Аграрне право: поняття, особливості, співвідношення з іншими галузями права.

Поняття, особливості і види аграрних правовідносин.

Особенности аграрных правоотношений:

Аграрные правоотношения

Основная цель аграрных правоотношений - правовое обеспечение развития сельскохозяйственного производства. Именно это является цементирующей основой для формирования всех аграрных правоотношений в единую комплексную правовую общность.

Основная особенность аграрных правоотношений состоит в том, что они не представляют собой единого целостного отношения, а составляют органический комплекс земельных, имущественных, трудовых и организационно-управленческих отношений, складывающихся в процессе сельскохозяйственного производства и учитывающих его специфику.

Аграрные правоотношения – это отношения, урегулированные нормами аграрного права и смежными с ним отраслей права, складывающиеся в процессе производства, переработки и реализации сельскохозяйственной продукции.

Особенности агр.прав-й

-представляют собой органический комплекс целого ряда отношений, которые взятые по отдельности регулируются традиционными отраслями права;

-субъектами аграрных отношений выступают не только юридические лица, но и граждане, занимающиеся личным подсобным сельскохозяйственным производством, огородничеством, садоводством, животноводством;

-специфические объекты аграрных правоотношений, сложнейшим из которых является земля (объекты: леса, водоемы, полезные ископаемые и т.д.);

-производственная деятельность сельскохозяйственного производителя имеет многопрофильный характер(объединение трудящихся и специалистов, внедрение эффективных научных достижений, уровень подготовки специалистов);

-разнообразные связи по возрождению сельскохозяйственных предприятий (охват экономических, социальных проблем, имущественные, земельные, трудовые и организационно-управленческие отношения);

-разнообразные отношения сельскохозяйственных предприятий с промышленными, торговыми и коммерческими организациями потребкооперации, отдельными гражданами по реализации сельхозпродукции на основании хозяйственных договоров;

-отношения сельхозпредприятий с некоммерческими организациями, благотворительными фондами, профсоюзными и другими организациями осуществление сельскохозяйственной деятельности в пределах юрисдикции государства (воздействие через систему рычагов, кредиты на льготных условиях, датирование, лимитирование цен и др.)

 

Аграрные правоотношения можно подразделить на группы по различным основаниям:

· по отраслевому признаку;

· в зависимости от сферы, в которой возникают отношения.

 

Аграрные отношения по отраслевому признаку подразделяются на:

- Земельные - отношения по владению, пользованию и распоряжению землей как главного средства сельскохозяйственного производства;

- Имущественные - это сфера правового режима имущества сельскохозяйственных предприятий;

- Трудовые - особенности норм трудового законодательства применительно к аграрному праву;

- Организационно-управленческие - внутренние организационно-управленческие отношения сельхозпредприятий.

 

В зависимости от сферы возникновения аграрные отношения подразделяются на:

1) Внутренние - по содержанию это совокупность взаимных прав и обязанностей участников этих отношений, реализуемых в ходе ведения сельхозпроизводства. Такие правоотношения подразделяются на:

- отношения в сфере растениеводства (зерноводство, овощеводство, плодоводство), животноводства (птицеводство, крупный рогатый скот и т.д.).

- земельные - отношения земельной собственности и отношения по использованию земли (сельскохозяйственное и несельскохозяйственное использование), субъекты отношений.

- трудовые - отношения в сфере организации труда, по дисциплине труда, в области оплаты труда, в сфере охраны труда и соблюдения техники безопасности и производственной санитарии.

- имущественные - отношения, непосредственно выражающие отношения собственности в процессе владения, пользования и внутрихозяйственного распоряжения объектами этой собственности; отношения, складывающиеся между сельхозпредприятием и его внутренним подразделениями; отношения, складывающиеся между сельхозпредприятиями и гражданами в связи с ведением ими личного подсобного хозяйства; деликтные внутренние имущественные отношения.

- организационно-управленческие - установленная в законодательном порядке структура органов управления.

 

2) Внешние -совокупность отношений сельхозпредприятий и их объединений, предприятий между собой. Они подразделяются на:

- отношения в сфере осуществления права собственности движимым и недвижимым имуществом, принадлежащим участникам отношений;

- договорные отношения - договор аренды, государственной закупки и т.д.

- налоговые отношения - взимание платы за землю.

- деликтные отношения - возникают в связи с причинением им ущерба третьими лицами.

 

Поняття, загальна характеристика, класифікація джерел аграрного права.

