Методи фінансування зовнішньої торгівлі.

Пакети фінансових послуг для експортерів і імпортерів охоплюють надання різноманітних кредитів й покриття ризиків за ними, організацію розрахунків продавця й покупця у зручній для них валюті, тощо.

Міжнародні кредити – надання фінансовою інституцією однієї країни (кредитор) суб’єкту іншої країни (позичальник), яким може бути держава, муніципальний орган влади, компанія або приватна особа, фінансових або матеріальних активів на умовах строковості, повернення та платності. Глобалізація економіки прискорила розвиток кредитування на базі використання таких форм, як:

·

акредитив

· факторинг

· форфейтинг

· міжнародний лізинг

· емісія боргових ЦП та ін

1.Акредитиви - форма забезпечення платежів за експорт, коли банк імпортера надає кредит імпортеру у формі забезпечення платежу на користь експортеру (акредитив – Letter of Credit), сплата по якому здійснюється при наданні всіх передбачених контрактом документів, що засвідчують факт здійснення експортної поставки у повному обсязі.

2. Факторинг – вид фінансової діяльності, пов’язаний із придбанням прав вимоги щодо оплати фінансових зобов’язань, здебільшого дебіторських рахунків на поставлені товари або надані послуги. Факторингові угоди можуть укладатися з правом регресу (обороту) документів на попереднього власника або без такого права.

Популярність угоди пов’язана із можливістю забезпечення постачальникові своєчасної оплати.

Розрізняють двофакторну угоду – передбачає взаємодію 2 факторингових компаній/банків: у країні експортера й імпортера; прямий імпортний – укладання угоди про факторингову послугу в країні імпортера; прямий експортний – експортер укладає угоду в своїй країні.

3. Форфейтинг – купівля дебіторської заборгованості без права регресу на попереднього власника.

4. Міжнародний лізинг – надання 1 стороною (лізингодавцем) матеріальних цінностей іншій стороні (лізингоотримувачу) на різні терміни й різні умови.

Розрізняють:

· Експортний лізинг – лізингодавець купує обладнання у вітчизняної фірми і передає іноземному лізингоотримувачу

· Імпортний лізинг – обладнання купується в іноземного виробника і надається в розпорядження нац фірмі

Залежно від терміну угоди: a) Довгостроковий: b) Середньостроковий

Залежно від механізму надання послуги:

· Стандартний (зворотний) – постачальником є лізингоотримувач

· Поновлений – передбачає заміну обладнання на новіше

· Чистий – лізингоотримувач сплачує всі видатки з експлуатації обладнання

· „ Мокрий” – з дод послугами

· Фінансовий – повна передача майна по завершенню дії угоди.

26. Механізм міжнародного кредитування.

Міжнародні кредити – надання фінансовою інституцією однієї країни (кредитор) суб’єкту іншої країни (позичальник), яким може бути держава, муніципальний орган влади, компанія або приватна особа, фінансових або матеріальних активів на умовах строковості, повернення та платності.

Механізм здійснення кредиту постачальнику

 

 

Механізм здійснення кредиту покупцеві:

Види:

1. За джерелами: 1)офіційні: 2)приватні

2. За об’єктом: 1) товарний (комерц); 2) грошовий (банк)

3. За видами зн діял: 1)Комерційні – повязані із торгівлею; 2)Фінансові – викор-ся на будь-які цілі, включаючи погашення заборгованості, інвес-ня в ЦП, прямі капіталоскладення; 3)Проміжні (обслуговування змішаних форм вивозу капіталів, тов і послуг).

4. За забезпеченістю: 1)Забезпечені; 2)Під зобовязання боржника (=бланкові кредити)

– 5. За валютою позики: 1) у вал кр-боржника; 2) у вал кр-кредитора; 3) у вал 3-оьї країни

6. За термінами: 1)Короткострокові (до 1р.); Середньострокові (1-5 р.); Довгострокові (> 10 р.).

Глобалізація економіки прискорила розвиток кредитування на базі використання таких форм, як:

· акредитив

· факторинг

· форфейтинг

· міжнародний лізинг

· емісія боргових ЦП та ін

1.Акредитиви - форма забезпечення платежів за експорт, коли банк імпортера надає кредит імпортеру у формі забезпечення платежу на користь експортеру (акредитив – Letter of Credit), сплата по якому здійснюється при наданні всіх передбачених контрактом документів, що засвідчують факт здійснення експортної поставки у повному обсязі.

