Види маркетингу залежно від характеру попиту.

Види торгових посередників.

5.Види цін. Фактори ціноутворення.

6.Внутрішнє середовище маркетингу та характеристика його елементів.

7. Еволюція концепцій маркетингу

8.Елементи вивчення внутрішнього середовища.

9.Елементи комплексу маркетингу.

10.Етапи процесу сегментування ринку.

11.Життєвий цикл товару та його складові.

12. Засоби стимулювання збуту, перевани та недоліки використання.

13.Зовнішнє середовище маркетингу та характеристика його елементів

14.Класифікація маркетингової інформації, джерела та методи її отримання.

15.Ключові поняття маркетингу та їх сутність.

16.Конкурентоспроможність товару та її визначення.

17. Методи аналізу маркетингової інформації.

18. Методи визначення бюджету просуванню.

19. Методи маркетингових досліджень

20.Методи ціноутворення.

21.Модифікація цін для стимулювання збуту.

22.Особливості маркетингу послуг.

23.Особливості персонального продажу.

24. Особливості ціноутворення на різних етапах життєвого циклу товару

25.Поняття товару та його класифікація в маркетингу.

26.Принципи сегментування ринку.

27. Процес маркетингових досліджень

31.Синтетичні засоби маркетингових комунікацій.

32.Систематизація маркетингової інформації

33.Складові процесу маркетингових комунікацій.

34.Стратегії охоплення ринку.

35.Стратегії ціноутворення.

36.Сутність, види та характеристика каналів розподілу.

37.Сутність конкурентоспроможності товару та її складові.

38.Сутність просування в маркетингу, характеристика елементів комплексу маркетингових комунікацій.

39.Сутність реклами, її види, переваги та недоліки використання.

40.Сутність сегментування ринку та поняття, що складають його зміст.

41.Сутність та значення РR, переваги та недоліки використання.

42.Сутність та особливості прямого маркетингу.

43.Сутність ціни, її види. Цілі ціноутворення та фактори, які впливають на розмір ціни.

44. Фактори макросередовища в маркетингу

45. Фактори мікросередовища в маркетингу.

46.Фактори сегментування споживчого ринку.

47.Формування системи розподілу в маркетингу

48.Функції маркетингу.

49.Цілі, засоби та процес просування.

50. Цілі та засоби комунікаційної політики.

 

1. Види знижок в сучасній системі ціноутворення. Складовою системи ціноутворення є широко розповсюджена система знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки використовують фірми-виробники товарів і роздрібна торгівля в таких випадках: як відповідні дії на зниження цін конкурентами; з метою залучення нових покупців, скорочення великих запасів товарів.

Розрізняють такі види знижок: Кількісні – подаються за обсяг купленого товару; Бонусні – подаються постійним покупцям залежно від досягнутого обороту протягом певного періоду; Сконто – надаються для клієнтів які сплачують за товар раніше встановленого терміну або готівкою; Дилерські – надаються посередникам зі збуту; Пільгові - надаються з метою стимулювання певних видів товару; Приховані – надаються у вигляді безкоштовних послуг або більшої кількості безкоштовних зразків.

2. Види маркетингу. Залежно від рівня застосування розрізняють: 1. Макромаркетинг, спрямований на розв'язання широких проблем, зокрема стимулювання економічного розвитку країни тощо.

2. Мікромаркетинг, який вирішує питання оптимізації виробництва і збуту на рівні окремого підприємства. 3. Міжнародний маркетинг - маркетинг товарів і послуг за межами країни, де знаходиться підприємство. 4. Багатонаціональний маркетинг - форма міжнародного маркетингу, яка стосується підприємств, що здійснюють маркетингові операції у багатьох іноземних державах. За цільовою орієнтацією розрізняють: 1. Комерційний маркетинг.- спрямований на максимальне задоволення потреб споживачів у товарах і послугах з одержанням прибутку від діяльності підприємства на ринку.

