Принципи та ефективність застосування дидактичної гри при проведенні уроків

Будь-який засіб, навіть якщо він досконалий, його всеодно можна використовувати як на благо так і на шкоду. І навіть благі наміри не забезпечують корисності застосування засобів: необхідні також знання та вміння використовувати засіб відповідним чином, щоб його застосування приносило користь. Точно так само використання гри у навчанні й вихованні вимагає дотримання правил. Вони настільки послідовно сформульовані і обгрунтовані, що і в наш час представляють не стільки історичний, скільки практичний інтерес: 1. Гра повинна бути такою, щоб граючись діти звикали дивитися на неї як на відволікаюче, цікаве, а не як на якусь важливу справу. 2. Гра повинна сприяти і формувати здоров’я тіла та пожвавлювати пізнавальний інтерес. 3. Гра ні в якому разі не повинна загрожувати небезпекою для життя та здоров'я дітей. 4. Ігри повинні бути передумовою для речей більш серйозних. 5. Гра зазвичай закінчується раніше, ніж набридне. 6. Ігри повинні проходити під наглядом вихователя. 7. При повному дотриманні цих умов гра стає важливою діяльністю: розвиває здоров'я, є відпочинком для розуму, підготовкою для життєвої діяльності, часто поєднує все це в своїй основі. Гра має важливе і незамінне значення. Конкретизуючи поняття народна гра, можемо стверджувати, що це - популярна і широко поширена діяльність дітей в даний історичний момент розвитку суспільства і відображає його особливості, зазнає зміни під різними впливами, соціально-політичним, економічним, національним та іншими. Важливими ознаками ігор є: спонтанність, добровільний характер, непередбачуваність, колективність, наявність правил, неухильне їх дотримання. Зробивши узагальнення теоретичної основи цих досліджень ми можемо виявити ефективність дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів, в основу якої покладено організацію низки визначених етапів її реалізації: підготовчий, діяльнісний, завершальний. Хочу зауважити, що аналізуючи зазначену технологію, ми спиралися на визначену в науковій літературі [18, с.24] структуру педагогічної технології, яка включає: 1) концептуальну основу; 2) змістову частину навчання: мета навчання (загальна і конкретна); 3) зміст навчального матеріалу; 4) процес навчання: організація навчального процесу; методи і форми навчальної діяльності учнів; методи і форми діяльності вчителя; діяльність вчителя пов’язана із спостереженням за процесом засвоєння матеріалу; діагностика навчального процесу. Ознайомимось детальніше із функціями вчителя й учнів на початковому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри. На початку дидактичної гри вчитель визначає її мету, навчальні завдання, що будуть розв'язані у ході гри, та правила її проведення. У процесі навчання іноземної мови такою метою, відповідно до програми, є навчання спілкування. Досягнення даної мети можливе за умови виконання ряду важливих завдань, які включають у себе оволодіння знаннями, уміннями і навичками, достатніми для здійснення мовленнєвої діяльності, а також формування в учнів мовних навичок, які забезпечують правильність мовлення. У зв'язку з цим у контексті нашого дослідження у навчальному процесі повинні мати місце й відповідні ігри: спрямовані на формування та удосконалення умінь і навичок в чотирьох видах мовленнєвої діяльності; пов'язані зі становленням мовних (фонетичних, лексичних, граматичних, орфографічних) навичок; ігри, які надають можливість оволодіти навчальними та соціальними знаннями, уміннями та навичками. Будь -яка дидактична гра організовується та проводиться у відповідності до чітких правил, які формують порядок дій та поведінку учнів у процесі гри. Правила гри розробляються відповідно до мети уроку та індивідуальних особливостей учнівського колективу. Після цього вчитель і учні готують необхідне обладнання для організації дидактичної гри (малюнки, наочність, іграшки тощо), обирають спосіб поділу на команди, визначають капітанів. Діяльнісний етап відбувається в двох напрямах: перший пов'язаний з організацією дидактичної гри, яку здійснює вчитель (він розпочинається одразу після оголошення мети, завдань та правил гри. Під час реалізації цього етапу вчитель умотивовує навчально-ігрову діяльність