Оплата годин понаднормової роботи роботи.

Понаднормовою вважається робота понад встановлену законом тривалість робочого дня. Надурочні роботи допускаються у виключних випадках і з дозволу профкому підприємства. До надурочних робіт не допускаються: вагітні жінки і жінки, що мають дітей віком до 3 років; працівники до 18 років; в дні занять працівники, що навчаються без відриву від виробництва в загальноосвітніх школах і професійно-технічних навчальних закладах; працівники інших категорій (згідно з чинним законодавством).

Робота в понаднормовий час оплачується погодинникам за перші дві години в півтора разовому розмірі, а наступні – в подвійному розмірі погодинної ставки.відрядникам доплата здійснюється за всі понаднормові години в розмірв 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації за погодинною системою. Понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік. Компенсація надурочних робіт відгулом не допускається.

Порядок оплати роботи у святкові та неробочі дні.

Робота у вихідний день компенсується працівнику наданням іншого дня відпочинку або за угодою сторін в грошовій формі. Робота у вихідні і святкові дні оплачується не менш, ніж в подвійному розмірі:

а) відрядникам - не менше, ніж за подвійними відрядними розцінками;

б) працівникам, праця яких оплачується за годинними (денними) ставками, - в розмірі не менше подвійної годинної (денної) ставки;

в) працівникам, що одержують місячний оклад, - в розмірі не менше однієї годинної (денної) ставки окладу, якщо робота проводилась в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної (денної) ставки понад окладу, якщо робота проводилась більше місячної норми.

Оплата праці при виробництві продукції, що виявилась браком.

Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає, а частковий - оплачується в залежності від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.

Місячна заробітна плата працівника в цьому випадку не може бути нижчою 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Брак, який виник в результаті прихованого дефекту в матеріалі, що оброблявся, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачують працівнику нарівні з придатними виробами.

Оплата часу простою на підприємстві.

Час простою з вини працівника оплаті не підлягає. В іншому випадку, якщо він попередив адміністрацію (бригадира, майстра та ін.) про початок простою, оплачують з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановле- ного працівнику розряду або окладу.

Оплата відпусток.

Суму відпускних нараховують, виходячи з середнього заробітку. Розмір середньої зарплати визначають, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передували наданню відпустки. Святкові та неробочі дні, що припадають на період відпустки, в розрахунок тривалості відпустки не беруть і не оплачують.

 

№ _48_ Облік забезпечення оплати відпусток працівникам

В обліку заробітної плати працівників за час відпустки є деякі особливості. Чергові відпустки працівникам надаються протягом року, як правило, нерівномірно (особливо в сезонних виробництвах). З метою рівномірного включення до собівартості продукції (робіт, послуг) заробітної плати на оплату відпусток підприємствам дозволено створювати резерв. Такий резерв створюється шляхом щомісячного включення рівними сумами (визначеними за плановим відсотком до фактично нарахованої заробітної плати) наступних витрат на оплату відпусток. При цьому резерв створюється на наступні витрати по оплаті відпусток працівникам, а також нарахуванням на ці суми збору на соціальне страхування (оскільки при нарахуванні заробітної плати за час чергової відпустки працівнику в розрахунок приймається і допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів соціального страхування).

У бухгалтерському обліку на суму створеного резерву робиться запис по дебету рахунка 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін., кредиту рахунка 471«3абезпечення виплат відпусток». Нарахована заробітна плата за час відпустки відноситься на зменшення раніше створеного резерву записом по дебету рахунка 471 у кореспонденції з кредитом рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою».

Сальдо (кредитове) рахунка 47 {«Забезпечення виплат відпусток» показує залишок невикористаного на кінець року резерву.

Наприкінці року проводиться інвентаризація резерву на оплату відпусток працівникам. З цією метою за даними відділу кадрів (або уповноваженої для цього особи) складається список з зазначенням прізвища кожного працівника, за який період не використана відпустка, кількість днів невикористаної на 1 січня наступного року відпустки.