2. Некомерційний маркетинг. займаються організації та окремі засоби, які діють у суспільних інтересах або виступають за ідею і не прагнуть до одержання фінансових результатів (прибутків). Комерційний маркетинг залежно від сфери застосування поділяється на: 1. Маркетинг товарів, зокрема маркетинг товарів виробничого призначення і маркетинг споживчих товарів. Маркетинг споживчих товарів використовують фірми-виробники та маркетингові посередники в процесі виробництва і збуту товарів, призначених для кінцевих споживачів.

2. Маркетинг послуг, зокрема маркетинг споживчих, ділових, посередницьких, фінансових та інших послуг. Маркетинг послуг застосовується фірмами, які здійснюють надання послуг у різних галузях матеріальної та нематеріальної сфер народного господарства для задоволення потреб різноманітних споживачів. Характеристики послуг, які впливають на розробку маркетингових програм:· Невідчутність. · Невідокремленість від джерела. · Непостійність якості. · Неможливість зберігання. Некомерційний маркетинг залежно від об'єкта поділяється на:

1. Маркетинг осі б. Маркетинг окремих осіб - діяльність, спрямована на створення, підтримку позицій і/або поведінки відносно конкретних осіб. Форми здійснення маркетингу осіб: · Маркетинг знаменитостей.· Маркетинг політичних кандидатів.·

2. Маркетинг організацій - діяльність, яка здійснюється для створення, підтримки або зміни позицій і/або поведінки цільових аудиторій відносно конкретних організацій. 3. Маркетинг місць. - діяльність, яка здійснюється для створення, підтримки або зміни відношення і/або поведінки, що стосується конкретних місць. Маркетинг місць поділяється на: · Маркетинг зон господарської забудови.· Маркетинг інвестицій у земельну власність.· Маркетинг місць відпочинку. Маркетинг житла. 4. Маркетинг ідей - розробка, втілення в життя і контроль за виконанням програм. Мікромаркетинг відповідно до стану попиту на ринку поділяється на такі види:

1. Конверсійний - попит на товар чи послугу негативний, слід його створити.

2. Стимулюючий - попит на товар чи послугу відсутній, належить його стимулювати.3. Розвиваючий - попит потенційний, необхідно зробити його реальним.4. Ремаркетинг - попит знижується, слід його підвищити, надати йому нового імпульсу.5. Синхромаркетинг - попит коливається, необхідно його стабілізувати.6. Підтримуючий - попит відповідає можливостям фірми, належить його підтримати. 7. Демаркетинг - попит надмірний, необхідно його знизити.8. Протидіючий маркетинг - сформувався ірраціональний попит, його слід ліквідувати.

Відомі ще й такі види маркетингу: *екологічний маркетинг — діяльність, що бере за основу збереження навколишнього середовища, захист споживачів; *гуманістичний маркетинг — концепція, яка спирається на високі етичні принципи, задоволення потреб та інтересів широких верств суспільства; *соціально-етичний маркетинг — концепція, яка об’єднує принципи екологічного та гуманістичного маркетингу; *мегамаркетинг — дальший етап розвитку соціально-етичного маркетингу, коли екологія та державна політика розглядаються як основні чинники впливу на формування маркетингових цілей та стратегій;* постачальницький маркетинг — концепція, яка орієнтує підприємство не тільки на збут, але і на закупівлю продукції виробничо-технічного призначення (за іншим визначенням — це маркетинг, котрий завдяки впровадженню на ринок нових технологій (наприклад, копіювання документів, телебачення, обчислювальної техніки) створює попит як на основну продукцію, так і на допоміжні аксесуари); *маркетинг персоналу — діяльність із забезпечення підприємства відповідними кадрами (у вузькому розумінні) або активна форма соціального обмінного процесу між підприємством і ринком робочої сили (у широкому розумінні);

Методи ціноутворення.

►методи ціноутворення орієнтовані на витрати:

◊Витрати+прибуток

◊Метод орієнтований на аналіз беззбитковості забезпечення цільового прибутку;

►методи ціноутворення орієнтовані на попит:

◊метод максимізації поточного прибутку

◊аукціон

◊метод орієнтований на цінність товару для споживача;

►методи ціноутворення орієнтовані на конкуренції:

◊метод ціноутворення на основі рівня поточних цін

◊метод визначення ціни за рівнем конкурентно спроможності товару

◊метод встановлення ціни на підставі торгів.