учнів, підтримує їхній інтерес, запобігає конфліктним ситуаціям між дітьми. Другий напрям відображає процес навчання (дії учнів відповідно правилам гри.) У процесі навчально-ігрової діяльності діти початкових класів мають можливість проявити свої здібності, задовольнити потреби й реалізувати бажання. В умовах навчального ігрового середовища, створюються реальні ситуації іншомовного спілкування, відбувається вмотивування мовленнєвої діяльності учнів, досягається мета дидактичної гри. Завершальний етап спостерігається одразу після завершення гри і включає в себе спільну діяльність вчителя й учнів у процесі підведення підсумків гри, визначаються переможці, визначається внесок кожного з гравців у перемогу,взаємодія учнів, проводиться аналіз помилок команд, формуються висновки тощо. Тобто, дана педагогічна технологія дидактичної гри у навчанні іноземних мов молодших школярів передбачає послідовну й умотивовану взаємодію суб'єктів навчально-виховного процесу на підготовчому, діяльнісному та завершальному етапах дидактичної гри. Це дозволяє вчителю ефективно організувати навчання іноземних мов, а учням - успішно оволодіти навчальним матеріалом. Гра являє собою явище, що ставить особистість в позицію суб'єкта діяльності, набуває особливого значення в підлітковому віці. С. А. Шмаков говорить про ігровий дефіцит, який відчувають підлітки, якщо у початковій школі неправильно використовувалася ігрова діяльність. Педагоги одностайно визнають найбільш ігровим молодший шкільний вік. Діти початкової школи люблять рухливі, творчі, рольові ігри. Дітей насамперед приваблюють морально-психологічні якості: сміливість, рішучість, витримка, неординарність, чуйність, вірність одному. Гра допомагає дітям впоратися з негативними емоціями, невпевненістю в собі та інших, замкнутість у спілкуванні, нездатністю контролювати свої почуття і вчинки, які перешкоджають їх нормальному самопочуттю і спілкуванню з однолітками. Гра дає можливість показати себе, домагатися кращих результатів у всіх відносинах, отже гра – для кожного приносить користь. З однієї сторони гра формує культуру поведінки, культуру спілкування, виховання дітей. Іншою особливістю гри є цікавий зміст ігор, зображення колективної праці, шляхетних вчинків, гра є засобом формування дружніх почуттів, згуртовує дітей. Така єдність ігрових і реальних відносин допомагає дітям формувати моральність та гуманність у своїй поведінці. Аналізуючи психологічну та педагогічну літературу ми проаналізували та виявили такі основні педагогічні умови формування культури спілкування в молодших школярів за допомогою народної гри: 1) входження у зміст освіти народних ігор враховуючи регіональний компонент; 2) використовується індивідуальний підхід з опорою на позитивне і подолання негативного у спілкуванні молодших підлітків. 3) роль педагога, його власна зацікавленість, впевненість, азарт, знання народних ігор, стиль товариського дружнього спілкування вчителя і учня; 4) застосування народних ігор як засобу діагностики особистості і подальшого її вдосконалення. [12] Основні принципи, на яких грунтується дидактична гра, мають багато спільного з принципами навчання в школі, тобто дидактичними принципами: Принцип розвиваючого навчання; Принцип виховуючого навчання; Принцип доступності навчання; Принцип системності й послідовності; Принцип свідомості і активності молодших школярів у засвоєнні й застосуванні знань; Принцип індивідуального підходу до дітей. Принцип всебічного розвитку особистості; Принцип зв'язку навчання з життям; Принцип усвідомленого навчання; Принцип творчої активності; Принцип наочності й міцності знань учнів; Принцип новизни; Принцип поступового зростання складності; Принцип наступності й перспективності навчально-виховного процесу; Принцип гармонійного взаємозв'язку навчання і розвитку; Принцип мотиваційного забезпечення навчання; Принцип співробітництва та взаємодії; Принцип індивідуалізації й диференціації навчання. У процесі навчально–виховного процесу виділяють такі основні принципи: 1) принцип комунікативного спрямування дидактичної гри (процес спілкування розглядається як спосіб залучення учасників до гри, як діяльність, спрямовану на вивчення рідної, або іноземної мови, оволодіння мовою як засобом спілкування, що є показником сформованості іншомовної комунікативної компетенції). Реалізація цього принципу здійснюється в ході уроку. 