Предмет економіки туризму та її місце у системі економічних наук.

Предмет економіки туризму та її місце у системі економічних наук.

П ЭТ явл эк отнош, кот возник и развиваются в сфере т-ма в процессе произ-ва, распред и потребл тур услуг. Потребление сост на 80% из услуг и на 20% из тов. ЭТ представ собой учебную дисциплину, кот исслед отраслевые аспекты эк. отнош в сфере т-ма. Экономика турбизнеса рассматр т-м как сложный соц-эк механизм со множеством собственников и субъектов деят-ти.

Эк-ка — это управление хоз-ом. Понятие эк-ка имеет 2 смысл знач:
1) хоз жизнь, сост хоз-ва в стране или в рег;
2) наука о хоз-ве и способах его ведения.

Для познания сост хоз-ва страны или рег сущ целый блок эк наук: 1 блок - это общеэк науки; макроэк, микроэк, гос регулирование эк; 2 блок - специальн или функциональн эк науки, они изучают закономерности раз-ия отдельн звеньев хоз сист: фины, банке дело, налогооблож, менеджмент, маркетинг; 3 блок — это конкретные эк, кот изучают отдельн сферы хоз-ва гос-ва: эк пром, эк трансп-а, эка строит-ва, эк сел/хоз, эк т-ма. В Укр. сущ. единый классификатор видов эк дея-ти, он создан вместо классификатора отраслей нар хоз-ва, кот сущ во времена план эк; 4 блок — это инф-аналитич эк науки: статистика, эк кибернетика, информатика; 5 блок – ист-эк науки, кот изуч диалектику раз-ия эк гос-ва: ист нар хоз-ва, ист эк мысли. ЭТ изучает стратегию и тактику хоз.дея-ти в сфере т-ма и охват все звенья произ-ва, продвижения и потребл тур услуг. Цель ЭТ — это удовлетвор потребн туристов в усл ограни тур рес, др словами, цель заключ в том, как лучше привлечь большее кол-о туристов и получ при этом прибыль при необх-ти сохранить рес-ы. ЭТ изучается на микро и на макро ур.

 

Проблеми економіки туризму.

Представляється очевидним, що глибоке, серйозне вивчення проблем економіки туризму не можливе без вирішення питання про методологію її дослідження. Загально відомо, що сучасна загальна економічна теорія є методологічною основою цілого комплексу наук: галузевих, функціональних.Разом з тим загальновідомо, що в методології самої економічної теорії звичайно виділяють декілька головних підходів. Суб’єктивістський підхід відрізняється тим, що при аналізі економічного явища в якості вихідного пункту береться господарський суб’єкт, який діє на навколишнє середовище. В цьому випадку об’єктом економічного аналізу стає поведінка суб’єкта економіки. Звідси теоретична економіка розглядається як наука про людську діяльність, що визначається межами потреб. Важливими категоріями в цьому випадку стають “потреба”, “корисність”. Сама ж економіка стає “ теорією вибору”, який здійснює господарський суб’єкт. Неопозитивістсько-економічний підхід витікає з детального вивчення самих явищ та їх оцінок. Головним при цьому стає технічний апарат дослідження. Результатом дослідження виступають різного роду “економічні моделі”. Такий підхід, наприклад, визначив поділ економіки на макроекономіку та мікроекономіку.Раціоналістичний підхід витікає з відкриття раціоналістичних законів цивілізації, так названих, “природних законів”. Тут потребується дослідження економічної системи в цілому, економічних законів, що регулюють дану систему, вивчення економічної “анатомії” суспільства. У цьому випадку метою економічної теорії стає не вивчення поведінки людини, фірми, держави, а вивчення законів, що регулюють виробництво, розподіл, обмін та споживання суспільного продукту. Причому основна увага при цьому підході приділяється, як правило, вартості, ціні, економічним законам.Діалектико-матеріалістичний підхід виходить з об’єктивного аналізу, що характеризує внутрішні зв’язки явищ, які існують в реальності та в їх розвитку. У марксистській школі довгий час цей підхід вважався єдиним вірним способом вирішення наукових проблем. Окрім економічної теорії(методологічної основи) економіка туризму користується методами – сукупністю прийомів дослідження у науці та відтворення їх у системі її категорій та законів. Багато з них також добре відомі. Це методи: наукової абстракції, аналізу ті синтезу, індукції та дедукції, історичний та логічний. В силу того, що економічним процесам та явищам у туризмі притаманні кількісна та якісна визначеність, то, звичайно, і економіка туризму широко використовує математичні та статистичні прийоми та засоби дослідження. Також, розумним, необхідним та можливим є економічні експерименти у туризмі.