Кожна модель містить конкретні методи ціноутворення.

Класифікація товарів

Класифікація товарів за сферою застосування:

– споживчі товари, або товари (широкого вжитку) – продукція або послуги,які призначені для кінцевого споживача;

– товари промислового призначення (виробничого);

–Послуги.

Споживчі товари, або товари широкого вжитку класифікуються:

Товари повсякденного попиту — це товари, які купують часто, без особливих роздумів та з мінімальними зусиллями щодо порівняння їх між собою. Це, хліб, мило, цукерки, сигарети тощо.

Товари попереднього вибору — це товари, які покупець ретельно вибирає, порівнює між собою за показниками якості, ціни, зовнішнього оформлення тощо. зокрема, одяг, взуття, посуд.

Товари особливого попиту — престижні дорогі товари, до придбання яких покупці ладні докласти додаткових зусиль. Такими вважають автомобілі, відеоапаратуру, предмети антикваріату.

Товари пасивного попиту — це товари, про які покупець нічого не знає, а якщо щось і знає, то, як звичайно, не думає про їх придбання. Це, приміром, страхові послуги, для реалізації яких потрібні значні зусилля з боку продавців із вигодами їх використання.

За довговічністю та матеріалом:

–Товари довгострокового призначення

–Т.короткострокового признач.

Рівнева модель товару.

Товар — засіб задоволення певної потреби, тобто все те, що може задовольнити нестатки або потребу і пропонується на ринок з метою привернення уваги, придбання, використання.

Рівні товару:

1.Товар за задумом – це та основна ідея товару, той зиск, який отримує споживач у результаті купівлі та споживання товару.

2.Товар у реальному виконанні – реально створений товар з характерною для нього сукупністю властивостей, функцій, упаковки, марки, дизайну, ціни.

3.Товар з підкріпленням – це ті додаткові послуги й зиски, які отримує споживач у процесі купівлі й споживання саме цього товару.

 

Стратегії охоплення ринку.

Існує три стратегії охоплення ринку:

1)інтенсивний розподіл – передбачає розміщення та реалізацію виробів через будь-яке підприємство роздрібної торгівлі, котре готове цим займатися. При цьому підприємство виграє завдяки економії на масштабах виробництва, випускаючи доступну для багатьох споживачів продукцію великими партіями. Проте, інтенсивний розподіл має свої недоліки:

· Навряд чи виробник може розраховувати на збільшення обсягів збуту через посередників;

· Фактично підприємство повинно самостійно рекламувати свою продукцію на ринку.

2) ексклюзивний розподіл – підприємство значно обмежує кількість оптових і роздрібних торговців в географічному регіоні. Використовує 1 чи 2-а роздрібних магазини у конкретному регіоні, яким надає право ексклюзивності або виняткове право реалізовувати свій товар.

Вона прагне підтримати свій престижний образ, контроль над каналами збуту і високий прибуток завдяки високій ціні свідомо орієнтуючись на менший обсяг збуту. В такій ситуації фірма вимагає від посередника, щоб він не торгував товарами конкурентів.

Ексклюзивний розподіл характерний для торгівлі новими авто, дорогими парфумами і престижним одягом.

При розподілі на правах винятковості підприємства – виробник може розраховувати на підтримку з боку торгових посередників у справі просування своєї продукції.

Отримавши від виробника виняткове право на реалізацію його товарів торговий посередник сам докладає зусиль до підвищення якості, намагається привернути увагу споживачів.

3)селективний розподіл – фірма вибирає кращих посередників із тих, які готові надати свої послуги. Вона намагається поєднувати контроль над каналом, престижний образ з достатнім обсягом продажу і прибутки. Такий підхід притаманний реалізації значної кількості товарів довготермінового використання.

Зазвичай цей метод використовують у великих містах, де є значний за ємкістю ринок, а організація високого рівня обслуговування потребує участі декількох торгівельних підприємств.

Стратегії ціноутворення.

