Активні, пасивні та активно-пасивні рахунки

18 В залежності від обліку активів, капіталу чи зобов’язань рахунки бувають активні, пасивні та активно-пасивні.

Активні рахунки – це рахунки, які призначені для обліку наявності і змін активів (наприклад: 10”Основні засоби”, 30”Каса” і т.д.).

Пасивні рахунки – це рахунки, які призначені для обліку наявності і змін власного капіталу і зобов’язань (наприклад 40 “Статутний капітал”, 66”Розрахунки з оплати праці” і т.д.).

Активно-пасивні рахунки - це рахунки, які поєднують ознаки активних і пасивних рахунків одночасно (Наприклад: 44”Нерозподілені прибутки (непокриті збитки”). Характеристик активно-пасивних рахунків іноді набувають рахунки розрахунків.

19 Кожна господарська операція зумовлює подвійну зміну об'єктів обліку, тобто торкається двох об’єктів обліку, що призводить до того, що одна і та ж операція буде відображена на двох рахунках обліку в одній і тій самій сумі. Це називається подвійним записом (бухгалтерською проводкою, бухгалтерським записом).

Подвійний запис – запис господарської операції в одній і тій же сумі двічі: по дебету одного рахунку і кредиту іншого.

Взаємозв’язок рахунків, що виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом називається кореспонденцією рахунків.

Для того, щоб скласти подвійний запис, необхідно послідовно з’ясувати наступні питання:

1.економічний зміст господарської операції (знайти два об’єкти обліку і проаналізувати як на них вплинула господарська операція);

2.взаємозв’язок рахунків (які рахунки кореспондують);

3.характеристика рахунків (активні, пасивні, активно-пасивні);

4.яка буде бухгалтерська проводка.

 

20 Групування об’єктів обліку на рахунках здійснюється з більшим або меншим ступенем деталізації. Залежно від цього рахунки бувають синтетичні, субрахунки та аналітичні.

Синтетичні рахунки – рахунки, які призначені для обліку економічно однорідних груп активів, капіталу і зобов’язань, господарських процесів і результатів діяльності у грошовому вимірнику.

Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків називається синтетичним.

Аналітичні рахунки – це рахунки, за допомогою яких дають деталізовану характеристику даних синтетичних рахунків.

Облік, що здійснюється за допомогою аналітичних рахунків називається аналітичним ( від лат. Analysis – розкладання цілого на складові елементи).

Аналітичні рахунки встановлюються підприємством самостійно.

Іноді у підприємств виникає потреба у додатковому групуванні однорідних аналітичних рахунків у межах синтетичного для одержання узагальнених показників. Таке групування здійснюють за допомогою субрахунків. Субрахунки, як правило, відкриваються до синтетичних рахунків, що мають багато рахунків аналітичного обліку.

21 Отже, оборотні відомості за синтетичними рахунками – це спосіб узагальнення даних поточного бухгалтерського обліку з метою перевірки повноти і правильності облікових записів і складання балансу, а також отримання узагальненої інформації про наявність і зміни активів, капіталу і зобов’язань, необхідної для управління діяльністю підприємства.

Оборотна відомість за аналітичними рахунками складають на підставі даних поточного аналітичного обліку за відповідний звітний період. Їх складають по кожній групі аналітичних рахунків, що об’єднуються певним синтетичним рахунком. Ці відомості різні за будовою. Вони, на відміну від оборотних відомостей за синтетичними рахунками, не мають трьох пар рівних підсумків так як складаються тільки по одному синтетичному рахунку.

Оборотну відомість за синтетичними рахунками називають простою. В ній містяться залишки і обороти, але відсутня кореспонденція рахунків, що не дозволяє повністю розкрити економічний зміст оборотів.

Більш детальну економічну інформацію дає шахова оборотна відомість. В ній по кожному рахунку загальна сума дебетового і кредитового оборотів приводиться не тільки в цілому, але й деталізується з вказівкою кореспонденції рахунків.

За будовою шахова оборотна відомість нагадує шахову дошку. Всі рахунки в ній записуються двічі – по вертикалі та по горизонталі. Сума в клітинці шахової оборотної відомості показує, який рахунок дебетується, я який кредитується.

Отже, шахова відомість – це спосіб узагальнення оборотів за рахунками з вказівкою кореспонденції рахунків.

22 План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291, є переліком рахунків, які використовуються підприємствами і організаціями України (крім банків і бюджетних установ).

У ньому наведені номери й найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) й субрахунків (рахунків другого порядку). Перша цифра номера рахунка вказує до якого класу належить рахунок, друга – це номер синтетичного рахунку, третя – номер субрахунку.

Нові синтетичні рахунки можуть вводитись до Плану рахунків тільки Міністерством фінансів України, додаткові субрахунки підприємства можуть за потреби вводити за власним бажанням. Аналітичні рахунки встановлюються підприємством самостійно.

