Експериментальне дослідження ігрової діяльності як засобу активізації учнів молодшого шкільного віку.

У процесі написання роботи, ознайомившись із психолого-педагогічною літературою, в якій розкривалася роль та ефективність застосування ігрової діяльності у процесі навчання дітей молодшого шкільного віку, як засобу активізації учнів,необхідно зазначити, що гра допомагає дитині розвиватися, активізувати свою навчальну діяльність, адаптуватися до колективу. Тож з метою перевірки наведених теоретичних даних ми провели експериментальне дослідження особливостей ігрової діяльності молодших школярів у навчальному процесі. Теоретичні засади організації експериментального дослідження проаналізовані нами у першому розділі вивчення специфіки дидактичної гри, як засобу активізації пізнавальної діяльності молодших школярів, визначені у підрозділі 1.1; принципи та ефективність застосування дидактичної гри при проведенні уроків розкриті в підрозділі 1.2. Вихідним положенням є наступна позиція: ігрова діяльність є важливим засобом активізації пізнавальної діяльності молодших школярів, виховує в учнів почуття відповідальності, розвиває доброзичливе ставлення один до одного. Гра має навчальне та виховне значення, адже в ній містяться елементи, які надають їй форму навчання й гри, дидактичні та ігрові завдання, правила ігрової діяльності, результат. Для того, щоб перевірити ефективність ігрової діяльності, як засобу активізації учнів молодшого шкільного віку, ми провели дослідницько-педагогічний експеримент. Він складався із трьох етапів: констатуючого, формуючого та контролюючого. Учасниками експериментального дослідження були 15 учнів 4-го класу Шарнопільського НВК (ЗОШ I-III ступенів і дошкільного навчального закладу) Монастирищенського району, Черкаської області. Для здійснення експерименту нами були використані такі методи: анкетування, поточне опитування, інтерв’ю, педагогічне спостереження у природних умовах, перегляд відеозаписів уроків. Дослідження було проведено під час здійснення учителем навчального процесу, згідно з навчальним планом. Спілкування з учнями велося не вимушено, запитання були лаконічними, позбавленими малопоширених слів та слів з подвійним значенням. Питання були продумані заздалегідь і задавалися дітям у певній послідовності, враховувалися вікові особливості учнів. Під час експерименту було встановлено, що не всі учителі початкових класів, Шарнопільського НВК, використовують на уроках ігрову діяльність з метою пожвавлення та активізації навчального процесу, мобілізації уваги учнів.Вони вважають, що це є необхідною умовою ефективного виховного впливу на дітей. Учитель повинен оптимізувати та пожвавлювати навчально-виховний процес. На констатуючому етапі нами було проведено анкетування учнів, з метою виявлення їхнього ставлення довивчення навчальних предметів без застосування ігрової діяльності в ході уроків (на прикладі уроків української мови). В анкетуванні брали участь 15 учнів (Зміст анкети див. додаток А) Опрацювавши анкетні дані у нас з’явилася можливість визначити задоволеності учнів вивченням української мови. Виявлено, що 3 учнів дуже задоволені вивченням української мови, 5 учнів - задоволені, 3 - виявили байдуже ставлення до цього навчального предмета, 4 – незадоволені. Отримані дані ми відобразили в діаграмі №1.

 

 

Діаграма №1

Звідси можна констатувати, що більшість учнів (8 із 15) мають позитивну мотивацію до навчання і задоволені вивченням української мови в школі. Спостерігаючи за навчальним процесом, ми з’ясували, що вчителі, які використовують дидактичні ігри, не завжди встановлюють завдання уроку відповідно до мети, не дотримуються етапів організації навчально-ігрової діяльності тощо. Повинна бути сформована цілеспрямована система дидактичних ігор, яка здатна сприяти ефективному формуванню мовної комунікативної здатності школярів, удосконалювати технологію навчання, покращувати навчальну діяльність учнів. Формуючий експеримент дослідження передбачав випробування навчальної складової дидактичної гри. У процесі експериментального навчання учні 4 класу виконували всі навчальні завдання, передбачені змістом підручників, відповідно до навчального плану. Але розбіжність була в тому, що для навчання учнів, які були учасниками педагогічного експерименту пропонувалися різні види дидактичних ігор, що відображені в діаграмі №2

 

 

