Методика проведення рухливих ігор на уроках у школі

Рухливі ігри як засіб і метод фізичного виховання широко застосовуються в школі на уроках і в позакласних заняттях.

У відповідності зі шкільними програмами з фізичної культури рухливі ігри проводяться на уроках у 1-11-х класах у сполученні з гімнастикою, легкою атлетикою, спортивними іграми. Рухливі ігри на уроках фізичної культури використовуються для реалізації освітніх, виховних і оздоровчих задач у відповідності з вимогами програми.

До освітніх задач відносяться: удосконалювання і закріплення навичок з бігу, стрибках, метаннях, а також навичок, придбаних на заняттях гімнастикою, легкою атлетикою, спортивними іграми. До виховних задач відноситься виховання фізичних (швидкості, спритності, сили, влучності, витривалості) і морально-вольових якостей (сміливості, чесності, колективізму й ін.).

До оздоровчих задач відноситься сприяння нормальному розвитку організму учнів, зміцнення їхнього здоров'я.

Перераховані задачі тісно взаємозалежні. При їхньому рішенні треба враховувати різні сторони навчально-виховного процесу. В іграх на уроках фізичної культури на відміну від інших форм занять головну увагу треба звертати на освітню й оздоровчу сторони гри, а також на виховання фізичних якостей.

Підбираючи ігри для уроку, треба враховувати задачу уроку, навчальний матеріал, види рухів, що входять у гру, фізіологічне навантаження гри, умови для роботи.

Кожна гра потребує від учасників прояву умінь і навичок, що у процесі гри удосконалюються. Елементарні ігри не вимагають спеціальної підготовки. Але є ігри, що складаються з досить складних рухових дій. Не можна, наприклад, запропонувати учням гру "М'яч ловцю" ("М'яч капітану"), якщо вони не вміють кидати м'яч, ловити його й передавати при зіткненні із супротивником, не мають гарну реакцію, координацію рухів та інших необхідних якостей і навичок.

Складний рух, включений у гру, попередньо освоюється, учнями, які займаються, за допомогою спеціальних вправ. Виключенням можуть бити елементарні і природні рухи (головним чином в іграх дітей молодшого шкільного віку), не потребуючого попереднього розучування. Наприклад, природний стрибок у довжину з розбігу в грі "Вовк у яру".

Необхідно визначити місце гри серед інших засобів фізичного виховання та на уроці установити між ними методично правильну послідовність. Це буде сприяти кращому вирішенню поставлених задач, підвищенню щільності уроку і дозволить правильно дозувати вправи. Після складних з координації вправ варто давати більш прості завдання, які не потребують концентрованої уваги. М'язи, що тільки що інтенсивно працювали, у наступній вправі (грі) майже не беруть участь або виконують роботу іншого характеру. Так, не рекомендується після ігор з бігцем, стрибками або опором приводити вправи, що вимагають точності руху, збереження рівноваги, складної координації.

Якщо вся основна частина уроку присвячена іграм, то більш рухливі ігри чергуються в ній з менш рухливими, причому підбираються ігри різні і за характером рухів.

Рухливі ігри можна включати в усі частини уроку. Їхній зміст залежить від задачі і складу дітей, які займаються. В підготовчу частину уроку рекомендується включати малорухомі і нескладні ігри, що сприяють організації уваги учнів ("Група, струнко!", "Падаючий ціпок"), а також ігри середньої рухливості з вправами загальнорозвиваючого характеру ("Заборонений рух"). В основній частині уроку використовуються рухливі ігри з бігом на швидкість, з вивертанням, на витривалість, з подоланням перешкод, з різними стрибками, опором, боротьбою, метанням у нерухому і рухливу ціль. В заключній частині уроку проводяться ігри малої і середньої рухливості, що сприяють активному відпочинку після інтенсивного навантаження в основній частині уроку, ігри для організації уваги з нескладними правилами ("Хто підходив?", "Група, струнко!").

Методика проведення рухливих ігор на уроках фізкультури специфічна в зв'язку з їхньою короткочасністю і необхідністю зберегти відповідну щільність уроку.

При раціональному використанні часу і підборі правильної методики проведення ігор досягається необхідна щільність уроку. Варто домагатися, щоб всі учасники гри одержували приблизно однакове навантаження В зв'язку з цим треба прагнути створювати рівні умови для активної участі в грі всіх дітей, які займаються.

