ЗПР соматогенного походження.

Причиною єстають перенесені дитиною в дитинстві соматичні захворювання. Діти часто хворіють, більшу частину перебувають у санаторіях та інших установах. В першу чергу порушується емоційно-вольова сфера, потім увага, пам'ять, мислення. До цієї групи відносять дітей з соматичною астенією, ознаками якої є ослаблення організму, знижена витривалість, млявість, нестійкість настрою.

ЗПР церебро – органічного походження.

Причиною є мозкова дисфункція. До цієї групи відносять дітей з церебральною астенією. У дітей спостерігаються неврозоподібні явища, підвищена психомоторна збудливість, афективні порушення настрою, зниження харчової діяльності, загальна млявість, рухова загальмованість.

 

ЗПР в поєднанні з цереброастенічним синдромом.

Діти швидко втомлюються, виснажуються, знижується їх працездатність, запаморочення, підвищений артеріальний тиск, метеозалежніст, поведінка змінюється (спочатку людина може бути дуже спокійною, а при перевтомі стає дуже збудженою), людина не може знаходитися в душних приміщеннях, дуже рухливо і бурхливо реагують на зауваження.

 

ЗПР в поєднанні з психопатоподібним синдромом.

Спостерігаються розлади поведінки. До 1 року спостерігається сильний плач і крик і т.д.

ЗПР в поєднанні з епілептиформним синдромом.

ЗПР в такому випадку поєднується із судомними припадками і цей тип ЗПР передається спадково.

ЗПР в поєднанні з неврозоподібним синдромом.

Спостерігаються стони, які нагадують неврози, заїкання, неврози і тіки.

 

ЗПР в поєднанні з апатико-адинамічним синдромом.

Апатико-адинамічний синдром у дітей характеризується млявістю, апатією повільністю, зниженням активності та прагнення до діяльності, обмеженням контактів з оточуючими їх людьми в зв'язку з швидким виснаженням відсутністю інтересів. Такі діти не справляються зі шкільною програмою, ниючи не заважають оточуючим і не викликають нарікань в освітян.

Динаміка і прогноз при різних формах ЗПР.

. ЗПР конституційного похоження

Спочатку потушується емоційно-вольова сфера

Проявляється постійною дитячістю. У дітей працює відтворююча уява, але творчої немає. Діти можуть навчатись у звичайній школі, але з допомогою.

ЗПР психогенного походж.

Спочатку страждає емоційно-вольова сфера, потім поруш. інші псих. ф-ції. Діти можуть навчатися тільки у спеціальних школах.

ЗПР соматогенного походження

Спочатку порушується емоційно0вольова сфера, потім увага, пам’ять, мислення.

ЗПР церебро-органічного походження

Ураження мозаїчне, непроградієнтне. Якщо поєднується з це ребро-астенічним синдромом, то діти швидко втомлюються, виснажуються, знижується їх працездатність. Можуть бути запаморочення, підвищений тиск, метеозалежність, бурхлива реакція на зауваження. Якщо з психопатоподібним синдромом, то є р-ди поведінки, до 1 року плач, крик. Якщо з невпозоподібним, то заїкання, неврози, тіки. Якщо з епілептиформним(ЗПР + судомні припадки).

Методи клінічного обстеження ЗПР.

Клінічне обстеження має своєю метою встановити наявність відхилень у розвитку дитини і їх характер для відмежування ЗПР: 1) від локальних або вогнищевих порушень ЦНС (сенсорних і мовних дефектів, дитячого церебрального паралічу, епілепсії), 2) від наслідків ранніх травматичних ушкоджень ЦНС, 3) від психічних захворювань. При цьому необхідно визначити клінічну форму ЗПР або

виявити синдром (сукупність ознак) ЗПР, пов'язаний з одним із перерахованих видів відхилень у розвитку.

