По надходженню основних засобів

Основні заоби можуть надходити на підприємство внаслідок: купівлі у інших підприємств, внеску до статутного капіталу засновників підприємства, обміну на інший актив, безоплатного одержання.

Надходження на підприємство основних засобів оформляється такими первинними документами:

• актом прийому- передачі внутрішнього переміщення основних засобів;форма 03-1)

Даний акт застосовується для оформлення операцій по зарахуванню об’єктів до складу основних засобів і для обліку введення їх в експлуатацію. Його заповнюють також у випадках передачі основних засобів іншим підприємствам. Оформляється він в одному примірнику, підписується керівником та головним бухгалтером і разом з технічною документацією передається в бухгалтерію.

• актом здачі вілдремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (форма 03-2), підписується відповідним представником відділу чи організації, що проводила ремонт та передається в бухгалтерію.

У бухгалтерії на кожен об’єкт основних засобів відкривається “ інвентарна картка обліку основних засобів” (форма 03-6) - регістр аналітичного обліку, яка заповнюється на пфідставі форми 03-1, технічної та іншої документації. В інвентаризаційній картці записуються якісні і кількісні характеристики основних засобів 9назва підприємства, місце знаходження об’єкту основних засобів, рахунок, субрахунок, код аналітичного рахунку, первісна вартість, норма амортизації, рік випуску, сума зносу, номер технічного паспорту, дата виготовлення) і записи про всі зміни, що відбулися з об’єктом основних засобів за час експлуатації.

Всі інветаризаційні картки повинні бути зареєстровані у описі інвентаризаційних карток (форма 03-7).

Для пооб’єктного зарахування на баланс підприємства 03 зараховуються за первісною вартістю і відображаються по дебету рахунка 10. Якщо даний об’єкт основних засобів не потребує монтажу і водиться в експлуатацію відразу ж після надходження на підприємство в даному випадку Дт 10 Кт 63.

Якщо об’єкт основних засобів не відповідає вимогам тоді на обліку надходження основних засобів використовують рахунок 15 “Капітальні інвестиції”.Практично в усіх випадках витрати на придбання або виготовлення основних засобів накопичуються по Дт 15 рахунка і при введенні даного об’єкта в експлуатацію,капітальні інвестиції списуються на Дт рахунка 15 тобто Дт10 Кт 15.

Внески основних засобів до статутного капіталу: відображаються по Дт 46 Кт40, Дт10 Кт46.

 

 

№ _28_ Амортизація (знос) основних засобів: сутність та методи нарахування.

Амортизацію (знос) основних засобів обліковують відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 "Основні засоби". Амортизація - це систематичний розподіл амортизованої суми активу протягом терміну його корисної експлуатації. У податковому обліку амортизація основних засобів - поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибутку платника податку.

За економічним змістом амортизація - резервування коштів, необхідних для заміни основних засобів, які вибувають внаслідок їхнього зносу. Таке резервування відбувається шляхом щомісячного включення у витрати виробництва частини вартості основних засобів, яку вони переносять на новостворений продукт.

Знос - це втрата основними засобами своїх початкових властивостей внаслідок експлуатації чи зберігання, у результаті чого вони руйнуються і стають непридатними для подальшоговикористання. В той же час основні засоби старіють морально. Оскільки науково-технічний прогрес зумовлює випуск більш досконалих машин і механізмів, інших об'єктів основних засобів. Тому, поряд із фізичним, розрізняють також моральний знос основних засобів. Але, оскільки їх визначити у сумарному виразі важко, у бухгалтерському обліку вважають суму зносу (фізичного і морального) рівною нарахованій амортизації.

П(с)БО 7 “Основні засоби” визначає п”ять методів, які дозволяється використовувати при нарахуванні амортизації:

1. Прямолінійний

2. Зменшення залишкової вартості

3. Прискореного зменшення залишкової вартості

4. Кумулятивний

5. Виробничий

Прямолінійний метод.

Згідно з цим методом, річна норма амортизації залежить тільки від терміну служби об”єкта, а сума амортизації з року в рік не змінюється.

Цей метод полягає в тому, що річна сума амортизаці визначається діленням вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об”єкта основних засобів.

Метод зменшення залишкової вартості.

Це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об”єкта основних засобів на початок звітного періоду, або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації, та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації (%) обчислюється як різниця між одиницею та результату кореня ступеня кількості років корисного використання об”єкта, з результату відділення ліквідаційної вартості об”єкта на його первісну вартість.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об”єкта на початок звітного року, або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об”єкта, і подвоюється.

