Еволюція міжнародної фінансової системи.

Міжнародна валютна система - договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн.

-сукупність заг принципів, правил та інструментів регулювання вал курсів і вал ринків, вал плат та фін відносин між країнами.

Основними елементами міжнародної валютної системи можуть бути:

- міжнародна розрахункова одиниця (СДР, ЄВРО та ін.);

- узгоджений режим регулювання валютних курсів;

- міжнародні кредитно-розрахункові установи.

Розвиток системи міжнародних валютних відносин можна умовно поділити на 4 етапи:

Паризька валютна система - (система золотого стандарту). Стихійно сформувалася на поч.ХІХ ст., а офіційно оформлена в 1867 р. в Парижі.

Основні принципи:

а) використання золота як єдиного міжнародного резервно-платіжного засобу;

б) фіксація золотого вмісту національних валют;

в) встановлення обмінного курсу валют на основі золотого паритету;

г) вільна міграція золота між країнами;

д) коливання обмінних курсів у вузьких рамках золотих точок, які залежать від величини затрат на вивезення золота для обміну на іноземну валюту.

Генуезька валютна система (система золотодевізного стандарту) створена згідно рішення міжнародної конференції в Генуї в 1922р.

Основні принципи:

а) використання національних кредитних грошей (девізів) як міжнародних платіжно-резервних засобів (англ. фунт стер., фр. франк, дол. США);

б) перехід до золотодевізного стандарту (золотозлиткового).

Бреттонвудська валютна система (золотодоларовий стандарт) оформлена в 1944 р. на спеціальній валютно-фінансовій конференції ООН, на якій Були утворені МБРР і МВФ.

Основні принципи:

а) збереження ролі золота як загального еквівалента, платіжного засобу та розрахункової одиниці в міжнародному обігу;

б) зв’язок валют з монетарним товаром здійснюється за системою „золото-долар-національні валюти”;

в) система базується на фіксованих валютних курсах;

г) фіксація ринкової ціни на золото на рівні 35 USD за 1 трійську унцію (= 31,1 г);

д) заборона вільної купівлі і продажу золота (крім ЦБ);

е) встановлення країнами-членами твердих паритетів власних валют стосовно USD (±1%)

є) запровадження плавання валют типу А.

Ямайська валютна система (Кінгстонська валютна система) створена на конференції країн-членів МВФ у 1976 р. у Кінгстоні.

Основні принципи:

а) проголошено повну демонетизацію золота;

б) перетворити СПЗ на головний резервний актив і міжнародний засіб розрахунків і платежу. Утворилась нова система „СПЗ – національна валюта”;

в) запровадження плаваючих валютних курсів національних одиниць типу В;

г) валютна система розвивається за принципом поліцентризму: з одного боку, вона підпорядкована центральним регулятивним діям (відповідно до статусу МВФ), з іншого – має досить розвинену мережу автономних валютних угрупувань.

 

 

