Орфограма: дефіс у неозначенихзайменниках

 

Неозначенізайменники з компонентами будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна- й под. пишуть через дефіс: будь-хто, казна-що, хто-небудь, хтозна-який. Якщоміжзайменником і компонентом стоїтьприйменник, усі три слова пишутьокремо: хтозна з ким, казна до чого, хтозна перед ким. Займенники з компонентами де-, аби-, -сь пишуть разом: дехто, абищо, хтось.

7. Зміни приголосних при словотворенні.

При творенніновихслів та їх форм певнихфонетичнихзмінзазнаютьдеякіприголосні. Цізмінивідтворюються і на письмі.

1. Перед суфіксами-ськ(ий), -слів(о) змінюютьсяприголосні [г], [ж], [з], [к], [ч], [ц], [ж], [ш], [с]:

а) де, Іи, с -ськ(ий), -сяів(о) = -ськ(ий), -сдів(о): птах — птаство, товариш — товариський, товариство, Одеса — одеський;^) г,ж,з -ськ(ий), -сиів(о) = -зьк(ий), -зтв(о): Париж — паризький, Ладога —ладозький, боягуз — боягузтво, Кавказ — кавказький;

в)к,ч,ц -ськ(ий), -слів(о) = -цьк(ий), -цтв(о): козак — козацький, викладач — викладацький, молодець — молодецький, молодецтво.

Іншіприголосні перед суфіксами-ськ(ий), -ств(о) зазнаютьзмінлише у вимові, а на письмізберігаються: брат — братський.

Примітка. У деякихприкметниках, утворенихвідіменниківіншомовногопоходження, приголосні [г], [к], [х], [ш] перед суфіксами-сыфю), -ств(о) не змінюються: казах — казахський, Карабах — карабахський, тюрк — тюркський.

2. При твореннііменниківізсуфіксом-ин(а) змінюються:

а) групиприголосних-цьк- — на -чч-: козацький — козаччина, донецький —Донеччина (але: галицький — Галичина);

б) групиприголосних-ськ-, -ас-, -сок- — на -щ-: полтавський

— Полтавщина, віск — вощина, пісок — піщина.

3. При твореннііменників та прикметниківізсуфіксом-ан-групиприголосних -СК-, -шк- змінюються на -щ-(шч): віск — вощаний, вощанка; дошка — дощаний.

4. При твореннібагатьох форм дієслів II дієвідмінигрупиприголосних-СК-, -cm- змінюються на -щ4шч), а -зк- на -жч- вереск

— верещати, простити — прощати, брязк — бряжчати.

5. При творенніформивищогоступеняприкметників та прислівників за допомогоюсуфікса-ш(ий) приголосні [г], [ж], [з] змінюються на [меч], а приголосний с — на [шч] (орф. щ): дорогий

— дорожчий, дужий — дужчий, високий — вищий (вище); але: легкий — легший (легше). Цестосуєтьсятакождієслів, утворенихвідприкметниківвищогоступеня: вужчати, дужчати.

6. Приголосніоснови [к], [ц] перед суфіксом-й- змінюються на -ч-: вік — вічний, вічність, вічно; молоко— молочний; місяць

— місячний; пшениця — пшеничний.

Примітка. Винятокстановлять слова: торішній, дворушник, соняшник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні «бідолашний»), мірошник.

8 Відмінювання іменників третьоївідміни
Прочитайте, визначтеіменникитретьоївідміни. З'ясуйтевідмінкицихіменників.
1. Хіба не любов усе єднає, як ворожість усе руйнує? (Г. Сковорода). 2. Скажи до мудрості: «Ти сестра моя». (ЗБіблії). 3. Чистасовість є великою радістю. (Ф. Прокопович). 4. Підзлістюзавждиховаютьсяневміння, заздрість, лінощі. (В. Брюгген). 5. Я в ніжну душу не впускаюстрашнубайдужостііржу. (С.Келар). 6. Немаєдолі без солі. (Народна творчість).

