Спеціальність: 5.14010102 «Ресторанне обслуговування»

Укладач: М.Я. Соломка

Розглянуто та схвалено

На засіданні циклової комісії

Юридичних дисциплін

Протокол № __від_______2010р.

Голова циклової комісії

___________ В.О. Галак

м. Новомосковськ

Тематичний план самостійної роботи

Тема 1.2 Загальні положення про державу і право

Самостійна робота

Галузі права і джерела права України

 

Тема 2.1 Права, свободи і обов’язки людини і громадянина

Самостійна робота

Гро­мадянство України.

 

Тема 2.2 Основи адміністративного права і місцевого самоврядування

Самостійна робота

Поняття адміністративного правопорушення та його склад.

Тема 3.1 Загальні засади цивільного права

Самостійна робота

Поняття та ознаки юридичної особи. Поняття позовної давності

Тема 3.2 Основи фінансового права

Самостійна робота

Чинне законодавство України про банки і банківську діяльність.

 

Тема 4.1 Шлюбно-сімейні відносини. Права та обов’язки подружжя, а також батьків і дітей

Самостійна робота

Порядок і підстави визнання шлюбу недійсним. Визначення походження дитини

Тема 5.1 Загальні засади трудового права

Самостійна робота

Контракт як форма трудового договору. Поняття “переведення на іншу роботу”

 

Тема 6.1 Природоресурсне і природоохоронне право

Самостійна робота

Екологічні права і обов’язки громадян. Права та обов’язки природокористувачів

Тема 7.1 Загальна характеристика Кримінального кодексу України. Кримінальні покарання та відповідальність неповнолітніх

Самостійна робота

Співучасть у злочині. Обставини, що виключають злочинність діяння.

Тема 8.1 Міжнародні конвенції та угоди

Самостійна робота

Поняття та характеристика міжнародного права. Міжнародні конвенції та угоди, до яких приєдналася Україна

 

 

Тема 1.2 Загальні положення про державу і право

Самостійна робота

Галузі права і джерела права України.

 

У світовій практиці правові норми поділяють на норми публічного та норми приватного права. публічне право — це система правових норм, що врегульову­ють відносини між державними органами, а також між державою та особою і суспільством, які складаються у процесі організації та здійснення державної влади.

До публічного належать такі галузі права, як конституційне, фінансове, адміністративне, адміністративно-процесуальне, кримінальне, криміналь­но-процесуальне, господарсько-процесуальне, екологічне, кримінально-виконавче і т. п.

Приватне право — це система правових норм, що врегульовують відноси­ни між приватними фізичними та юридичними особами.

Це такі галузі права, як цивільне, сімейне, трудове та ін.

Тут ще раз слід підкреслити, що поділ правових норм на норми пуб­лічного та норми приватного права є умовним, оскільки і суспільні від­носини, і правові норми, що їх врегульовують, тісно взаємопов'язані. Але оскільки поділ правових норм для правової системи України не є характерним, то тут традиційно галузі права виділяють за предметом правового регулювання. Зокрема, з цих позицій серед галузей права України розрізняють:

— конституційне право, що врегульовує найважливіші відноси­ни, які складаються у процесі організації і здійснення верховної держав­ної влади (відносини між суспільством і державою та відносини, що ви­значають особливості здійснення державної влади та місцевого само­врядування);

— адміністративне право, що врегульовує відносини, які скла­даються у сфері управлінської діяльності державних органів та визначає діяння, що визнаються адміністративними проступками, і стягнення, які належить застосовувати до осіб, що їх скоїли;

— фінансове право, що регулює відносини, які складаються в процесі фінансової діяльності державних органів, тобто мобілізації, роз­поділу і використання державних коштів;

— цивільне право, що врегульовує майнові та особисті немайнові відносини, як пов'язані з майновими, так і не пов'язані з ними;

— трудове право, що врегульовує відносини, в які вступають осо­би з приводу праці;

— сімейне право, що врегульовує сімейно-шлюбні та прирівняні до них відносини;

— кримінальне право, що визначає діяння, які визнаються зло­чинами, та міри покарання, які належить застосовувати до осіб, що їх скоїли;

— земельне право, що врегульовує відносини, які складаються в процесі використання землі;

— екологічне право, що врегульовує відносини, які складаються в процесі природокористування;

— цивільно-процесуальне право, що визначає порядок роз­гляду судом цивільних справ і виконання судових рішень;

— кримінально-процесуальне право, що врегульовує відно­сини, які складаються в процесі провадження у кримінальних справах, тобто визначає порядок досудового слідства і судового розгляду кри­мінальних справ.