Рухливі ігри звичайно проводять фронтальним методом. Учасники по можливості розділяються на 2-3 групи, і в кожної групі та сама гра проводиться самостійно.

Застосовується і груповий метод. Керівник, розділивши граючих на 2 групи, дає їм різні ігри. Груповий метод звичайно використовується в 6-8-х класах для вирішення різних освітніх задач. Наприклад, дівчинкам пропонується гра "Не давай м'яча водячому" (для підготовки до гри в баскетбол), хлопчикам - "М'яч з кола" (підготовча до гри в футбол). Або хлопчикам дається гра для виховання витривалості, розвитку сили, а дівчатками - гра, що виховує координаційні здібності. Необхідно установити визначений час на гру. Змінювати його можна в зв'язку зі стомленням граючих, недостатнім засвоєнням гри і з інших причин.

Ігри на уроках повинні робити й оздоровчий вплив на учнів. Тому найкраще проводити їх на майданчику. Якщо ж ігри проводяться в приміщенні, то треба створювати сприятливі гігієнічні умови. Діти, віднесені лікарем до основної групи, можуть брати участь у всіх рухливих іграх, запропонованих у програмі з фізичної культури для їхнього класу. Дітей, включених у спеціальну групу, необхідно обмежувати в рухах, не зважаючи на їхнє бажання бути активними учасниками гри. Їм можна доручати ролі, що не вимагають великої рухливості, або скорочувати час гри, не зачіпаючи їхнього самолюбства. Можна також залучати їх у якості помічників суддів, лічильників балів і т.п. Тим часом ослаблених дітей треба втягувати в посильні для них ігри, щоб зміцнювати їхнє здоров'я.

Рухливі ігри на уроках фізичної культури плануються на весь навчальний рік з урахуванням сезону і задач, поставлених вчителем у кожній чверті.

При плануванні варто керуватися переліком ігор, запропонованих у програмі по роках навчання. Учитель може змінювати і доповнювати цей перелік у залежності від умов роботи в школі: національного складу, підготовленості учнів та дітей, які займаються, географічних умов, приміщення для занять, устаткування й інших.

Число годин для ігор визначено програмою. Можливі деякі відступи, у залежності від задач навчання й умов роботи.

Намітивши ігри на рік, треба розподілити їх по семестрова з урахуванням планування всього навчального матеріалу. На початку навчального року та наприкінці заняття проводяться на пришкільному майданчику, тому в план включаються ігри з метанням на дальність, з бігом на різні дистанції ("Російська лапта", "Місто за містом").

Починаючи з 4-го класу основу навчального матеріалу складають легкоатлетичні вправи, а рухливі ігри лише допомагають удосконалювати і закріплювати окремі легкоатлетичні навички. З цією метою проводяться естафети з бігом на швидкість, з подоланням перешкод, стрибками, метаннями.

При плануванні учбового матеріалу з фізичної культури в різних районах країни враховуються географічні умови.

У школах, де є можливість проводити заняття на лижах, рекомендується в 4-8-х класах (коли учні опановують основними навичками ходьби на лижах) проводити ігри на лижах.

В 2-й половині 1 семестру та в 1 половині 2 семестру, коли в школах заняття проводяться в приміщенні, намічаються ігри, що не вимагають багато місця. У зв'язку з тим, що основу навчального матеріалу складають гімнастичні вправи, корисно проводити ігри, в яких розвиваються і закріплюються навички рівноваги, почуття ритму, орієнтування в просторі, виховується координація рухів.

Наприкінці першого та другого семестрів проводяться контрольні вправи. Контрольними вправами для учнів 1-2-х класів можуть бути ігри, у яких виявляється організованість учнів, влучність, швидкість рухової реакції та інших якостей і навичок. Можна також використовувати ігри з вправами, що готують до засвоєння контрольних завдань.

Ігри розподіляються по семестрам в залежності від їхніх задач і тривалості проведення. Нові ігри в основному розучуються в 1-му семестрі. На навчальному році закріплюються і варіюються ігри, освоєні в попередньому навчальному році. Наприкінці 2-го семестру в основному закріплюються й ускладнюються ігри, пройдені в даному навчальному році.

При плануванні як по чвертях, так й поурочно треба передбачати послідовність проходження і повторність ігор. На початку навчального року в кожному класі проводять більш легкі ігри, а до кінця їх ускладнюють.