У яких відмінкахіменники маютьзакінчення -і?
Відмінюванняіменниківтретьоївідміни
Іменникитретьоївідміни на групи не поділяються
Однина Множина
Н. подорож верф подорожі верфі
Р. подорожі верфі подорожей верфей
Д. подорожі верфі подорожам верфям
Зн. подорож верф подорожі верфі
Ор. подорожжю верф'ю подорожами верфями
М. (у) подорожі (на) верфі (у) подорожах (на) верфях
Кл. подороже верфе подорожі верфі
♦ 3 опорою на таблицюписьмовопровідміняйтеіменники: відповідь, ніч, вість.

Перепишіть, подані в дужках іменникиставлячи в потрібнійформі. Визначтеїхнівідмінки.
1.Пильнуй, мійсину, заповіді батька свого, не відкидайнавчання (мати) твоєї. (ЗБіблії). 2. Маю я святесинівське право з (мати) побуть на самоті. (В. Симоненко). 3. На сонці тепло, а біля (мати) добре. 4. (Мати) кожноїдитини жаль. (Народна творчість). 5. Як на тічорнобривціпогляну, бачу (мати) стареньку. (М. Сингаївський). 6. У (мати) немаєвихідних, шершавіють, немовкоріння, руки. (М. Малахута). 7. Не шкодуй, моя мила (мати), що я степ ряснийзалишив. (МиколаХвильовий). 8. Дивлюсь я на дітей, на (матері). (В. Сосюра).
♦ Уснопровідміняйтеіменникмати.

В орудному відмінкуоднини перед закінченням-юкінцевийприголоснийосновиподовжуємо (на письміпозначаємоподвоєнимилітерами): сіллю, піччю, сталлю, галуззю.
Якщо у початковійформі в кінціосновизбігаються два різніприголосні звуки, подовженнянемає (на письмінемаєподвоєнихлітер): скатертю, повістю, радістю, гордістю.
Післялітер б, п, в, м, ф, р перед закінченням -ю ставимо апостроф: любов'ю, кров'ю, матір'ю.
Поставтеіменники у формі орудного відмінкаоднини. Запишітьїхутри колонки (з подвоєнням, без подвоєння та з апострофом).
Тінь, суміш, зустріч, розповідь, піч, північ, кількість, область, пам'ять, височінь, любов, блакить, фальш, нехворощ, кров, Білорусь, Об, матір, кіновар.
♦ Лексичнізначеннявиділенихслівз'ясуйте за тлумачнимсловничком.
♦ Тісамі слова передайте звукописом.

Перепишіть, подані в дужках іменникиставлячиу потрібнійформі. Позначте у словах орфограму «подвоєнілітери перед закінченням орудного відмінкаодниниіменників III відміни».
1. І як би я людство усе не любив — повторюю з (гордість) сина: «Для мене лишається дивом із див моя Україна». (М. Луків). 2. Вільний дух я цінуюукрай, але тількизі (совість) вкупі. (А. Бортняк).
3. Світбувпереповненийсонцем і ніжною (блакить). (Ю. Збанацький).
4. Ліснепомітнопорідів, порісвисокою (папороть). (А. Пашкевич).
5. Навіть про недруга слідговорити з великою (делікатність).
(Г. Тарасюк).