2. Факторинг – вид фінансової діяльності, пов’язаний із придбанням прав вимоги щодо оплати фінансових зобов’язань, здебільшого дебіторських рахунків на поставлені товари або надані послуги. Факторингові угоди можуть укладатися з правом регресу (обороту) документів на попереднього власника або без такого права.

Популярність угоди пов’язана із можливістю забезпечення постачальникові своєчасної оплати.

Розрізняють двофакторну угоду – передбачає взаємодію 2 факторингових компаній/банків: у країні експортера й імпортера; прямий імпортний – укладання угоди про факторингову послугу в країні імпортера; прямий експортний – експортер укладає угоду в своїй країні.

3. Форфейтинг – купівля дебіторської заборгованості без права регресу на попереднього власника.

4. Міжнародний лізинг – надання 1 стороною (лізингодавцем) матеріальних цінностей іншій стороні (лізингоотримувачу) на різні терміни й різні умови.

Розрізняють:

· Експортний лізинг – лізингодавець купує обладнання у вітчизняної фірми і передає іноземному лізингоотримувачу

· Імпортний лізинг – обладнання купується в іноземного виробника і надається в розпорядження нац фірмі

Залежно від терміну угоди: a) Довгостроковий: b) Середньостроковий

Залежно від механізму надання послуги:

· Стандартний (зворотний) – постачальником є лізингоотримувач

· Поновлений – передбачає заміну обладнання на новіше

· Чистий – лізингоотримувач сплачує всі видатки з експлуатації обладнання

· „ Мокрий” – з дод послугами

· Фінансовий – повна передача майна по завершенню дії угоди.

27. Кредити міждержавних та експортних банків.

 

Експортний кредит - кредит, що видається банком країни-експортера банку країни-імпортера для кредитування поставок машин, устаткування й інших інвестиційних товарів. Банківські кредити видаються в грошовій формі і мають "пов'язаний" характер, тому що позичальник зобов'язаний використовувати позичку тільки для купівлі товарів у країні -кредиторі.

банк експортера безпосередньо кредитує не національного експортера, а іноземного покупця, тобто фірми країни-імпортера та їхні банки. Тим самим імпортер купує необхідні товари з оплатою рахунків постачальника за рахунок коштів кредитора і віднесенням заборгованості на покупця або його банк. Фінансовий кредит дає змогу закуповувати товари на будь-якому ринку і, отже, на максимально вигідних рівнях. Найчастіше фінансовий кредит не пов'язаний із товарними поставками і призначений, наприклад, для погашення зовнішньої заборгованості, підтримання валютного курсу, поповнення авуарів (рахунків) в іноземній валюті.
Великі банки надають акцептний кредит у формі акцепту тратти. Експортер домовляється з імпортером, що платіж за товар буде зроблений через банк шляхом акцепту останнім виставлених експортером тратт.
Однією з форм кредитування експорту є акцептно-рамбурсний кредит, що грунтується на поєднанні акцепту векселів експортера банком третьої країни і переказі (рамбурсуванні) суми векселя імпортером банку-акцептанту.
Частиною довгострокового кредиту є позики - залучення державними та приватними корпораціями позичкових коштів на національному і світовому ринках позичкових капіталів шляхом випуску своїх боргових зобов'язань. Довгострокові кредити і позики обслуговують головним чином розширене відтворення основного капіталу, експорт машин, устаткування, реалізацію промислових проектів.
Розрізняють такі форми довгострокових (терміном 10- 15 і більше років) міждержавних кредитів за рахунок асигнувань із держбюджету.
1. Двосторонні урядові кредити. У широких масштабах міждержавний довгостроковий кредит зародився під час Першої світової війни й набув розвитку у повоєнний період. У Другій світовій війні міжурядові позики не відігравали істотної ролі. Поставки воєнних та інших матеріалів здійснювалися в основному на умовах "ленд-лізу" (в оренду) без кредитних зобов'язань.
2. Кредити міжнародних і регіональних валютно-кредитних і фінансових організацій.
3. Позики на пільгових умовах як одна із форм допомоги (поряд із технічною допомогою, безоплатними дарами, субсидіями тощо).

 

 

Ризики міжнародних кредитів

Це ймовірність економічних втрат у разі непередбачуваних змін умов кредитування.

Розрізняють:

1. валютні – ризики втрат або додаткових витрат на обслуговування кредиту в результаті коливаннь валютних курсів;

2. фінансові – ризики повернення кредиту, коливань ставок проценту по кредитам, зміни умов залучень на міжнародних фінансових ринках.