Розкрийте методи аналізу наукового рівня економічних знань дослідження історичного розвитку господарської системи.

Розкрийте методи аналізу наукового рівня економічних знань дослідження історичного розвитку господарської системи.

Методологічні засади історії економіки та економічної думки ґрунтуються на використанні загальнонаукових і спеціальних методів економічної науки.

Еволюційна економічна теорія розглядає економічну систему в динаміці, зростанні, розвитку та вдосконаленні, як природно-історичний процес.

Цивілізаційна парадигма пізнання суспільних процесів використовує системно-синергетичний метод. Система аналізується як множинність взаємодіючих елементів, об'єднаних структурою зв'язків, що забезпечують взаємосприяння та взаємообмеженість їх властивостей і функцій; по-друге, використовуються принципи диференціації та інтеграції,; по-третє, як стимул розглядається не причина (минула подія), а результат. Синергетика - це концепція самоорганізації систем, зокрема людського суспільства, яка відкидає запрограмованість розвитку початковими умовами, визнає об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки та випадковість і багатоваріантність розвитку із періодами стабільності та нестабільності.

Метод наукової абстракції дає змогу відобразити загальні та найсуттєвіші властивості економічного життя суспільства.

Метод емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, систематизація подій і фактів) допомагає описати, порівняти, дослідити та узагальнити реальні економічні явища, сформувати знання про економічну дійсність.

Серед методів наукового аналізу економічних текстів слід виділити герменевтику і компаративістику. Прийоми герменевтики використовують для тлумачення текстів і пошуку нових непрочитаних знань. Компаративістика порівнює змісти економічних текстів, підготовлених різними авторами.

Емпіричний метод використовує економічна компаративістика, що досліджує розвиток економічних систем та його соціально-економічні наслідки в різних масштабах, тенденції та особливості розвитку економічних систем.

Історико-економічний аналіз - це поглиблене дослідження системності, рівня інтегрованості та причинно-наслідкового механізму процесу економічного розвитку, відмова від догматичного розуміння історії.

Вирішальне значення у методологічному арсеналі має системно-структурний метод, згідно з яким економіка вивчається як система з широкими функціональними зв'язками, коли ціле та його частини взаємопов'язані різноманітністю внутрішніх і зовнішніх зв'язків, структурних елементів та рівнів.

Історико-порівняльний метод порівнює об'єкти історико-економічного дослідження у часі та просторі, виявляє взаємодію загального, особливого та одиничного в економічному розвитку.

Також існує метод економічного моделювання, що полягає в здійсненні пошуку найбільш ефективних, оптимальних схем організації економічних систем, є формалізованим описом і кількісним вираженням економічних процесів і явищ.

Метод ідеальних типів відображає ідеальний тип господарської системи, використовується для розкриття особливостей господарської сфери конкретного суспільства на відповідному етапі історичного розвитку.

Абсолютистський підхід полягає у розгляді теорії як безперервного прогресу від помилкових тверджень до істини, яка зводиться в "абсолют''. Цей підхід виключає можливість існування інших методологічних підходів. Кумулятивний підхід припускає, що нові за часом теорії є безперечно кращими за "старі", а отже, вивчати останні необов'язково. Релятивістський підхід відкидає можливості пізнання об'єктивної істини взагалі на підставі повної відносності усіх людських знань. Використовують також метод соціологічних дослідів і соціальної психології.

Організаційний підхід передбачає встановлення цілісних характеристик господарської системи, її цілей, господарських форм, мотивів діяльності та характеру взаємодії між ними. Процесний аналіз передбачає вивчення необхідних суспільних умов та перебігу процесів господарської взаємодії.

В історико-економічній літературі застосовують спеціальні історичні методи дослідження: хронологічний, синхронний, метод періодизації, історичного моделювання.

Порівняйте критерії та етапи періодизації історичного розвитку господарської системи, розроблені С. Десницьким, Ф. Лістом, Б. Гільдебрантом, Д. Беллом, Е. Тоффлером.

Періодизація – це визначення певних хронологічно послідовних етапів у господарському розвитку суспільства.

Лінійно-поетапний (стадійний) підхід трактує історію людства як сходження від нижчого до вищого, від простого до складного, однієї стадії до іншої - передбачуваний лінійний розвиток. Головна увага приділяється вивченню історичних процесів у часі, на основі внутрішніх (ендогенних) механізмів розвитку. Це погляди авторів Стародавнього Риму, доби Відродження та Просвітництва (Д. Віко,), представників еволюційно-прогресивістської парадигми (С. Десницького, Ф. Ліста, Б. Гільдебранта,

, Д. Белла, Б. Тоффлера), формаційної парадигми (К. Маркса, В.І. Леніна, радянських вчених), а також модернізаційної та постмодернізаційної парадигм.

