Порівняйте економічні програми та дії урядів щодо виходу з Великої депресії в США та Німеччини.

Основні заходи "Нового курсу".

Насамперед почався порятунок банківської і фінансової систем. Для їхнього оздоровлення заборонявся вивіз золота за кордон; був припинений обмін банкнот на золото. Згодом передбачалося поновлення функції й одержання урядових кредитів (позик) з федеральної резервної системи, хоча це дозволялося тільки благополучним, тобто найбільш великим банкам. Для збільшення фінансових ресурсів держави і розширення його регулюючих функцій у цей період США відмовилися від золотого стандарту, вилучили золото з обігу і провели девальвацію(знецінювання) долара.Тим самим були відвернені масові банкрутства в кредитній сфері, зменшилася заборгованість монополій уряду, підсилилися експортні можливості США. Для стимулювання дрібних акціонерів і вкладників (часток засобів) була створена корпорація по страхуванню банківських вкладів, а також прийняті міри захисту внесків від ризику через біржову спекуляцію. Уведення державного страхування депозитів (внесків) сприяло запобіганню банкрутств, підвищувало довіру вкладників. Закон про відновлення промисловості вводив систему державного регулювання цього підрозділу економіки. Він уключав три розділи.напр. перший розділ передбачав міри, що сприяють пожвавленню економіки і висновку її з тяжкої ситуації. Основний упор робився на "кодекси чесної конкуренції", у яких установлювалися правила конкуренції, зайнятості і наймання. Кодексами для кожного підприємства встановлювалися обсяги виробництва, рівень заробітної плати, тривалість робочого тижня, ринки збуту продукції, єдина політика цін. Для надання допомоги безробітним. Другий важливий закон - закон про регулювання сільського господарства - Для подолання аграрної кризи закон передбачав міри підвищення цін на сільськогосподарську продукцію до рівня 1909 - 1914 р. У їхньому числі:

1. Скорочення посівних площ і поголів'я худоби.

2. фінансування фермерської заборгованості

3. кредитування фермерів

Заходи щодо регулювання трудових відносин, суть якого полягає у визнанні необхідності захисту робітниками своїх інтересів через професійні спілки і за допомогою укладання з підприємцям колективних договорів

Заходи щодо соціальної допомоги передбаачлипенсії зі старості та допомогу у разі безробіття.

Економічна політика фашизму мала яскраво виражений статистський характер. Антикризові заходи переслідували не лише тактичні цілі виведення господарств у режим зростання, а й стратегічні військово-політичні цілі: повернення втрачених територій і ринків збуту, подальше розширення кордоні та світове панування.

«Новий порядок» ґрунтувався:

1) примусове картелювання промисловості

2) ліквідація свободи торгівлі і вільних ринків

3) контроль над цінами і заробітною платою

4) централізований адміністративний розподіл трудових і матеріальних ресурсів

5) жорстке обмеження управлінських функцій і управлінської свободи підприємців

6) прагнення до максимальної самозабезпеченості всіма ресурсами

7) протекціоністська зовнішньоторговельна політика.

79. Дайте характеристику наслідкам Першої світової війни для провідних країн світу – Англії, Франції, Німеччини, США.

Унаслідок війни в усіх країнах, що воювали, збереглись і відтворювались потужні системи інститутів держконтролю і регулювання.

США – промислове піднесення у світовому промисловому виробництві. Надаючи позики країнам на військові потреби, США перетворилась на основного кредитора європейських держав. Економічна експансія призвела до захоплення США основних світових ринків і джерел сировини., установлення ними економічного панування в зх. півкулі.Все це сприяло до швидкого економічного розвитку країни та перетворення на високорозвинену індустріальну країну.

Перша світова війна мала для економіки Англії важкі наслідки. Посилено розвивалися військова промисловість, виплавка заліза і сталі,, суднобудування, хімічна промисловість. Інші галузі занепали. Промислове виробництво скоротилось. Виникли труднощі у сфері зовнішньої торгівлі, поставок сировини й продовольства. Оподаткування збільшилось в сім раз. Деякі колонії перейшли до Англії, що дало змогу поліпшити постачання метрополії сировиною та продовольством. Однак скорочення міжнародних економічних шляхів і ослаблення світових позицій Англії негативно позначилось на її відносинах із країнами.