Наприкінці навчального року викладач враховує якість засвоєння матеріалу і робить відповідні висновки для планування їх на наступний навчальний рік.

Рухливі ігри на уроках у 1-3-х класах. На уроках у 1-3-х класах рухливі ігри займають ведуче місце. Це пояснюється необхідністю задовольняти велику потребу в рухах, яка властива дітям молодшого віку. Діти ростуть, у них розвиваються найважливіші системи і функції організму.

Такі дії, як біг, і повзання, повзання, ритмічна ходьба, стрибки, діти краще засвоюють в іграх. Вони легше сприймають рухи, вбрані в конкретні зрозумілі образи.

Руховий досвід у дітей цього віку дуже малий, тому на початку рекомендується проводити нескладні ігри сюжетного характеру з елементарними правилами і простою структурою. Від простих ігор треба переходити до більш складних, поступово підвищуючи вимоги до координації рухів, поводженню граючих, до прояву ініціативи кожним учасником гри.

У 1-м класі з початку навчального року не рекомендується проводити командні ігри. З придбанням рухового досвіду і з підвищенням у дітей інтересу до колективної діяльності можна включати в урок ігри з елементами змагання в парах (у бігу, гонці обручів, стрибань через скакалку, у катанні м’яча), в подальшому варто підрозділити дітей на кілька груп та проводити з ними змагальні ігри типу естафет з різними простими завданнями.

Для проведення більшості ігор у 1-3-х класах потрібні посібники й інвентар. У дітей зоровий рецептор розвинутий слабко, увага розсіяна, тому їм потрібний барвистий інвентар.

Важливо, щоб інвентар відповідав фізичним можливостям дітей. Він повинен бути легким, зручним за обсягом. Так, набивні м’ячі вагою до I кг можна використовувати тільки для перекочування і передач, але не для кидків; дітям 7-9 років краще грати з волейбольними м’ячами.

Для проведення ігор у 1-3-х класах бажано мати наступний інвентар: 20 невеликих прапорців різного кольору, 40 малих м’ячів, 4 великих м’ячі (типу волейбольних), 4-8 обручів, 40 коротких скакалок, 2 довгі скакалки, 6-10 мішечків з піском, 6-8 паперових ковпаків (циліндричної форми) і 6-8 пов’язок на очі.

Пояснювати ігри молодшим школярам треба коротко, тому що вони прагнуть швидше відтворити у діях усе викладене керівником. Часто, не дослухавши пояснення, діти виявляють бажання виконати ту або іншу роль у грі.

Розповідь про гру у формі казки сприймається дітьми з більшим інтересом і сприяє вихованню уяви, творчому виконанню ролі в грі. Таким способом рекомендується користуватися для кращого засвоєння гри, коли діти неуважні або коли їм потрібний відпочинок після отриманого фізичного навантаження.

Діти 1-3-х класів дуже активні. Вони не хочуть бути осторонь і бажають бути ведучими, не з огляду на свої можливості. Тому в цих класах треба призначати ведучих в відповідності з їх здібностями або вибирати шляхом розрахунку до умовного числа. Граючі називають яке-небудь число до 30, і керівник, перелічуючи, вказує на дітей, що розташовані перед ним; учнем, який водить стає той, на кого прийдеться зазначене число.

Водячим можна призначити гравця, що переміг в попередній грі, заохочуючи його цим за те, що він залишився не пійманим, виконав завдання краще інших, прийняв саму красиву позу в грі і т.п. Вибір водячого повинний сприяти розвитку в дітей здатності правильно оцінювати свої сили і сили товаришів.

Бажано міняти водячого частіше, щоб задовольнити потреби дітей в активності, виховувати в них відповідальність за доручене завдання і розвивати елементарні організаторські навички.

Для виховань гальмових функцій велике значення мають подавані сигнали. В грі учням 1-3-х класів рекомендується в основному давати словесні сигнали, що сприяють розвитку другої сигнальної системи, ще дуже недосконалої в цьому віці. Діти люблять речитативи, як сигнали для дій у грі. Вимовні, хором римовані слова розвивають у дітей мову і разом з тим дозволяють їм підготуватися до дії на останнім слові речитативу. Така сигналізація в іграх 7-9-літніх школярів значно ефективніше коротких сигналів-свистків. Швидкий сигнал свистком іноді викликає в дітей гальмування, і реакція на відповідну дію по ходу гри сповільнюється. Сигнали свистком, короткою командою, змахом і т.п. починають використовуватися поступово з розвитком у дітей швидкості реакції.