Аграрне право — система правових норм, якими регулюються аграрні відносини у сфері господарської діяльності фермерських та особистих селянських господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій з виробництва сільськогосподарської продукції на землях сільськогосподарського призначення, а також її переробки, зберігання й реалізації.

До галузі аграрного права належить система правових норм і правових інститутів, які стосуються аграрної сфери економіки. Правові норми відображаються, матеріалізуються в певній правовій формі, яка називається "джерелами" - спосіб внутрішньої організації, а також зовнішнього вияву правових норм, який засвідчує їх державну обов'язковість. Відповідно він розрізняє внутрішню форму норми права — спосіб внутрішньої організації змісту норми (тобто її структури) і зовнішню — спосіб її об'єктивації, зовнішнього виявлення, матеріальної фіксації.

Джерела а.п. – це результат правотворчості уповноважених державних органів, який має прояв в уніфікованих та диференційованих нпа, а також результат правотворчості самих СГ, які приймають локальні нпа.

Джерела аграрного права як комплексної галузі права мають свої особливості. Так, у нормативних актах, що стосуються аграрного права, містяться норми, якими регулюються як аграрні відносини, так і відносини інших галузей права — земельного, господарського, адміністративного, трудового та ін. (ЗК – зем. Відносини, але ж і земель с\г)

Окремі норми аграрного законодавства належать до приватного, а деякі з них — до публічного права. В аграрному законодавстві більшою мірою, ніж в інших галузях, містяться норми публічного права. (ЗУ «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі"» - визначаються пільгові умови виділення часток у державному майні для керівників і спеціалістів державних сільськогосподарських підприємств, ЗУ "Про зерно та ринок зерна в Україні" - встановлюються спеціальні правила щодо стабілізації агропромислового виробництва, формування ринку сільськогосподарської продукції і продовольства, заходи щодо державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників.)

Важливе місце серед джерел аграрного права посідають закони України, що стосуються розвитку селекції, насінництва, племінного тваринництва, ветеринарії, меліорації земель. Нормами цих законів регулюються як приватні, так і публічні відносини в перелічених сферах аграрної діяльності.

До джерел аграрного права належать і закони, якими вирішуються питання розвитку сільськогосподарської кооперації і соціального розвитку села. (ЗУ "Про сільськогосподарську кооперацію", ЗУ "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві")

Правовий статус сільськогосподарських кооперативів і сільськогосподарських товариств.

По-четверте, при вилученні (викупі) земель сільськогосподарського призначення для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом, при тимчасовому зайнятті сільськогосподарських угідь для інших видів використання, при обмеженні використання або погіршенні якості сільськогосподарських угідь тощо власникам землі й землекористувачам відшкодовуються збитки і втрати сільськогосподарського виробництва.

 

Аграрне право: поняття, особливості, співвідношення з іншими галузями права.

Галузь права є сукупністю певних норм права, що регулюють якісно особливі суспільні відносини.

Разом узяті галузі права становлять систему права — його закономірно послідовний склад. До нього входять як основні (профільні, фундаментальні) галузі права, так і вторинні, зокрема комплексні. До перших належать цивільне, адміністративне, кримінальне право тощо. До других — господарське, аграрне, екологічне й багато інших галузей права.

Аграрне право це, по-перше, комплексна галузь права, яка є су­купністю різних за юридичною природою норм, що регулюють ор­ганічний за змістом комплекс аграрних суспільних відносин, а са­ме: земельних, трудових, майнових, організаційних, управлінських та ін.;

по-друге — інтегрована галузь права, норми якої регулюють від­носини багатьох аграрних суб'єктів: фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, особистих селянських господарств, приватних і державних аграрних підприємств та ін. їхня діяльність може бути заснована на приватній, комунальній та державній формах власності; по-третє, — це спеціалізована галузь права, що зумовлено таким узагальнюючим для всіх аграрних суб'єктів принципом їх основної діяльності, як сільськогосподарська виробнича та пов'язана з нею діяльність. У свою чергу, ця діяльність має певну специфіку — пов'язаність із використанням природних властивостей земель сільськогосподарського призначення.

Можна назвати ще одну специфічну рису аграрного права, яка полягає в тому, що воно відповідає окремій аналогічній галузі економіки. По суті, йдеться про адекватність галузі права й галузі економіки.

