинні люди з'явилися на території Уманщини у період пізнього палеоліту, десь приблизно 15-18 тис. р. тому.

На території краю відкрито три палеолітичні стоянки у с<шах Кути, Бабанка і Володимирівка (нині Новоархангельського району). Найбільш дослідженою є Володимирівська стоянка, що була відкрита колишнім працівником Уманського краєзнавчого музею археологом М.Якимовичем. Розкопки там проводилися у 1939- 1940 р. У 1946 р. у Володимирівці працювала археологічна експедиція Інституту археології України під керівництвом професора Т.С.Пассек за участю О.П.Черниша¹. Підчас розкопок знайдено типовий багатошаровий пам'ятник характерний для сезонних мисливських поселень, які періодично виникали в зручному місці, на берегах річок. Виявлені знахідки здебільшого зосереджувались біля вогнищ, набуваючи форм скупчень культурних залишків. Тут виявлено залишки кісток північного оленя. В самому нижньому шарі - залишки мамонта, північного оленя, зубра, коня. Знайдено сліди декількох вогнищ, в яких виявлено кремінні знаряддя праці: скребки, різець та ін.² На матеріалах культурних шарів Володимирівської стоянки простежується удосконалення знарядь праці, їх мікролітизація, поява у вищих шарах знарядь геометричних форм, що свідчить про дальший розвиток вкладишевої техніки, яка порівняно до знарядь попереднього періоду забезпечувала більшу ефективність мисливства як основного способу добування засобів до існування в той час.

М.К.Якимович також виявив сліди палеоліту в с. Кутах Маньків- ського району³. В літературі згадуються палеолітичні стоянки в селах Бабанка, Синиця і Вільхівець⁴.

В 1980 р. М.О.Суховим було відкрите палеолітичне поселення Гордашівка-1, розташоване на захід від хутора Одірванка, що поблизу с. ГордашівкаТальнівського району. Чисельний підйомний матеріал - крем'яні і кварцеві вироби, кістяні рештки тварин - був зібраний на мисі правого берега річки Куряча (або Курячий брід) - правої притоки р. Гірський Тікич. Ширина поселення в заселеній частині близько ЗО м, довжина - близько 70 м.

З 1992 р. пам'ятка досліджувалася комплексною палеолітичною експедицією Київського університету імені Т.Шевченка (керівник д.і.н. Гладких М.І.), інституту зоології АН України (д.б.н. Рековець Л.І.) та відділу охорони пам'яток археології Управління культури Черкаської області (зав. сектором Суховий М.О.)⁵. Кам'яна колекція, знайдена під час розкопок, нараховує 3465 виробів з кременю та 332 знахідки із кварцу. На поселенні знайдені фауністичні залишки бізона, мамонта, коня, віслюка, вовка і птаха.

Розглядаючи матеріали Гордашівки на фоні палеоліту України, звертаємо увагу на різні варіанти матеріальної культури пізньопалеолітичного часу. Вони пов'язані, перш за все, з різним навколишнім середовищем льодовикової доби, в якому існувала стародавня людина. З цієї точки зору помітна відмінність північних та південних (степових) регіонів України.

Населення північного регіону існувало в умовах своєрідного передгляціального тундро-лісостепу з мішаним льодовиковим комплексом фауни, в якому домінував мамонт. Тут склалася своєрідна культура мисливців на мамонтів, що знайшло відображення в традиційних прийомах домобудівництва (житла з кісток мамонтів), типах кістяних виробів (великі наконечники списів з бивня), техніці та типології кам'яних знарядь, традиціях мистецтва (стилізовані скульптурні зображення жінок).

