Працездатність операторів ВДТ

Працездатність відображає здатність людини виконувати роботу певної важкості та напруженості з необхідною якістю за встановлений період часу.

В процесі роботи працездатність людини змінюється. На рисунку 5 показана найбільш типова крива, яка характеризує зміну працездатності оператора за робочий цикл (зміну).

Як видно з рисунку працездатність має відповідну протяжність у часі та фазний характер зміни періодів. Виділяють чотири періоди працездатності:

- період втягування в роботу (І);

- період стійкої працездатності (II);

- період субкомпенсації (III);

- період втоми (IV).

 

 

Рисунок 5 - Зміна працездатності оператора за робочий цикл (зміну)

Період втягування в роботу, який може тривати до години і більше, виражається у поступовому підвищенні працездатності. Важливою умовою високої працездатності є поступовість втягування в трудовий процес, причому людина повільніше включається в розумову роботу, ніж у фізичну. Значного скорочення періоду втягування в роботу можна досягти за рахунок попередньої підготовки працівника до роботи (адаптації зору, слуху, виконання фізичних вправ) та шляхом попереднього розумового навчання. Суть останнього,полягає в тому, що оператор перед початком роботи проводить вирішення одного чи кількох, ситуаційних завдань. Оператор за аналогією з спортсменами проводить попередню розминку ("розігрівається").

Другий період характеризується високою та стійкою працездатністю. В цей час усі зміни фізіологічних функцій адекватні робочому навантаженню і перебувають у межах фізіологічних норм. Тривалість періоду залежить від інтенсивності роботи. Чим більші навантаження, тим коротший другий період. Збільшення тривалості періоду стійкої працездатності можна досягти:

- раціоналізацією робочого місця;

- вдосконаленням засобів праці та трудового процесу; — комфортними умовами праці;, — правильним поєднанням режимів праці та відпочинку;

- оптимальним рівнем напруження психофізіологічних функцій;

- зменшенням статичних навантажень;

- боротьбою з монотонністю;

- високою мотивацією праці.

Період субкомпенсації розглядається як початок розвитку втоми. В цей період продуктивність праці ще зберігається на високому рівні, але тільки завдяки вольовим зусиллям та за рахунок перенапруження відповідних систем організму.

Період втоми характеризується зниженням продуктивності праці при подальшому погіршенні функціонального стану оператора. Почуття втоми грімко наростає, а у фізіологічних системах настає зміна показників. Швидше настають зміни в тих органах і системах, які забезпечують виконання конкретної роботи. В операторів ВДТ у цей період частіше всього появляються болі та різь в очах, головний біль, судоми м'язів кисті, ниючий біль спини і шиї та ін. Якщо в цей період не припинити роботи, то втома перейде в перевтому. При перевтомі період відновлення працездатності (відпочинок) збільшується, а в організмі порушуються відповідні психофізіологічні процеси. При наявності хронічної перевтоми, можуть настати функціональні і навіть паталогічні зміни.

Працездатність оператора залежить від цілої низки факторів, які можна умовність поділити на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх факторів належать: кількість та форма отриманої інформації, зручність робочого місця, санітарно-гігієнічні умови, характер взіємовідносин в колективі, моральні та матеріальні стимули тощо.

До внутрішніх факторів належать: рівень підготовки, стаж роботи, тренованість, стан здоров'я, емоційна стійкість, вік та ін.

Значною мірою працездатність оператора залежить від правильного режиму (навантаження, ритму) роботи. Графічно це зображено на рисунку 6, де суцільна лінія показує значення ефективної працездатності оператора, а пунктирна — вимоги, які пред'являються до нього поставленим завданням. Коли ці вимоги недостатні (1), або надмірні (3), оператор витрачає додаткові зусилля (заштрихована зона).

Таким чином режими роботи 1 та 3 є несприятливими для оператора. Зокрема недостатні чи нерівномірні навантаження призводять до неорганізованості, появи помилок та швидкої втомлюваності оператора.

 

Рисунок 6 - Працездатність оператора при різних режимах роботи

Лекція 4 Виробниче середовище. Виробничий мікроклімат. Освітлення виробничих приміщень

Виробниче середовище

Вагомий вплив на працездатність та здоров'я користувачів комп'ютерів здійснює виробниче середовище. Це середовище у виробничих приміщеннях (офісах), в основному, визначається мікрокліматом, освітленням, наявністю шкідливих речовин у повітрі, рівнем шуму, випромінювання.