Діаграма №2

Частка ігор для формування фонетичних навичок становила 10 % від загальної кількості запропонованих ігор, лексичних - 15 %, граматичних та орфографічних -10 %. Ігри, що розвивають уміння аудіювання - 15 %, умінь говоріння - 20 %, читання - 10 %, письма - 10 %. Ігри, що сприяють формуванню соціокультурної компетенції - 10 %. На самому початку проведення експериментального навчання було помітно, що діти задоволені від навчально-ігрової діяльності. З кожним разом уроки української мови ставали емоційнішими, формувалися доброзичливі стосунки у дитячому колективі. Учні підтримували, довіряли й допомагали одне одному. Вони порівнювали свій внесок у перемогу з іншими гравцями, намагалися бути сильнішими, швидшими, помітнішими та спритнішими. Діти самі знаходили правильні відповіді, розмірковували, розвивали уміння контролювати свою комунікативну діяльність, а також комунікативну діяльність інших учасників гри. Діти були задоволені, розвивали свої здібності, покращувалися стосунки у групі. Саме це, знову підтвердило, ефективність ігрової діяльності в початкових класах, не лише при вивченні української мови, а й для всього розвитку особистості кожного учня та формування дружніх теплих відносин в учнівському колективі. Контролюючий експеримент. Було проаналізовано результати експериментального дослідження, що показали, відмінність у ставленні дітей до навчання на самому початку педагогічно-дослідницького навчання учнів експериментальних груп та після проведення. На початку спостерігався незначний інтерес, деяких учнів, до вивчення української мови: були байдужими, мали негативне ставлення. Після експериментального навчання зацікавленість молодших школярів помітно змінилася в кращу сторону. Всі учні були задоволені поєднанням ігрової діяльності з навчальним процесом, діти мали чітко виражені позитивні враження від вивчення української мови. При повторному проведенні анкетування учнів 4 класу з метою виявлення їхнього ставлення до вивчення української мови із систематичним застосуванням ігрової діяльності в ході уроку (Зміст анкети див. додаток А) ми отримали можливість визначити задоволеність учнів. Отримані результати відображені в діаграмі № 3.

Діаграма № 3

Виявлено, що 8 учнів – дуже задоволені вивченням української мови, 7 учнів – задоволені вивченням української мови із застосуванням ігрової діяльності. Отже, результати експериментальної діяльності свідчать про переваги педагогічної технології дидактичної гри у навчанні молодших школярів для оптимізації навчального процесу.

 

Висновки до другого розділу

Гра допомагає учителеві привернути увагу учнів і тривалий час підтримувати її, посилювати інтерес до завдань, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, учитель повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Аналіз результатів експериментальної діяльності підтвердив, що дидактична гра є ефективним засобом організації навчального середовища і сприяє розвитку пізнавальної активності учнів; створює умови для дружніх міжособистісних стосунків і співпраці у дитячому середовищі; сприяє набуттю досвіду працювати в колективі, знаходити оптимальні шляхи розв’язання навчальних завдань у процесі дидактичної гри; удосконалює особливості взаємодії учителя і учнів; розвиває емоційно-вольову сферу дітей (самостійність, активність, ініціативність, відповідальність, емоційність); забезпечує механізми формування та розвитку мотиваційної сфери учнів молодшого шкільного віку. Педагогічна технологія застосування ігрової діяльності має велике значення у навчанні дітей, оптимізації навчального процесу, забезпечення ефективніших умов для формування певних компетентностей.

Загальні висновки

Гра є провідною діяльністю школяра, засобом всебічного розвитку, важливим методом виховання. Ігрова діяльність - це супутник дитинства. Граючись діти краще пізнають навколишній світ, набувають різних навичок та вмінь, у процесі ігрового мистецтва вирішуються завдання активізації пізнавальної діяльності та розвиток мислення. Зробивши узагальнення теоретичної основи досліджень ми виявили ефективність дидактичної гри у навчанні молодших школярів, в основу якої покладено організацію низки визначених етапів її реалізації: підготовчий, діяльнісний, завершальний. Дидактичні ігри розвивають спостережливість, увагу, пам'ять, мислення, мову, сенсорну орієнтацію, кмітливість, а тому їх можна використовувати під час викладання будь-якого предмета. Дидактична гра сприяє всебічному гармонійному розвитку особистості учня, визначає якість знань та рівень навченості учнів, знімає втому, організовує відпочинок, усуває негативні психологічні бар'єри. умотивовує навчальну діяльність молодших школярів, сприяє соціальному розвитку учня та його адаптації до шкільного середовища, забезпечує функціональний розвиток органів і фізіологічної системи дитини, знижує напругу від інтенсивного навчання. Ігрова діяльність є важливим засобом активізації пізнавальної діяльності молодших школярів, виховує в учнів почуття відповідальності, розвиває доброзичливе ставлення один до одного. Гра має навчальне та виховне значення, адже в ній містяться елементи, які надають їй форму навчання й гри, дидактичні та ігрові завдання, правила ігрової діяльності, результат. Для перевірки ефективності ігрової діяльності, як засобу активізації учнів молодшого шкільного віку, ми провели дослідницько-педагогічний експеримент. Експеремент показав, що при використанні на уроці ігрової діяльності, зацікавленість молодших школярів помітно змінилася в кращу сторону. Всі учні були задоволені поєднанням ігрової діяльності з навчальним процесом, діти мали чітко виражені позитивні враження від навчання мови.