Південна зона відрізнялась степовим характером рослинності і дещо іншим складом тваринного стада, в якому помітну роль відігравали копитні, зокрема, бізони. Тут склався більш рухливий спосіб полювання та життя, від якого не залишилось монументальних житлових споруд. Житла цієї зони, вірогідно, мали конструкцію з дерев'яних жердин та шкір, які майже не залишили решток в археологічному матеріалі. Іншим був тут склад крем'яних виробів та кістяних наконечників, які виготовлялись, переважно, зі стінок трубчастих кісток бізонів. Тут відсутні скульптурні зображення жінок, але простежені культові місця на поселеннях, пов'язані з культом бізона.

Весь вигляд кам'яних виробів Гордашівки та фауністичні рештки орієнтують на південний напрямок пошуку аналогій⁶.

Цікаво відмітити, що межа міжтериторією мисливців на мамонтів та мисливців на бізонів проходила, мабуть, по водорозділу між басейнами Дніпра та Південного Бугу. Цей водорозділ поділяв не тільки басейни великих річок, але й території історико-культурних областей стародавнього кам'яного віку. Таким чином, іериторія Уманщини виявляєтся перспективною для вивчення різних варіантів матеріальної культури пізнього палеоліту та зв'язків і контактів між ними.

Близько 14-12 тис. р. тому почалася епоха мезоліту. У цей період, поряд з удосконаленням знарядь праці, було зроблене важливе відкриття досить складного для того часу механічного знаряддя - лука. Великі родові колективи мисливців змінилися порівняно невеликими групами мисливців. Озброєна луком і стрілами людина тепер мала більшу самостійність і можливість полювати сама. Крім мисливства одним із основних занять стає рибальство. У цей час були винайдені різноманітні пристосування для ловлі риби - гачки, сіті з поплавками, складна система загородок на ріках і озерах, а також човни, видовбані з цільних стовбурів дерев та весла.

На Уманщині виявлено пам'ятки раннього мезоліту на р. Синюсі в районі Володимирівки. По-перше, слід відмітити знайдений наконечник стріли, а також ряд інших виробів із кремня⁷. В районі с. Завалля Гайворонського району Кіровоградської області Виявлено поселення пізнього мезоліту⁰.

У IV-11 тис. до н.е. (період неоліту) поряд із збиральництвом, Полюванням і рибальством первісні люди почали переходити до скотарства і землеробства. Нові форми господарської діяльності Забезпечувалися новими, більш досконалими знаряддями праці. Необхідність їх виготовлення викликала появу більш високої техніки обробки каменю та кістки. Виготовлялися різноманітні сокири, ^есла, долота, а також мотики, що застосовувалися як знаряддя обробітку землі та ін. Одним із важливих досягнень стає виготовлення глиняного посуду.

Великі зміни в неолітичну епоху відбуваються також і в Суспільному житті людей. Формою організації суспільства стають Племена. Це були об'єднані роди, які жили на сусідніх територіях і ^али економічні та родинні зв'язки.

На території історичної Уманщини виявлена рання неолітична Пам'ятка - поселення в урочищі Мельнича Круча біля села ^абатинівка, розташоване на мисоподібному виступі надзаплавної ^тераси лівого берега Південного Бугу. Тут виявлено крем'яні і кістяні знаряддя, втому числі й мікролітичні вкладиші, на зразок трапецій. У глиняному тісті кераміки є домішка товчених черепашок. Посудини типу горшків і чаш мали лощену поверхню і прикрашалися замкнутими колами, зигзагами та іншим орнаментом⁹. Неолітичне поселення виявлено також в південно-східній частині острова Поліжок біля м. Гайворон, що витягнувся вздовж течії Південного Бугу. Серед зібраного тут матеріалу переважають знахідки кремнієвих знарядь і відходів від їх виробництва. Зустрічаються кістки тварин, уламки посуду, звичайні кістяні та рогові вироби. Цікавим є культове поховання фрагментованих черепів, позвонків і кісток кінцівок чотирьох благородних оленів¹⁰.

