Заходи забезпечення виконання зобов'язань

– це умови договору, спрямовані на захист інтересів кредитора та на стимулювання боржника до своєчасного та належного виконання зобов'язань шляхом встановлення для нього невигідних наслідків у разі невиконання чи неналежного виконання.

Слід розрізняти засоби забезпечення у вузькому значенні слова і міри відповідальності, які одночасно є засобами забезпечення (неустойка). Під поняття відповідальності попадають і застава, і завдаток.

Порука і гарантія є негативними наслідками для іншої особи, що настають незалежно від її провини і протиправності дій. Виняток складає притримання, котре за своєю сутністю є засобом захисту прав кредитора, але не мірою відповідальності боржника, оскільки не супроводжується настанням негативних наслідків майнових наслідків для останнього.

Усі спеціальні засоби забезпечення мають додатковий (акцесорний) характер і залежать від основного зобов'язання: при недійсності або припиненні основного зобов'язання вони також припиняють свою дію. Засоби забезпечення оформлюються письмово. Іпотека, застава товарів у обігу і переробці вимагають нотаріального посвідчення з наступною державною реєстрацією застави у Книзі записів застав або в Державному реєстрі застави рухомого майна.

Загальні умови забезпечення виконання зобов'язання (ст. 548 ЦК):

1) виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, додатковим (акцесорним) зобов'язанням, якщо це передбачено договором або законом;

2) недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню;

3) визнання недійсним основного зобов'язання (вимоги) тягне недійсність додаткового (забезпечувального) зобов'язання, якщо інше не встановлено ЦК;

4) недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Класифікація засобів забезпечення зобов'язань

1) У залежності від часу і способу встановлення (виникнення):

Спеціальні засоби забезпечення встановлюються в момент виникнення зобов'язання. У результаті кредитор і боржник заздалегідь уявляють конкретні наслідки невиконання зобов'язання (неустойка, завдаток, застава, порука, гарантія і притримання).

Універсальним засобом забезпечення зобов'язань є відшкодування боржником збитків, котрі зазнав кредитор внаслідок невиконання зобов'язання (ст. 623 ЦК України). Особливістю його є те, що він застосовується незалежно від спеціальної домовленості сторін про це. Крім того, розмір збитків може бути визначений тільки після невиконання зобов'язань.

2) У залежності від характеру забезпечення інтересів кредитора

Речово-правові засоби характерні тим, що інтереси кредитора забезпечуються за рахунок заздалегідь виділеного майна. Предметом забезпечення є це майно. До них належать: застава, завдаток, притримання.

Зобов'язально-правові засоби стимулюють боржника до належного виконання зобов'язання шляхом створення можливості пред'явлення до нього або до третіх осіб, що вступили заздалегідь в договір, зобов'язальної вимоги. До них належать: неустойка, порука, гарантія.

3) У залежності від мети, для якої вони встановлюються:

· ті, що встановлюють для боржника невигідні наслідки на випадок невиконання (неустойка, завдаток);

· ті, що супроводжуються виділенням з майна боржника певної його частини, яка повинна служити перш за все задоволенню можливих вимог цього кредитора, з відстороненням від неї інших можливих кредиторів (застава притримання);

· ті, що мають на меті залучення до зобов'язання інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж могло б слугувати для задоволення вимог кредитора (порука, гарантія).

Речово-правові засоби забезпечення зобов'язань

Застава

Кредитор - заставодержатель набуває права у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Предметом застави може бути різноманітне майно, в тому числі речі і майнові права (вимоги), на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути не лише майно, що є у наявності, але й таке майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо). При цьому права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.

Предметом застави не може бути:

· майно, вилучене з цивільного обігу;

· вимоги, нерозривно пов'язані з особистістю боржника: про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, вимоги про аліменти; права, поступлення якими заборонене законом, і т.п. (ст. 576 ЦК України).

Предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.

Застава з передачею закладеного майна заставодержателю (або за його наказом - у володіння третьої особи) має місце при:

1) закладі;

2) заставі цінних паперів;

3) заставі майнових прав.

При передачі йому майна заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи. Разом з тим, заставодержатель, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки.

Будь-яке заставлене майно може залишатися у заставодавця. Заставодержателю майно передається в тому випадку, якщо про це прямо встановлено договором або законом. Крім того, існує майно, яке не може бути передане заставодержателю. До такого належить майно, на яке встановлена іпотека, а також товари у обігу або у переробці.