С.Десницький вирізняв чотири стадії економічного розвитку1) первісний, або мисливський (у т.ч. збиральництво); 2) скотарство; 3) рільництво; 4) комерцію.

Циклічна модель історичного розвитку, або історичного кругообігу, акцентує увагу на просторовому аналізі історії, своєрідності просторово-тимчасових культур-цивілізацій, заперечує єдність, послідовність і закономірність розвитку людства. Вона розквітла в добу Відродження (М. Макіавеллі,, Дж. Віко), а остаточно сформувалася в кінці XIX ст. - на початку XX ст.

Ф. Ліст поділив історію економічного розвитку на п'ять стадій: дикунства, розвитку скотарства, землеробства, землеробсько-мануфактурну, землеробсько-мануфактурно-комерційну.

Б. Гільдебрант є представником німецької історичної школи (40-ві роки XIX ст. - 30-ті роки XX ст.).Основним критерієм розвитку господарства визначали рівень відносної відокремленості господарських одиниць, спосіб розподілу та обміну життєвих благ (так звана мінова концепція). Бруно Гільдебранд – 3 послідовні стадії(натуральне гос-во, грошове гос-во, кредитне гос-во).

Проблемами індустріального розвитку в 1960-х роках почали займатися розробники соціально-інституціональних технократичних концепцій у межах інституціоналізму (В, Д. Белл, Дж. Гелбрейт, Е. Тоффлер,). Головним методологічним принципом періодизації суспільства вони вважають технологічний детермінізм, коли стадії розвитку суспільства визначає технологічний спосіб виробництва (рівень розвитку техніки, технології, організації, галузевий і професійний поділ праці), незалежно від форм власності та суспільних відносив. Всесвітня історія розглядається як перехід від первісності до доіндустріального (аграрно-ремісничого) суспільства, далі до індустріального, а від нього до постіндустріального суспільства. Суспільне виробництво структуризоване, поділене на три сектори: первинний (сільське господарство, гірничодобувна промисловість, лісництво і рибальство), вторинний (промисловість і будівництво), третинний (сфера послуг). Оскільки при такому розумінні капіталізм і соціалізм є лише стадіями індустріального суспільства, концепція індустріального суспільства була доповнена ідеєю наближення капіталізму та комунізму як варіантних шляхів його розвитку.

У1960-1970-ті роки Дж. Гелбрейт, Д. Белл почали розробляти теорії постіндустріального суспільства, яка охоплює концепції постіндустріалізму.

 

 

Порівняйте особливості суспільств Східної і Західної цивілізацій та їх підсистем в осьовий час.

Західна цивілізація

Західна (Європейська) цивілізація повязується із становленням античних держав – Давньої Греції та Риму.

Давня Греція. Суспільне життя зосереджувалося у полісах – містах-державах. Господ. життя зосереджувалося в окремих родинах, в їх домашньому господарстві. До такої родини входили іноді цілі родини, а також і раби. Господарською діяльністю займалися члени патріархальної родини.Найбільшу стійкість таке господарство дістало у Спарті. Ксенофонт звеличував сільське господарство. Соціальна структура Афін складалась із 3х верств: евпатріди (аристократи), геомори(землевласники); деміурги(ремісники). Реформи Солона встановлювали юрид. рівність громадян, незал. від їх маєткового стану.Економічний розквіт Афін припадає на першу пол. 5 ст. до н.е. і на ремісничому виробництві та морській торгівлі.

Зростання товарного виробництва та розвиток торгівлі зумовили появу у Греції різних видів кредиту.В Афінах держава мала видатки лише на утримання царя та пожертви богам. Але з появою грошей та зародка товарно-грошових відносин видатки держави різко збільшилися. Вона мала утримувати незабезпечені верстви населення, влаштовувати свята, утримувати військо та флот, цілий ряд інших верств населення. Джерелом доходів були мита на товари, що ввозилися, податки від нерухомості, різного роду конфіскації.