З огляду на велику рухливість дітей і їх чутливість, не рекомендується виводити дітей з гри за помилки. Якщо ж по змісту гра вимагає тимчасового виходу учнів, які програли, то треба визначити місце для вибулих і видаляти їх дуже ненадовго.

До порушень поводження в грі, недотриманню правил керівник повинний відноситися терпляче, пам’ятаючи, що порушення відбуваються в основному через недосвідченість, невміння грати в колективні ігри і недостатнього загального фізичного розвитку дітей.

Фізичне навантаження необхідно строго регулювати й обмежувати. Загальна тривалість гри повинна бути невеликою. В іграх з бігом, стрибками варто влаштовувати короткі перерви. Перешкоди в іграх повинні бути посильними. Результат гри не треба занадто віддаляти.

Рухливі ігри на уроках у 1-3-х класах використовуються для виховання активного і свідомого поводження учнів у колективі: бігати, не заважаючи один одному, діяти швидко, по встановленому сигналу, швидко включатися в гру, підкорятися авторитету гравця що водить, бачити межі майданчика.

Важливо виховати в дітей повагу до встановлених правил, уміння точно і чесно дотримувати їх. Ці задачі вирішуються при багаторазовому повторенні ігор.

У кожен урок включають ігри, пов’язані з загальною задачею уроку. В основній частині для розвитку швидкості і спритності найчастіше проводять ігри-перебіжки («Два морози», «Вовк у рові»), у яких діти після швидкого бігу з вивертанням, підскоками, стрибками можуть відпочити.

Ігри з ритмічною ходьбою і додатковими гімнастичними рухами, що вимагають від граючих організованості, уваги, погодженості рухів, сприяють загальному фізичному розвитку. Їх краще включати в підготовчу і заключну частини уроку («Хто підходив?», «М’яч сусіду», «Угадай, чий голосок», «Заборонений рух»).

Деякі уроки в 1-3-х класах можуть цілком складатися з різноманітних рухливих ігор. Урок, що складається з ігор, вимагає від учасників оволодіння деякими ігровими навичками й організованим поводженням. У такий урок включають 2-3 гри, знайомі дітям, і 1-2 – нові.

Методично правильно проведений ігровий урок має велике виховне значення, але освітня його цінність буває частіше недостатньою, тому що в іграх важко стежити за правильним формуванням навичок у кожного учасника.

Ігрові уроки рекомендується проводити наприкінці кожної чверті перед канікулами (в основному в 1-у класі), щоб установити, наскільки учні освоїли основні рухи, пройдені у чверті, перевірити їхню загальну організованість і дисципліну в грі, визначати, як вони оволоділи пройденими іграми, і порадити самостійно проводити їх.

Рухливі ігри на уроках у 4-6-х класах. Рухливі ігри включаються майже в усі уроки, крім контрольних. Вони проводяться головним чином в основній і заключній частинах уроку.

У 4-6-х класах використовуються багато ігор, які пройдені раніше. В них включаються більш різноманітні рухи, вводяться ускладнені перешкоди. За часом ігри довші, ніж у 1-3-х класах.

Учні вже мають досвід гри в колективі. У цей період з’являється значно більше ігор командних. Широко залучаються діти цього віку до змагань «Веселі старти».

Рекомендуються ігри зі швидкими рухами, зі стрибками, з повзанням і переповзанням. У зв’язку з ростом фізичних можливостей можна використовувати ігри з короткочасними силовими напругами («Бій півнів», «Перетягання в парах»). У них силові напруги короткочасні, причому керівнику легше стежити за правильними прийомами опору, оскільки в змаганні одночасно беруть участь тільки двоє.

Для розвитку швидкості і витривалості використовуються ігри, у яких діти знаходяться весь час у русі («Невід»). Проводити подібні ігри рекомендовано не більш 15 хв., щоб не перевтомити учасників.

У командних іграх у 4-6-х класах можна диференціювати ролі («Перестрілка»).

Діти виявляють велику цікавість до спорту, до спортивних ігор. Тому багато рухливих ігор включають елементи, що підготовляють до занять різними видами спорту.