• встановлення ціни на новий товар;

При пропозиції ринку принципово нового товару необхідно вибрати одну з двох стратегій:

Стратегія високих цін або стратегія "зняття вершків" Продаж товару спочатку за високою ціною, значно вище ніж ціни виробництва, а потім поступове їх зниження..

Стратегії низьких цін, або стратегія проникнення на ринок Продаж товару, які не мають патенту спочатку по низькій ціні з метою стимулювання попиту, одержання перемоги у конкурентній боротьбі, несприятлива для ринків з низькою еластичністю.

•стратегії ціноутворення в межах товарної номенклатури

У цьому разі фірма намагається розробити систему цін, яка забезпечувала б максимальний прибуток за всією номенклатурою.

1. Встановлення цін у межах товарного асортименту. Здебільшого фірма створює не один товар, а товарний асортимент, тобто базову модель і кілька її різновидів. Кожна наступна модель асортименту має додаткові властивості.

2. Встановлення ціни на товари, що доповнюють основний. Чимало фірм поряд з основним товаром пропонують товари, що його доповнюють, або допоміжні вироби.

3. Встановлення цін на обов'язкове приладдя. У деяких галузях промисловості виробляють так звані обов'язкові компоненти, що мають використовуватись разом з основним товаром, наприклад леза для гоління і фотоплівка. Ціна на компонент до товару встановлюється, як правило, вищою, ніж на основний товар.

4. Встановлення цін на побічні продукти виробництва. Переробка багатьох видів сировини часто пов'язана з появою різних побічних продуктів. Якщо вони не мають ціннісної значущості, а їх утилізація дорога, це позначається на ціні основного товару.

•диференційовані стратегії

Стратегії диференційованих цін Передбачає сезонні знижки, знижки за якість, постійним партнерам, а також встановлення різного рівня цін і їх співвідношення по різних товарах в загальній номенклатурі, а також по кожній модифікації.

Поділяються:

Стратегія пільгових (передбачає встановлення більш низьких цін покупція,у яких фірма продавець має певну зацікавленість)

Дискримінаційних цін (передбачає встановлення цін на найвищому рівні при продажі товарів певним сегментам ринку).

Ці стратегії можуть бути заходом як для стимулювання так і для стримування попиту. · застосовується як тимчасовий захід.

•стратегія коригування цін:

Політика не округлених цін: наявність споживачів, які будуть вважати такі ціни низькими, покупцям подобається одержувати здачу,створюється необхідний запас у під-ві, у споживача створюється враження,що виробник і продавець ретельно аналізують свої ціни,і встановлюють їх на мінімально можливому рівні.

Встановлення цін зі знижками:

Кількісні – подаютьс за обсяг купленого товару;

Бонусні – подаються постійним покупцям залежно від досягнутого обороту протягом певного періоду;

Сконто – надаються для клієнтів які сплачують за товар раніше встановленого терміну або готівкою;

Дилерські – надаються посередникам зі збуту;

Пільгові - надаються з метою стимулювання певних видів товару;

Приховані – надаються у вигляді безкоштовних послуг або більшої кількості безкоштовних зразків.

Інші цінові стратегії:

Стратегія цінового лідера Співвіднесення фірмою свого рівня цін з рухом і характером цін фірми-лідера на даному ринку по конкретному товару, тобто у випадку зміни ціни лідером, фірма також змінює свою ціну. · ідентичність ресурсного потенціалу, а також іміджу фірми-лідера і фірми, що застосовує дану стратегію;

С.наслідування лідера (під-во у визначені ціни орієнтується на ціну під-ва лідера)

С.переважених цін (передбачає встановлення на продукт трохи нижчих цін,ніж у конкурентів)

Функції маркетингу.

Основні функції маркетингу.

1. Комплексне дослідження ринку включає:

• аналіз ринку;

• вивчення конкурентів;

• вивчення споживачів;

• вивчення фірмової та товарної структури ринку;

2. Розробюка стратегії маркетингу включає:

• аналіз ситуації;

• визначення маркетингових цілей;

• розробку стратегії маркетингу;

• оцінку альтернативних маркетингових стратегій.