Розширення предмета правового регулювання сучасного аграрного права України відбувається завдяки тому, що воно стосується не тільки відносин у сфері виробництва сільськогосподарської продукції (які залишаються основними), а й відносин у сфері переробки сільськогосподарської сировини, реалізації відповідної продукції та ін.

Отже, аграрне право України — це комплексна, інтегрована і спеціалізована галузь права; вона охоплює різні правові норми, які регулюють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов'язаної з нею сільськогосподарської діяльності під час використання земель сільськогосподарського призначення різними аграрними суб'єктами.

Єдність галузей права України, як суверенної держави, проявляється в нерозривному зв’язку між собою всіх галузей права. Аграрне право також перебуває у діалектичному зв’язку з конституційним, земельним, цивільним, господарським, трудовим, фінансовим, цивільним процесуальним правом.

АП і Конституційне право — Між КП і АП існує відповідне співвідношення. Через галузь АП впроваджуються (застосовуються) ті норми Конституції, для яких (залежно від особливостей суб’єкта і об’єкта аграрних правовідносин) є властивими юридична сила прямої дії. Такою є правова норма ст. 36 Конституції України, що визначає права громадян на об’єднання для досягнення і реалізації певних прав. Порушення цієї конституційної норми має місце у випадку вчинення перепон для здійснення такого об’єднання.

АП і ЗП — земельними є правовідносини щодо права власності на землю і права землекористування, правосуб’єктності учасників земельних правовідносин, процедурно-процесуальних відносин, пов’язаних із здійсненням землевпорядкувальних робіт, правовий режим земель населених пунктів та інші земельні правовідносини. Усі вони є предметом земельного права як галузі права. Однак організаційно-правові правомочності суб’єктів права власності на землі сільськогосподарського призначення і права користування ними з боку державних сільськогосподарських підприємств розглядаються як аграрні правовідносини, їхнім предметом, цілями і завданнями є організаційно-управлінське забезпечення раціонального використання земельних ділянок для сільськогосподарських цілей, забезпечення їхнього екологічного використання, продуктивності і якості як природного ресурсу. Додержання цих організаційно-управлінських вимог покладається на керівні органи і посадові особи, власників і суб’єктів землекористування. Ці правомочності охоплюють собою додержання земельного законодавства і належну охорону і збереження земель. Якщо ЗП регулюються суспільні відносини з приводу відтворення, використання, охорони земель То АП – використання земель с/г призначення; земельні ділянки для потреб оборони

ГП і АП - В аграрному праві йдеться про специфічні правомочності суб’єктів аграрного права, що є юридичними особами. Зокрема з метою правового забезпечення охорони і захисту майнових прав фермерського господарства відповідним галузевим правовим актом йому надано права юридичної особи. Зовнішні ж відносини власності є одночасно предметом аграрного і господарського права. Саме у цій частині відносини права власності — є основою аграрно-ринкових економічних відносин. ГП характеризується статикою.АП – розглядає динаміку, тобто яким чином норми розглядаються в господарстві.

АП і ЦП — правовідносини, що регулюються ЦК покликані визначати і регулювати майнові правомочності громадян і юридичних осіб. Цю мету спрямовані досягати і норми аграрного права. Вчення про статус юридичної особи і визначення норми про неї викладені в провідних галузях права (цивільному). Таким же двоєдиним співвідношенням належить розглядати систему аграрно-договірних зобов’язань, стороною в яких є аграрно-виробничі чи підприємницькі аграрні підприємства. Цим співвідношенням слід розглядати ті договори, без яких неможлива виробничо-господарська діяльність у сільському господарстві.

АП і ТП - аграрне право становлять правові норми і правові інститути, покликані регламентувати цілу систему трудових відносин між членами і конкретним сільськогосподарським підприємством, між працівником і державним аграрним підприємством або ж міжгосподарським об’єднанням та ін. Ці відносини відповідно регулюються внутрішніми правовими актами про працю та оплату праці членів КСП, а стосовно найманих працівників — КЗпП України. У регулюванні внутрішніх трудових відносин допускається застосування в порядку допоміжного (субсидіарного) засобу правила трудового законодавства України.

