Культура античних міст Північного Причорномор’я: мистецтво, побут, релігія

Як і в інших країнах античного світу, образотворче мистецтво в північно-причорноморських колоніях досягло дуже високого рівня. Пам’ятки архітектури, скульптури, живопису — монументального і вазового, художньої обробки металу (торевтики) каменю (в тому числі й гліптики), дерева, кістки вражають своєю досконалістю.Розвиток пішов своїм шляхом, зумовленим впливом навколишнього іноплемінного світу, що знаходився в постійному і різнобічному спілкуванні з греками.

Скульптура. Цей вид мистецтва був надзвичайно популярний в античному світі. Статуї, бюсти, рельєфи прикрашали площі, храми. Скульптури зображали шанованих населенням богів і героїв, видатних державних діячів і громадян за їх заслуги перед містом. В північно-причорноморських скульптурних творах відбились місцеві художні традиції. Особливо помітні вони на Боспорі в перших ст. н.е., меншою мірою в Ольвії та Херсонесі.

Яскравою групою скульптури на Боспорі є надмогильні стели з рельєфами на яких зображені різні події, відомі ще з V ст. до н.е. Скульптури та рельєфи, що зображують богів, героїв, визначних людей дуже близькі до античних пам’яток метрополії.

В перші століття н.е. херсонеські стели характеризує портретна схожість зображених небіжчиків. Скульптор відмовляється від узагальнених ідеалізованих образів, характерних для елліністичної доби. Кожне зображення на цих творах індивідуальне. Новий напрямок був зумовлений впливом римської портретної скульптури, з якою херсонесіти, ймовірно, познайомились під час перебування в місті римського легіону.

Дуже популярними в Північному Причорномор’ї були невеликі глиняні статуетки — теракоти. Багато теракот завозилось із метрополії, але й місцеві майстри виготовляли їх у великій кількості. Виготовлялись теракоти у формах, а дороблялись вручну, при цьому вносились деякі місцеві елементи. Потім теракоти випалювались і розфарбовувались. Майстерню, в якій виготовляли теракоти, розкопано в Херсонесі. Деякі форми з неї були зліпками з привезених з метрополії статуеток.

Живопис. Про розвиток живопису у північно-причорноморських колоніях дають уявлення фрескові розписи на стінах гробниць, громадських та багатих житлових будинків. Фрески писали по сирій вапняковій штукатурці, але в ряді випадків розпис наносився на кам’яні поверхні стін і стелі.

І ст. н.е. датуються фрески так званого склепу Деметри, відкритого в Керчі у 1835 р. Вони присвячені міфу про викрадення Кори — дочки Деметри — богом підземного царства Плутоном. Квітковий стиль в розписах склепів побутував з V ст. до н.е. і до кінця античності. До більш раннього часу відноситься так званий структурний стиль, що складається з декоративних елементів, які підкреслюють структуру стін. також поширюється розпис в інкрустаційному стилі, який, значною мірою, близький до структурного і характеризується прямокутними полями, колами, ромбами, вписаними одне в інше — коло вписувалось в ромб, мале коло в більше і т.д. Кожна фігура фарбувалась в інший колір.

Значно менше фресок виявлено в громадських спорудах та житлових будинках.

Аналіз монументального живопису Боспору показав, що до І ст. до н.е. переважна частина художників була греками.

Мозаїка. Мозаїчні візерунки та картини у Північному Причорномор’ї робились з кольорових гальок, викладених у вапняковому розчині. Кращі мозаїки відкрито в Ольвії та Херсонесі. В одному з ольвійських будинків ІІІ–ІІ ст. до н.е., поблизу Зевсового кургану, виявлено мозаїчну підлогу, викладену галькою синього, білого та світло-жовтого кольорів.

Розписна кераміка. Разом із завезеним високогатунковим посудом, прикрашеним розписом у килимовому, чорнофігурному та червонофігурному стилях, в містах і поселеннях Північного Причорномор’я виготовлялось кілька груп посуду, що прикрашався барвистим розписом, рельєфами, штампованою та різбленою орнаментацією, чорним лаком. Тематика зображень запозичена з грецького вазового живопису (міфологічні сюжети) та частково містецтва. Відзначимо, що зображені на посуді греки, скіфи та сармати передані досить реалістично. На багатьох вазах помітно прагнення художників до зображення світла й тіні.