Кумулятивний метод.

Це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об”єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання.

Виробничий метод.

Це метод, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробнича ставка амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використання об”єкта основних засобів.

У бухгалтерському обліку нарахувану суму амортизації основних засобів відображають кожного місяця у складі витрат виробництва за кореспонденцією рахунків Дт 23, 91, 93, 94 – Кт 13. при списанні нарахованих сум зносу у випадку вибуття об”єктів основних засобів складають проводку Дт 13 – Кт 10.

№ _29_ Облік вибуття, реалізації, ліквідації основних засобів в системі рахунків бухгалтерського обліку.

Основні засоби вибувають з підприємства, з виробництва з таких причин:

1) продажу;

2) ліквідації;

3) безплатна передача;

4) обмін на інший;

5) внеску до статутного капіталу та інше.

Якщо продаємо об”єкт, то отримаємо дохід, маємо розрахунки з покупцем, а також маємо якісь витрати, які зв”язані з продажею і тому після оформлення акту на списання ф.ОЗ -3 бухгалтерія складає проводки:

1) на суму продажі основних засобів покупців по договірній вартості

Дт рах. 361 „Розрахунки з вітчизняним покупцем” -Кт рах. 742 „Дохід від реалізації необоротних акцизів”

2) на суму ПДВ

Дт рах. 742-Кт рах. 641 „Розрахунки за податками”

3) списано знос по реалізованих основних засобах

Дт рах. 13 „Знос необоротних активів”- Кт рах. 10 „Основні засоби”

4) на собівартість реалізованих основних засобів

Дт рах. 972 „Собівартість реалізованих необоротних активів” - Кт рах 10

5)т на суму витрат пов”язаний з основними засобами

Дт трах. 972 - Кт рах 311, 30, 66, 65

Слід пам”ятати, що суми які обліковуються на рахунок 90 „Собівартість реалізації”, тобто собівартість витрат, списується на рахунок 79 „Фінансовий результат” і так само рахунок 70 „Дохід від реалізації” тому, що рахунки класів 7 і 9 не балансові і вони сальдо не мають. І тому в порядку закриття рахунку 972 робляться проводки:

1) на суму списаних витрат пов”язаних з реалізацією основних засобів

Дт рах. 975 „Собівартість реалізованих майнових комплексів” - Кт рах. 972

2) на суму списаного доходу на фінансовий результат, а фінансовий результат це є прибутки чи збитки

Дт рах.742 - Кт рах. 793

3) на суму грошей від покупця, яка надійшла як оплата

Дт рах. 311 „Поточний рахунок в національній валюті” - Кт рах. 361 „Розрахунки з вітчизняними покупцями”

Ліквідація основних засобів може бути частковою або повною. Залишкова вартість об”єкту, яка ліквідовує витрати, які зв”язані з зарплатою, матеріали відображаються в обліку по рахунку 976 „Списання необоротних активів”. Але якщо при продажі цього не має, то при ліквідації ми ще можемо одержати матеріали, цінності, а це обліковується як дохід. Враховуючи це при ліквідації складаються такі проводки:

1) на суму списаного зносу

Дт рах. 131 „Знос основних засобів” - Кт рах. 10

2) на суму залишкової вартості

Дт рах. 976 „Списання необоротних активів” - Кт рах. 10

3) на суму нарахованої зарплати працівникам, які розбирали об”єкт

Дт рах. 976 - К рах. 66, 65

4) на суму одержаних матеріальних цінностей

Дт рах. 20 „Виробничі запаси”

Кт рах. 746 „Інші доходи від надзвичайної діяльності”

Списати на фінансовий результат доходи і витрати ліквідації:

1) на суму витрат, які були в ліквідації

Дт рах. 793 - Кт рах. 976

2) Дт рах. 746 - Кт рах. 793

При безплатній передачі основних засобів іншому підприємцю дохід = 0, а залишкова вартість відображається по дебету рахунку 976.

 

№ _30_ Нематеріальні активи: поняття, види та облік

Облік нематеріальних активів здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 8 "Нематеріальні активи". Обов'язковою ознакою нематеріального активу є відсутність матеріальної форми відносно будь-якого об'єкту, що приймається на облік, проте, повинні бути документи, що його ідентифікують, тобто підтверджують існування самого об'єкту та права підприємства на його використання в тій чи іншій формі. До таких документів відносяться, насамперед, документи, що описують нематеріальний актив або порядок його використання, а також документи, що підтверджують ті чи інші майнові права підприємства. При цьому право на нематеріальний актив не пов'язане з правом власності на матеріальний об'єкт, в якому він виражений, наприклад, матеріальний носій програм для ЕОМ.