АП і Адміністративне право - правосуб’єктність аграрних підприємств та інших суб’єктів аграрного права реалізовується у своєрідному взаємозв’язку і співвідношенні з правоздатністю органів державного управління сільським господарством — органами Міністерства аграрної політики України, Державним Комітетом України по земельних ресурсах та ін. Повноваження останніх визначаються відповідними положеннями про ці органи, норми яких становлять галузь адміністративного права України. Державна управлінська діяльність цих органів спрямована на здійснення державного управління державними сільськогосподарськими підприємствами, організаціями та об’єднаннями. Державне регулювання сільським господарством стосовно колективних (КСП, акціонерні товариства, сільськогосподарські кооперативи) і приватні в особі фермерських господарств. Державне регулювання цими суб’єктами аграрного права здійснюються лише шляхом рекомендацій (тобто свого роду керівництва ними з боку держави).

2. Предмет, методи принципи правового регулювання аграрного права.

Предмет – це відокремлені відносини, які складаються у процесі виробництва, первісної переробки, та реалізації сільськогосподарської продукції і які за своєю суттю є земельними, майновими, трудовими, організаційно управлінськими.

Метод АП – це метод оптимального поєднання державного регулювання сільського господарства вцілому з господарською самостійністю та виробничою ініціативою сільськогогосподарських товаровиробників.

Принципи АП – це основоположні ідеї:

1) Пріоритетність с/г системі всіх інших галузей гародного господарства (обеспечение безопасности)

2) Права добровільного вибору організаційно-правових форм, характеру, напрямів і способів діяльності, вільне розпорядження виробленої продукції.

3) Всебічна охорона і зміцнення всіх форм власності та різноманітних організаційних формаграрних товаровиробників.

4) Стабільна державна підтримка аграрних товаровиробників.

 

1. Загальні методи:

А) диспозитивний (дозволу),

Б) імперативний (заборона здійснення с/г діяльності, або обмеження – охоронні зони, особливості здійснення робіт в прикордонній смузі, в зонах можливого затоплення) – Постанова КМУ «Особливості здійснення с/г виробництва в зонах можливого затоплення»

В) метод рекомендацій.

1. Специфічні методи (Янчук):

А) легалізаційний,

Б) локально – правового регулювання,

В) дозвільно – ліцензійний,

Г) метод колективного прийняття рішень,

Д) інші.

Принципыаграрного права - это основные руководящие идеи, определяющие направления и характер правового регулирования аграрных отношений.

Основные принципы аграрного права:

Приоритет права собственности

Защита прав собственника

Равноправие субъектов аграрных правоотношений

Неразрывная связь прав и обязанностей

Защита социально незащищенных слоев населения

Законность

Ответственность за вину

Свобода аграрного предпринимательства

Разнообразие форм собственности и форм хозяйствования на селе

Равная правовая защищенность различных форм собственности в агропромышленном комплексе

Приоритет развития агропромышленного комплекса

Государственная поддержка АПК

Материальная заинтересованность в результатах сельскохозяйственной деятельности и труда

Невмешательство государственных органов в производственно-хозяйственную деятельность сельскохозяйственных товаропроизводителей.

Принцип государственного регулирования хозяйственных процессов с участием сельскохозяйственных предприятий

Организация сельскохозяйственного производства на основе новейших научных и научно-технических достижений Украины.

 

Общие принципы аграрного права:

1) направленность на укрепление юридических основ правового демократического государства;

2) направленность на гарантирование прав человека;

3) соответствие объективным закономерностям современного общественного развития, его научным основам;

4) соответствие всех нормативно-правовых актов Конституции Украины;

5) учет иерархической последовательности и внутренней гармонии нормативно-правовых актов;

6) повышение роли законов как основных элементов законодательной системы;

7) кодифицируемое и системное правовое обеспечение общественного развития.

Специальные принципы аграрного права:

- приоритетность сельского хозяйства в системе всех других отраслей народного хозяйства;

- равенство субъектов аграрных отношений;

- право добровольного выбора крестьянами организационно-правовых форм ведения хозяйства на землях сельскохозяйственного назначения, а также характера, направлений и способов их хозяйственной и другой деятельности, как и свободного распоряжения произведенной (изготовленной) сельскохозяйственной и другой продукцией;

- тесная органическая взаимосвязь трудовых и земельных отношений;

- стабильная государственная поддержка сельскохозяйственного товаропроизводителя;

- реальная гарантированность субъективных прав крестьян как граждан Украины и как субъектов аграрных отношений.

На основании рассмотренного метода и принципов правового регулирования аграрных отношений можно дать следующее определение аграрного права. Агр. право – это комплексная специализированная отрасль права, которая предоставляет обусловленную внутренним единством системы правовых норм, регулирующих аграрные отношения в сфере сельскохозяйственной производственной и другой деятельности.