Розвиток Давнього Риму

Держава виникає у «царський період» (8 – 6 ст. до н.е.). 2 верстви: патриціїв (нащадків тих родів, що заснували Рим, мали земельні володіння) та плебеїв (не мали прав на зем. власність, і не мали політичних прав).У Законах 12 таблиць запроваджується поділ римлян на вільних і рабів, патриціїв і плебеїв. Іде поступове руйнування натур. госп-ва елементами господарства товарного. Плебеї мають право на володіння лише мізерними ділянками землі у 2 югери. Розвиавається ремісниче вир-во, та зростання торгівлі.

В період між 2 ст до н.е. та 2 ст. н.е. розвивається товарне госп-во, руйнується натуральне.

Провінції-головні джерела доходів скарбниці Риму.

Виробництво хліба стає не вигідним, у маєтках переходять до вирощування садів та виноградників, а також до тваринництва.Поширюється також і праця рабів. Наприкінці 1 тис. до н.е. відбувається криза держ. устрою, перехід від республіканського правління до монархічного у вигляді імперії.

Міста. Ремесла.

Відродження античних міст (Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон) і утворення нових (Гамбург, Любек, Лейпциг, Магдебург) розпочалося з XI століття. Основними причинами процесу урбанізації було загальне економічне піднесення, успіхи в сільськогосподарському виробництві та вивільненні частини населення для занять ремеслом, зростаючі потреби людей у промислових виробах, розвиток торгівлі, обміну, товарно-грошових відносин. З кінця XI ст. зростанню і процвітанню західноєвропейських міст сприяли хрестові походи.

Від інших людських поселень місто відрізнялося тим, що в ньому був торг (ринок). Значна частина міського населення була зайнята у сільськогосподарському виробництві.

Спочатку середньовічні міста (крім старих римських центрів) були власністю феодалів. Король, князі та інші вельможі судили, накладали і збирали податки, встановлювали митні збори. Феодали захищали місто та його жителів від нападів і грабежів.

В ХІ-ХІІ ст. міста Європи досягли значного економічного розвитку, зріс добробут їх жителів. В ХІ-ХІІІ ст. у країнах Західної Європи прокотилася хвиля революцій, внаслідок яких міста добилися незалежності та самоврядування. Утворювалися міста-комуни, або міста-держави, які мали повну свободу. Економічно розвинені міста Італії, Німеччини, Франції та Англії в ХІ-ХІІІ ст. досягли значного розквіту. Міста стали осередками промисловості. Найбільш поширені галузі міського ремесла—текстильне виробництво, виплавка і обробка металів. Серед галузей текстильного виробництва домінувало виготовлення сукна і грубих вовняних тканин.

Значного розвитку досягло виробництво зброї. Попит на метал зумовив прискорений розвиток металургії

Характерною рисою середньовічного ремесла була його цехова організація — об'єднання ремісників однієї чи ряду професій в межах міста у спілки — цехи. Цехова організація була економічно-раціональною в ХІІІ-ХV ст. У ХІV-ХV ст. у Європі виникла нова, вища форма виробництва мануфактура. Зявляються організовані великі робітничі майстерні.

 

 

Особливості розвитку ринкового господарства у Франції та виникнення (становлення) нових форм господарювання (друга пол. ХVІІ – 60-ті роки ХІХ ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях Ж.Б. Сея та Ф. Бастіа.

Особливість розвитку економіки полягала у тому,що вплив уряду на економіку держави був досить сильним. Передумови -реформи з 1789 по 1791,які сприяли утвердженню буржуазного ладу: *скасування спадкових титулів дворянства та поділ суспільства на стани; *відділення церкви від держави; *ліквідація цехів; *відміна урядової регламентації промислового вир-ва; *знищення внутр..мита та ін.обмежень,що перешкоджали розвитку промисловості і торгівлі. 1793р. прийняте нове аграрне закон-во: *конфіскація дворянського землеволодіння; *знищення всіх дворянських привілеїв і повинностей; *конфіскація церковних земель,оголошення їх «національним» майном; *передача общинних земель у власність селян без будь-якого викупу. На загальний екон.розвиток Франції кінця 18 ст.негативно впливала сукупність факторів:1.привязаність селян до землі. 2.низький рівень народжуваності. 3.парцеляризація села(селяни отримували у власність невеликі наділи, а передаючи її у спадщину,мусили ділити;така господарс.одиниця-«парцела»). 4.заборгованість селян лихварям та їх низька купівельна спроможність. 5.специфічна структура народного госп-ва:вона складася з малих поза сімейних госп-в.що були зорієнтовані на виготовлення предметів розкоші.