Торевтика. — художня обробка дорогоцінних і кольорових металів. Багато виробів північно-причорноморських торевтів визнані шедеврами світового значення.

Про меблі, якими користувались колоністи, можна скласти уявлення, спираючись на твори скульптури, фрески в склепах, вазовий живопис, оскільки знахідки з розкопок дуже незначні. В перші десятиліття греки, мабуть, взагалі не мали меблів. В архаїчних напівземлянках, попід стінами, неодноразово виявляли материкові останці або кам’яні площадки, які, вкриті камкою або сіном, використовувались як лежанки.

Для сну та лежання на бенкетах використовували ложа на високих ніжках з невисоким, рідше з високим узголів’ям. Багаті ложа декорувались різбленням, бронзовими прикрасами, інкрустувались різблиними пластинками із слонової кістки. Ймовірно були й прості дерев’яні ліжка з дерев’яним же полотнищем або мотузковою чи ремінною сіткою. Ложе покривалось килимами і ковдрами, часто різнобарвними, як це видно на розписі склепу Анфестерія в Керчі. Для дітей робили колиски, які майже не відрізнялись від сучасних.

Обідні столи були невеликі, з низькими ніжками, оскільки відповідали грецькому звичаю їсти лежачи. Для сидіння використовували табурети, стільці, крісла. Зображення крісел частіші ніж табуретів або стільців, але останні, мабуть, відігравали більшу роль у повсякденному житті. Крісла ж треба вважати парадним різновидом меблів. Ще були рундуки і скрині для зберігання різних побутових предметів і одягу, шафи і полиці для зберігання посуду. Але значна частина посуду зберігалась у підвішеному стані, для чого на краю посудини, по сирій глині робились невеликі дірочки, в які потім втягувалась товста нитка або шнурок.

Широко використовувались і невеличкі шкатулки, в яких зберігались речі туалету, прикраси, дрібні побутові речі. Іноді такі шкатулки прикрашались інкрустацією, різьбленням, мали бронзові ніжки, замочки.

У вжитку були килими, покривала, подушки. (вони були елементом прикрашання стін). По стінах розвішувались картини і портрети.

Вдень кімнати освітлювались через вікна з промасленим пергаментом. Принаймні скло, хоча й було відоме грекам, для вікон не застосовувалось. В холодну погоду вікна закривались ставнями і приміщення освітлювалось світильниками, які заповнювались олією або салом. Форма світильників різноманітна.

. В архаїчних землянках і напівземлянках на о. Березань виявлені складені з каменю на материкових останцях печі з кам’яним черінем і невисокими стінками. Зрозуміло, що така піч давала достатньо тепла для невеликої напівземлянки і на ній можна було готувати їжу. В кам’яних будинках виявлено двокамерні печі порівняно великих розмірів, але немає слідів димарів. Ймовірно дим виходив через вікна, двері або спеціальні отвори в стелі і покрівлі.

Їжа була, переважно, скоромною. Велику роль відігравали борошняні страви — каші, юшка, хліб; овочі — салат, капуста, цибуля, часник, бобові. З молока готували сир. Рибу, споживали, ймовірно, в більший кількості ніж м’ясо.Десертом служили фрукти, виноград, горіхи, мед. Споживали, звичайно, й вино, сильно розбавляючи його водою.

Одяг колоністів мало чим відрізнявся від грецького одягу метрополії. Нижнім одягом чоловіків і жінок був хітон — вид сорочки дуже простого покрою, без рукавів, з одним або двома короткими, рідше довгими рукавами. Чоловічі хітони були короткі (до колін), жіночі закривали гомілку. Верхнім одягом був плащ-гіматій, у жінок — пеплос, великий прямокутний лоскут тканини, способи драпірування якої були різними і дуже мальовничими.

Влітку найпоширенішим видом взуття були сандалії у вигляді товстої шкіряної або дерев’яної підошви з довгими ремінцями, які обв’язувались декілька разів навколо ноги. Взимку носили черевики або чоботи. Знахідки сандаліїв досить часті в похованнях боспорських некрополів, а зображення чоловіків у чоботях зустрічаються у скульптурах і розписах склепів.