Перепишіть, на місцікрапокуставляючи, де потрібно, літери.
1. Висока гора відбиласятін..ю у водах Дніпра. (Я. Забіла). 2. І я зливаюсьвечорамиіздал..юзір, печал..ю трав. (Т. Масенко). 3. Кожен ранок бувніч..ю. Кожнанічбулапередоднем. (Л. Костенко). 4. Пахне молодою свіжоюзелен..ю і медвянимцвітом. (Б. Не-стайко). 5. Вітригуливіолончеллю. (Л. Костенко). 6. Оздобиввікнапамороз..ю ранок. (/. Качуровський). 7. Доброта виховуєтьсядобротою, справедливість — справедливіст..ю. (ОлесьГончар).
♦ Пояснітьзначенняфразеологізмів: поворушитипам'яттю; ділитисяхлібом-сіллю; з чистоюсовістю. Усноскладітьізфразеологізмамиречення.
Чизгодніви з прислів'ям «Кращекрихтапевності, ніжлантухнадії»? тг Свою думку обґрунтуйте. Переконайте у своїйправотіоднокласників. Довідайтеся, щодумають про цедорослі.
Перепишітьприслів'я, на місцікрапокуставляючидібрані з довідки й поставлені у потрібнійформііменники.
1. Звітром не змагайся, за... не ганяйся. 2. Порядком дімстоїть,... й хліврозвалиться. 3. Дерево міцнекорінням, а людина —.... 4. Людина беревмінням, а кінь —.... 5. Гори й доли здолаєш.... 6. З... люди не народжуються — ремеслу вчаться.
Довідка. Недбалість. Завзятість. Тінь. Наполегливість. Майстерність. Швидкість.
Прочитайте. Визначтеіменникитретьоївідміни, з'ясуйтеїхнійвідмінок.
1. На коженвиклик, совісте, іди! (Л. Костенко). 2. Пронеси мене на крилах, радостемоя! (В. Симоненко). 3. Ноче моя, заплету тобізорі я. (Є. Гуцало). 4. Здрастуй, свіжосте нив! (В. Симоненко). 5. Добрий ранок, мояодинокосте! (Л. Костенко).
♦ Назвітьголосні звуки, якічергуються за творенняформикличноговідмінка.
♦ Пояснітьрозділові знаки при звертаннях.
У кличномувідмінкуіменникитретьоївідмінипереважновживаються у поезії: радосте, юносте, любове.
Перепишіть, подані в дужках іменникиставлячи у формікличноговідмінка.
1. Я люблю тебе, (мудрість) книг! (За М. Стельмахом). 2. О (молодість, радість), одваго! (М. Рильський). 3. Верни мені, світла (пам'ять), всіхдрузів. (Д. Луценко). 4. (Осінь)! Тизвучиш так печально і світло. (С. Йовенко).
♦ Назвітьголосні звуки, якічергуються за творенняформикличноговідмінкаіменниківтретьоївідміни.
Уявіть, щовимаєтезмогупоспіл-куватисяіззасновникамиКиєва. Розкажітьїм про сьогоденнянашоїкраїни. Використовуйтеформикличноговідмінка.

 

9.. У родовому відмінку однини іменники чоловічого роду II відміни мають закінчення -а(-я), -у(-ю). Закінчення визначається за значенням іменника.

Закінчення-а(-я) мають іменники, які є назвами:

- істот, персоніфікованих предметів, явищ: киянина, водія, українця, Петренка, Мороза, Вітра;

- конкретних предметів: стола, ножа, стільця;

- одиниць виміру, довжини, часу, ваги: г рама, відсотка, кілометра, тижня, але: року;

- термінів іншомовного походження, які означають конкретні предмети, геометричні фігури і їх частини, елементи будови чогось: ромба, квадрата, радіуса, синуса;

- українські суфіксальні терміни: трикутника, іменника, чисельника, але: роду, виду;

- населені пункти: Борисполя, Тернополя, Обухова, Луганська, Києва, але Кривого Рогу, Зеленого Гаю;

- інші географічні поняття з наголосом у родовому відмінку однини на закінченні: Дніпра, Дінця, Остра;

- місяці, дні тижня: понеділка, вівторка, четверга, вересня, березня.

Закінчення -у(-ю) мають іменники, які є назвами:

- збірних понять: лому, хламу;

- рослин: барвінку, льону;

- сукупності людей (іменники мають співвідносні форми однини — множини): колективу, народу, гурту, ансамблю;

- маси, речовини: бензину, кисню, чаю, але: хліба, вівса;

- установ, організацій: інституту, театру, заводу, клубу, музею;

- будівель та їх частин: вокзалу, палацу, поверху, коридору (з наголосом на закінченні та у назвах архітектурних деталей — -а: гаража, млина, карнизА, портикА);

- явищ природи: граду, дощу, вітру, землетрусу, але: вітерця;

- абстрактних понять: бігу, спокою, руху, мітингу, іспиту;

- відчуттів, психічних станів: жалю, страху, болю;

- термінів іншомовного походження, що означають фізичні та хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни: журналу, сюжету, імпульсу, синтезу, фрагменту;

- ігор, танців: вальсу, танцю, хокею, футболу, але: гопака, козачка;

- географічних понять, крім населених пунктів та деяких рік: Китаю, Свитязю, Криму, Байкалу, Кавказу;

- складних безсуфіксних іменників: газопроводу, пасажиропотоку, світогляду;

- більшості префіксальних іменників: прикладу, відгуку, вибою, опіку.