Застава без передачі майна заставодержателю:

· 1) Іпотека - це застава землі, нерухомого майна, при якій земля і (або) майно, що складає предмет застави, залишаються у заставодавця. Предметом іпотеки можуть бути земля, нерухоме майно, а також сукупність землі і майна: будови, споруди, квартира, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, а також інше майно, віднесене законом до нерухомого, земельні ділянки, що належать громадянам на праві приватної власності і багаторічні насадження. За основним призначенням предметів іпотеки розрізнюють: іпотеку житлових будинків, квартир, садових будинків, гаражів; іпотеку земельних ділянок; іпотеку підприємств, будівель, будов, споруд та інших виробничих об'єктів.

· 2) Застава товарів у обігу або у переробці є різновидом застави із залишенням майна у заставодавця. Предметом застави товарів в обігу або переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція і т.п.

Застава з передачею заставленого майна заставодержателю

Заклад

Заклад - це застава з передачею заставленого майна заставодержателю або за його наказом третій особі За домовленістю заставодержателя із заставодавцем предмет застави і у цьому випадку може бути залишений у заставодавця під замком та печаткою заставодержателя (тверда застава). У цьому випадку фізичної передачі речі не відбувається. Якщо предметом застави є індивідуально-визначена річ, то застава може проводитися шляхом накладення знаків, що свідчать про заставу. У цьому випадку річ фактично залишається у заставодавця, але при цьому він не має права користуватися нею, хоч і зберігає над нею контроль.

Право користування закладеним майном, зазвичай правилом, у заставодержателя не виникає, воно можливе лише у випадку, коли це спеціально передбачено у договорі. При цьому користування предметом застави не може мати комерційного характеру, прибутки, отримані заставодержателем від використання предмета застави, мають бути спрямовані на покриття витрат на притримання предмета застави, а також зараховуватися в рахунок погашення процентів по боргу або самого боргу за забезпеченим заставою зобов'язанням.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована за заявою заставодержателя або заставодавця у Державному реєстрі застав рухомого майна, ведення якого покладене на держателя Державного реєстру застав рухомого майна. У випадках, коли предметом застави є рухоме майно, реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави.

Застава цінних паперів

Цінні папери достатньо ліквідні, не вимагають багато місця для зберігання. Застава векселя або інших цінних паперів, які можуть бути передані шляхом здійснення передавального напису, здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу

Порядок звернення стягнення на цінний папір залежить від того, чи передав заставодавець заставодержателю право на папір або право з паперу. Якщо передано право на папір, то заставодержатель повинен представити її для продажу з публічних торгів. На торгах вона реалізується не по номінальній, а по фактичній вартості.

Нарівні з правом на папір до заставодержателя може перейти і право з паперу, таким чином, заставодержатель може задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави, не вдаючись до його продажу з публічних торгів.

Застава майнових прав

Заставодавець може укласти договір як на право вимоги за вже існуючими зобов'язанням, в яких він є кредитором, так і на ті, які можуть виникнути в майбутньому. У договорі має бути вказана особа, що є боржником щодо заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити своєму боржнику про заставу прав, що відбулася.

Майнові права, що мають строковий характер, можуть бути предметом застави тільки до закінчення строку їхньої дії. У договорі застави прав, що не мають грошової оцінки (наприклад, «ноу-хау») вартість застави визначається угодою сторін.

Наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом. При цьому наступна застава майна не припиняє прав застави попереднього заставодержателя.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави і на задоволення за рахунок предмета застави своєї вимоги, що визначена на момент фактичного задоволення включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на притримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Завдаток

Завдаток - це грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора, а якщо це сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання, завдаток підлягає поверненню.

Завдаток відрізняється від авансу, який виконує лише платіжну функцію та функцію доказування, і незалежно від причини невиконання підлягає поверненню. Завдаток виконує ще й функцію забезпечення - сума, передана як завдаток, зараховується в рахунок виконання основного зобов'язання і в цій частині гарантує його виконання. У разі невиконання зобов'язання завдаток також виконує забезпечувальну функцію, оскільки невинна сторона отримує, як мінімум, суму, що дорівнює розміру завдатку. Крім того, завдаток може виконувати також компенсаційну функцію, бо сторона, що відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов'язання зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки із заліком суми завдатку.

Притримання

Кредитор, у якого знаходиться річ, призначена для передачі боржнику або особі, вказаній боржником, у випадку невиконання боржником термін зобов'язання по оплаті цієї речі, або компенсації кредитору пов'язаних з нею витрат і інших збитків, має право утримувати її у себе доти, доки відповідне зобов'язання не буде виконане. Слід звернути увагу на те, що право притримання виникає на підставі прямої вказівки закону (ст. 594 ЦК України) і не потребує, щоб воно було передбачено договором між кредитором та боржником.