Необхідно включати в ігри смугу перешкод, метання й інші рухи. У деяких іграх, що рекомендуються програмою, учні що водять виконують свої обов’язки з початку і до кінця гри («Невід» і ін.). Для таких ігор треба підбирати найбільш підготовлених дітей що водять. При виборі водячих добре користуватися радами учнів, що знають силу своїх товаришів і вміють бути самокритичними. Керівник може запропонувати учням вибрати водячого, указавши, якими якостями він повинний володіти. Використовуються й інші способи вибору гравців, які водять.

При поясненні гри рекомендується наприкінці розповіді особливу увагу звернути на правила гри. Образність розповіді в цьому віці вже недоречна, але сюжетність у деяких іграх зберігається. Діти краще відтворюють знайомі поняття, чим наслідують образи, а творча фантазія в них сполучиться з розумінням того, що все умовно. В іграх дітей цього віку особливе місце займають командні ігри, тому необхідно навчити учнів поділятися на рівносильні команди. Можна застосовувати всі способи поділу на команди, крім вибору гравців капітанами, тому що вони ще не можуть об’єктивно складати команди.

В зв’язку з тим, що учні дуже емоційні і їм важко чекати своєї черги в естафетах, гонках, краще поділяти їх на невеликі команди по 8-10 чоловік у кожній.

В учнів 4-6-х класів підвищується інтерес до самих дій. Їх цікавить не тільки остаточний результат, але і якість виконання тієї або іншої дії. Наприклад, у грі «два табори» діти високо оцінюють спритних гравців, які вміють цікавими діями відвернути увагу супротивника.

Програмні вимоги зобов’язують учителя фізичної культури суворіше підходити до рухових дій, подібним з рухами, вивченими під час занять гімнастикою, легкою атлетикою і ходьбою на лижах. Неодноразові повторення рухових дій допомагають розвивати в учнів здатність ощадливо, швидко і доцільно виконувати їх у грайливій обстановці.

У даному віці учні прагнуть користуватися радами товаришів та іноді рахуються з ними більше, ніж з дорослими. Тому керівнику в деяких випадках треба впливати на окремих граючих через колектив.

Для виховання колективізму корисні ігри з допомогою товаришів, що сприяє вихованню сміливості і почуття боргу («Виклик»).

У цей період легше привчати дітей до чесного поводження в грі. Так, у грі «День і ніч» можна запропонувати пійманим залишатися в команді і при підрахунку пійманих піднімати руки. Якщо вони не зроблять цього, керівник повинний звернути на них особливу увагу. Коли граючі навчаться сміливо і чесно визнавати свої помилки, грати буде цікавіше та судити гру стане значно легше.

У деякі ігри вводяться елементи техніки володіння м’ячем, подібні з елементами баскетболу. Необхідно стежити за їхнім виконанням, щоб виховати правильні навички, тому що створений стереотип переробити дуже важко.

Виховуючи погодженість у діях, важливо привчати учнів діяти в грі, разом з діями товаришів, навчати їх умінню розгадувати задуми супротивника.

Необхідно дуже серйозно відноситися до суддівства. Діти цього віку дуже суворо оцінюють об’єктивність судді. Для виховання суддівських і організаторських навичок можна широко залучати учнів як помічників, надаючи їм іноді можливість судити самостійно. Учні 4-6-х класів покладені на них обов’язки звичайно виконують дуже сумлінно.

Рухливі ігри на уроках використовуються в сполученні з гімнастикою, легкою атлетикою. У цих класах не проводяться уроки, що складаються з одних ігор. Для закріплення й удосконалювання гімнастичних або легкоатлетичних рухів у цілому ігри можуть складати зміст всієї основної частини уроку. У цьому випадку вони повинні складатися з різнохарактерних рухів, що сприяють рішенню задач уроку. Звичайно ж рухливі ігри займають другу половину основної частини уроку, на початку її розучують елементи гімнастики, легкої атлетики.

Іноді знайома гра використовується як розминка в підготовчій частині уроку (після контрольних уроків у класі, на останньому уроці, коли учні стомлені й увага їх розсіяна).

В окремих випадках малорухомі ігри проводяться в заключній частині уроку, щоб привести учнів у відносно спокійний стан і зосередити їх уваги («Хто підходив?»).