Виробничий мікроклімат

Під виробничим мікрокліматом розуміють стан повітряного середовища виробничого приміщення, який визначається температурою, відносною вологістю, рухом повітря та тепловим випромінюванням нагрітих поверхонь, що в сукупності впливають на тепловий стан організму людини. В процесі трудової діяльності людина перебуває у постійній тепловій взаємодії з виробничим середовищем. За нормальних мікрокліматичних умов в організмі працівника, завдяки терморегуляції, підтримується постійна температура тіла (36,6 °С).

Кількість тепла, що утворюється в організмі, залежить від фізичного навантаження працівника, а рівень тепловіддачі — від мікрокліматичних умов виробничого приміщення. Оскільки робота за комп'ютером характеризується малими фізичними навантаженнями, то цей вид діяльності належить до категорії легких робіт за критерієм енерговитрат організму (ГОСТ 12.1.005-88). Для того, щоб фізіологічні процеси в організмі людини відбувалися нормально, теплова енергія, що виділяється під час роботи організмом, повинна повністю відводитись у навколишнє середовище. Порушення теплового балансу може призвести до перегрівання або ж переохолодження організму людини і, зрештою, до захворювання.

Віддача тепла організмом людини здійснюється, в основному, за рахунок випромінювання і випаровування вологи з поверхні шкіри. Чим нижча температура повітря і швидкість його руху, тим більше тепла віддається випромінюванням. При високій температурі значна частина тепла втрачається випаровуванням поту.

Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування погіршується і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням. Однак, надто низька вологість викликає висихання слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами.

Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаровуванням. Різкі коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним повітрям (протягом) значно порушують терморегуляцію організму і можуть викликати простудні захворювання.

Таким чином, для нормального теплового самопочуття людини важливо забезпечити певне співвідношення температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, тобто певні мікрокліматичні умови. Такі умови визначаються, в основному, категорією роботи, що виконується, та періодом року і можуть бути оптимальними та допустимими.

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють таке співвідношення його параметрів, при якому в умовах тривалої та систематичної дії на людину створюються комфортні теплові відчуття та відбувається збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Допустимі мікрокліматичні умови передбачають можливість виникнення дискомфортних відчуттів,та зміни теплового стану організму, однак вони швидко минають і нормалізуються за рахунок напруження механізмів терморегуляції в межах фізіологічних пристосувальних можливостей.

Відповідно до ДСанПіН 3.3.2-007-98 у виробничих приміщеннях та робочих місцях з ВДТ та ПК мають забезпечуватись оптимальні значення параметрів мікроклімату (таблиця 5).

 

Таблиця 2.3 - Нормовані параметри мікроклімату для приміщень з ВДТ та ПК

 

Період року	Категорія робіт (ГОСТ 12.1.005-88)	Температура повітря, °С	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодний     Теплий	Легка — Іа Легка — Іб   Легка — Іа Легка — Іб	22—24 21—23   23—25 22—24	40—60 40—60   40—60 40—60	0,1 0,1   0,1 0,2

 

До категорії Іа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження, при яких витрати енергії складають до 139 Вт, а до категорії Іб — роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням, при яких витрати енергії становлять від 140 до 174 Вт.

Проведені дослідження мікрокліматичних умов на комп'ютеризованих робочих місцях кількох десятків видавництв, редакцій та друкарень показали, що зимою значення відносної вологості повітря часто є нижчими за встановлені норми і становлять в середньому 30—40%. Це призводить не лише до надмірного висихання слизових оболонок очей, носа, горла, а й до нагромадження зарядів статичної електрики, що утворюються в процесі роботи комп'ютера. Температура повітря в таких приміщеннях у теплий період року іноді перевищувала нормовані значення, особливо в приміщеннях, розташованих з південної сторони будівлі. Швидкість руху повітря, як правило, була в межах норми. Встановлено, що нагріті поверхні комп'ютера та лазерного принтера помітно не впливають на підвищення температури повітря на робочому місці, однак літом такий вплив може бути значно більшим.

Для забезпечення оптимальних мікрокліматичних умов в будь-який період року приміщення, в яких розташовані комп'ютеризовані робочі місця повинні бути обладнані системами опалення. Однак найкраще вирішення цього питання — це встановлення кондиціонерів, які автоматично підтримують задані параметри мікроклімату.