Якщо на підприємстві не прийнято створювати резерв на оплату наступних відпусток, то заробітна плата нарахована працівникам при наданні відпустки, відноситься на витрати виробництва або обігу в загальному порядку (тобто відображається по дебету рахунка 23 «Виробництво» та ін (91,92, 93, 94). в кореспонденції з кредитом рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою»).

Суму відпускних нараховують, виходячи з середнього заробітку. Виходячи із затвердженого Порядку визначення середньої заробітної плати, при нарахуванні оплати за час чергової і додаткової відпустки в календарних днях або за час відпустки у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва. які надаються в календарних днях, виходять з сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період). У підрахунок середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, преміальні виплати (у тому числі одноразові заохочення працівникам за виконання важливих виробничих завдань, винагорода за результатами роботи підприємства за підсумками року), а також допомога по тимчасовій непрацездатності (за винятком виплат, передбачених п. 4 Порядку). Шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед настанням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (або менший відпрацьований період), за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, і множенням на кількість календарних днів відпустки визначають заробітну плату працівникові за час відпустки.
При наданні працівнику чергової відпустки прибутковий податок утримується в такому порядку:

1) окремо утримується податок за попередній місяць;

2) окремо - із суми відпускних І заробітку за поточний місяць, якщо працівник буде перебувати у відпустці до кінця місяця;

3) із суми відпускних, які приходяться на неповний наступний місяць, при наданні відпустки податок не утримується. Податок з цих сум утримується після повернення працівника із відпустки разом з заробітком за весь даний місяць в загальному порядку.

 

 

№ _49_ Утримання із заробітної плати.

Законодавство України передбачає утримання із нарахованої заробітної плати працівників підприємства частини грошей, що обумовлено системою оподаткування доходів фізичних осіб, формуванням доходів пенсійного фонду та органів соціального страхування, практикою судочинства тощо. За своїм характером вони поділяються на 2 групи: обов'язкові та утримання за ініціативою підприємства.

Обов'язкові утримання включають прибутковий податок, утримання до Пенсійного фонду, утримання збору на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням, утримання збору на соціальне страхування на випадск безробіття, утримання за виконавчими листами і приписами нотаріальних контор на користь юридичних і фізичних осіб тощо.

До утримань за ініціативою підприємства відносять: суми, утримані з членів трудового колективу за заподіяну матеріальну шкоду, за допущений брак, своєчасно не повернуті суми, одержані у підзвіт, своєчасно не погашені безпроцентні позики, видані членам трудового колективу, за формений одяг.

Прибутковий податок - це обов'язковий платіж, що встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи. Суми прибуткового податку надходять до державного бюджету.

Сукупний оподатковуваний дохід для обчислення прибуткового податку визначається у гривнях, соті частини гривні (від 1 коп. до 99 коп. включно) не враховуються.

Розмір податку працівників з доходів, одержаних за основним місцем роботи, визначається за ставкою в розмірі 13 % нарахованої заробітної плати.

Нарахування, утримання і сплата в бюджет прибуткового податку здійснюється підприємствами всіх форм власності і фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які проводять виплату доходів.

Із доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, прибутковий податок знімається з чистого доходу, який являє собою різницю між валовим доходом (виручкою) і документально підтвердженими витратами, які безпосередньо пов’язані з одержанням доходів.

Існують наступні види відрахувань з суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників:

v збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

v внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

v внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням;

v внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (в залежності від класу професійного ризику виробництва).

Утримання до Пенсійного фонду з нарахованої заробітної плати здійснюються в розмірі: 1 %, якщо загальна сума нарахованої заробітної плати складає до 150 грн., 2 %, якщо сума заробітної плати більше 150 грн. Утримання на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності становить 0,5%.

Утримання на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття становить 0,5 % від нарахованої суми заробітної плати.