ТОП 10:

Етіологія, патогенез, діагностика, класифікація РДА.



РДА – це порушення комунікативних, адаптивних функцій, які призводять до порушення соціальної адаптації. Причин виникнення як чітко визначених немає, але як такими є ураження мозку, емоційна холодність матері, спадковість. Патогенез: повишена емоційна чутливість і слабкість енергетичного потенціалу, стереотипії, надцінні інтереси, недостатня реакція на зорові і слухові стимули. Діагностика: нездатність адекватно використовувати контакти погляду, граються неігровими предметами, дрібними, немає сюжету в грі, одноманітні ігри, стереотипні і одноманітні рухи, виражені ехопраксії, рухи деревяної ляльки або завадної іграшки, не надто розвинені м’язи, обличчя принца, специфічне мовлення, відсутній перед мовленнєвий розвиток і етапи цього розвитку настоюються один на одного або не наступають, себе називають в третій особі.. діагностується з 3 місяців: відсутній або не формується комплекс пожвавлення, порушення перед мовленнєвого розвитку, порушена взаємодія з оточуючими.

Російська класифікація:

- Ендогенного походження (синдром Аперта, Каннера, процесуальний аутизм);

- Екзогенного походження (аутизм при ДЦП, аутизм психогенного походження);

- Генетично обумовлені патології (синдром Ретта, Дауна, фенілкетанурія, при РВ);

- Невідомого походження (укладнені і неускладнені)

Класифікація Нікольської

- Переважне відторгнення до навколишнього. На 1 році життя у таких дітей спостерігається гіперсензитивність до сенсорного і афективного дискомфорту, переміні обстановки, випереджує розвиток мовлення. На 2 році життя частіше після соматичного захворювання, часто катастрофічний розпад мовлення, навичок, втрата візуального контакту,реакції на звертання, фізичний дискомфорт.

- З перевагою аутистичного відторгнення навколишнього: одержимість руховими, сенсорними мовленнєвими стереотипіями, імпульсивними рухами, одноманітність гри з неігровими предметами, виражене порушення відчуття самозбереження, страхи, відставання в розвитку пам'яті, сембіотичному зв’язку з матірю.

- Переважає аутистична затримка навколишніми надцінними пристрастями. Страхи носять незрозумілий характер, в сюжеті гри спостерігається агресивність, слабкість емоційних потреб у контакті. На 1 році типічний м’язовий гіпертонус, небажання йти на руки, напруженість.

- З перевагою сильної загальмованісті в навколишньому світі, чуттєвість, млявість, понижений фон настрою.страхи, малорухлива гра.

-

Клінічна картина РДА в різні вікові періоди.

- Переважне відторгнення до навколишнього. На 1 році життя у таких дітей спостерігається гіперсензитивність до сенсорного і афективного дискомфорту, переміні обстановки, випереджує розвиток мовлення. На 2 році життя частіше після соматичного захворювання, часто катастрофічний розпад мовлення, навичок, втрата візуального контакту,реакції на звертання, фізичний дискомфорт.

- З перевагою аутистичного відторгнення навколишнього: одержимість руховими, сенсорними мовленнєвими стереотипіями, імпульсивними рухами, одноманітність гри з неігровими предметами, виражене порушення відчуття самозбереження, страхи, відставання в розвитку пам'яті, сембіотичному зв’язку з матірю.

- Переважає аутистична затримка навколишніми надцінними пристрастями. Страхи носять незрозумілий характер, в сюжеті гри спостерігається агресивність, слабкість емоційних потреб у контакті. На 1 році типічний м’язовий гіпертонус, небажання йти на руки, напруженість.

- З перевагою сильної загальмованісті в навколишньому світі, чуттєвість, млявість, понижений фон настрою.страхи, малорухлива гра.

Аутичні синдроми у дітей в різні вікоі періоди.

При аутизмі мають місце ураження різних структур мозку – звідси і різні синдроми. Виділяють декілька синдромів, різні співвідношення яких забезпечують клінічні картини у кожної дитини. Сьогодні є можливість ставити синдромальний діагноз з виділенням п’яти основних синдромів аутизму.