Список використаних джерел

1. Байбара М. К. Методика викладання природознавства у початкових класах / М. К. Байбара. –К.: Освіта, 1998.-426 с.

2. Берн Э. Игры, в которыеиграют люди / Э. Берн. –М.: Прогреес, 1992. -576 с.

3. Близьнюк О. І. Ігри у навчанні іноземних мов: Посібник для вчителів / О. І. Близьнюк, Л. С. Панова. – К.: Освіта, 1997. -64 с.

4. Бондаренко А. К. Дидактичні ігри / А. К. Бондаренко. –М.: Просвещение, 1991. -12-16 с.

5. Букатов В. М. Педагогічні таїнства дидактичних ігор: Посібник / В. М. Букатов. – К.: Ред. загальнопед. газ., 2004. -126 с.

6. Бутрім В. Сюжетно-рольові ігри на уроках навчання грамоти / В. Бутрім // Початкова освіта. 2001. -№37. –С. 10-11.

7. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси / О. Вишневський. –Львів, 1996. -208 с.

8. Выготський Л. С. Игра и ее роль в психологии развития ребенка / Л. С. Выготський // Вопросы психологии. -1996. -№6. –С. 64-76.

9. Коннова В. А. Завдання творчого характеру на уроках математики / В. А. Коннова // Початкова школа. 1995. -№12. –С. 55.

10. Крупська Є. В. Дошкільне виховання / Є. В. Крупська. –М., 1973. – 153-156 с.

11. Кутьіна Є. В. Вплив рішення задач різними способами на розвиток логічного мислення учнів початкової школи / Є. В. Кутьіна. –К.: Освіта, 1998. -125-126 с.

12. Лендрет Г. Л. Ігрова терапія / Г. Л. Лендрет // Мистецтво відносин. 1994. -№4. –С. 47.

13. Люблінська Г. О. Дитяча психологія / Г. О. Люблінська.- К.: Вища школа, 1974. -356 с.

14. Люшер М. А. Сигналы личности. Ролевые игры и их мотивы / М. А. Люшер. -Воронеж: Реал, 1995. -180с.

15. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. –М.: Педагогика, 1976. -564 с.

16. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи / О. Я. Савченко. –К.: Абрис, 1999. -287 с.

17. Савченко О. Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів / О. Я. Савченко. –К.: Радянська школа, 1982. -175 с.

18. Федусенко Ю. І. Педагогічна технологія дидактичної гри: структура, функції та принципи застосування / Ю. І. Федусенко. -К.: Інститут педагогіки АПН України, 2003. -156 с.

19. Школьная И. А. Педагогические условия активизации игровой деятельности детей / И. А. Школьная. –К., 2002. -246 с.

20. Яцента Л. Ігрові форми навчання читання / Л. Яцента. –Тернопіль: Астон, 2001. -64 с.

21. Календарно-тематичне планування уроків [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://www.teacherjournal.com.ua/attachments/10891_

22. Ігрова діяльність у початкових класах [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=84114&pg=6

 

Додаток А

1. Чи цікаво тобі вивчати українську мову?

2. В тебе тут багато друзів?

3. Що тобі найбільше подобається у структурі уроку?

4. З того що тебе навчили на уроці української мови, що тобі запам’яталося найкраще?5. Щоб ви хотіли змінити чи що покращити?

6. Завдання з української мови ви виконуєте з інтересом (із задоволенням)?

7. На уроках вам цікаво?

8. Творчі завдання з яких предметів ви виконували в цьому навчальному році?

9. Назвіть три предмети, які вам подобаються?

10. Ви отримуєте ґрунтовні знання на уроці української мови?

11. Факультатив з української мови вам хотілося б відвідувати?

12. Уроки з української мови вам хотілося б прогуляти?

13. Вам цікаво на уроках української мови?

14. Які ваші враження від уроку української мови? (оберіть 3 твердження): 1-Весело, 2-Цікаво, 3-Несподівано, 4-Оригінально, 5-Нудно, 6-Одноманітно, 7-Сумно)

15. Я вчуся тому, що: • цього вимагають мої батьки; • мені цікаво; • тому що вчитися необхідно; • знадобиться вжитті; • інше.

16. Мені подобається навчатися: завжди; інколи; ніколи.

17. Я ходжу на уроки (вибери 2 — 3 твердження): • спілкуватися з друзями; • вчитися; • там цікаво; • тому що там весело; • подобаються вчителі.