Документація як елемент методу бухгалтерського обліку - це спосіб суцільного та безперервного відображення господарських операцій за допомогою бухгалтерських документів.

Показники документа, що характеризують ту чи іншу сторону господарської операції, носять назву реквізитів.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (ЗУ про БО)

· назву документа (форми);

· дату і місце складання;

· назву підприємства, від імені якого складено доку­мент;

· зміст та обсяг господарської операції,

· одиницю виміру господарської операції;

· посади осіб, відповідальних за здійснення госпо­дарської операції і правильність її оформлення;

· особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім загальних обов'язкових реквізитів по відображенню окремих господарських операцій, у відповідних документах передбачаються спеціальні реквізити, що також є обов'язковими. Наприклад, у чеку на отримання готівки обов'язковими є підписи директора, головного бухгалтера, цей документ оформляється на особливому папері, має стандартні розміри тощо.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них да­них несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Дані бухгалтерських документів опрацьовуються, узагальнюються і за ними складаються бухгалтерські проводки. На основі вже опрацьованих даних (у поточному обліку) складається бухгалтерський баланс, звітність.

 

 

№ _15_ Організація документообігу та коротка характеристика його етапів

Процес від складання документа до його здачі до архіву називається документообігом або документопотоком.

Головний принцип ефективності документообігу: забезпечення проходження документів по найкоротшому шляху та з мінімальними витратами праці на їх обробку та пошук.

Чинниками, що визначають документообіг на підприємстві, є:

· особливості структури підприємства;

· обсяг здійснюваних господарських операцій;

· використання засобів електронно-обчислювальної техніки;

· спосіб передачі даних;

· вимоги до заповнення та зберігання окремих документів.

Інформація про документообіг, а саме про припустимий максимальний і мінімальний документообіг конкретного відділу та середній документообіг на одного бухгалтера є підставою для визначення чисельності бухгалтерів.

Основними етапами документообігу є:

1. Складання документів. Документи, як правило, складаються оперативними працівни­ками підприємства (комірники, рахівники цеху, майстри тощо).

2. Передача документів з місця складання та прийом бухгал­терією із їх перевіркою:

— за формою (заповнення певних реквізитів);

— за суттю (правильність відображення господарської операції та відповідність даному документу);

— законності (законність господарської операції);

— арифметичною (правильність підрахунків).

Таким чином, при прийманні документів здійснюється документальний бухгалтерський контроль за господарськими операціями.

3. Облікова реєстрація даних документів, у процесі якої проводиться:

· Групування (сортування) документів за визначеними озна­ками. Так, документи про видачу матеріалів (вимоги, лімітні кар­ти тощо) групуються за складами, цехами, замовленнями тощо.

· Таксировка документів, яка являє собою математичні дії— мно­ження ціни на кількість, тобто отримання суми або оцінка госпо­дарської операції у грошовому вимірнику;

· Складання зведених документів – накопичувальних (за певний період, як відомість надходжень грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства) та групувальних (за ознаками та місцями здійснення операцій, як відомість руху виробничих запасів на складі) відомостей.

· Складання бухгалтерських проводок н а основі бухгалтерських документів безпосередньо або за згрупованими їх даними у зведених документах.

· Систематизація відпрацьованих документів працівниками бухгалтерії у хронологічному порядку.

4. Передача документів до архіву - спочатку до поточного архіву бухгалтерії, де вони зберігаються протягом року, а потім до архіву підприємства відповідно до положення про порядок передачі та зберігання документів в архівах.

В цілому процес документообігу за етапами проходження однаковий за різних умов опрацювання облікової інформа­ції — вручну або ж автоматизованої. Разом з тим автоматизація обліку має свою специфіку щодо реалізації зазначеного процесу (складаються машинозчитувані бухгалтерські документи або зафіксовані інформаційні об'єкти, які можуть сприйматись за допомогою технічних засобів опрацювання облікових даних.

Рух документів (документообіг) найчастіше організо­вується за допомогою:

· схеми (графіку) документообігу;

· складання оперограми документа

· переліку робіт по створенню, обробці і перевірці документа тощо

 

№ _16_ Інвентаризація як складова частина облікової політики підприємства, її мета, завдання та види.

Одним із основних методів бухгалтерського обліку є інвентаризація. Вона проводиться з метою забезпечення достовірності бухгалтерського обліку та звітності на підприємствах.

Інвентаризація — це спосіб виявлення фактичної наявності та стану цінностей на певну дату шляхом реєстрації, вимірювання, зважування і т.д. з подальшим порівнянням отриманих даних із даними бухгалтерських записів.

Основними цілями інвентаризації є: виявлення фактичної наявності майна, перевірка повноти відображення в обліку зобов’язань, зіставлення фактичної наявності майна із даними бухгалтерського обліку.

За часом проведення інвентаризації поділяють на періодичні та разові (річні).