Зверніть увагу! Окремі іменники чоловічого роду мають паралельні закінчення -а(-я) або -у(-ю): (стола¢ — до сто¢лу, двора¢ — з дво¢ру).

Залежно від значення: каменя, буряка (назва окремого предмета) — каменю (назва матеріалу), буряку (назва збірного поняття).

У багатозначних словах і омонімах закінчення родового відмінка визначається значенням:

алмаза (коштовний камінь) — алмазу (мінерал)

акта (документ) — акту (дія)

апарата (прилад) — апарату (установа)

блока (частина машини) — блоку (об’єднання держав)

Алжира (місто) — Алжиру (країна).

У давальному відмінку однини іменники чоловічого роду мають паралельні закінчення -ові, -еві, єві, -у, -ю: директорові, братові (тверда група), лікареві, секретареві, краєві, гаєві (м’яка група ), читачеві, сторожеві (мішана група).

Іменники середнього роду мають закінчення -у, -ю (вікну, рядну, серцю, знаряддю, обличчю). Для іменників середнього роду з суфіксом -к-, які означають істот, властиві паралельні закінчення -ові і – у: дядькові(-у), пташеняткові(-у), хлоп’яткові(-у), немовляткові(-у).

Зверніть увагу! Якщо в реченні поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, треба вживати варіативні форми: Завтра начальникові головного управління Данилу Богдановичу Триндирівському виповнюється п’ятдесят. За таку помірковану ставку Марта мусила б подякувати сусідові своєму кооператору Іванчукові, що виговорив для неї цю ціну в орендаря.

 

10. Орудний відмінок. В орудному відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення –ами, -ями, -ми:
а) закінчення -ами мають іменники твердої та мішаної груп: го́ловами, книжка́ми, маши́нами, фа́бриками; кру́чами, ме́жами, пло́щами;
б) закінчення -ями мають іменники м’якої групи: ву́лицями, друка́рнями, мрі́ями, робітни́цями, сі́м’ями, стаття́ми;
в) закінчення -ми (паралельно з формами на -ами, -ями) мають лише поодинокі іменники: слізьми́ (і сльо́зами), свиньми́ (і сви́нями).

Орудний відмінок. В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м’якої та мішаної груп — -ею, після голосного та апострофа — -єю: кни́жкою, маши́ною, перемо́гою, фа́брикою; бу́рею, наді́єю, крини́цею, сім’є́ю, статте́ю; вдачею, меже́ю, пло́щею, ти́шею.

11 Дієприслівники теперішнього часу утворюються від основи дієслова теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи).

Суфікс -учи (-ючи) виступає в дієприслівниках, утворених від дієслів першої дієвідміни, а суфікс -ачи (-ячи) — в дієприслівниках, утворених від дієслів другої дієвідміни: беруть — беручи, виробляють — виробляючи, ідуть — ідучи, кажуть — кажучи; бачать — бачачи, летять — летячи, сидять — сидячи, сплять — сплячи.

2. Дієприслівники минулого часу утворюються від основи дієслова минулого часу чоловічого роду за допомогою суфікса -ши (після основи на приголосний) і -вши (після основи на голосний): брав — бравши, купував — купувавши, купив — купивши, налетів — налетівши; приніс — принісши, спік — спікши, став — ставши.

12.Написання прислівників разом, окремо та черездефіс

Разом пишуться:

1. Складніприслівники, утворенісполученнямприйменника з прислівником: віднині, від-тепер, донині, дотепер, забагато, надалі, задовго, занадто, навічно, набагато, отак, на-довго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, негаразд, невтямки, отам, підтюпцем, по-всюди, подекуди, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще.

Примітка. Відподібних прислівників слідвідрізнятисполученняприйменниківізнезміню-ваними словами, вживаними в значеннііменників. Такісполученняпишутьсяокремо: відсьогодні, до завтра, на потім (не відкладайтецього на завтра, на потім), за багато, на багато (порівняйте: забагатогуляєш і за бага-тороківупершеприїхав; стало набагатолегше й зал на багатомісць), на добраніч.