3. Товарна політика включає:

• прийняття рішень про розробку нових продуктів;

• модифікацію товарів та їх зняття з виробництва;

• планування асортименту продукції;

• розробку упаковки;

• організацію сервісного обслуговування.

4.Цінова політика включає:

• вивчення інформації про ціни;

• прогнозування цін;

• розробку цінової стратегії;

• визначення та встановлення ціни продажу.

5. Політика розподілу включає:

• вибір оптимальних каналів збуту;

• організацію збуту продукції;

• оцінку ефективності роботи мережі збуту;

• аналіз реалізації продукції.

6. Просування товарів включає:

• вибір ефективних форм просування товарів;

• організацію реклами, стимулювання збуту, персонального продажу, заходів ФОПСТИЗ;

• організацію участі підприємства у ярмарках та виставках;

• оцінку ефективності просування продукції.

7. Контроль маркетингу включає:

• ревізію маркетингового середовища;

• ревізію стратегії маркетингу;

• ревізію результативності маркетингу

• ревізію функціональних складових маркетингу. KM включає контроль за реалізацією товарів.

Види торгових посередників.

5.Види цін. Фактори ціноутворення.

6.Внутрішнє середовище маркетингу та характеристика його елементів.

7. Еволюція концепцій маркетингу

8.Елементи вивчення внутрішнього середовища.

9.Елементи комплексу маркетингу.

10.Етапи процесу сегментування ринку.

11.Життєвий цикл товару та його складові.

12. Засоби стимулювання збуту, перевани та недоліки використання.

13.Зовнішнє середовище маркетингу та характеристика його елементів

14.Класифікація маркетингової інформації, джерела та методи її отримання.

15.Ключові поняття маркетингу та їх сутність.

16.Конкурентоспроможність товару та її визначення.

17. Методи аналізу маркетингової інформації.

18. Методи визначення бюджету просуванню.

19. Методи маркетингових досліджень

20.Методи ціноутворення.

21.Модифікація цін для стимулювання збуту.

22.Особливості маркетингу послуг.

23.Особливості персонального продажу.

24. Особливості ціноутворення на різних етапах життєвого циклу товару

25.Поняття товару та його класифікація в маркетингу.

26.Принципи сегментування ринку.

27. Процес маркетингових досліджень

31.Синтетичні засоби маркетингових комунікацій.

32.Систематизація маркетингової інформації

33.Складові процесу маркетингових комунікацій.

34.Стратегії охоплення ринку.

35.Стратегії ціноутворення.

36.Сутність, види та характеристика каналів розподілу.

37.Сутність конкурентоспроможності товару та її складові.

38.Сутність просування в маркетингу, характеристика елементів комплексу маркетингових комунікацій.

39.Сутність реклами, її види, переваги та недоліки використання.

40.Сутність сегментування ринку та поняття, що складають його зміст.

41.Сутність та значення РR, переваги та недоліки використання.

42.Сутність та особливості прямого маркетингу.

43.Сутність ціни, її види. Цілі ціноутворення та фактори, які впливають на розмір ціни.

44. Фактори макросередовища в маркетингу

45. Фактори мікросередовища в маркетингу.

46.Фактори сегментування споживчого ринку.

47.Формування системи розподілу в маркетингу

48.Функції маркетингу.

49.Цілі, засоби та процес просування.

50. Цілі та засоби комунікаційної політики.

 

1. Види знижок в сучасній системі ціноутворення. Складовою системи ціноутворення є широко розповсюджена система знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки використовують фірми-виробники товарів і роздрібна торгівля в таких випадках: як відповідні дії на зниження цін конкурентами; з метою залучення нових покупців, скорочення великих запасів товарів.

Розрізняють такі види знижок: Кількісні – подаються за обсяг купленого товару; Бонусні – подаються постійним покупцям залежно від досягнутого обороту протягом певного періоду; Сконто – надаються для клієнтів які сплачують за товар раніше встановленого терміну або готівкою; Дилерські – надаються посередникам зі збуту; Пільгові - надаються з метою стимулювання певних видів товару; Приховані – надаються у вигляді безкоштовних послуг або більшої кількості безкоштовних зразків.