Періодичні проводяться, як правило, з ініціативи власника, керівника постійнодіючого інвентаризаційною комісією.

Разові інвентаризації, як правило, є річними і проводяться перед складанням річної звітності в листопаді - грудні поточного року.

За обсягом охоплення інвентаризації поділяють на повні і часткові.

Повні інвентаризації охоплюють все майно підприємства та стан зобов’язань.

Часткові інвентаризації охоплюють окремі види майна або зобов’язань.

Для проведення інвентаризації керівник підприємства наказом призначає інвентаризаційну комісію. В наказі зазначають терміни проведення інвентаризації. Керівництво комісією здійснює сам керівник, або його заступник. До складу інвентаризаційної комісії обов’язково має входити головний бухгалтер або представник бухгалтерії. Проведення інвентаризації є обов’язковим при переданні майна державного підприємства в оренду, при зміні матеріально відповідальних осіб, при встановленні фактів зловживань, крадіжок або псування цінностей, за приписом судово-слідчих органів, у випадках техногенних аварій, пожежі, стихійного лиха, при переданні підприємства та їх структурних підрозділів, у разі ліквідації підприємства.

До початку інвентаризації комісія повинна отримати від матеріально-відповідальної особи розписку про те, що в бухгалтерію передані усі прибуткові та видаткові документи і що немає жодних неоприбуткованих або не виданих матеріальних цінностей. На момент інвентаризації потрібно зробити усі необхідні записи по рахунках і вивести залишки на дату її проведення. Усі операції, пов’язані з рухом матеріальних цінностей, повинні бути припинені.

Отримані дані під час інвентаризації, вносяться в спеціальні документи — інвентаризаційні описи, в яких зазначають найменування і кількість цінностей. Описи складають окремо по кожній матеріально-відповідальній особі та місцем зберігання і підписуються усіма членами комісії. Після цього, оформлені описи здають до бухгалтерії, де результати інвентаризації зіставляють з обліковими даними у порівняльній відомості.

Унаслідок такого зіставлення може бути виявлено: відповідність фактичних даних і бухгалтерських записів.

Основні засоби, матеріальні цінності, цінні папери, кошти, інше майно, що виявилися у надлишку, підлягають оприбуткуванню (узяттю на облік) та зарахуванню відповідно на результати фінансово-господарської діяльності або збільшення фінансування з подальшим встановленням причин виникнення надлишку і винних у тому осіб. Нестачу цінностей у межах затверджених норм списують за рішенням керівника підприємства на витрати виробництва, понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування відносять на винних осіб за цінами, за якими розраховують розмір шкоди.

Матеріали інвентаризації та рішення щодо регулювання розбіжностей оформляються протоколом та затверджуються керівником підприємства.

 

№ _17_ Облікові регістри, їх види і класифікація.

Всі госпдарські операції, які відображені в первинних документах, підлягають групуванню і відображенню в певному порядку в облікових реєстрах.

Облікові реєстри – це носії іформації спеціального формату і будови, призначені для реєстрації, групування і узагальнення господарських операцій, оформлених відповідними первинними документами.

облікові регістри – це форма групування даних з первинних документів за однорідними ознаками, які використовуються для ведення бухгалтерського обліку і управління господарською діяльністю підприємства. Записи господарських операцій в реєстрах називаються обліковою реєстрацією.

По зовнішньому вигляді ці регістри можуть бути у вигляді карток, відомостей, книг, вільних аркушів і ін. (наприклад, картка аналітичного обліку, книга обліку господарських засобів, реєстраційний журнал, різні відомості й ін.). У залежності від змісту облікові регістри бувають синтетичного й аналітичного обліку. За характером облікових записів - хронологічного і систематичного порядку. У першому випадку записи ведуться в хронологічному порядку, у другому випадку - у системі рахунків.

Структура синтетичних регістрів залежить від форми бухгалтерського обліку, а аналітичних регістрів – від особливостей об’єктів, що обліковуються.

В процесі господарської діяльності з’являється потреба в накопичені та групуванні даних. Для групування по об’єктам обліку використовуються групувальні відомості. Накопичувальні відомості використовуються для збору необхідних даних на протязі певного відрізку часу за однорідними операціями. Підсумки записів накопичувальних відомостей відображаються в регістрах синтетичного обліку. Для ведення аналітичного та синтетичного обліку використовуються бухгалтерські книги, у яких всі листки повинні бути зброшуровані, пронумеровані, а на останній сторінці вказана кількість сторінок та завірена підписами керівника та головного бухгалтера та печаткою.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвище і підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Інформація, що міститься в облікових реєстрах використовується:

--для оперативного керівника;

-- економічного аналізу господарської діяльності і підприємств;

-- для складання звітності.

Залежно від змісту здійснюваних операцій реєстри бухгалтерського обліку мають різну будову, форму та по-різному класифікуються.