Одяг доповнювали різноманітні прикраси. Жінки носили у вухах сережки, вушні і скроневі підвіски, браслети, каблучки, персні, намисто, різноманітні амулети, камеї. Для догляду за волоссям користувались гребінцями з бронзи, кістки або дерева. Волосся збирали під стрічку.Для скріплення волосся користувались різноманітними шпильками. Не цурались прикрас і чоловіки. На руках вони носили браслети, на пальцях персні, в яких вставки з різьбленими зображеннями слугували печаткою. В пізній час, мабуть під впливом скіфського населення, чоловіки носили шийні гривні. Знайомі були грецькі жінки і з різноманітними косметичними засобами — притираннями, ароматичними маслами, рум’янами, білилами, фарбою для вій і брів. На античних поселеннях звичайні знахідки спеціальних мініатюрних посудин для косметичних засобів.

Чисельними є знахідки іграшок або предметів розваг. З дитячого поховання в Керчі походить глиняне брязкальце з у формі колиски з лежачою в ній дитиною. Часті знахідки глиняних, дерев’яних кістяних фігурок тварин, іноді екзотичних, птахів. Іграшками треба вважати теракотові статуетки, кінцівки яких зроблені рухомими. Серед юнаків була поширена гра в м’яч (подібну сцену зображено на червонофігурній вазі з Ольвії), в бабки-астрагали, в камінці. Дорослі грали в кості, які зустрічаються у вигляді кубів, шестикутників або багатокутників, а також в шашки.

РЕЛІГІЯ В Ольвії найбільше виявлено присвят Аполлону Дельфінію, потім Гераклу, Аполлону Лікарю, Зевсу Рятівнику, Ахіллу Понтарху, Гермесу, Афродіті Понтії (покровительці мореплавання), Плутону і Корі. В Херсонеській присязі названо Зевса, Гею, Геліоса, богів і героїв Олімпійських, Діоніса, Деметру. Але з самого початку в Херсонесі домінує культ Діви Парфенос. У містах європейського Боспору найбільше присвят Аполлону Лікарю, Артеміді, Афродіті, Деметрі, далі — Гераклу, Гекаті, Діонісу, Зевсу Рятівнику.

Кожне місто мало свого бога-покровителя, який зображувався на монетах. Найчастіше це голова божества та атрибут його образу, що склався в той чи інший історичний період.

Для служіння богам споруджували храми, вівтарі та жертовники, де здійснювались культові обряди. Але в храм, де стояла статуя божества, столи для дарів та фіміатерій для воскуріння благовінь, могли входити лише жерці. Всі священодії здійснювались перед храмом на священій ділянці, зокрема на жертовнику приносили в жертву домашніх тварин. Безкровну жертву становили фрукти, хліб, вино, мед, молоко. На честь богів влаштовувались свята, на яких хор або солісти виконували гімни, а також влаштовувались гімнастичні, кінні,музичні змагання. Необхідними при здійсненні культових обрядів були вівтарі, жертовники та курильниці.

Особливе місце серед ольвійських святилищ займав храмовий комплекс на о. Левка (Білий, тепер Зміїний), розташованому в дельті Дунаю. За міфом, мати Ахілла, богиня Фетіда перенесла тіло сина з вогнища, на якому його за стародавнім звичаєм мали спалити, на острів у Понті, створений за її проханням Посейдоном. Там, здобувши безсмертя, Ахілл став володарем Понту (Понтархом) і проводив час у веселощах та військових і гімнастичних вправах. Культ Ахілла був дуже поширений в Ольвійській державі, яка і опікувалась храмами на острові. За свідченням Діона Хрисостома, храми, присвячені Ахіллу Понтарху, в перших ст. н.е. були і на о. Березань, і в самій Ольвії.

Залишки храмових споруд римського часу мало відомі. Від ольвійського храму Аполлона Простата збереглися лише уламки архітектурних деталей. В Пантікапеї виявлена частина мармурового архітрава з присвятою царю Аспургу.