1) анамнез: психічні та спадкові захворювання в роду; відомості про склад сім'ї, батьків; вагітність і пологи у матері; екзогенні шкідливості в дитячому віці; постнатальний (дошкільний) розвиток дитини (моторика, мова, схильності, інтереси, ігри, ставлення до оточуючих, до ситуації, енурез, страхи, нав'язливості, істеричні, невротичні прояви); шкільний період (моторика, мова, схильності, інтереси, ставлення до оточуючих, енурез, страхи, нав'язливості, істеричні, невротичні прояви, поведінка);

2) соматичний статус;

3) неврологічний статус: черепно-мозкові нерви, лицьова симетрія; рефлекторна сфера; дермографізм; рухова сфера (тонус м'язів, активні рухи, порушення артикуляційної моторики, диференційовані мімічні рухи, виконання пальці-носової проби, проби Хеда, тонкі рухи пальців рук, рівновагу, перехресна схема ходьби, стереогноз);

4) психічний статус: емоційно-вольові особливості (дизонтогенетична і енцефалопатичні риси, які виявляються при спостереженні за поведінкою дитини під час обстеження), психічні відхилення; сформованість мовної функції.

Психологічне обстеження ставить своєю метою головним чином визначення рівня розвитку процесів регуляції довільних форм діяльності та пізнавальних процесів у їх взаємозв'язку.

У цій роботі пропонується один з можливих наборів методик психологічного обстеження для діагностики відхилень у психічному розвитку. Розглянутий набір складається з трьох взаємодоповнюючих методик, апробованих на репрезентативних вибірках дітей 6,5-9 років з нормальним розвитком та з ЗПР.

Диференційна діагностика олігофреній і ЗПР.

ЗПР від олігофренії відрізняється тим, що при олігофренії тотальні ураження психічних функцій. При ЗПР діти мають жвавість психіки та цікавість до оточуючого світу ніж діти з РВ. Краще виділяють ознаки предмета, використовують допомогу. Реагують на стимули, похвалу і прагнуть до цього.

 

Поняття про ММД, етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування.

ММД – мінімальна мозкова дисфункція – це незначне порушення в структурі головного мозку. Такі порушення виникають в період внутрішньоутробного розвитку, особливо в період першого триместру вагітності. Це може бути вплив лікарських препаратів, стреси матері, екологічна ситуація, інфекційні захворювання. ММД може розвиватися внаслідок тяжких пологів, ускладнення при інфекційних захворюваннях новонароджених. Це захворювання проявляється в загальмованості або гіперактивності. В перші місяці дитини погано їсть, часто плаче без причини, погано засинає, постійно прокидається серед ночі.Кращу діагностику і лікування може може провести лікар задяки спеціальним масажам.

 

Деменція визначення, характеристика, форми.

Деменція – набуте слабоумство, стійке зниження пізнавальної діяльності з втратою раніше набутих знань, умінь та навичок і утрудненням чи неможливістю отримувати нові. Деменція це розпад психічних функцій внаслідок уражень мозку. Симптомами деменції є порушення пам'яті, абстрактного мислення, нейропсихологічні симптоми і синдроми, особистісні зміни, соціальна дизадаптації,.

За локалізацією виділяють кіркову деменцію – ураження кори головного мозку (хвороба Альцгеймера, лобно - височна дегенерація, алкогольна енцефалопатія); підкіркова (хвороба Паркінсона, Гентінгтона, мультиінфарктна деменція); корково-підкоркова (Хвороба Леві, корково-базальна дегенерація, судинна деменція); мультифокальна (хвороба Крейтцфельдта - Якоба). Основна класифікація деменцій пізнього віку: судинні деменції (церебральний атеросклероз), атрофічні деменції (хвороба Альтцгеймера, Піка), змішані. Ступені тяжкості деменцій: легка, помірна, тяжка. Синдромальна класифікація: лакунарна – більш за все страждає пам'ять, хворі можуть компенсувати свій дефект, особиста емоційна сфера страждає менше (хвороба Альтцгеймера), тотальна – грубі порушення в пізнавальній сфері та в особистості (хвороба Піка).

 

Типи деменцій по характеру протікання.

Основна класифікація деменцій пізнього віку: судинні деменції (церебральний атеросклероз), атрофічні деменції (хвороба Альтцгеймера, Піка), змішані. Ступені тяжкості деменцій: легка, помірна, тяжка. Синдромальна класифікація: лакунарна – більш за все страждає пам'ять, хворі можуть компенсувати свій дефект, особиста емоційна сфера страждає менше (хвороба Альтцгеймера), тотальна – грубі порушення в пізнавальній сфері та в особистості (хвороба Піка).