При проведенні рухливих ігор з учнями 4-6-х класів вирішуються наступні задачі: закріплення й удосконалювання в ігровій обстановці гімнастичних, легкоатлетичних рухів, елементів ходьби на лижах; розвиток швидкості; подальше удосконалювання навичок метання і ловлі малого і великого м’яча; розвиток сили в сполученні зі спритністю і швидкістю, а також погодженості рухів; виховання товариської взаємодопомоги, творчої активності, уміння правильно орієнтуватися в просторі і часі.

Рухливі ігри у 7-8(9) класах.Кількість рухливих ігор на уроках у 7-8(9)-х класах залежить від задач, поставлених викладачем, складу що займаються й умов роботи.

Основні задачі в процесі занять іграми з підлітками на уроках фізичної культури наступні: закріплення й удосконалювання в ігровій обстановці гімнастичних вправ (перекидів, опорних стрибків, вправ у лазінні, рівновазі), вправ з легкої атлетики (низького і високого старту, бігу на швидкість, стрибків у довжину і висоту з розбігу, метання малих і великих м'ячів), навичок володіння м'ячем (для гри в баскетбол, волейбол, футбол); виховання інтересу учнів до особистого удосконалювання в грі; вихованні почуття відповідальності за свій колектив, навичок взаємодопомоги, уміння розумно ризикувати в інтересах колективу; виховання нетерпимості до порушень правил, цілеспрямованості дій, витримки, уміння розподіляти увагу, швидкості, орієнтування в діях; розвиток організаторських навичок на командних іграх, навичок суддівства в складних рухливих іграх, що наближаються до спортивних.

Усі ці задачі вирішуються послідовно в залежності від успішності підлітків і навичок, придбаних ними на заняттях гімнастикою, легкою атлетикою, лижною підготовкою, а також іграми, пройденими в молодших класах.

У порівнянні з молодшими класами ігри стають значно складніше.

Треба враховувати, що інтереси і фізичні можливості в підлітковому віці стають більш специфічними. Так, дівчаток починають цікавити ігри з елементами танцю, ігри, що сприяють розвитку координації рухів (у зв'язку з посиленим ростом); у хлопчиків починає інтенсивніше розвиватися м'язова сила, і тому їх цікавлять силові ігри з опором. Іноді варто проводити ігри груповим методом: одночасно запропонувати хлопчикам, допустимо, силову гру, дівчаткам - гру з елементами танцю, акробатики. До організації і проведення ігор груповим методом необхідно залучати самих учнів, щоб розвивати в них організаторські навички. Разом з тим викладачам і виділеним з учнів керівникам легше спостерігати за виконанням рухових дій в іграх та стежити за правильним освоєнням техніки й тактики гри.

Силові ігри необхідно проводити окремо для хлопчиків і для дівчаток або влаштовувати змагання, у яких пари складаються з хлопчиків або з дівчаток.

З великим інтересом підлітки відносяться до техніки рухів у грі, люблять її удосконалювати, особливо техніку володіння м'ячем. Корисні ігри, у яких є елементи баскетболу, волейболу, футболу (для хлопчиків).

З підлітками рекомендується широко проводити ігри, у яких враховується кількість та якість здійсненних завдань, а не тільки швидкість. Наприклад, в естафетах з елементами спортивних ігор, легкої атлетики враховується не тільки швидкість, але й якість виконання завдання, що і визначає перемогу (чи правильно виконувалися передачі м'яча, кидки в кошик, ведення м'яча, передача, естафети, стрибки у висоту та довжину).

У цьому віці учні люблять грати в спортивні ігри, тому багато рухливих ігор здобувають підлегле значення.

Дистанція бігу в іграх, висота стрибків, труднощі різних рухів в іграх повинні бути в межах контрольних нормативів для учнів 7-8-х класів. У 7-8(9)-х класах при проведенні ігор використовується тільки спортивний інвентар і обладнання. При гарній організації можна використовувати в грі набивні м'ячі не тільки для передач, але й для підкидання, перекидання.

За завданням викладача учні повинні самостійно готувати майданчик для гри та інвентар.

На роль гравців що водять, капітанів можна рекомендувати окремих учнів, але в основному водячих вибирають самі учні.

При поділі на команди використовуються всі способи, у тому числі і вибір капітанами, але його не слід доводити до кінця: якщо залишилися 6-8 чоловік треба розрахувати на перший-другий, щоб не зачіпати самолюбства підлітків.