2. Види маркетингу. Залежно від рівня застосування розрізняють: 1. Макромаркетинг, спрямований на розв'язання широких проблем, зокрема стимулювання економічного розвитку країни тощо.

2. Мікромаркетинг, який вирішує питання оптимізації виробництва і збуту на рівні окремого підприємства. 3. Міжнародний маркетинг - маркетинг товарів і послуг за межами країни, де знаходиться підприємство. 4. Багатонаціональний маркетинг - форма міжнародного маркетингу, яка стосується підприємств, що здійснюють маркетингові операції у багатьох іноземних державах. За цільовою орієнтацією розрізняють: 1. Комерційний маркетинг.- спрямований на максимальне задоволення потреб споживачів у товарах і послугах з одержанням прибутку від діяльності підприємства на ринку.

2. Некомерційний маркетинг. займаються організації та окремі засоби, які діють у суспільних інтересах або виступають за ідею і не прагнуть до одержання фінансових результатів (прибутків). Комерційний маркетинг залежно від сфери застосування поділяється на: 1. Маркетинг товарів, зокрема маркетинг товарів виробничого призначення і маркетинг споживчих товарів. Маркетинг споживчих товарів використовують фірми-виробники та маркетингові посередники в процесі виробництва і збуту товарів, призначених для кінцевих споживачів.

2. Маркетинг послуг, зокрема маркетинг споживчих, ділових, посередницьких, фінансових та інших послуг. Маркетинг послуг застосовується фірмами, які здійснюють надання послуг у різних галузях матеріальної та нематеріальної сфер народного господарства для задоволення потреб різноманітних споживачів. Характеристики послуг, які впливають на розробку маркетингових програм:· Невідчутність. · Невідокремленість від джерела. · Непостійність якості. · Неможливість зберігання. Некомерційний маркетинг залежно від об'єкта поділяється на:

1. Маркетинг осі б. Маркетинг окремих осіб - діяльність, спрямована на створення, підтримку позицій і/або поведінки відносно конкретних осіб. Форми здійснення маркетингу осіб: · Маркетинг знаменитостей.· Маркетинг політичних кандидатів.·

2. Маркетинг організацій - діяльність, яка здійснюється для створення, підтримки або зміни позицій і/або поведінки цільових аудиторій відносно конкретних організацій. 3. Маркетинг місць. - діяльність, яка здійснюється для створення, підтримки або зміни відношення і/або поведінки, що стосується конкретних місць. Маркетинг місць поділяється на: · Маркетинг зон господарської забудови.· Маркетинг інвестицій у земельну власність.· Маркетинг місць відпочинку. Маркетинг житла. 4. Маркетинг ідей - розробка, втілення в життя і контроль за виконанням програм. Мікромаркетинг відповідно до стану попиту на ринку поділяється на такі види:

1. Конверсійний - попит на товар чи послугу негативний, слід його створити.

2. Стимулюючий - попит на товар чи послугу відсутній, належить його стимулювати.3. Розвиваючий - попит потенційний, необхідно зробити його реальним.4. Ремаркетинг - попит знижується, слід його підвищити, надати йому нового імпульсу.5. Синхромаркетинг - попит коливається, необхідно його стабілізувати.6. Підтримуючий - попит відповідає можливостям фірми, належить його підтримати. 7. Демаркетинг - попит надмірний, необхідно його знизити.8. Протидіючий маркетинг - сформувався ірраціональний попит, його слід ліквідувати.

Відомі ще й такі види маркетингу: *екологічний маркетинг — діяльність, що бере за основу збереження навколишнього середовища, захист споживачів; *гуманістичний маркетинг — концепція, яка спирається на високі етичні принципи, задоволення потреб та інтересів широких верств суспільства; *соціально-етичний маркетинг — концепція, яка об’єднує принципи екологічного та гуманістичного маркетингу; *мегамаркетинг — дальший етап розвитку соціально-етичного маркетингу, коли екологія та державна політика розглядаються як основні чинники впливу на формування маркетингових цілей та стратегій;* постачальницький маркетинг — концепція, яка орієнтує підприємство не тільки на збут, але і на закупівлю продукції виробничо-технічного призначення (за іншим визначенням — це маркетинг, котрий завдяки впровадженню на ринок нових технологій (наприклад, копіювання документів, телебачення, обчислювальної техніки) створює попит як на основну продукцію, так і на допоміжні аксесуари); *маркетинг персоналу — діяльність із забезпечення підприємства відповідними кадрами (у вузькому розумінні) або активна форма соціального обмінного процесу між підприємством і ринком робочої сили (у широкому розумінні);

Види маркетингу залежно від характеру попиту.

