Предмет історії української культури. Проаналізуйте головні періоди на шляху її розвитку.

Історія української культури вивчає матеріальні та духовні цінності

українського етносу на різних етапах його розвитку. Предметом історії української культури є цілісний процес створення та вивчення пам'яток духовної та матеріальної культури. Пам'ятки розглядаються в історичній послідовності як цілісне явище, а також за регіональними ознаками. Історія культури вивчає та аналізує пам'ятки духовної культури, зафіксовані усною формою: казки, міфи, легенди, билини, пісні, думи, прислів'я, приказки. В них фіксуються історичні події, мудрість народу, узагальнюються явища. Праукраїнці та їх нащадки залишили у спадок незліченну кількість об’єктів матеріальної культури, які посіли гідне місце у скарбниці світового мистецтва. Це пам'ятки зарубинецької, трипільської, черняхівської, скіфської культур, Київської Русі, козацької доби та ближчих до нас часів. Кожний народ фіксує свою історію низкою писемних джерел. Слов’яни залишили їх чимало. Це літописи «Повість минулих літ»,Галицько-Волинський, Густинський, козацькі літописи, філософські, наукові, економічні, політичні твори, першодруки, «Слово про закон і благодать» Іларіона, «Слово о полку Ігоревім» Українська земля багата на мистецькі пам’ятки: мозаїки і фрески Софії Київської, Спаса на Берестові, твори народних майстрів, художників сьогодення та ін. Рівень розвитку суспільства визначається рівнем розвитку культури виробництва, що також входить у коло дослідження історії культури. Зокрема, вироблена українським народом культура землеробства стала основою для цього виду діяльності в усій Європі. Історія української культури вивчає традиції, свята, обряди, релігії і вірування українського народу. Предмет історії української культури охоплює конкретні способи та результати діяльності українців у духовній і матеріальній сфері. Історія української культури — одна із суміжних історичних наук, що вивчає культурні явища життя українців в загальному контексті розвитку історичного процесу.

Основні етапи:

1. Дохристиянський (до 988року) - відбувалась безперервна зміна численних поколінь, кожне з яких освоювало і користувалось усіма здобутками культур своїх попередників. Одним з найважливіших етапів розвитку дохристиянської культури є розвиток Трипільської культури, яку відкрив у 1893р. В.Хвойка поблизу с. Трипілля на Київщині. Батьківщина трипільців-береги Пд.Бугу й Дністра. Їхня етнічна приналежність –невідома. Основа їхнього господарства-рільне землеробство і скотарство.Кожні 50-70р. поселення переносились на нове місце через виснаження землі. Вони виготовляли характерну мальовану кераміку з використанням чорної, червоної та жовтої фарб. Вони перші в Укр. Застосували механічний предмет-свердло.

Також до цієї епохи належить культура шнурової кераміки, яка на Україні поширена головним чином на Прикарпатті, Поділлі й Волині. Племена цієї культури вважаються індоєвропейцями. Загальною ознакою шнурової культури є кераміка, прикрашена відтисками шнурка, який накладали на вогкі стінки глиняного посуду, або врізний орнамент на посуді. «Шнуровики» користувалися шліфованими кам'яними ножами, вживали прикраси з кістки та металу. Населення шнурової культури жило у напівземлянкових і наземних житлах стовпової конструкції. Покійників у скорченому положенні ховали у ґрунтових могилах, курганах чи в кам'яних скринях.

2. Середньовічний – культура Київської Русі, Галицько-Волинського князівства.

На культуру КР значний вплив мала Візантія, під опікою якої вона формувалася. Також спостерігався значний вплив духовної культури на матеріальну. Довгий час зберігалися язичницькі традиції. Основні здобутки:запроваджено писемність; відкрито багато шкіл при церквах і монастирях;високий розвиток літератури, в тому числі, започаткування і розвиток літописання;розвиток містобудування, дерев’яної та кам’яної архітектури;розвиток іконопису та книжкової мініатюри. Галицько-Волинське князівство було спадкоємцем культури КР. Значна увага приділялася релігії(1306р.-засновано Галицьку митрополію); продовжувався розвиток літописання та освіти;населення широко займалося обробкою дерева, ткацтвом, ливарством, килимарством тощо.

3. Укр.культура періоду укр.ренесансу (XIV-I пол. XVIIст.) – розвивалася у важких умовах, зумовлених розпадок КР та монголо-татарською навалою. Характерні озн.: 1.поширення ідей гуманізму;2.антропоцентризм ренесансного мислення;3.прообудження інтересу до загальнолюдських цінностей;4.яскравовиражений національний характер;5.велику роль відігравали релігійні братства, які створювалися при православних церквах;6.архітектура розвивалася у контексті європейської(переважно оборонні споруди,споруди-замки та церковне будівництво).