Класифікація рахунків

24 1.Сутність та значення вартісної оцінки

Особливістю бухгалтерського обліку, яка відрізняє його від інших видів обліку, є відображення господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому виразі, тобто у вартісному вимірюванні. Іншими словами, бухгалтерський облік відображає ті засоби, процеси та явища, які підлягають вартісному вимірюванню.

З цією метою використовують такі елементи методу бухгалтерського обліку як оцінка та калькуляція. Засвоєння цих елементів методу бухгалтерського обліку є одним із найважливіших етапів вивчення методології бухгалтерського обліку.

В економічній літературі калькуляцію часто вважають частиною оцінки, способом оцінки, пов'язують її рамки тільки з визначенням собівартості продукції. Тому необхідне чітке розмежування понять "вартісне вимірювання", "грошове вираження", "оцінка", "калькуляція".

Грошове вираження — це вимірювання господарських засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовій одиниці (гривнях та копійках). Аналогічне значення має і поняття вартісне вимірювання. У зв'язку з цим правильно характеризувати бухгалтерський облік як такий, якому обов'язково властиве вартісне вимірювання, що передбачає використання грошового вимірника.

Вимірюваність вважається необхідною передумовою визнання. Вартісне вимірювання охоплює всі об'єкти бухгалтерського обліку: господарські засоби, їх джерела та господарські процеси. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" єдиний грошовий вимірник є важливим принципом бухгалтерського обліку і фінансової звітності, який проголошує: вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці, а саме у грошовій одиниці України — гривні.

Оцінка — це спосіб вартісного вимірювання господарських засобів, джерел їх утворення, а калькуляція — спосіб вартісного вимірювання процесів придбання матеріальних цінностей, виробництва продукції, їх реалізації, а також окремих етапів процесу розширеного відтворення.

 

25 Оцінка господарських засобів (активів) та їх джерел (капіталу та зобов'язань) є відправним моментом бухгалтерського обліку і реальною основою його побудови.

У різних джерелах цей елемент методу бухгалтерського обліку визначено по-різному. Одні, визначають оцінку як спосіб вираження у грошовому вимірюванні господарських операцій, інші — як спосіб вирішення у грошовій одиниці витрат живої й уречевленої праці, вкладеної в окремі види засобів і процесів.

Концептуальна основа складання та подання фінансових звітів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку містить таке формулювання оцінки: це процес визначення грошових сум, за якими мають визнавати і відображати елементи фінансових звітів у балансі та звіті про прибутки і збитки. Тому бухгалтерський облік має забезпечити реальну, фактичну картину наявності господарських засобів і стану господарських процесів.

Теорія бухгалтерського обліку ставить до оцінки основні вимоги, що забезпечують правильність відображення об'єктів обліку та достовірність оцінки. До цих вимог належать: реальність (адекватність), єдність та цілеспрямованість оцінки.

26 Суть калькулювання як елементу методу бухгалтерського обліку полягає в обчисленні у грошовому вираженні витрат підприємства на придбання, виробництво окремого виду матеріальних цінностей, виробів (виконання робіт, надання послуг) і витрат на реалізацію (збут). Отже, калькулювання являє собою процес оцінювання результатів господарських процесів: постачання, виробництва, реалізації. Більш детально розглянемо цей процес на прикладі калькулювання собівартості виробництва продукції.

Об'єктами калькулювання собівартості виробництва продукції є витрати виробництва, які реально виникають і які згруповані за відповідними ознаками для формування показників собівартості. Ознаки групування витрат відбивають різні об'єктивні характеристики виробничого процесу: формування витрат та собівартості. У вузькому розумінні об'єкт обліку витрат на виробництво — це ознака їх групування, яка визначає кодування даних для отримання інформації в інтересах контролю й управління.

27 Документація забезпечує суцільне і безперервне відображення господарської діяльності підприємства шляхом реєстрації кожної господарської операції в відповідному документі.

Документ – це належним чином складений і оформлений діловий папір, який письмово підтверджує право здійснення або реальне здійснення господарської операції, містить її ознаки та показники, що підлягають відображенню в обліку.

Тобто, документ є письмовим доказом фактичного здійснення господарської операції або письмовим розпорядженням на право її здійснення та надає юридичної сили даним обліку.

Суцільне та безперервне відображення господарських операцій за допомогою бухгалтерських документів називається документацією.

 

28 2.Класифікація документів

За призначенням документи поділяють на:

розпорядчі (містять розпорядження на здійснення господарської операції);

виконавчі (підтверджують факт здійснення господарської операції);

комбіновані (виконують функції і розпорядчих і виконавчих документів).

За порядком складання документи бувають:

первинні (містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення);

зведені (складаються на підставі первинних документів способом групування і узагальнення їх показників).

За способом охоплення операцій документи бувають:

разові (застосовують для оформлення однієї або кількох господарських операцій, які записують до документа одночасно);

нагромаджувальні (використовують для оформлення однорідних господарських операцій в міру їх здійснення протягом певного періоду).

За місцем складання документи поділяють на:

внутрішні (складаються на підприємстві);

зовнішні (надходять на підприємство від інших осіб).