Соціальний плакат як елемент світогляду сучасної молоді

Інформація має дуже велику силу впливу – це плакати в метро, ​​білборди на вулицях та інші. Вони є втіленням намагань зробити світ і людей краще, звернути нашу увагу на те, що прийнято не помічати. Це соціальні плакати. Але не завжди вплив плакату має потрібний результат.

Не кожен кинув палити, побачивши в метро плакат з «легенями курця, подібний до губки». Точно так само не на всіх діє напис «Випив - не сідай за кермо» на тлі жахливого «аварійного» колажу. Якщо подивитися відповідну статистику, кількість аварій, скоєних п'яними водіями, зменшилася лише після введення за це кримінальну відповідальність. Отже, соціальний плакат своєї ролі тут не зіграв. Люди не замислюються про те, що бачать на плакатах, і тим більше не переносять це на себе [13, с. 163].

Однак соціальному плакату приділяється багато уваги. У держави на нього багато надій. Активну участь в її створенні беруть студенти і молодь. У вузах стали традицією фестивалі соціального плакату. У Києві, наприклад, пройшли відразу два конкурси. Один з них, «Медіа-Клас», зібрав творчо обдарованих студентів в КНУКіМ. Інший, Молодіжний інтелектуальний ресурс («МИР»), - в Київському університет імені Бориса Грінченка.

У КНУКіМ в холі розташувалася виставка соціальних плакатів. Теми плакатів абсолютно різноманітні: від соціально-побутових (алкоголізм, куріння, погане виховання дітей) до екології. Наприклад, серія, яка закликає відмовитися від випробування косметики на тваринах.

Наталія Анатоліївна Лоновська – організатор цього фестивалю, розповіла, що фестиваль проходить не перший рік, і кількість учасників зростає. У 2010 році 105 осіб представили 138 робіт. Географія: Одеса, Харків, Львів, Івано – Франківськ, Запоріжжя, Житомир, Дніпропетровськ.

За умовами конкурсу, якщо плакат переможе, а автора роботи не буде в залі, то подарунок буде висланий йому, а так же сертифікат учасника та переможця. Це не може не радувати учасників з далеких країн. Подарунки забезпечують спонсори, в тому числі – Український фонд культури [36, с. 221].

У нас багато проблем: алкоголізм, наркоманія, куріння, безпритульні діти та інші. І кожен раз я дивлюся на соціальний плакат і бачу майже в кожному посиланні деструктив «Нинішній соціальний плакат на межі добра і зла. Ми боремося з алкоголізмом, а виходить, що боремося з людьми...» [40, с. 109]

Ця думка дуже істотно і має місце бути. Соціальний плакат не повинен балансувати на грані добра і зла. Якщо посил спрямований в бік не вживаючи людей, молоді, їх батьків, і плакат показує їм, як погано бути наркоманом / алкоголіком / неплатником податків, то не варто забувати, що цей плакат побачать і ті, хто вже «за бортом».

Користь соціального плакату, на відміну від оголошення комерційної, важко або неможливо виміряти. Припустимо, можна афішувати машину. За три місяці продажу піднімуться на 30% - це і є підсумок плакату. А ось підсумки соціального плакату змінити неможливо. Ось що говорить Наталія Лановська, організатор конкурсу: «Швидше за все, соціальний плакат має виховний характер. Тому я вважаю, що він робить добру справу. Завдання хорошого спеціаліста – зробити його ненав'язливим. Він повинен бути образним, метафоричним, креативним, як зараз кажуть» [12, с. 79].

У Київському університет імені Бориса Грінченка на «МИР» креативний директор фестивалю Надія Клокова так само висловила свою думку: «Нам важливо, щоб студенти в цьому брали участь, щоб міняли позиції з якихось серйозних тем. Можливо, їх роботи вийдуть у світ, їх побачать люди, і ми зможемо зробити світ трішки краще. У нас нова концепція: намагаємося якомога більше студентів підключити до фестивалю і щороку проводимо його в різних вузах. У минулому, 2009 році – Київський інститут бізнесу і технологій (КІБіТ), в цьому році – в Київському університет імені Бориса Грінченка.

Можу назвати цей рік проривом – вперше у нас величезна кількість регіональних учасників. Беруть участь в конкурсі і молоді фахівці, колишні випускники, які працюють в різних компаніях.