Прийняття Цивільного кодексу(1804),Комерційного код.(1807)→створювалися інститути,які повинні були слугувати ринковому господарюванню.У 1800р. в Парижі створено Французький банк(монопольне право на емісію банкнот, виконував функції держ. Банкіра і кредитора держави). 60рр.19ст. – Фр.стає міжнародним банкіром та світовим лихварем.Завершився промисловий переворот,і Фр.стала аграрно-індустріал.державою.

Ж.Б.Сей:виробництво створює не певну матерію,а корисність,яка надає речам цінність.Саму корисність розглядає як послугу. Вартість визначається не працею,як у А.Сміта,а корисністю речі,її споживною вартістю,в своренні якої беруть участь три фактори вир-ва:праця,капітал,земля(«теорія 3-хфакторів»)о.Важливе значення у суспільстві надає підприємцю,який комбінує виробничі послуги заради задоволення споживчого попиту,створює попит на виробничі блага і пропозицію споживчих благ.Прибуток,заЖ.Б.Сеєм,розпадається на процент і підприємницький дохід. Теорія ринку, «закон Сея»:товари і послуги обмінюються на інші товари і послуги,тому вир-воодниз зумовлює потребу в інших,постійно забезпечуючи потенційний попит. Ринок – це обмін товари на товари,а гроші виконують роль посередника. 4 закони ринку: 1.чим більше виробників,тим більше споживачів і тим прибуткові ший цей ринок для виробників, бо зростає ціна-зростає попит. 2.кожен виробник зацікавлений в успішній діяльності іншого,бо це формує ринок попиту. 3.імпорт позитивно впливає на розвиток обміну. 4.ті прошарки,які нічого не виробляють,лише споживають,не примножують багатство країни,а розорюють її.

Ф. Бастіа повязував прогрес сус-ва з реалізацією вільної ініціативи кожної людини, відстоював теорію природного порядку.Визначав ринкову економіку як царство волі і гармонії,ек.свободи і взаємовигідного співробітництва різних класів.Згідно з теорією екон.гармоній інтереси праці і капіталу солідарні.Він стверджував,що досягнення гармонії інтересів відбувається тоді,коли особистий інтерес підпорядкований суспільномуàзакон про визначальну роль споживача щодо виробника:виробник дбає про власні інтереси,намагаючись отримати якнайбільший прибуток.Все,що він намаг-ся здійснити для досягнення мети,призводить до зниження цін,створення корисних речей у достатній кількості,до збільшення сусп..продукту і повного задоволення потреб споживача.

Охарактеризуйте риси становлення ринкового господарства в США та виникнення (становлення) нових форм господарювання. Роль ліберальної економічної теорії Г.Ч. Кері в розвитку капіталістичних відносин у країні.

1. Постійне зростання суперечностей між колонією і метрополією призвело до початку Війни за незалежність(1775-1783),яка закінчилася перемогою колоністів і зіграла для США роль 1-ї буржуазнодемократичної революції. Від політики протекціонізму країна перейшла до фритредерства.Скасовувалась англійська монополія на торгівлю в Півн.Америці.У ході визвольної війни уряд стимулював розвиток військової промисловості,надаючи для цього грошові премії і субсидії. Особливість розвитку ринк.відносин у США полягала у тому,що їх рівень забезпечення правовою підсистемою держави був набагато вищий,ніж у Європі того періоду.Це стосувалось права на землю,вільної підприємницької діяльності. 2. Після війни за незалежність США одразу розпочали політику територіальної експансії. Нові райони приєднувались шляхом укладання нерівноправних договорів,торгових угод,військового насилля над корінним населенням.Джерелами первісного нагромадження капіталу, крім традиційних,були прибутки від реалізації і використання захоплених у аборигенів земель, торгівлі рабами,нееквівалентної торгівлі з корінним населенням. 3. Ринок праці формувався за рахунок імміграції і меншою мірою за рах.процесу розорення малих виробників,фермерів. За рах.іммігрантів з Зх.Євр. США отримували технічні досягнення,кваліфікованих працівників та дешеву роб.силу.

