Асиметріяаграрногопідприємництва України (2013 Р. )

 

 

 

 

		Агро	Середні	Фермерські	Господарства
		холдинги	підприємства	господарства	населення
Кількість,		6,8	40,7
тис. од.
Середній	55546,8	1065,6	109,2	1,52
розмір,	га

аграрній політиці. Монополізація земельних, бюджетних ресурсів стала серйозною загрозою середньому та малому господарюванню – основі села, основі держави.

 

Досить тривалий час зростання агрохолдингізації України лобіюється її сильними сторонами. Солідна динаміка нарощуваннявиробництва, експорту продукції, валютних надходжень, масштабне залучення інвестицій з світових фондових ринків та інше (слайд 4) вивели вітчизняну аграрну галузь на перші позиції не тільки в економіці України, але і на світовому агропродовольчому ринку. Ці успіхи були і є настільки важливими для політикуму країни, що вирішення проблем агрохолдингізації вже на протязі багатьох років відкладається.

 

Під явищем агрохолдингізації ми розуміємо зростання частки велико-земельних, вертикально-інтегрованих структур в аграрній економіці, їх впливу на аграрну політику та запозичення негативних методів й інструментів з їх господарювання середніми і малими підприємствами.

 

Відтак, слабкі сторони агрохолдингізації ((слайд 5), корупція в бюджетній підтримці, скорочення робочих місць, зменшення поголів’я тварин, монокультурність виробництва (зернові-олійні), зниження родючості ґрунту (в т.ч. і через катастрофічне падіння внесення органічних добрив)) отримує мультиплікаційний ефект.

 

До певної міри наші підприємці мають право виправдовувати ці негативні явища, адже вони самостійно вирішують проблеми прибуткової діяльності в умовах мізерної бюджетної підтримки галузі, другорядності аграрної політики в державі. Проте, це «зачароване коло» державі необхідно розривати.

 

Ілюзорність переваг велико-монопольного та монокультурного аграрного бізнесу демонструє порівняння аграрного експорту України та Польщі. Остання, маючи у 3 рази меншу площу ріллі та малі ферми, експортує продукції на 27 млрд. $, де м'ясо займає першу позицію (А Україна знищує село та землю зерно-олійним експортом і має лише 17 млрд.$).

 

Розвинуті країни давно зрозуміли загрозу для держави агрохолдингізації та ввели її законодавче обмеження (слайд 6).

 

 

 

4

 

СИЛЬНІСТОРОНИАГРОХОЛДИНГІЗАЦІЇУКРАЇНИ

 

 

Продуктивністьпраці, на 1 зайнятоговсільському господарстві, млн. грн

 

Залученоіноземних

 

інвестиційвсільське господарство, млрд. $

 

 

Експортагро‐ промислової продукції, млрд. $

 

 

*СтатистичніданіпосільськомугосподарствуУкраїни

5

 

СЛАБКІСТОРОНИАГРОХОЛДИНГІЗАЦІЇУКРАЇНИ

 

Поголівятваринв

 

Умовнихголовах,

Млн. голів

 

Внесенняорганічних

 

Добрив, млн. т

 

 

Найманіпрацівники

 

Підприємствсільськогогосподарства, тис. чол

 

 

Загроза виробництву	Переважаюча частка в експорті:
через проблему	•	Зернові
моноекспорту	•	Соняшникова олія

 

*СтатистичніданіпосільськомугосподарствуУкраїни

 

 

ЗАКОНОДАВЧЕОБМЕЖЕННЯАГРОХОЛДИНГІВ 6 (парадоксУкраїни)

США: АнтитрестівськийзаконШермана ‐ 1890 р. – перший етап 1920 р. – 1960 р. – 1990‐95 рр. – наступніетапи

 

Англія: Промонополіїтаобмежувальнупрактику ‐ 1948 р. Процінизаперепродаж – 1964 р.

Промонополіїтазлиття – 1965 р.

 

 

ЄС: Директивизмодернізаціїагрохолдингів, консервацію фермтапідготовкуфермерів – 1971 р.

 

ПарадоксУкраїни:

 

_! УказПрезидентаУкраїни «ПрохолдингивУкраїні» ‐ 1994 р. (заборонахолдингіввАПК)

 

_? ЗаконУкраїни «ПрохолдинговікомпаніївУкраїні» ‐ 2006 р. (знятозаборонуорганізаціїхолдингіввАПК)

Парадокс України полягає в тому, що у 1994 році держава запровадила політику як і в цивілізованому світі, але в 2006 році з прийняттям Закону України «Про холдингові компанії в Україні» дала дозвіл на їх створення в АПК і фактично погодилась бути сучасною аграрною колонією.

 

Влада України має рахуватись з тим, що аграрна політика