4. Основними компонентами міжнародних фінансів за визначення відомих фахівців М.Енга, Ф. Ліса, Л. Дж. Мауера є світовий фінансовий ринок, фінанси ТНК, міжнародна банківська справа та міжнародні портфельні інвестиції. Світовий фінансовий ринок – це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків. Це глобальний механізм, що забезпечує балансування світового попиту і пропозиції на капітал. Характерні риси: -величезний обсяг фінансових ресурсів та операцій, - глобальність(відсутн територ обмежень), - цілодобовий режим операцій, - залучення до операцій суб’єктів із високою репутацією, рейтингом, - широкий діапазон використ фінанси інструментів, - висок рівень використ ін форм технологій, - уніфікація правил та стандартів операцій. Елементи: валютний ринок, ринок борг зобов’язань, ринок прав власності, ринок деривативів. Інституційна структура: 1. Депозитні інституції(банки).2. Спеціальні фінансово-кредитні інституції. 3. Фондові біржі. 4. Інвестиційні інструменти. Другим важливим компонентом є Міжнародна банківська справа, яка стала результатом зростання міжнародних банк операцій, створення розгалуженої мережі філій, заруб відділень… Міжнародна банківська діяльність – сукупність банківських функцій та діяльності національних та міжнародних банків, що забезпечують платіжні та фінансові зв’язки резидентів та нерезидентів, включаючи: міжнародні платежі, фінансування зовнішньої торгівлі, валютні операції, емісія та розміщення цінних паперів на міжнародних ринках. Головним суб’єктом сучасної глобальної фін системи є транснаціональний банк. Транснаціональний банк – банк, що має глобальну мережу дочірніх банків і філій, здійснює операції на глобальних фінансових ринках та обслуговує операції ТНК у глобальному масштабі. Фінанси ТНК - сукупність усіх механізмів, за допомогою яких здійсн внутрішньокорпоративний рух фінансових потоків. У широкому розумінні фінанси ТНК охоплюють не лише внутрішньокорпорат трансакції, а й усі зовнішні фінансові зв’язки та інструменти взаємодії зі світ фін середов. Міжнародні портфельні інвестиції – це вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвесторові права реального контролю над об’єктом інвестування. Такі вкладення можуть здійсн або в акції, що засвідчують майнові права їх власника, або в боргові цінні папери (обліг, борг розписки…), що засвідчують відносини позики. Головним мотивом міжн порт ін є отримання доходу у вигляді дивідендів. Основними інститутами МФС є [1]: 1. банки (нац, комерц, ін вест, ощадні, поштові, торг, приватні, корпоративні). 2. Не банківські фін інститути (фінанси, ін вест, трастові компанії, спільного інвестування). 3. Страхові компанії і пенсійні фонди – нагромаджують кошти, які є «довгими»(не потреб повернення в найближчі роки); найбільші інвестори в націонал економіці. 4. Біржі, які працюють з фінанси ресурсами та спеціальні платіжні, інвестиційні електронні системи.

5. Міжнародні фін інститути: роль та функції [2]

Міжнародні фінансові інститути поділяються на дві групи: всесвітні та регіональні. До всесвітніх відносяться Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків. Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції та розвитку; Азіатський банк розвитку; Африканський банк розвитку; Міжамериканський банк розвитку та ін.

МВФ є провідним світовим фінансовим інститутом. Основними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн—членів Фонду.

Капітал МВФ утворений за рахунок внесків країн—членів фонду. Внесок кожної країни є її квотою. Діяльність МВФ охоплює три основні напрями: кредитування, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою. Обсяги кредитування насамперед залежать від резервної і кредитної часток та кредитної політики. Резервна частка становить 25% квоти даної країни, тобто ту частину, що внесена в іноземній валюті. У сучасних умовах, коли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль Фонду полягає в узгодженні валютної політики країн—членів Фонду. МВФ детально аналізує податкову, грошово-кредитну і валютну політику та стан платіжних балансів країн.

Другою за значенням у системі міжнародних фінансів є група Світового банку, яка включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інститути: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку; Міжнародну фінансову корпорацію та Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій.

Основною метою діяльності МБРР виступає сприяння розвитку економіки країн—членів МБРР шляхом надання довгострокових кредитівта гарантування приватних інвестицій.

Банк міжнародних розрахунків Основне завдання банку полягає у налагодженні співробітництва між центральними банками провідних країн світу та здійснення розрахунків між ними. Банк забезпечує також здійснення розрахунків між країнами, що входять до Європейської валютної системи. Він виконує депозитно-кредитні функції, здійснює валютні операції та операції на фондовому ринку.

ЄБРР здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, які проводять ринкові реформи. Україна є членом ЄБРР з 1992 р. Не менше 60% кредитів ЄБРР має спрямовуватись у приватний сектор економіки і не більше 40 % у державну інфраструктуру.

Завданням Європейського інвестиційного банку є фінансування проектів, що мають регіональне, галузеве та загально-європейське значення (енергетика, транспорт, телекомунікації, а також проекти, що зв'язані з охороною навколишнього природного середовища). Кредити надаються терміном від 20 до 25 років на ринкових умовах. Пільги встановлюються лише в тих випадках, коли передбачається боніфікація за рахунок бюджету ЄС.

Європейський банк валютного співробітництва надає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу.

У цілому всесвітні міжнародні фінансові інститути відіграють, як видно з їх функцій, важливу роль у світовій економіці, забезпечуючи надійний рух міжнародних грошовий потоків.