У зв'язку з тим, що процеси збудження і гальмування в підлітків ще не установилися і часте збудження переважає над гальмуванням, загальний емоційний тонус у грі дуже високий, особливо в хлопчиків. Азарт, властивий підліткам, зв'язаний із прагненням швидше досягти кінцевої мети. У цьому випадку варто переключати їхню увагу на процес гри. Щоб не допускати перезбудження, рекомендується зупиняти гру, роз'ясняючи техніку або тактику, припиняти неправильне поводження граючим відповідним поясненням, штрафом, а в окремих випадках і видаляти порушників з гри. Занадто збудженим гравцям можна доручати роль помічників керівника або судді.

Підлітки дуже самолюбні, тому керівнику не слід фіксувати загальну увагу на невдачах окремих гравців. Краще непомітно для інших допомогти їм виправити недоліки, освоїти техніку і тактику гри. Особливо болісно сприймають критичні зауваження дівчинки в присутності хлопчиків. Підлітки люблять діяти самостійно, ініціативно. Це прагнення до самостійності варто використовувати в іграх: доручати учням самим скласти план дій у грі. Особливо коштовні в цьому відношенні ігри на місцевості, у яких можна широко використовувати творчу ініціативу підлітків. Рекомендується пропонувати учням складати нові правила, варіанти ігор (особливо для "Веселих стартів"), доручати їм самостійно проводити ігри.

Почуття міри в іграх у підлітків ще немає. Вони часто переоцінюють свої можливості, тому важливо стежити за навантаженням і розподілом сил у грі.

У 7-8(9)-х класах особливо рекомендується проводити змагання з ігор як у середині школи, так і між школами в позакласний час.

Суддівство в рухливих іграх підлітків повинне бути ще більш суворим, ніж раніше. До суддівства варто широко залучати учнів.

Рухливі ігри використовуються головним чином в основній частині уроку, а іноді й у заключній.

В уроки, присвячені спортивній гімнастиці, легкій атлетиці, лижній підготовці, ігри включаються рідко. Іноді вони проводяться наприкінці основної частини для закріплення придбаних навичок і збільшення навантаження на організм дітей, які займаються.

У 7-8(9)-х класах багато уроків приділяється спортивній гімнастиці (особливо в другій чверті начального року). У ці уроки рухливі ігри майже не включаються. В окремих випадках можна провести гру після вправ на спортивних снарядах, коли дітям, що займаються приходиться довго очікувати своєї черги. У цьому випадку гра дає можливість збільшити навантаження. Можна також провести гру, що сприяє закріпленню опорного стрибка або елементів акробатики (естафета з опорним стрибком, з кувирком і т.п.).

Іноді гра проводиться в якості розминки в підготовчій частині уроку. Її ціль - розігріти учнів, підготувати їх до сприйняття змісту основної частини уроку.

Вирішуючи намічені задачі фізичного виховання, педагог зобов'язаний враховувати стан учнів. Він повинний враховувати характер занять у класі, що передували уроку фізичної культури. Найчастіше гра проводиться в заключній частині, коли урок є останнім за розкладом або коли учнів потрібно привести в спокійний стан. Якщо урок присвячений вивченню: тієї або іншої спортивної гри, то рухливі ігри, підготовчі до неї, можуть бути використані у всіх частинах уроку.

Рухливі ігри на уроках у 10-11-х класах.У програмі з фізичної культури 10-11-х класів рухливих ігор немає. Однак на уроках можна використовувати ігри, пройдені в попередніх класах. Завдання полягає в тім, щоб закріплювати й удосконалювати навички, що здобуваються на заняттях з різними видами спорту, і привчати учнів діяти найбільше доцільно в різних ситуаціях гри.

Рухливі ігри в 10-11-х класах носять яскраво виражений допоміжний характер. Учні звикають правильно застосовувати придбані навички в несподіваній ігровій обстановці, що складається.

З огляду на великий інтерес учнів до спортивних ігор, що важко проводити на уроках фізичної культури через велику кількість дітей, які займаються, можна пропонувати всьому класу рухливі ігри, близькі до спортивних. Важливо, щоб техніка і тактика в цих іграх була подібна зі спортивною. До таких можна віднести "М'яч капітану", "Боротьба за м'яч" (підготовчі до баскетболу), "Пасування волейболістів", "Естафета з елементами волейболу" (підготовчі до волейболу), "Ножний м'яч у колі". "Крізь захист супротивника" (підготовчі до футболу) і багато інших.