Зарахування нематеріального активу на баланс відбувається на підставі акту про його отримання, після оформлення картки обліку нематеріальних активів.

Бухгалтерський облік наявності та руху нематеріальних активів, прийнятих на баланс, ведеться на рахунках 12 "Нематеріальні активи" та 19 "Негативний гудвіл".

Рахунок 12 "Нематеріальні активи" призначений для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів. По дебету цього рахунку відображається придбання або отримання в результаті розробки (від інших фізичних або юридичних осіб) нематеріальних активів, а по кредиту - вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством в подальшому економічних вигод від його використання, а також сума уцінки нематеріальних активів.

Рахунок 19 "Негативний гудвіл" призначений для ведення обліку зменшення вартості негативного гудвілу з моменту його виникнення. По дебету рахунку відображається сума негативного гудвілу, яка визнана доходом, а по кредиту - вартість виникнення негативного гудвілу.

Аналітичний облік організовується за видами нематеріальних активів та інвентарними об'єктами, на кожний з яких відкривається картка обліку нематеріальних активів.

Порядок облікових записів щодо надходження нематеріальних активів визначається виходячи з джерела такого надходження. Підприємства можуть купувати нематеріальні активи, одержувати їх безкоштовно або створювати власними силами.

Для обліку витрат підприємства на придбання (створення) нематеріальних активів використовується рахунок 154 "Придбання (створення) нематеріальних активів".

Нематеріальні активи, отримані безоплатно, оцінюються за первісною вартістю, яка дорівнює справедливій вартості на дату отримання цих активів.

При внесенні нематеріальних активів до статутного капіталу підприємства первісною вартістю таких нематеріальних активів визнається

узгоджена засновниками (учасниками) підприємства справедлива вартість. Порядок оцінки внесків учасників до статутного капіталу визначається в засновницьких документах товариства.

Амортизація нематеріального активу нараховується протягом строку корисного використання, але не більше 20 років, за методом, самостійно обраним підприємством, виходячи з умови отримання майбутніх економічних вигод. Проте, якщо такі умови визначити неможливо, то використовують прямолінійний метод.

Порядок застосування методів амортизації визначається згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби". Нарахування зносу (амортизації) починають з 1-го числа місяця, наступного за місяцем зарахування на баланс підприємства, а за об'єктами, що вибули, припиняють з 1-го числа місяця, наступного за місяцем вибуття Нараховану амортизацію нематеріальних акти­вів за звітний місяць відображують у бухгалтерсь­кому обліку проводкою:

Д-т 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адмініст­ративні витрати", 93 "Витрати на збут" та ін. К-т 133 "Накопичена амортизація нематеріальних активів" - на суму амортизації, нарахо­ваної у встановленому підприємством по­рядку.

Аналітичний облік ведуть за видами (авторські права, права використання земельних ділянок, права на здійснення окремих видів діяльності, програмне забезпечення обчислювальної техніки тощо) та окремих інвентарних одиницях нематеріальних активів у цілих гривнях (без копійок).

Бухгалтерський облік нематеріальних активів ведуть на рахунку 12 "Нематеріальні активи" за первісною вартістю, що складається з фактичних витрат на придбання і приведення до стану, в якому вони придбані для використання із запланованою метою.

 

№ _31_ Визнання та оцінка виробничих запасів

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його предметами праці (виробничими запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно до зазначеного Положення під запасами розуміють активи, які:

ü утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

ü знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

ü утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена.

Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обгрунтована їх класифікація. Відповідно до Положення (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

§ сировину, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі вироби;

§ незавершене виробництво;

§ готову продукцію;

§ товари;

§ МШП;

§ молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства.

Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна.

Оцінка запасів. Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

· суми, які сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю),

· суми, які сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів.

Оцінка вибуття запасів. У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу або іншому вибутті згідно з Положенням (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

– ідентифікованій собівартості одиниці запасів;

– середньозваженій собівартості;

– собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

– собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

– нормативних затрат;

– ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один із зазначених методів.

 

№ _32_ Документальне та облікове відображення операцій по надходженню виробничих запасів.