4.Період українського бароко (ІІ пол. XVII- XVIIIст.) виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко. Споруди приваблюють своїми пишними формами, складними конструкціями, багатством декору. Українське бароко 17 ст. нерідко називають «козацьким», бо саме козацтво було носієм нового художнього смаку. Стиль бароко найвиразніше проявивсь у кам'яному будівництві. Хрещаті дерев'яні храми — типове явище в традиційному народному будівництві. Козацтво не вигадало тут нічого незвичайного, неймовірного чи небувалого. Характерною особливістю бароко є проникнення світського світогляду в усі сфери художньої діяльності, експресивність, парадність та урочистість, злиття принципів бароко з національними рисами. Провідне місце у культурному житі суспільства посідав жанр портрета. Пам’ятки мистецтва в основному належать київській школі. Нові художні тенденції знайшли своє втілення в книжковій графіці та іконописі. Бароко проявилося і в художньому гаптуванні. Відбулася різка зміна техніки гаптування: Композиції стають вільні та пластичні, широко використовується рослинний орнамент.

5. Період укр.просвітництва виникає в епоху зародження капіталізму (перша чверть XVIII століття.). Його своєрідність – це синтез ідей гуманізму та Реформації. Укр. просвітники-дворяни та міщани, які вимагали демократизації суспільства. У своїх маєтках вони організовували гуртки учених, де обмірковували ідеї суспільного прогресу. Особливо гострою їхня боротьба була за час правління Катерини ІІ. Висувалася концепція розумного егоїзму або доброчесності. Важливим осередком була Києво-Могилянська академія, випускники якої ставали першими носіями ідей просвітництва в Укр.

6. Культура Запорізької Січі формувалась у руслі українських генетичних джерел. В її основі містилися глибокі традиції українського народу. Її феномен має барокове забарвлення, "химерний" стиль був породжений непростими, бурхливими соціально-історичними обставинами. Козацькій культурі був близький тип активної людини, героя, лицаря.Запорожці були професійними воїнами та одним із головних своїх завдань вважали оборону церкви та віри. Запорожці надзвичайно ревно стежили за "чистотою" віри у своїх рядах. Вони за власні кошти утримували лікарні, шпиталі, різні інституції при монастирях, робили внески у храми.Найшанованішими церковними святами були Різдво, Великдень та Покрова. За їх допомоги відкривалися церковні школи при монастирях. Важливе місце в художньому житті козаків займали музика, спів і танці. Вагоме значення мали духові й ударні інструменти.Також значного розвитку досягло хорове мистецтво. Поряд із піснями творилися думи, які мали своєрідну художню форму та виконувалися під акомпанемент бандури або ліри. Особливе місце належало кобзареві. Створювалися спеціальні групи виконавців, котрі ставили народні лялькові видовища.

7. Період національно-культурного відродження (ХІХст.)- Розвиток культури відбувався за умов існування імперських режимів,денаціоналізації та асиміляції укр. народу. Новий соціальний шар суспільства-інтелігенція очолила культурне відродження. Створюється система освіти, яка складалася з 4 рівнів.Наймасовішою формою були церковно-парафіяльні школи, де навчали читанню, письму, арифметиці і Закону Божому. Дозволено навчатися українською мовою(на Зх.Укр.);відкривалися недільні школи;існували класичні гімназії;відкривалися університети.Розвивалися природничі науки та література;посилюється публіцистичність літературних творів. Львівська трупа та Товариство професійних акторів розвивали театральне мистецтво. У музичному мистецтві набули популярності опери.В цей час створено національний гімн. В архітектурі відбувається змішання різноманітних стилів;використання нових матеріалів;зростає потреба в будівництві заводів, банків, бірж, готелів. Значного розвитку набула скульптура, особливо монументальна. Також розвивається жанровий, пейзажний та портретний живопис.

8.Культура ХХст.: поч. ХХст-революція під проводом УНР та ЗУНР(боротьба за незалежність,яка невдало закінчилася). 30-поч.50хх років-жорстокий тоталітаризм з боку більшовицької влади(заборона всього українського,масові репресії та свідоме знищення укр..народу, «розстріляне відродження»).Велика Вітчизняна війна 1941-1945рр.(загинули мільйони українців, яких безжалісно кидали в перші ряди на фронті+жорстоке переслідування «ворогів народу»). Післявоєнні роки(відбудова,низький рівень життя, занепад культури).Розвинутий соціалізм(характеризувався поверненням до тоталітаризму, але з меншими репресіями).Великого значення набув рух дисидентів та шістдесятників. Академія наук стала провідним науковим центром.

9. Сучасна укр.культура перебуває у становищі відчайдушних пошуків справжності. Відбувається демократизація освіти,перехід на новий рівень оцінювання якості знань, ВУЗистають більш автономними,викладання в деяких з них ведеться різними мовами. Проте спостерігається недостатє фінансове забезпечення розвитку культури.Кіномистецтво практично занепало, проте вийшло декілька фільмів, присвячених українській історії. Продовжують творити поети та письменники старшого покоління.проте література відчуває на собі тиск ринку. Російськомовна література має набагато більший успіх, ніж вітчизняна. Молодь формується під традиціями Заходу. Державна підтримка культури незначна.