2) принцип доступності дидактичної гри: гру потрібно доцільно підбирати чи відповідає її зміст індивідуальним можливостям учнів початкової школи, рівню сформованості у них знань, умінь та навичок. Тобто зміст дидактичної гри, що застосовується, повинен бути цікавим для дітей, викликати в них позитивні емоції, задовольняти допитливість та пізнавальний інтерес. [18,с.96]; 3) принцип мотиваційного забезпечення навчального процесу: засобами дидактичної гри діяльність молодших школярів необхідно вмотивовувати, адже без мотиву діяльність буде без результативною і неефективною. Мотивація - це сукупність основних рушійних сил, які пробуджують у людини прагнення займатись певним видом діяльності (Л.І. Божович, Л.А. Гордон, А.Г. Ковальов, О.Я. Савченко та ін.). Вона є вихідним психологічним чинником успішного оволодіння молодшими школярами навчальним матеріалом. 4) принцип активності: активні прояви фізичних та інтелектуальних зусиль гравця, активної позиції кожного учасника гри; 5) принцип динамічності: виявляє значення і вплив часу в ігровій діяльності і розглядає гру як рух, розвиток, активну взаємодію в динаміці подій і явищ; 6) принцип зацікавленості: характеризується посиленням пізнавального інтересу та активності учнів, оскільки грі характерна новизна, несподіваність, неповторність; 7) принцип колективності: спільність діяльності гравців, об’єднаних в групи чи команди. Цей принцип програмує таку взаємодію та співпрацю учасників у процесі прийняття колективних рішень, яка активізуватиме діяльність кожного гравця і створюватиме умови для передачі, отримання та закріплення нових знань, умінь і навичок; 8) принцип наочності: демонстрація учням того чи іншого явища, не вдаючись до пояснень незрозумілої молодшим школярам термінології чи правил. Таким чином, такого виду дидактичні ігри запобігають формальному засвоєнню невідомих явищ і понять, є економним засобом передачі інформації [18,с.28-31]; 9) принцип зворотного зв'язку: показує стосунки у взаємодії гравців і вчителя. 10) принцип результативності: підведення підсумків, формування висновків конкретної предметної діяльності. Результати гри при цьому можуть виступати як об'єктивна оцінка результатів навчання; 11) принцип змагання: базується на результативності навчально-ігрової діяльності і виражає основні види мотивів участі у грі. Змагання спонукає до активної самостійної діяльності і мобілізує весь потенціал, перш за все інтелектуальних можливостей гравців. На нашу думку, дотримання основних дидактичних принципів у процесі організації та проведення дидактичної гри на уроках у початковій школі може стати запорукою якісних новоутворень в учнів і дозволить інтенсифікувати процес навчання в цілому. Розглядаючи всі ці принцими, можна додати ще принцип міцності знань, який розглядається як зв'язок навчання з повсякденним життям і діяльністю дітей (ігровою діяльністю і працею), як необхідність застосовувати отримані знання на практиці, враховуючи при цьому індивідуальні і вікові особливості. Отже, дитина у початкових класах формує навички навчальної діяльності у формі гри, освоює і основні способи виконання навчальних завдань [21]. Дидактична гра також має ряд функцій: Навчальна функція: формує в учнів систему знань, умінь і навичок застосовувати набуті теоретичні знання та використовувати власний інтелектуальний досвід для практичних потреб. Виховна функція: визначає цілі виховання і спрямовує на формування у школярів світогляду, пізнавального інтересу, моральних якостей, самостійності у здобуванні знань тощо. Розвивальна функція: сприяє всебічному гармонійному розвитку особистості учня. Контролююча функція: визначає якість знань та рівень навченості учнів. Релаксаційна функція: знімає втому, організовує відпочинок, усуває негативні психологічні бар'єри. Мотиваційна функція: умотивовує навчальну діяльність молодших школярів. Компенсаційна функція: сприяє соціальному розвитку учня та його адаптації до шкільного середовища. Оздоровча функція: забезпечує функціональний розвиток органів і фізіологічної системи дитини, знижує напругу від інтенсивного навчання з Вивчення сучасної педагогічної літератури про гру дозволяє сформулювати такі вимоги, які вихователь, вчитель обов'язково повинні враховувати при організації дитячих ігор на уроках та в позаурочний час [9]. 