Приймання матеріалів, що надійшли на склад підприємства, здійснюється на підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20) або оформляється прибутковим ордером (ф. № М-4), якщо під час приймання виявлені розходження між фактичною кількістю матеріальних цінностей, що надійшли, і кількістю, вказаною у накладній. При цьому недостача (псування) матеріальних цінностей, виявлена при прийманні їх від залізниці (порту), оформляється комерційним актом, а при прийманні їх на складі - приймальним актом. Матеріали, доставлені автотранспортом, прибуткуються на підставі товарно-транспортних накладних (ф. № І-ТН).

Синтетичний облік придбаних запасів на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його субрахунках підприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі).

У бухгалтерському обліку роблять записи: на покупну вартість запасів (без ПДВ):

Д-т рах. 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок), 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» та ін.

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

2) на суму податкового кредиту по ПДВ, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання:

Д-т рах. 641 «Розрахунки за податками»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

3) на суму, перераховану постачальникам в оплату вартості за придбані запаси (включаючи ПДВ):

Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками)

К-т рах. 31 «Рахунки в банках».

Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки), приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7) і оформляються записом по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідні субрахунки) в кореспонденції і кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Після одержання від постачальника рахунків-фактур та інших товаросупровідних документів раніше зроблений запис (у цій же кореспонденції рахунків) сторнується і робиться звичайний запис на суму, яка значиться в одержаних документах. Якщо при прийманні вантажу виявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 «Виробничі запаси» прибуткують тільки фактично одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред'являть претензію (передають до судового органу) винуватцю (транспортній організації тощо) і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» в кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням (заготівлею) виробничих запасів (оплата залізничного тарифу, водного фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт тощо), обліковуються на аналітичному рахунку «Транспортно-заготівельні витрати», який відкривається в складі рахунка 20 «Виробничі запаси». На суму транспортних та інших витрат, які підлягають оплаті постачальникам та іншим стороннім організаціям, у бухгалтерському обліку підприємства роблять запис по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси», аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельні витрати», і кредиту відповідних рахунків (63, 685 тощо). Таким чином на дебеті синтетичного рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) відображається покупна вартість запасів і транспортно-заготівельні витрати, що в сукупності становлять їх фактичну собівартість.

Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками (транспортними та іншими сторонніми організаціями) за надані послуги по перевезенню вантажу здійснюється в журналі № 3, а при спрощеній формі обліку - у відомості ф. № В-7 «Відомість обліку розрахунків з постачальниками»

Оприбуткування виробничих запасів, одержаних з інших джерел, відображається записом по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) у кореспонденції з кредитом рахунків:
40 «Статутний капітал» (на вартість запасів, внесених засновниками (учасниками) до статутного капіталу підприємства);

v нші доходи від операційної діяльності» на вартість безоплатно одержаних запасів від інших юридичних осіб, а також оприбуткованих раніше, не взятих на облік цінностей);

v доход від реалізації необоротних активів» (на вартість придбаних запасів у результаті обміну на необоротні активи).

 

№ _33_ Облік витрат виробничих запасів у виробництві

Основним первинним документом на відпуск матеріалів у виробництво є лімітно-забірні картки (ф. № М-8 та № М-9), в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім робиться запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.

Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюється за вимогами (ф. № М-ІО та № М-ІІ). Щомісяця цехи та інші виробничі підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому по кожному номенклатурному номеру показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних матеріалів.

Підставою для списання використаних у виробнищта матеріалів служить Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.

За даними цієї відомості витрачені протягом місяця виробничі запаси за обліковими цінами списують з кредиту рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунків:

23 «Виробництво» (на вартість виробничих запасів, використаних для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг);

91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» (на вартість запасів, використаних для загальновиробничих і загальногосподарських потреб);

93 «Витрати на збут» (на вартість запасів, використаних на потреби, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції);

949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартість запасів, використаних на утримання об'єктів житлово-комунального та соціально-культурного призначення) та ін.

Для того щоб до собівартості продукції (робіт, послуг) запаси були включені за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), наприкінці місяця визначають і списують суму відхилення від облікових цін, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. З цією метою визначають середній процент відхилення від облікових цін за формулою С% = (В+В¹) • 100: (Мз+ Мо),

де В - сума відхилення від облікових цін, що відноситься до залишку запасів на початок місяця; В - сума відхилення за звітний місяць; Мз - вартість залишку запасів за обліковими цінами на початок місяця; Мо - вартість оприбуткованих за обліковими цінами запасів, що надійшли від постачальників протягом місяця.