Відмітна риса фестивалю «МИР» - до складу журі входять лише практики плакатної індустрії. Викладачі вузів не стають суддями принципово, беруть участь тільки в розборі робіт. Цього року творчість студентів судило «чоловіче» журі - креативні директори найбільших рекламних агентств: Костянтин Орлов з BBDO, Леонід Федін, Ігор Маров, Роман Феррайнер. Голова журі - Олександр Ломов, президент клубу арт-директорів України.

Намагаємося знайти талановитих студентів і підтримувати з ними зв'язок. Після фестивалю запрошуємо їх на річне навчання, де безкоштовно навчаємо технологіям.

Директору фестивалю поставили ще один дуже важливе і цікаве запитання – чому соціальний плакат часто неефективний, а іноді і зовсім грає негативну роль. Відповідь була негайною: «... Коли дивишся на деякі так звані соціальні плакати в Києві, розумієш, що це не несе ніякої виховної функції. На жаль, дуже складно отримати афішне місце під дійсно хороший плакатний продукт. Дивіться, - веде мене до плакату, на якому зображено Київська телевежа у вигляді шприца з голкою. - ця робота зайняла у нас третє місце. Перший раз проведена паралель між наркотиками і телебаченням, виділена думка, що ми підсіли на телепропаганду. Але такий плакат ніяка державна структура, на жаль, не пропустить [30, с. 127].

Хоча існує багато асоціацій та організацій, які дійсно в цьому зацікавлені і всіляко просувають хорошу пропаганду. До того ж за соціальний плакат ніхто не платить. Це особиста громадянська ініціатива людей. Простіше кажучи, хороший плакат не вписується в «формат» або говорить таку правду, яку чути не хочеться.

І потім – не всі проблеми вирішуються соціальним плакатом. Плакат – річ довгострокова, він виховує людей. Були у нас проекти, коли ми боролися з курінням. І деякі студенти кидали. Коли працюєш з людиною і занурюєшся в тему, люди змінюються.

Схоже бачення проблеми і у директора фестивалю, Галини Вікторіни Мороз: - «Хороший соціальний плакат рідко потрапляє на білборди. Коли у держави з'являється необхідність повісити на ту чи іншу площадку соціальний плакат, вони звертається в агентства. Але ж можна було б використовувати ідеї студентів. Але організатори «МИРа» добре пояснили, чому це трапляється рідко. В крайньому випадку, ці ідеї «допрацьовуються», гострі грані порушених проблем «округляються», ненав'язливість і образність замінюється «пострілом», вкладається агресивний посил.

Так в метро – висить плакат про шкоду куріння, а ось магазин «Тютюн» [40, с. 155].

Отже, вперше плакат з’явився в Стародавньому Єгипті, офіційним днем народженням плакату вважається 1482 рік. Ближче до кінця XIX століття плакат отримав офіційне визнання культурного факту, а організатором та ініціатором цього важливої події стала Україна. В кінці 1897 року у Львові була відкрита Всесвітня виставка плакатів та афіш, на яку зібралося безліч талановитих рекламних художників. Вони привезли з собою свої кращі на той момент твори і представили їх погляду широкої публіки. Виставка мала приголомшливий успіх і завоювала загальне визнання.

Під час Першої світової війни велике поширення отримав агітаційний плакат. У 50-і та 60-і роки стали вирішуватись важливі соціальні проблеми – безпека на дорогах, профілактика лісових пожеж. Під час радянської влади соціальний плакат зводився до політичного типу. Також він був яскравим, гарним, чимало слоганів ставали крилатими виразами. Для України соціальний плакат все ще відносно нове і не вивчене поняття. В Україні на відміну від СРСР можна виділити кілька типів плакат: громадський плакат, некомерційний, державний і чистий тип соціального плакату. Спрямованість соціального плакату полягає, в тому щоб змінити свідомість громадськості.

Мета хорошого плаката – змусити людину зупиниться. Він демонструє цінності споживання, активізує і формує громадянське суспільство. Виділяють такі основні групи соціального плакату: плакат певного способу життя (наркоманія, алкоголізм, заняття спортом, правильне харчування та інші.), екологічний плакат (збереження природи і дбайливе ставлення до флори і фауни), патріотичний плакат (свято, ювілеї, спортивні події, покликаний об’єднувати націю). В Україні більшість соціальних плакатів носить політичний контекст.

Соціальному плакату приділяється чимало уваги і у держави на нього багато надій. Активну участь у цьому приймають студенти та молодь. У вищих навчальних закладах почали проводити конкурси та фестивалі, щодо створення соціальних плакатів. В Україні з’явилось багато проблем і у студентів та у молоді є свої нові ідеї та погляд на їх вирішення.

Розділ 2