Франція опинилась серед країн переможниць, однак французька економіка не відчувала явних переваг. Оскільки зазнала великих матеріальних втрат Загальний обсяг промислового виробництва скоротився, обсяг сільського господарства зменшився, обсяг експорту скоротився, ціни на продовольство і товари народного споживання зросли, в тому числі зросли податки. З найбільшого світового експортера капіталів Франція перетворилась на боржника.

Стан німецької економіки можна охарактеризувати одним словом - руїна. Разом із територіями (скорочувалася на 70 тис. км²) Німеччи­на втратила 75 % видобутку залізної руди, 25 % кам'яного вугіл­ля; 35 % виплавки сталі. Німеччина була позбавлена колоній площею 3 млн км² із населенням 13 мли осіб. Роз­в'язання військових питань передбачало:заборону мати ВМФ;обмеження збройних сил до 100 тис. осіб;скорочення військового виробництва;заборону мати підводний флот;руйнування значної частини військових укріплень. Німецький уряд вдався до необмеженої грошової емісії, що спричинило гіперінфляцію, яка посилила спад виробництва.Фактичне знецінення паперових грошей зумовило кризу у сфері кредиту. Загалом негативна господарська ситуація призвела до зростання соціальної напруженоті і політичної нестабільності.

80 Дайте порівняльну характеристику: Версальської угоди, плану Дауеса, плану Юнга.

Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 чер­вня 1919 р. країнами-переможницями США, Англією, Францією, Італією та ін. Репарації з Німеччини становили 132 млрд золотих марокРазом із територіями (скорочувалася на 70 тис. км²) Німеччи­на втратила 75 % видобутку залізної руди, 25 % кам'яного вугіл­ля; 35 % виплавки сталі. Німеччина була позбавлена колоній площею 3 млн км² із населенням 13 мли осіб. Роз­в'язання військових питань передбачало:заборону мати ВМФ;обмеження збройних сил до 100 тис. осіб;скорочення військового виробництва;заборону мати підводний флот;руйнування значної частини військових укріплень

На початку і в середині 20-х років Версальський договір перестав спрацьовувати. Одною із причин було те, що Німеччина повільними темпами відновлювала свій економічний потенціал. Оскільки слабка Німеччина як партнер для країн Європи була невигідна, тому йшов пошук шляхів відновлення німецької економіки. Ці пошуки призвели до виникнення "плану Дауеса", розробленою спеціальною комісією в 1924 році. Основна мета плану — відновлення промислового потенціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам-переможницям. За планом Дауеса передбачався такий механізм активізації відновлення німецької економіки:

- країни-переможниці надають Німеччині позики і кредити. Левова доля таких позик і кредитів надавалася США;

- Німеччина відбудовує економіку і фінансову систему;

- на цій основі виникає можливість послідовно сплачувати репарації Великобританії та Франції;

- за рахунок німецьких репараційних платежів Великобританія і Франція повертають воєнні борги США

Проблеми сплати репарацій Німеччиною і боргів союзниками США дуже загострилися. Термін дії «плану Дауеса» закінчувався в 1929 р., але він не визначав ані остаточної суми репарацій, ані періоду їхньої сплати. Союзники-переможці ще в 1929 р. створили «комітет експертів» на чолі з американським банкіром Юнгом, який виробив новий репараційний план. «План Юнга» після гострих суперечок був затверджений на Гаазькій конференції 12 держав і почав діяти з січня 1930 р. «План Юнга» встановлював загальну суму репарацій Німеччини (в 1921 р. визначалося 132 млрд марок, тепер — 113,9 млрд марок). Остаточний термін їхньої сплати встановлено до 1988 р. Розмір щорічних репарацій зменшувався на 20 % — до 2 млрд марок. Змінено порядок збирання репарацій — тільки за рахунок непрямих податків і залізничних прибутків (без облігацій з концернів). Були ліквідовані всі види контролю над Німеччиною, засновано Базельський банк міжнародних розрахунків (замість репараційної комісії).

«План Юнга» становив продовження «плану Дауеса» й передбачав певну систему сплати боргів: Німеччина торгує з Радянським Союзом, сплачує репарації європейським союзникам, а ті, у свою чергу, сплачують борги Сполученим Штатам.

Так було задумано, проте без урахування економічних та політичних обставин. Німеччина намагалася взагалі перекреслити Версальський договір. Франція вимагала, щоб репарації для неї перевищували її борги Америці. Англія, у свою чергу, збиралася анулювати свої борги. Світова економічна криза ще більше загострила міжімперіалістичні суперечності.