Правила вживання м’якого знака для позначення м’якості приголосних звуків у кінці та в середині слів. Правила, за якими м’який знак не пишеться.

Ь пишемо в кінці слова
У початковій формі ім. чол. роду	Учитель, вогонь, стілець, ґедзь
У початковій формі ім. жін. роду	Зав’язь, мідь, міць, ніжність, сталь
У початковій формі у числівниках, що називають одиниці першого й другого десятків	П’ять, шість, дев’ять, одинадцять, шістнадцять, а також у числівниках двадцять, тридцять
У початковій формі у займенниках і прислівниках, утворених афіксом -сь	Щось, чийсь, котрийсь, десь, колись, кудись
В інфінітиві, якщо він уживається з афіксом –ть (рідко)	Ходи′ть, думать, роби′ть, стоять
Похідні форми змінних слів: Р. в. мн. ім. жін. роду на –а (-я)	Яблунь, пісень, земель
Похідні форми віддієслівних ім. сер. роду	Знань, значень
О.в. мн. ім. та деяких ім. жін. роду перед закінченням –ми	Саньми, людьми, дітьми, слізьми
Дієслова у ІІ ос. одн. наказового способу	Сядь, стань, їдь
Дієслова у ІІІ ос. одн. і множ. теп. і майб. ч. дійсн. способу	Біжить, сидить, бігають, заспівають, приладнають
Ь пишемо в середині слова
Перед о	Сьогодні, льотний, трьома, синього
Перед буквами, що позначають тверді приголосні звуки, у тому числі у прикметникових суфіксах –ськ-, -цьк-, -зьк-; у суфіксах з пестливим значенням –оньк-, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, - юсіньк-	Більший, батько, сядьте, обухівський, кагарлицький, острозький, голубонька, гарненький, малесенький, радісінький
Після букви л перед буквами, що передають на письмі м’які приголосні звуки	Рибальський, сільський, пальці, Ользі
Після букв, що позначають м’які приголосні, перед буквами я, ю, є, ї, якими позначаються два звуки, у словах іншомовного походження	Конферансьє, рельєф, мільярд. Нью-Йорк, в ескадрильї
Перед буквосполученням йопісля л, н	Павільйон, мільйон, сеньйор
Перед афіксом –ся після букви т у ІІІ ос. одн. і множ. дієсл. дійсного способу, після інших букв у ІІ. ос. одн.	Зустрічається, зупиняються, посунься
Ь не пишеться
Після букв, що позначають губні і шиплячі приголосні звуки	Степ, голуб, сімдесят, вісімсот, насип, ніч, ніч, пишеш, смієшся, ріж, ріжте
Після р, що позначає кінцевий звук слова і складу	Буквар, календар, секретар, перевірте, чотирма, Харків (але Горький)
Між буквами, що позначають м’які приголосні звуки	Кузня, сьогодні, кмітливість, сніжинка, весняний (але різьбяр, тьмяний і похідні від цих слів)
Після н перед буквами, якими позначаються шиплячі приголосні та перед суфіксами –ськ-, -ств-	тонший, менший, кінчик, банщик, велетенський, панський, слов’янство, опікунство
У буквосполученнях лц, нц, лч, нч, які походять із лк, нк	Маринці, Маринчин, Галинці, Галинчин
Між буквами, які позначають подовжені м’які приголосні	Приладдя, відкриття, ллється, сіллю, ніччю
Після букви л у суфіксах –алн-, -илн-	Держално, ціпилно (але пестливі форми держальце, пужальце)
У прізвищах після букв д, т, н перед суфіксами –чук, -ченк, -чишин (після букви л перед цими суфіксами м’який знак пишеться)	Радченко, Мітченко, Радчук, Гринчишин Михальчук, Михальченко
На межі частин складних числівників	П’ятнадцять, шістдесят, дев’ятсот
Після букви ц у звуконаслідувальних словах	Бац, клац
Після букви ц в іменниках іншомовного походження	Абзац, шприц, матрац

23. Правопис відмінкових закінчень прикметників

Прикметники змінюються за родами, числами і відмінками. Форма прикметника визначається тим іменником, від якого він залежить у словосполученні чи реченні. Порівняй:
весняний лан, весняна нива, весняне поле; весняним полем, весняних полів і т. д.

Утворення форми прикметника залежить і від того, до якої групи він належить — твердої чи м'якої.

Розрізняють групи за кінцевим приголосним основи.

Якщо в кінці основи твердий приголосний, прикметник належить до твердої групи: високий, довгий, дерев'яний, ведмежий.

М'який приголосний в кінці основи визначає належність прикметника до м'якої групи: ранній, синій, домашній, безкра[йі]й,

Належність до тієї чи іншої групи визначає вимову і написання всіх прикметникових форм.