1. Вільне та добровільне включення дітей у гру: не нав'язування гри, а залучення до неї дітей. 2. Діти повинні добре розуміти сенс і зміст гри, її правила, ідею кожної ігрової ролі. 3. Сенс ігрових дій повинна збігатися зі змістом і змістом поведінки в реальних ситуаціях з тим, щоб основний сенс ігрових дій переносився в реальну життєдіяльність. 4. У грі повинні керуватися прийнятими в суспільстві нормами моральності, заснованими на гуманізмі, загальнолюдських цінностях. 5. У грі не повинно принижуватися гідність її учасників, у тому числі і тих, хто програв. 6. Гра повинна позитивно впливати на розвиток емоційно-вольової, інтелектуальної й раціонально-фізичної сфер її учасників. 7. Гру потрібно організовувати й направляти, при необхідності стримувати, але не придушувати, забезпечувати кожному учасникові можливість прояву ініціативи. 8. Ігри не повинні бути надмірно виховними й зайво дидактичними: їх зміст не повинен бути нав'язливо повчальним і не повинно містити занадто багато інформації. Гра відіграє надзвичайно важливе значення для дітей, вона виховує, розвиває, збагачує здібності дітей, готує їх до життя та діяльності. Найважливіше завдання сучасної школи, по-перше, поєднувати формування індивідуальності й особистості дитини, по-друге, безпосередньо сприяти збереженню культурної спадщини нації, її відродження і подальшого розвитку, по-третє, формувати сьогоднішні критерії культури спілкування в учнів засобами народної педагогіки [10]. У становленні та розвитку людини важливу роль відіграють конкретні соціальні чинники, ситуації і приклади. Персоніфікація процесу виховання припускає наявність конкретних прикладів, фактів, ситуацій. Так воно і є в народній педагогіці, і з цією конкретністю ми зустрічаємося на кожному кроці. У зв'язку з цим все більшого значення набуває правильна постановка проблеми формування культури міжособистісного спілкування у підростаючого покоління в контексті нових соціальних явищ [11]. Отже, гра допомагає дітям впоратися з негативними емоціями, сформувати адекватну самооцінку, подолати замкнутість у спілкуванні, контролювати свої почуття і вчинки. Гра – для кожного приносить користь, формує культуру поведінки, спілкування, виховання дітей. Така єдність ігрових і реальних відносин допомагає дітям формувати моральність та гуманність у своїй поведінці. Основні принципи, на яких ґрунтуються дидактичні ігри, мають багато спільного з дидактичними принципами. Дотримуючись цих принципів гра стає ефективним засобом навчання та виховання дітей.

Висновки до першого розділу

Гра – це вид діяльності в умовних ситуаціях, які відтворюють ту чи іншу сторону дійсності. Гра є провідною діяльністю школяра, формою вільного самовиявлення дитини, важливим методом виховання. Граючись діти краще пізнають світ, набувають нових знань, умінь, навичок. Важливість гри ще і в тому, що, граючись, дитина може відірватись від реальних життєвих обставин і жити в світі своїх героїв та діяти за їхніми законами, легко й швидко опановуючи їх. Учні початкових класів виконують реальні дії, пов’язані з розв’язанням конкретних, часто творчих завдань. У процесі гри вирішується проблема активізація ігрової діяльності, відбувається активна взаємодія учителя та учнів, панує хороша атмосфера, створюється стан емоційного піднесення. Гра виховує почуття справедливості, доброзичливого ставлення дітей один до одного. У грі дитина відкрито показує своє душевне «я». При використанні ігрової діяльності здійснюється ряд принципів, які допомагають дітям краще зрозуміти і запам’ятати навчальний матеріал, формувати вольові зусилля, переборювати негативні емоції, взаємодіяти з іншими учасниками гри. Ігри роблять уроки цікавими, сприяють розвитку довільної уваги, сприяють глибокому осмисленні навчального матеріалу. Вивчаючи новий матеріал за допомогою гри в початковій школі діти переживають момент творчості. Ігрова діяльність застосовується з метою розширення знань дітей, розвитку здібностей використання знань у відповідних життєвих ситуаціях.