Залежно від попиту:

- конверсійний маркетинг має на меті змінити негативне ставлення споживачів до товару на позитивне;

- стимулюючий маркетинг має на меті стимулювати збут за умов байдужого ставлення споживачів до товару;

- креативний маркетинг застосовується в умовах прихованого попиту, завданням якого є перетворення потенційного попиту на реальний;

- ремаркетинг має на меті відновлення попиту методом надання товарові ринкової новизни або переорієнтації підприємства на нові ринки;

- синхромаркетинг має на меті пошук засобів згладжування сезонних, часових коливань попиту;

- підтримуючий маркетинг має на меті підтримування існуючого рівня попиту;

- демаркетинг має на меті зменшити надмірний попит через підвищення ціни, припинення реклами, продажу ліценцій на право виробництва;

- протидіючий маркетинг має на меті переконати споживача відмовитися від споживання певних продуктів.

4.Види торгових посередників. Посередницька діяльність поділяється на: * Оптова торгівля охоплює будь-яку діяльність у справі продажу партій товарів та послуг тим, хто купує їх для подальшого перепродажу (роздрібна торгівля) або професійного використання (промислові підприємства, організації, установи).

Оптова діяльність може здійснюватись у трьох основних організаційних формах:

1) через оптові підрозділи фірм-виробників (при використанні прямих каналів збуту);

2) через незалежних оптових посередників;

3) через залежних оптових посередників;

* Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності, пов'язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам для особистого використання. Раціональну форму організації роздрібної торгівлі і конкретних торговельних посередників вибирають, виходячи з цілей і фінансових ресурсів фірми з урахуванням розглянутих характеристик роздрібних підприємств. Типи посередників в каналах розподілу: Комівояжер — збутовий посередник, роз'їзний агент торгової організації, що пропонує покупцям товари за зразками та каталогами. Комівояжер вправі сам одержувати гроші за товари і встановлювати строки платежів.

Маклер- член фондової біржі, що підтримує організований ринок цінних паперів. Купує і продає цінні папери за свій рахунок. Виконує роль брокера для брокерів-комісіонерів. Маклер зобов'язаний ставити інтереси клієнтів вище власних. Збутові філії -розміщують у містах, де зосереджені численні споживачі даної продукції. Вони мають складські приміщення для зберігання значних товарних запасів, а також систему сервісного обслуговування, якщо це зумовлене типом ринку і видом товару.

Торгові представники,торгові доми Ділери - це оптові (рідше роздрібні) посередники, які ведуть операції від свого імені і за свій рахунок. Товар отримується ними за договором постачання. Таким чином, ділер стає власником продукції після повної оплати постачання. Дистриб'ютори — оптові і роздрібні посередники, що ведуть операції від імені виробника і за свій рахунок. Як правило, виробник надає дистриб'юторові право торгувати своєю продукцією на певній території і впродовж певного терміну. Комісіонери - це оптові і роздрібні посередники, що ведуть операції від свого імені і за рахунок виробника. Комісіонер не є власником продукції, що продається. Виробник (чи комітент в цій операції) залишається власником продукції до її передачі і оплати кінцевим споживачем. Договір про постачання продукції полягає від імені комісіонера.

Аг енти - посередники, що виступають представником або помічником іншої, основної по відношенню до нього особи (принципала). Як правило, агенти є юридичними особами.

Брокери — посередники при ув'язненні угод, що зводять контрагентів. Брокери не є власниками продукції, як ділери або дистриб'ютори, і не розпоряджаються продукцією, як дистриб'ютори, комісіонери або агенти.