Шляхом множення вартості витрачених у виробництві запасів за обліковими цінами на визначений середній процент відхилення і ділення на 100 визначають суму відхилення, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. Визначену суму відхилення від облікових цін списують з кредита аналітичного рахунка «Транспортно-заготівельні витрати» (або рахунок «Відхилення між плановою і фактичною собівартістю запасів») на дебет тих самих рахунків, на які протягом місяця були списані запаси за обліковими цінами (тобто дебет рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін). Отже, до собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг) матеріали включаються за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі).

 

 

№ _34_ Особливості обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів

У виробничій діяльності підприємства викори­стовують засоби праці відносно невисокої вар­тості і з невеликим терміном служби

Такі предмети як МШП, і належать вони до класу запасів. МШП визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути досто­вірно визначена

Основним критерієм для віднесення предметів до складу МШП служить термін їх використання. Відповідно (п. 6 П(С)БО 9) до МШП належать предмети, які використову­ються на підприємстві протягом не більше од­ного року або нормального операційного цик­лу.

Якщо термін служби малоцінних предметів більше року або нормального операційного цик лу, їх зараховують до складу малоцінних необоротних матеріальних активів але за умови, що їх вартість не перевищує граничну величину, уста­новлену в наказі (розпорядженні) про облікову політику.

У разі перевищення граничної вартості предмети відносять до складу основних засобів

Документальне оформлення й облік операцій, пов'язаних з надходженням МШП, здійснюється аналогічно оформленню й обліку операцій з ви­робничими запасами.

Для підприємств затверджені такі типові форми пер­винних документів, що застосовуються для обліку МШП:

№ МШ-1 "Відомість на поповнення (вилучен­ня) постійного запасу інструментів (пристроїв)", № МШ-2 "Картка обліку МШП", № МШ-3 "Замовлення на ремонт або заточу вання інструментів (пристосувань)", № МШ-4 "Акт вибуття МШП", № МШ-5 "Акт на списання інструментів (при­стосувань) та обмін їх на придатні",

N» МШ-6 "Особова картка № обліку спец­одягу, спецвзуття та захисних засобів",

№ МШ-7 "Відомість обліку видачі (повернен­ня) спецодягу, спецвзуття і захисних засобів", № МШ-8 "Акт на списання МШП"

Оскільки МШП є оборотними активами і нале­жать до запасів, на них поширюються норми П(С)БО 9.

При вибутті МШП іх оцінюють (оскільки вони є запасами) за одним з таких методів

1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів,

2) середньозваженої собівартості,

3) собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО),

4) собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО),

5) нормативних затрат,

6) ціни продажу

Відповідно до П(С)БО 9 (п 23) вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі скла­ду активів (списується з балансу)

Бухгалтерський облік МШП ведеться за місцями зберігання, як правило, за такими групами інструменти, господарський інвентар, спеціальні пристосування, спеціальний одяг, спеціальне взут­тя, запобіжне приладдя та інші МШП Інформація про наявність і рух МШП, що належить підприємству і знаходиться на складі, відоб­ражається на рахунку 22 "Малоцінні і швидкозно­шувані предмети"

По дебету рахунка 22 здійснюються записи щодо придбаних (отриманих) або виготовлених МШП за первісною вартістю, а по кредиту - відпус­ку іх в експлуатацій за обліковою вартістю, при цьому вартість МШП виключається зі складу ак­тивів і списується на рахунки обліку витрат, та­кож по кредиту рахунка 22 відображається спи сання недостач і втрат від псування МШП

У зв'язку з виключенням вартості МШП зі скла ду активів на підприємстві необхідно організува­ти оперативний кількісний облік МШП за місцями експлуатації та відповідальними особами протягом терміну їх фактичного використання

Аналітичний облік МШП ведеться за видами предметів за однорідними групами, які встанов люються підприємством, виходячи з його потреб.Підприємство може вести аналітичний облік МШП за найменуваннями, кількістю і цінами в розрізі місць зберігання та осіб, відповідальних за іх збереження.

Зве­дені суми оборотів за рахунком 22 записуються у Відомість 5 1, яка ведеться за матеріально відповідальними особами, місцями зберігання, місцями витрачан­ня Підсумкові дані Відомості 5 1 переносяться в Журнал 5 або 5А Із журналів підсумкові записи по дебету рахунка 22 дебету кореспондуючих рахунків відображаються в Головній книзі

Вартість МШП, призначених для використання протягом одного року або нормального операцій­ного циклу, відображається в розділі II Активу Балансу у статті "Виробничі запаси" у рядку 100

 

№ _35_ Організація процесу придбання товарно - матеріальних цінностей та облік розрахунків з постачальниками

Загальна схема закупівлі товарно-матеріальних цінностей має такий вигляд:

1. На підприємство постачальника направляється довірена особа підприємства-покупця, яка оглядає товар і приймає рішення про його купівлю.