- Аудиторний або стовбурний синдром;

При обстеженні дітей з аутизмом за допомогою методик викликаних слухових потенціалів найбільш чітко виявляються патологічні відхилення. Значно підвищується час проведення слухових імпульсів по стовбуру мозку, особливо перед таламічним рівнем. Ступінь збільшення часу проведення слухових сигналів відповідає важкості прояву аудиторного синдрому та порушенню мовленнєвої функції у дитини. Діти з аутизмом часто мають труднощі опрацювання аудиторної інформації. Деякі діти можуть бути перестимульовані слуховою інформацією, оскільки вони нездатні розрізняти між звуками, або вони нездатні фільтрувати звуки оточуючого середовища. Інші діти з аутизмом гіперчутливі до певної частоти звуку, в той час як інші можуть бути чутливі до голосного шуму. Більшість дітей з аутизмом демонструють симптоми порушення центрального слуху, порушення слуху локалізованого в мозку (де вхідні звуки мови перепрацьовуються і розуміються), а не у вусі
- мозочковий синдром;

Мозочковий синдром у аутичних дітей проявляється у порушенні координації рухів, поганому розвитку дрібної моторики. За останні роки вченими було визначено, що мозочок координує і автоматизує не тільки рухи, а мову і мислення також (уявлений рух). При пологах у дітей часто страждає мозочок (6,4%), що в результаті призводить до синдрому координаційних порушень, або синдрому «незграбної дитини». Ці діти пізніше і повільніше розвиваються у своїх рухових навичках, мають низький м’язовий тонус. Діти з тяжким мозочковим синдромом мають схильність до стереотипних повторюючихся рухів – плескання руками, обертання на одному місці, розгойдування у ліжечку з боку в бік і таке інше.
- лімбічний синдром або синдром підвищення на емоційному ландшафті;

Лімбічна система відповідає за емоційну сферу, за адекватне емоційне реагування на різноманітні подразники та стимули оточуючого середовища [35.2,45,58]. Аутичні діти демонструють вкрай недостатню функцію лімбічної системи: часто і бурхливо реагують на незначні стимули, маленькі подразники, при цьому ігноруючи важливі події у емоційному житті. Реакція на слухові, зорові, тактильні та інші чуттєві подразники абсолютно неадекватна.
- синдром дзеркальних нейронів;

Ці нервові клітини розташовуються в різних структурах нервової системи і відповідають за функцію наслідування. Умовно здорова дитина починає говорити, наслідуючи дорослого, виконує складні рухові навички без детального обмірковування, використовуючи тільки наслідування. Крім того, дзеркальні клітини забезпечують співпереживання, розуміння настрою інших людей, їх намірів. Таким чином, типовим для аутизму є синдром дзеркальних нейронів. Наявність цього синдрому відрізняє аутизм від інших порушень мовлення у дітей – алалії, синдрому гіперактивності з дефіцитом уваги та ін.
- вторинний або корковий синдром.

У дитини при народженні функціонують тільки стовбур мозку та частина мозочка. З розвитком дитина дякуючи сенсомоторній діяльності (сприйняттю сенсорної інформації та руховим реакціям на неї) відбувається стимуляція інших, більш високих структур мозку, таких як лімбічна система, підкоркова, чуттєві та рухові центри і кора головного мозку. Розвиток вищих структур при наявності негараздів на рівні нижчих буде йти з порушеннями. Таким чином, у дітей з аутизмом відбувається патологічний розвиток вищих структур головного мозку, тому можемо говорити про недостатність функцій коркових областей.
Аутизм можна виявити у віці до трьох років. Ранні симптоми аутизму: порушення тілесного та зорового контакту, затримка мовленнєвого розвитку, немає реакції на ім’я, враження, що у дитини порушення слуху, прив’язаність до одного предмету, вибірковість у їжі, страх гучних звуків та ін. Але для визначення діагнозу необхідное проведення диференційної діагностики.







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.179.0 (0.005 с.)