Цей перелік галузей права не є вичерпним, можна назвати й інші галузі, наприклад господарське, житлове, господарсько-процесуальне, тощо.

Запитання для закріплення матеріалу

1. Назвіть галузі публічного права.

2. Назвіть галузі приватного права.

 

 

Тема 2.1 Права, свободи і обов’язки людини і гром адянина

Самостійна робота

Гро­мадянство України

Громадянство України - це стійкий, необмежений в просторі правовий зв'язок фізичної особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов'язків в обсязі, передбаченому Конституцією і законами України.

Ознаками громадянства як певного зв'язку особи з державою є:

1) Правовий характер;

2) Необмеженість у просторі та часі;

Максимальний характер взаємних прав та обов'язків

Цей зв'язок знаходить своє виявлення у поширенні на відповідну особу суверенної влади держави незалежно від місця її проживання - на території держави чи за її межами.

Система конституційно-правових норм, що регулюють питання громадянства, становить головний конституційно-правовий інститут - інститут громадянства. Джерелами цього інституту є:

Конституція України.

Закон України “Про громадянство України” в редакції Закону від 18 січня 2001 року.

Чинні міжнародні договори України з питань громадянства.

Підзаконні акти.

Норми цих актів, виходячи з визнання права на громадянство як природного права людини, закріплюють принципи громадянства та регламентують порядок набуття і припинення громадянства, повноваження органів державної влади та інших організацій, які беруть участь у вирішенні питань громадянства, та порядок їх вирішення.

Відносини громадянства в Україні після проголошення нею незалежності регулювалися Законом України “Про громадянство України” від 8 жовтня 1991р. З прийняттям Конституції України вони регулюються нею.

Стаття 4 Конституції України зафіксувала положення про те, що в Україні існує єдине громадянство, а підстави його набуття та припинення визначається законом. Таким є Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про громадянство України” від 16 квітня 1997р. Відносини громадянства регулюються й іншими законодавчими актами, прийнятими відповідно до Конституції України.

У преамбулі цього Закону зазначається, що право на громадянство є невід'ємним правом людини, і громадянин України не може бути позбавленим громадянства чи прав змінити його. Громадяни України незалежно від підстав і порядку набуття громадянства мають рівні конституційні права та свободи та є рівними перед законом, а Українська держава гарантує й захищає конституційні права й обов'язки своїх громадян та забезпечує виконання ними обов'язків перед суспільством.

Громадянство є невід'ємною частиною всієї системи права, а отже, йому властиві загальна принципи, які характеризують цю систему. Разом з тим інститут громадянства - відносно відособлена частина правової матерії з притаманними їй структурними й функціональними характеристиками, конкретним правовим наповненням.

Принципи громадянства - це ті вихідні положення, які визначають істотні риси відносин громадянства. Конституція України (ст.. 4,25) та Закон України “Про громадянство України” (ст.. 2) закріплюють наступні принципи громадянства України:

1) Єдиного громадянства - громадянства держави України, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визначається лише громадянством України. Якщо іноземець набув громадянства України, то у правових відносинах з Україною він визначається лише громадянством України. Цей принцип не означає заборону біпатризму (подвійного громадянства). В окремих випадках громадянин України може перебувати одночасно і в громадянстві іноземної держави. Це, наприклад, стосується:

a) Дітей, які при народженні одночасно з громадянством України набули також громадянство іншої держави;

b) Дітей, які є громадянами України і усиновлені іноземцем та, в силу цього, набули громадянства усиновителя;

c) Громадян України, які автоматично набули громадянство іншої держави внаслідок одруження з іноземцем;

d) Громадян України, яким згідно із законодавством іншої держави надано її громадянство автоматично без його добровільного волевиявлення і він не отримав добровільно документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави. Враховуючи важливість цього принципу Конституція України віднесла його до засад конституційного ладу (ст. 4);

2) Запобігання виникненню випадків без громадянства (апатризму);

3) Неможливість позбавлення громадянина України громадянства України (невід'ємності громадянства України). Цей принцип Конституція України закріплює відповідно до положень ч. 2 ст. 15 Загальної декларації прав людини: “ Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство”;

4) Визначення права громадянина України на зміну громадянства;

5) Неможливості екстрадиції чи депортації громадян України - громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі (ч.2 ст. 25 Конституції України);

6) Захисту державою громадян України за кордоном - громадянам України, які проживають або перебувають за межами України, гарантується піклування та захист (ч.3 ст. 25 Конституції України);

7) Неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства в наслідок укладання шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;

8) Рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;