2. На основі переговорів між постачальником та покупцем укладається дого­вір.

3. На основі повідомлення покупця підприємство-постачальник виписує рахунок на оплату.

4. Підписаний рахунок керівником підприємства-покупця передається в бухгал­терію з розпорядним надписом.

5. Підприємство-покупець передає в обслуговуючий банк розпорядження на перерахування коштів зі свого рахунка на рахунок постачальника відповідно до ви­писаного рахунка-фактури.

6. Отримання підприємством-продавцем виписки банку, яка підтверджує над­ходження коштів на його банківський рахунок.

Залежно від умов договору, можливі такі варі­анти розвитку подій:

- отримання товару після повної оплати його вартості;

- одержання всієї партії товару після його часткової оплати;

- отримання всієї партії товару до його оплати;

- оплата товару чеком з розрахункової чекової книжки й отримання всієї партії товару одночасно з виписуванням чека;

- отримання частини партії товарів в міру їх оплати. У такому разі час від часу між підприємствами має проводитися звірка (терміни встановлюються в дого­ворі).

Відпускаючи цінності із складу, постачальник виписує накладну-вимогу на відпуск матеріалів (форма М-11) у якій зазначається номер довіреності та дата її видачі, а також найменування товару, його кількість. Якщо товар доставляється автотранспортом, то замість форми М-11 оформляється товаротранспортна накладна.

Якщо постачальник є платником ПДВ, він виписує покупцю ще й податкову наклад­ну. Після відпуску матеріалів довіреність та другий примірник накладної здається в бухгалтерію постачальника. Доставлені довіреною особою на склад матеріали опри­бутковуються комірником прибутковим ордером (форми М-4), а також реєструють­ся в "Журналі обліку вантажів" М-1.

Довірена особа зобов'язана не пізніше від наступного дня після оприбуткуван­ня цінностей надати працівникові, який виписує довіреності, документи про придбан­ня та оприбуткування матеріалів на складі. Для розрахунків з постачальником за отримані товарно-матеріальні цінності покупець переважно використовує платіжне доручення, за якими обслуговуючий банк перераховує кошти на рахунок постачальника. Проте при розрахунках між суб'єкта­ми підприємницької діяльності можуть використовуватися й інші форми безготівко­вих розрахунків, а також готівкова форма оплати.

Коли оплата здійснюється за допомогою чеків, працівник підприємства-покупця розраховується з по­стачальникам за придбану продукцію на місці, виписуючи чек на потрібну суму.

3. При наданні послуг, виконанні робіт підставою для здіснення розрахунків є підписаний замовником Акт виконаних робіт, наданих послуг.

У бухгалтерському обліку розрахунки з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведуться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

За кредитом рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ві­дображається заборгованість за отримані від постачальників та підрядників товар­но-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом — її погашення, спи­сання тощо.

Рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" має такі суб­рахунки:

• 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"; • 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками".

• Оприбутковано матеріали, МШП, товари, що надійшли від постачальників Дт 20,22,28 - Кт63

• Виконані роботи, надані послуги підрядниками Дт 23 – Кт 63

• Погашено кредиторську заборгованість грошовими коштами Дт 63 - Кт30, 31.

Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальником та підрядни­ком в розрізі кожного документа (рахунка) на сплату.

 

№ _36_ Облік грошових коштів на поточному рахунку в банку.

Підприємства зберігають свої грошові кошти на поточних рахунках в банку на договірних засадах. Розрахунки здійснюються у безготівковій або готівковій формах у порядку, визначеному нормативними актами Національного банку України.

Поточні рахунки відкриваються підприємствами усіх видів власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України. На поточний рахунок зараховують кошти, що надходять за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги, позички банку, суми, отримані від дебіторів у погашення заборгованості, а також усі інші надходження, які стосуються основної діяльності підприємства.

З цього рахунку здійснюють оплату постачальницьким організаціям, підприємствам, установам, організаціям та окремим особам, сплачують заборгованість банку по позиках, отримують готівку для виплати заробітної плати та на інші господарські потреби.

Підставою для зарахування коштів на розра