Розділові знаки при відокремлених обставинах

Відокремлені обставини можуть бути виражені одиничними дієприслівниками, дієприслівниковими зворотами, а також іменниками з прийменниками. Вони бувають поширеними й непоши-реними.

І. Обставини, виражені дієприслівниковими зворотами та дієприслівниками.

Виділяються комами:

а) обставини, виражені дієприслівниковим зворотом, незалежно від його місця в реченні: Жовте листя, тремтячи і коливаючись у повітрі, тихо раз по раз сідало на землю, вкриваючи її пишним золотим накриттям (Грін.

); Заплющивши очі, він піддався сумові, що колисає душу (Підм.).

Примітки: 1. Два чи більше дієприслівникових зворотів, з'єднаних між собою інтонацією або повторюваними сполучниками, на письмі один від одного відділяються JKOMOIO: Хустину кинувши на плечі, надівши плаття весняне, берізка вибігла надвечір і жде чи вітру, чи мене (Буд.); Bin несподівано з 'являвся в степу на шляху,'чи відійшовши з-за могили, чи випроставшися з яру, високий, кремезний... (Підм.).

2. Якщо дієприслівникові звороти з'єднані між собою неповторюваними єднальними чи розділовими сполучниками, то кома між ними не ставиться: Він устав разом із сонцем, довго кашляв, сидячи в солом 'яній постелі і туго обіпнувшись рябою плащ-палаткою (Тюх).

3. Якщо дієприслівниковий зворот стоїть після сполучника, то він відокремлюється комою: Він наближався й, кинувши гострий погляд з-під навислих рудих брів, підносив над землею кийок... (Підм.).

б) обставини, виражені одиничним дієприслівником: Щохвилі творим ми нове, йдучи, співаючи і мислячи (Бич.).

Примітка. Якщо одиничний дієприслівник означає спосіб дії, своїм значенням близький до прислівника й стоїть після дієслова-присудка, то він не відокремлюється: Людина! Це ж яке слово! Його треба завжди говорити стоячи і кашкета скидати (Зар.).

Не відокремлюються:

а) обставина, виражена дієприслівниковим зворотом фразеологічного типу: Працювати не покладаючи рук', Сидіти склавши руки; Бігти не чуючи ніг; Говорити не переводячи духу; б) обставина, виражена дієприслівниковим зворотом, на початку якого стріть підсилювальна частка і (й): Можна переказати зміст статті і не перечитуючи її вдруге;

Інформаційні документи

в) дієприслівниковий зворот, що за змістом тісно пов'язаний з діесловом-присудком: Вона читала лежачи на піску;

г) дієприслівниковий зворот, однорідний з іншим невідокрем-леним членом речення: Оксана стояла непорушна й не зводячи з Андрія очей;

д) дієприслівниковий зворот, утворений дієприслівником і сполучним словом який, у складі підрядного речення: Це книга, прочитавши яку одержиш насолоду.

II. Відокремлені обставини, виражені сполученням іменників з прийменниками.

1. Завжди відокремлюються обставини допусту, виражені імен^ ником з прийменником незважаючи на: Незважаючи на ранню пору, то в одному кінці, то в іншому зривалася пісня (Гонч.).

2. Обставини, виражені іменниками та прислівниками з прийменниками у зв 'язку з, залежно від, на відміну від, завдяки, внаслідок, з причин, за браком, згідно з, за згодою, відповідно до, на випадок, можуть відокремлюватися і не відокремлюватися. Відокремлення залежить від того, наскільки зворот поширений, близький за змістом до основної частини речення, яка його стилістична функція, залежно від наміру автора: Усі мовні органи, залежно від їх участі у процесі мовлення, поділяються на активні і пасивні; Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції та ступенем підняття язика (3 підручника); Всупереч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (Гонч.); Всупереч тим віщуванням проходили грози (Рил.).

Розділові знаки при відокремлених означеннях

Відокремлення — це смислове та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою надання їм більшої самостійності.

Означення відокремлюються:

1. Якщо вони виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зворотами і стоять після означуваного слова: Ти пахнеш, як роси на житі, як столи, рушниками накриті, як співуча стружка ялова, як мамина лагідна мова (Пявл.); Дні летять, повні сонця й музики (Сос.).