Пам'ятки неоліту зафіксовані біля с. Левківка Ново- Архангельського району. На березі р.Синюхи знайдено вироби із кремню: ножі, скребки, проколки, нуклеуси, також глиняний посуд і уламки з орнаментом, характерним для неоліту. Тут же виявлено вироби з кістки: куски мотик, ніж з ікла дикого кабана¹¹. Поодинокі знахідки цього ж періоду виявлено біля села Папужинці Тальнівського району, це - два кам'яні молотки, мотика, кремнієве долото, глиняне грузило, а також біля сіл Громи та Танське, Уманського району - вироби із кремня¹².

Залишки житлового комплексу періоду неоліту виявлено біля селища Завалля (Гайворонського району, Кіровоградської області). Із складу знайденого тут кремнієвого інвентаря дослідники відмічають мікролітичний нуклеус, два округлі скребки, один із них з різцевим сколом, а також трапецію звичайного типу. Особливо цікаві знайдені тут фрагменти двох горшків Б-видного профілю з низькими плечиками. Горшки сформовані з однакової перенасиченої графітом глини (в районі с.Завалля знаходяться найбільші на Правобережній Україні поклади графіту)¹³.

Біля м. Ладижин (Тростянецький район, Вінницька область) знайдено два поселення цього ж періоду, розташованих на правому березі річки Південний Буг. Одне із них знаходиться майже безпосередньо за містом, друге - за 1 км далі на південний схід. Поселення виявлені ще в 1958 р.¹⁴.

До пізньонеолітичних стоянок на Уманщині належить стоянка Саврань, що на Південному Бузі, дослідження якої проводилось ще на початку 30-х рр., в 1949 і 1955 рр.

Савранська стоянка знаходилась на краю надзаплавної тераси правого берега Південного Бугу напроти с. м. т. Саврані, районного центра Одеської області. Розкопками на стоянці виявлено залишки наземного житла, при спорудженні якого поряд з деревом і глиною були викладені кути будівлі. Всередині житла виявлено значне скупчення знахідок, тоді як поза його межами їх було дуже мало.

Довжина житла становила 6,5 м, ширина - 4,5 м. Серед знахідок траплялися розколоті кістки тварин, вироби з кременю і кості та уламки глиняного посуду. На особливу увагу заслуговують кілька великих наконечників кістяних мотик, які разом із знахідками кам'яних зерногерок свідчать про розвиток землеробства у пізньонеолітичного населення Побужжя.

Крем'яні вироби представлені ножовидними пластинами, численними скребками різних типів, призматичними нуклеусами досить значних розмірів та ін.

Серед фауністичних залишків переважають вже кістки домашніх тварин, зокрема, великої рогатої худоби, з кісток якої були виготовлені і названі вище наконечники мотик.

Кераміка представлена двома групами посудин. До першої групи належать широко відкриті плоскодонні горщики з ребристим корпусом розширенним у верхній частині, та глибокі горщики з невиликими денцями. Ці посудини за формами мають багато спільного з посудом найдавніших трипільських пам'яток на території України (Сабатинівка II, Гренівка та ін.). До другої групи (так званий кухонний посуд) належать невеликі круглодонні та з невеликими плоскими денцями посудини з роздутим або ребристим корпусом, трохи загнутим всередину верхом та трохи відігнутими назовні вінцями.

Посуд орнаментований широкими смужками у вигляді кількох паралельних прогладженних ліній, що утворюють різноманітні кутові комбінації, якими вкрито всю зовнішню поверхню посудин. Інколи траплялися відбитки гребінчастого штампа'⁵.

Цікавою є знайдена фігурна галька, яка являє собою природне утворення із червоного кристалічного сланцю, але вона дуже нагадує стилізовану статуетку з довгою шийкою. Великий науковий інтерес становить виявлене на поселенні парне поховання. Обидва скелета належать дорослим¹⁶.

Отже, археологічні знахідки, що відносяться до найдавніших часів розселення людей на Уманщині, свідчать про інтенсивний розвиток населення цієї землі починаючи з палеоліту.