НАПИСАННЯ ЗАКІНЧЕНЬ ПРИКМЕТНИКІВ

Тверда група М'яка група Відмінки Однина чоловічого і середнього роду Н. чистий, чисте давній, давнє Р. чистого давнього Д. чистому давньому Зн. як Н. або Р. як Н. або Р. Ор. чистим давнім М. чистому (чистім) давньому (давнім)   Однина жіночого роду Н. чиста давня Р. чистої давньої Д. чистий давній/td> Зн. чисту давню Ор. чистою давньою М. чистій давній   Множина (для всіх родів) Н. чисті давні Р. чистих давніх Д. чистим давнім Зн. як Н. або Р. як Н. або Р. Ор. чистими давніми М. чистих давніх

Правопис префіксів. Буквосполучення йо, ьо

1. З- (ІЗ-, ЗІ-). Префікс з- перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с-: сказа́ти, спалахну́ти, стовкти́, сфотографува́ти, схил. Перед усіма иншими приголосними пишемо з- (иноді із-): зба́вити, звести́, зжи́тися, ззирну́тися, зсади́ти, зці́пити, зчепи́ти, зши́ток, ізно́в.
Префікс з- виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зеконо́мити, зігнорува́ти, зорієнтува́тися, зумо́вити; зга́слий, з’є́днувати, з’їзд, зма́зати, знадли́вий і под.
У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, пишемо здебільшого префікс зі-: зібга́ти, зігну́ти, зідра́ти, зізна́тися, зіпсува́тися, зіста́вити, зі́ткнення, зіщу́литися тощо. Префікс зі- вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить звукосполучення губний + й: зів’я́лий, зімкну́ти, зім’я́ти, зіп’я́стися (і сп’ясти́ся) тощо. У деяких словах префікс зі- чергується із зо-: зігріва́ти й зогріва́ти, зімліва́ти й зомліва́ти, зіпріва́ти й зопріва́ти, зітлі́ти й зотлі́ти.
2. БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ин. У префіксах без-, від- (од), між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, пред-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраї́й, безкори́сливий, відкриття́, ві́дстань, міжконтинента́льний, міжплане́тний, надпоту́жний, обпали́ти, обтруси́ти, передпла́та, передча́сний, підтри́мка, понадпла́новий, представни́к, розтягну́ти, ро́зчин, розхита́ти, черезплі́чник.
3. ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-. Слід розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре- вживаємо переважно в якісних прикметниках і числівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прега́рний, презавзя́тий, прекра́сний, прему́дрий, прекра́сно, препога́но; префікс при- вживаємо здебільшого в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибі́гти, прибудува́ти, прикрути́ти, прибо́ркати, пришви́дшити; прибуття́, приту́лок, при́браний, прива́бливо. Пор. прикметники на означення неповноти ознаки з префіксом при-: приста́ркуватий і под.
Крім того, префікс пре- виступає у словах прези́рливий, прези́рство й у словах старослов’янського походження: преосвяще́нний, преподо́бний, престо́л; префікс при- вживаємо в іменниках та прикметниках, утворених внаслідок поєднання іменників із прийменниками: при́гірок, при́ярок; прибере́жний, прикордо́нний.
Префікс прі- вживаємо тільки в словах прі́звисько, прі́звище, прі́рва.
4. АРХІ-. У всіх іменниках і прикметниках вживаємо префікс архі-: архідия́кон, архієпи́скоп, архієре́й, архімільйоне́р, архіреакціоне́р, архіважли́вий, архіскладни́й та ин.В українському алфавіті немає
букви для позначення звукосполу
чення [у] + [о], тому воно позначаєть­
ся двома буквами — йо.
Пишемо йо:
1. На початку слова:
Йосип, йодистий, його, йогурт.
Орфографія
2. На початку складу після голосного:
район, бойовий, знайомий, майор,
Андрійович, по-дійовому.
3. На початку складу після твердого
приголосного:
М уравйов, Соловйов, серйозний,
підйом.
Пишемо ьо:
Перша літера буквосполучення ьо
(м ’який зн а к) служить для позна­
чення м’якості попереднього приго­
лосного перед [о]:
сьогодні, бадьорий, т рьох, льон,
дзьобати, на цьому, Ковальов.
УВАГА!
Буквосполучення ьо не може стояти на початку
слова або складу.
У деяких словах іншомовного походження пи­
шемо буквосполучення ьйо:
б а т а л ь й о н, б у л ь й о н, г іл ь й о т и н а, к а н ьй о н,
л о с ь й о н, м е д а л ь й о н, м іл ь й о н, п а в іл ь й о н,
т р и л ьй о н, с е н ьй ор (в Іспанії та іспаномовних
країнах) і си н ьйор (в Італії) тощо.

Правопис складних іменників