Екон.теорія Г.Ч.Кері:створив методологію, яка широко викор-ся в екон.думці і до цього часу вСША.Вчений ототожнив дію соціальних законів з природними.Предметполіт.економії-людина та її поведінка,що спрямована на поліпшення свого добробуту.Сформулював закон,згідно з яким у капіталістичному сус-ві існує «найповніша гармонія всіх істинних і справжніх інтересів»,а тому немає підстав для соціальних суперечностей.Вихідна умова – ідея про справедливий розподіл,який нібито притаманний капіталізмові.Важлива теорія заробітної плати:різні з/п прямо пропорційні продуктивності робочого дня в США.Він вважає,що для прогресивного розвитку важливо врахувати всі чинники,які впливають на стан нац..економіки, в т.ч. зовн.торгівля,стимулююча або стримуюча вир-во залежно від тієї політики,яку проводить держава.У 50рр стає прихильником політики протекціонізму-це можливість зберегти для виробника внутр..ринок за рах.автономізаціїекономіки.Осн.мета теорії Кері-захистамерик.економіки. РОЛЬ:еконо.позиціяКері стала теорем. і ідеологічним підґрунтям становлення і розвитку капіталістичних відносин США.

 

 

Розкрийте методи аналізу наукового рівня економічних знань дослідження історичного розвитку господарської системи.

Методологічні засади історії економіки та економічної думки ґрунтуються на використанні загальнонаукових і спеціальних методів економічної науки.

Еволюційна економічна теорія розглядає економічну систему в динаміці, зростанні, розвитку та вдосконаленні, як природно-історичний процес.

Цивілізаційна парадигма пізнання суспільних процесів використовує системно-синергетичний метод. Система аналізується як множинність взаємодіючих елементів, об'єднаних структурою зв'язків, що забезпечують взаємосприяння та взаємообмеженість їх властивостей і функцій; по-друге, використовуються принципи диференціації та інтеграції,; по-третє, як стимул розглядається не причина (минула подія), а результат. Синергетика - це концепція самоорганізації систем, зокрема людського суспільства, яка відкидає запрограмованість розвитку початковими умовами, визнає об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки та випадковість і багатоваріантність розвитку із періодами стабільності та нестабільності.

Метод наукової абстракції дає змогу відобразити загальні та найсуттєвіші властивості економічного життя суспільства.

Метод емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, систематизація подій і фактів) допомагає описати, порівняти, дослідити та узагальнити реальні економічні явища, сформувати знання про економічну дійсність.

Серед методів наукового аналізу економічних текстів слід виділити герменевтику і компаративістику. Прийоми герменевтики використовують для тлумачення текстів і пошуку нових непрочитаних знань. Компаративістика порівнює змісти економічних текстів, підготовлених різними авторами.

Емпіричний метод використовує економічна компаративістика, що досліджує розвиток економічних систем та його соціально-економічні наслідки в різних масштабах, тенденції та особливості розвитку економічних систем.

Історико-економічний аналіз - це поглиблене дослідження системності, рівня інтегрованості та причинно-наслідкового механізму процесу економічного розвитку, відмова від догматичного розуміння історії.

Вирішальне значення у методологічному арсеналі має системно-структурний метод, згідно з яким економіка вивчається як система з широкими функціональними зв'язками, коли ціле та його частини взаємопов'язані різноманітністю внутрішніх і зовнішніх зв'язків, структурних елементів та рівнів.

Історико-порівняльний метод порівнює об'єкти історико-економічного дослідження у часі та просторі, виявляє взаємодію загального, особливого та одиничного в економічному розвитку.

Також існує метод економічного моделювання, що полягає в здійсненні пошуку найбільш ефективних, оптимальних схем організації економічних систем, є формалізованим описом і кількісним вираженням економічних процесів і явищ.

Метод ідеальних типів відображає ідеальний тип господарської системи, використовується для розкриття особливостей господарської сфери конкретного суспільства на відповідному етапі історичного розвитку.

Абсолютистський підхід полягає у розгляді теорії як безперервного прогресу від помилкових тверджень до істини, яка зводиться в "абсолют''. Цей підхід виключає можливість існування інших методологічних підходів. Кумулятивний підхід припускає, що нові за часом теорії є безперечно кращими за "старі", а отже, вивчати останні необов'язково. Релятивістський підхід відкидає можливості пізнання об'єктивної істини взагалі на підставі повної відносності усіх людських знань. Використовують також метод соціологічних дослідів і соціальної психології.

Організаційний підхід передбачає встановлення цілісних характеристик господарської системи, її цілей, господарських форм, мотивів діяльності та характеру взаємодії між ними. Процесний аналіз передбачає вивчення необхідних суспільних умов та перебігу процесів господарської взаємодії.

В історико-економічній літературі застосовують спеціальні історичні методи дослідження: хронологічний, синхронний, метод періодизації, історичного моделювання.