2. Складніприслівники, утворенісполученнямприйменника з іменником: безвісті, безпе-рестанку, вбік, ввечері, вволю, вголос, вгорі, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, внизу, впам’ятку, вперед, впереміж, впереміш, вплач, впору, враз, вранці, врешті, врівень, вряд, врозкид, врозсип, всередині, вслід, всмак, доверху, довіку, доволі, догори, додому, до-низу, дощенту, заміж, заочі, за північ, зараз, зарані, засвітла, збоку, звіку, згори, ззаду, знизу, зразу, зранку, зрання, зроду, набік, наверх, наверху, навиліт, навідліг, навідріз, набік, наверх, наверху, навиліт, навідліг, навідріз, навіч, надвечір, надворі, назад, назахват, на-здогад, назустріч, нараз, наостанок, напам’ять, напереваги, наперед, нарівні, напереріз, напівдорозі, напоказ, наполовину, насилу, наприклад, напролом, наспід, наспіх, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опліч, побіч, поблизу, повік, позаду, поруч, поряд, посере-дині, спереду, убік, убрід, уголос, угорі, угору, удень, украй, укупі, улад, уплач, упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, усередині, услід, усмак, ушир.

3. Складніприслівники, утворенісполученнямприйменника з коротким (нечленним) при-кметником: віддавна, вкрай, востаннє,вручну, догола, допізна, замолоду, заново, звисока, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, поти-хеньку, сповна, спроста, сп’яну.

4. Складніприслівники, утворенісполученнямприйменника з числівником: вдвоє,втроє, вчетверо; вперше, вдруге, втретє; надвоє, натроє, начетверо; удвох, утрьох; учотирьох; водно, заодно, поодинці, спершу.

5. Складніприслівники, утворенісполученнямприйменника з займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому, але: до чого, завіщо, за що та ін. в ролідодатків.

6. Складніприслівники, утворенісполученнямкількохприйменниківіз будь-якоючастиноюмови: вдосвіта, вподовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навсидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навкоси, навсправжки, навстіж, навтікача, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба.

7. Складніприслівники, утворені з кількох основ (ізприйменникомчи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрі-мголов, тимчасово, чимдуж, чимраз.

8. Складніприслівники, утворенісполученнямчасток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якоючастиноюмови: абикуди, абияк, аніскільки, анітрохи, аніяк; дедалі, деколи, деінде; чи-мало; щовечора, щогодини, щодня, щоденно, щомісяця, щомога, щонайдовше, щонайкраще, щонайменше, щоночі, щоправда, щораз, щоразу, щороку, щосили, щохвилини (але: дарма що, покищо, тількищо, хібащо, чищо);якомога, якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдов-ше та под.

Примітка. Слідвідрізнятиприслівники, складені з прийменниківабочасток і різнихчастинмови, відприйменниківабочасток та іменників, прикметниківтощо, коли останнізберігають у реченнісвоїфункції як окремічастинимови, отже, і пишутьсяокремо.

Порівняйте:

Він повернув убік. — Ударив у бік.

Спочаткуце небуло ясно. — З початку розмови вони зрозуміли вашу думку.

Прочитай віршнапам’ять. — На пам’ятьвінподарувавмені книжку.

Всерединіщосьдужезаболіло. — Це правило шукайвсерединірозділу.

Зауважую вам востаннє. — Вони постукали в останнєвікно.

Мичуємоцевперше. — Зайдемо в перше село.

У нас чимало є досягнень. — Чи мало вам допомагали?

Ми тежвиступали на зборах. — Вінговорив те ж, що і я.

Якосьвоно уже буде. — Як ось і Марко напоріг.

Пишуться через дефіс:

1. Складніприслівники, утворенівідприкметників і займенників за допомогоюприйменни-ка по та закінчення -ому або (-к)и: по-батьківському, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-нашому, по-своєму, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-українськи;такожпо-латині.

Примітка. У прислівникахцього типу, утворенихвідскладнихприкметників, щопишуться через дефіс, дефіс ставиться тількипісля по-:

по-демократичному.

2. Складніприслівники, утворені за допомогоюприйменника по відпорядковихчислівників: по-перше, по-друге, по-третє.

3. Неозначеніскладніприслівники з частками будь?, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десь-то, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь.

4. Складніприслівники, утворені з двохприслівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так та ін.

5. Складніприслівники, утвореніповторенням слова абооснови без службовихслівабозіслужбовими словами між ними:

будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

13.-14 Числівник