Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тенденції сучасного національно-культурного відродження.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Показником зміни в культурному житті України в умовах УНР є динаміка розвитку національної освіти. У березні 1917 року – відкриті перша українська гімназія в Києві (а всього за роки УНР було відкрито близько 130 гімназій), університет в Катеринославі, консерваторія в Харкові, сільськогосподарський інститут в Одесі. Жовтень 1917 року – Український народний університет в Києві, Учительській інститут в Житомирі, Науково-педагогічна Академія. Активізується видавнича справа. У 1921 році виходив 121 часопис, 60 газет. Улітку 1918 року створена комісія з організації проекту УАН під керівництвом міністра освіти М.Василенка. Першим президентом УАН став В.Вернадськіш (1863-1945) – член партії кадетів, визначний вчений і організатор науки. До 1928 року секретарем академії був А.Кримський (1871-1942) вчений зі світовим ім’ям, сходознавець, славіст, письменник, знав більше 60 мов. У 1918 році в Києві засновано Близькосхідний інститут, реорганізований в 1920 році в інститут закордонних справ. Загальне піднесення національної культури було тісно пов’язане з розвитком літературного процесу. У 1918-1921 рр. виникає велика кількість літературних об’єднань, друкуються різноманітні художні збірки і альманахи «Мистецтво», «Літературно-критичний альманах», «Червоний вінок», «Музагет», «Гроно», «Зшитки боротьби», «Шляхи мистецтва», «Жовтень», «Вир революції» тощо. Новій українській поезії були притаманні романтичні настрої. Виходять поетичні збірки В.Чумака («Заспів»), В.Сосюри («Червона зима»), І.Кулика («Мої коломийки»). Помітне місце у тогочасній поезії посідають В.Блакитний, Д.Загул, Г.Епік, В.Поліщук, Е.Плужник. Подією культурного життя стали поетичні збірки П.Тичини «Сонячні кларнети» і «Плуг». На творчості українських літераторів 1917-1921 рр. позначився також вплив європейського модернізму Тяжіли до нього поет, театрознавець, перекладач Микола Вороний (1871-1940). Творчість Вороного знаменувала певний розрив з народницькою поетичною традицією. Він один з перших започаткував в українській ліриці тему міста, інші модерністські мотиви європейської поезії; в яких протиставлялися поетична одухотвореність і буденність. Вороний був одним з засновників Національного зразкового театру (1917), засновником і керівником Українських вищих драматичних курсів (1918-1919). Цей видатний діяч української культури був двічі репресований, у 1934 та 1938 рр. Процеси національно-культурного відродження відбувалися в 20-ті роки в драматургії та театрі, де стояло завдання – піднести український театр до сучасного професійного рівня при збережені його національної оригінальності. Потрібна була новаторська театральна естетика, що відповідала б європейському рівневі. В 1918 році у Києві діяли три театри: 1) державний драматичний (керівники О.Загаров і В.Кривецький), 2) Державний Народний П.Саксаганського і 3) «Молодий театр», який організували Лесь Курбас і Гнат Юра. У 1919 році Гнат Юра відокремився від «Молодіжного театру» і з групою акторів створив театр ім.І.Франка. В основу театральної естетики були покладені західно-європейські модерністські тенденції. Г.Юра став засновником новітнього напряму в історії українського театрального мистецтва. Лесь Курбас (1887-1937) – здобув визнання як видатний організатор театру, режисер-реформатор театральною мистецтва. Прагнув піднести український театр до світового рівня і зберегти притаманний йому національний стиль. У своїх естетичних пошуках наближався до програми неокласиків (синтез класичної європейської драматургії і традиційного українського театру). У галузі архітектури йде пошук втраченого національного стилю творчо переосмислюються традиції народної дерев’яної архітектури і «козацького бароко». Архітектор Д.Дяченко (1887-1942) – один із засновників українського архітектурного стилю. Спорудив земську лікарню у м.Лубнах (1914-1915) – теперішня школа-комплекс Української сільськогосподарської Академії (1925-1927). Був незаконно репресований. Принцип народної архітектури використовував у своїй творчості В.Троценко (1888-1978) – автор проектів шкіл, лікарень, клубів на Криворіжжі та Донбасі (1920-1930), Червонозаводського театру у Харкові (1931-1938). Музична культура несла в собі три чинника розвитку: 1) традицію народної пісенності, 2) музичної школи Лисенка, 3) нової європейської стилістики. Значний внесок у розвиток української музичної культури зробили М.Леонтович, К.Стеценко, Я.Степовий, Б.Підгорецький, П.Сениця. Розвивається жанр оперного мистецтва, діють оперні театри в Києві, Харкові, Одесі та інших містах. Широкого визнання набуває виконавська майстерність І.Паторжинського, М.Литвиненко-Вольгемут, З.Гвидай О.Петрусенко. Авангардизм в українській музиці проявився у творчості композитора, диригента і педагога Б.Лятошинського (1894-1968). На Західній Україні плідно працювали композитори Л.Січинський, А.Вахнянин, Ф.Колесса, С.Людкевич, В.Барвинський, Й.Витвицький. У Львові відкрився вищий музичний інститут ім.М.Лисенка (1907), оперний театр (1900). Тут працювали талановиті співаки С.Крушельницька, О.Мишуга. Проте культурне піднесення в Радянській Україні майже припиняється у 1932-1933 рр. відомих як час «розстріляного відродження», коли розпочалось масове знищення талановитих діячів української літератури, мистецтва, науки. Починається тотальне підкореннє всіх форм професійної культури ідеологічним та естетичним догмам соц. реалізму, що мало трагічні наслідки для духовного життя народу. Навіть талановиті радянські письменники, поети, художники, режисери, які дебютували в 30-х роках, змушені були орієнтуватися на пересічні ідеологічні стандарти та художні прийоми (поезія А.Малишка (1912-1970), драматургія О.Корнейчука (1905-1972) – «Загибель ескадри» (1933), «Платон Кречет» (1934), «Правда» (1937), «Фронт» (1942) та ін.). Їм притаманний соціальний схематизм, спрощеність життєвих ситуацій, відхилення від життєвої правди. Проведення «лінії партії» сприяло мистецькій і політичній кар’єрі Корнейчука, який був керівником Спілки письменників України (1946-1953), Головою Верховної Ради УРСР (1959-1972), Лауреатом державної премії. Трагічно склалася доля О.Довженка (1894-1956) – діяча національного і світового кіномистецтва. Фільми: «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930), «Щорс» (1939), автобіографічна повість «Зачарована Десна» (1957). «Повість полум’яних літ» (1944), «Україна у вогні» (1942) та інші.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; просмотров: 257; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.58.214.43 (0.01 с.) |