2. Якщо означення непоширені й стоять після означуваного слова, перед яким уже є означення.Досвітні' огні, переманені, урочі, прорізали темряву ночі (Укр.).

Примітка. Якщо ж перед означуваним словом немає означення, то означення, що стоять після нього, залежно від бажання автора можуть відокремлюватися або не відокремлюватися: А потім минали дні за днями, минали тижні й місяці, довгі, безрадісні, одноманітні (Шшш), / доль небес холодних, синіх дарує знов життя мені (Пера.).

3. Якщо означення підпорядковане членові речення, що виражений особовим займенником: Утомлені своїм довічним рабством, вони гадають розірвати пута і скинути ярмо з своєї шиї (Укр.); Палкої, поетичної вдачі, вона не могла вдовольнитися буденним життям, запрягтися до щоденної важкої праці (Коц.).

Інформаційні документи 203

4. Якщо препозитивне означення, виражене прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, має додатковий обставинний відтінок: Заглиблена в спогади, Ніна не почула, як розчинилися двері і мати переступила через хатній поріг (Шиян).

5. Якщо означення відірване від означуваного слова іншими членами речення: Село ще спало, намокле, змерзле, ховалося під білу ковдру квітучих садків і ждало сонця, щоб обігрітися (Карп.).

6. Якщо неузгоджені означення стоять після узгоджуваних: В хату ввійшов старий Джеря, високий, тонкий, з сивуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем та смутними очима (Н.-Лев.).

7. Неузгоджені означення, виражені неозначеною формою дієслова, відокремлюються лише в тому разі, якщо вони виділені інтонаційно й можна підставити а саме: Солдати мали завдання, вийти до набережної (Гот.).

Не відокремлюються:

1. Означення, які характеризують не лише підмет, а й присудок: Стоїть ліс темний і сумний (Рил.).

2. Означення, що характеризують неособові займенники: Одягнені всі півколом ставали навкруг пам 'ятника.

3. Означення, виражені зворотами, що стоять безпосередньо перед означуваним словом і не мають обставинного значення: / дощами вмиті журавлі в блакиті відлітають у тривожний дальній шлях (Мал.)

Розділові знаки при відокремлених прикладках

Поширені й непоширені прикладки виділяються комами, якщо:

1) стоять після пояснюваного іменника: Ходить вечір, мрійний мій веселик, по Дніпровій сивій ковилі (Мал.); Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарненький був (Тесл.);

2) стосуються особового займенника (незалежно від місця в реченні): Заслужений митець, він з радістю передає багатий досвід молоді (3 газети);

3) стоять перед пояснюваним іменником і мають обставинний відтінок: Вірний син трудової поневоленої України, Шевченко став виразником дум і сподівань народних (Гонч.);

4) приєднуються за допомогою сполучника як і мають обставинний відтінок причини: У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами (Гонч.).

Інформаційні документи

Примітка. Прикладка зі сполучником як не відокремлюється комами, коли означає «в ролі кого чи чого виступає предмет»: Про хист Довженка як письменника, як майстра слова говорили на повен голос тільки в роки другої світової війни (Рил.).

5) приєднуюткся за допомогою слів родом, на ім 'я, на ймення, так званий: Полтавець родом, Симоненко закінчив свій короткий життєвий шлях у Черкасах, у Шевченковім краю (Гонч.); Козак Бобренко, на ім'я Григорій, єдиний син достойної вдови (Кост.);

6) приєднуються до пояснюваних членів речення словами або, тобто, особливо, як-от: Вікова психологія, тобто галузь психологи, включає дитячу психологію, психологію розвитку дорослої людини й геронтопсихологію.

Примітка. Якщо прикладка має уточнювальне значення, потрібно підкреслити її самостійність, або ж коли поширена прикладка має вже в своєму складі розділові знаки, вона відокремлюється за допомогою тире: 3 усіх два слова — «Мати» й «Вітчизна» — існують звіку тільки в однині (Ол.

); Тільки стрічалися нам земляки наші — білі берези, явори й темні дуби... (Укр.).