Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Правове регулювання охорони праці працівників сільського господарства.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожна особа має право на належні, безпечні та здорові умови праці, яке реалізується через систему заходів з охорони праці на всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та виду господарської діяльності. Саме такий зміст вкладений у легальне визначення охорони праці у Законі України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р., ст. 1 якого визначає, що охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Метою охорони праці в сільському господарстві є створення для працівників сприятливих умов праці, зниження рівня виробничого травматизму, запобігання виникненню професійних захворювань тощо під час виконання ними своїх трудових обов'язків. Реалізовується поставлена мета на базі нормативно-правових норм, які в сукупності складають комплексний правовий інститут охорони праці в сільському господарстві. Названий правовий інститут включає у себе загальні та спеціальні норми. До першої групи можна віднести ті, що регламентують порядок організації охорони праці на сільськогосподарському підприємстві (створення служби охорони праці, проходження медичних оглядів, проведення навчання з питань охорони праці, фінансування охорони праці, розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій тощо), стимулювання охорони праці, державне управління, державний нагляд та громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці, а також норми, що передбачають відповідальність за порушення цього законодавства. Другу групу норм можна диференціювати за сферою поширення на норми з охорони праці. що поширюються на: а) певні категорії працюючих (охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів); б) певні галузі сільського господарства (охорона праці в рослинництві, тваринництві, переробній галузі тощо). Правові норми інституту охорони праці в сільському господарстві містяться в різних за своєю юридичною силою нормативно-правових актах, що є джерелами охорони праці в сільському господарстві. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони і підзаконні нормативні акти приймаються на її основі. Для охорони праці в сільському господарстві особливе значення має ст. 43 Конституції, що надає кожній особі право на належні, безпечні та здорові умови праці. Відповідно до Конституції України прийнято цілий ряд законів, що конкретизують положення Основного Закону щодо охорони праці: Кодекс законів про працю від 10 грудня 1971 p., закони України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 p., «Про фермерське господарство» від 20 грудня 1991 p., «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 березня 1997 p., «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 p., «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 p., «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 р. та ін. Поряд із законами, джерелами охорони праці в сільському господарстві є постанови та розпорядження Кабінету міністрів України, нормативні акти міністерств та відомств. Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо виконання Закону України «Про охорону праці» від 27 січня 1993 р. № 64, наказ Мінагрополітики України «Про затвердження Правил пожежної безпеки в агропромисловому комплексі України» від 4 грудня 2006 р. № 730/770, наказ Держнаглядпраці «Про затвердження Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою» від 26 січня 2005 р. № 15 тощо. Є джерелом охорони праці в сільському господарстві і норми міжнародного права, зокрема Конвенція Міжнародної організації праці № 184 2001 р. «Про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві», ратифікована Законом України від 1 квітня 2009 р. Основний масив джерел правового регулювання охорони праці в сільському господарстві складають правила, норми, стандарти, інструкції, об'єднані в Державний реєстр нормативно-правових актів з охорони праці. Ці нормативні акти можна об'єднати у три групи: 1) інструкції, положення, правила, що належать до міжгалузевих нормативних актів, дія яких поширюється на декілька видів економічної діяльності, наприклад Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), Положення про розробку інструкцій з охорони праці (НПАОП 0.00- 4.15-98) тощо. Вони розробляються, затверджуються та переглядаються Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд); 2) примірні інструкції, положення тощо, які розробляються і затверджуються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, науковими об'єднаннями, котрим надане таке право, погоджуються з Держгірпромнаглядом, наприклад «Примірна інструкція для тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва», розроблена Українським науково-виробничим інженерним центром по охороні праці у сільському господарстві відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці; 3) нормативні акти з охорони праці, що діють на конкретних підприємствах. Вони розробляються на основі примірних інструкцій керівниками структурних підрозділів і служб. Як правило, такі інструкції розробляються за видами робіт чи за професіями. 34.Поняття, види, системи і форми оплати праці працівників і членів (учасників) сільськогосподарських підприємств. Оплата праці – це винагорода обчислена, як правило, у грошовому виразі, а відносно сільськогосподарських підприємств, і в натуральному, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Оплата праці працівників кооперативного типу – як членів цих підприємств, так і осіб, що працюють у них по трудовому договору, провадиться за принципом розподілу з фонду, що є власником цих підприємств в залежності від одержаного обсягу валової продукції та валового доходу. Оплата праці працівників сільськогосподарських підприємств може здійснюватись в двох видах: грошовому і натуральному. В сучасних умовах господарювання в агропромисловому комплексі натуральна оплата праці сільськогосподарських робітників складає значну частину і важливість в загальному заробітку працівників. В сільськогосподарських підприємствах, незалежно від організаційно-правової форми і форми власності (кооперативах, товариствах, орендних колективах і ін.), праця робітників оплачується на пільгових умовах (цінах) сільськогосподарською продукцією в залежності від профілю того чи іншого товаровиробника (картоплею, зерном, м’ясом, тваринами чи птицею і т.ін., або овочами: яблуками, клубникою, іншими сільськогосподарськими продуктами). З з метою заохочення сільськогосподарських робітників в результатах праці застосовується натуральне їх преміювання: - за збільшення поголів’я тварин і птиці, а також за збільшення їх ваги відносно встановленних локальними актами показників - за збільшення валових показників виробництва зерна, картоплі,овочів і інших видів сільськогосподарської продукції; - за високі показники механізаторів в період пахлти та жнів і ін. В сільськогму господарстві протягом багатьох десятиріч застосовуються дві форми оплати праці: основна і додаткова. Основна оплата праці працівників сільськогосподарських підпрємств – це їх основний заробіток, який визначається у відплвідності з чинними тваринними ставками. Додаткова оплата – це додатковий заробіток до основної оплати, який виплачується за такі якісні працівники, які не враховуються при основній платі. Співвідношення між затраченою працею, виміреною згідно з певними показниками і нарахованими за неї розмірами винагороди слід розуміти під системою оплати. В умовах реформування аграрного сектора та розвитку підприємництва державні, кооперативні та корпоративні сільськогосподарські підприємства використовують для оплати праці своїх працівників такі системи оплати праці: відрядну, акордну, відрядно-преміальну, акордно-преміальну, погодинно-преміальну та інші. Обрання форми, видів та системи оплати праці – прерогатива сільськогосподарських підприємств. Відрядно-преміальна система оплати праці – це оплата за виконання денной форми виробітку чи її частини, виходячи з тарифних показників. При цьому за якісне і своєчасне виконання денних завдань нараховується премія. Акордно-преміальна система оплати праці характерізується тим, що оплата проводиться за підсумковими результатами роботи, за вироблену продукцію або за закінчений цикл робіт з нарахуванням і виплатою премій за надпланові або якісні показники. Погодинно-преміальна система передбачає оплату за відпрацьовані години з урахуванням погодинної тарифної ставки. За якісне виконання роботи нараховуться премія у відсотках від одержаного заробітку. Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає і тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Розділом III закону “Про оплату праці” передбачене також договірне регулювання оплати. Матеріальною основою оплати праці та інших видів стимулювання є єдиний фонд оплати праці кожного окремого сільськогосподарського підприємства. Для нарахування оплати за вироблену продукцію виділяється фонд авансування.
|
|||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; просмотров: 261; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.133.124.80 (0.007 с.) |