3. Взаємозв’язок економіки туризму з класичними економічними теоріями (меркантилістська теорія, теорія абсолютних переваг, теорія порівняльних переваг).

В середині століття рівність товарів трактувалось з теолого-етичної точки зору, тому тільки у майбутньому, коли ідеологи буржуазії у боротьбі проти феодалізму стали розробляти економічну науку та звернулися до аналізу виробництва, теорія товару поступово отримала свій подальший розвиток. Меркантилістська теорія не могла дати вірного рішення проблемі. Меркантилісти вважали джерелом багатства не виробництво, а лише процес оберту грошей. Родоначальник буржуазної класичної політичної економіки Вільям Петі вперше встановив, що вартість товарів визначається порівняною кількістю затраченої на них праці. Фізіократи на відміну від меркантилістів стверджували, що джерелом багатства являється сільське господарство, в якому створюється “чистий продукт”. Визнаючи лише сільськогосподарську працю творцем “чистого прибутку” фізіократи по суті вважали, що вартість зростає з землі. Буржуазна класична теорія отримала своє завершення у працях Адама Сміта та Рікардо. Сміт висунув положення, що у будь-якій галузі виробництва, будь-яка праця створює вартість. А.Сміт висунув нову теорію світової торгівлі, обґрунтувавши необхідність лібералізації імпорту та послаблення митних обмежень. Похід Сміта отримав назву “принцип абсолютної переваги”. Він складається в тому, що кожна сторона повинна спеціалізуватися на виробництві товарів, середні витримки яких менше, чим середні витримки в інших країнах. Абсолютна перевага по тому чи іншому товару визначається відповідними ресурсами. Експортуючи частину таких товарів, країна на отримані гроші купує товари, виробництво яких їй виходить дорожче та у випуску яких має абсолютну перевагу інша країна. Сміт довів, що така торгівля буде вигідною для усіх учасників. Однак, деякі країни не мають абсолютних переваг ні по одному товару, тобто їх витримки на одиницю будь-якого товару вище чим в інших країнах. Але вони також приймають участь у зовнішній торгівлі. Д.Рікардо сформулював принцип порівняльної переваги. Він полягає в тому, що країна повинна спеціалізуватись на випуску товарів, виробництво яких відносно більш вигідне у співвідношенні з виробництвом таких самих товарів в інших країнах. Навіть тоді, коли країна не має абсолютних переваг, торгівля залишається вигідною для обох сторін. Виходячи з цих теорій, можемо провести аналогію у сфері туризму, т.я. туризм не являється особливим елементом економіки. Якщо на виробництво тої чи іншої туристичної послуги в даній країні затрачується менше ресурсів, то це вигідно для подальшої реалізації.

 

Виды тур р-ов.

Туристический рынок выступает как сфера проявления экономических отношений между производителями и потребителями туристического продукта. В свою очередь рынок туристических услуг распадается на отдельные рынки и субрынки. Все туристические рынки можно классифицировать по отдельным признакам. Виды рынков:

-Виды реализованных услуг.

1.Рынки основных туристических услуг (гостиницы, рестораны и т.д.); 2.Рынки дополнительных услуг (оздоровительные и развлекательные заведения); 3.Рынки сопутствующих туристические услуг (торговые, информационные, услуги связи).

-Преобладание спроса или предложения.

1.Рынки с преобладание спроса (отправляющие, эмиссивные) 2.Рынки с преобладание предложения над спросом (принимающие рынки, рецептивные).

-В зависимости от пространственных характеристик (охват территории

1.Рынок внутреннего туризма; 2.Рынок международного туризма; 3.Рынок национального туризма (внутренний + зарубежный); 4.Рынок внутригосударственного туризма (внутренний + иностранный);

- Наличие условий для купли-продажи туристических услуг

1.Потенциальный туристический рынок; 2.Фактический туристический рынок.

С точки зрения особенностей и содержания маркетинговой деятельности выделяются следующие рынки: целевой, то есть рынок, на котором фирма реализует или собирается реализовать свои цели; бесплодный, т.е. рынок, не имеющий перспектив для реализации определенных услуг; основной, т. е. рынок, где реализуется основная часть услуг предприятия; дополнительный, т.е. рынок, на котором обеспечивается продажа некоторого объема услуг; растущий, т. е. рынок, имеющий реальные возможности для роста объема продаж; прослоечный, т. е. рынок, на котором коммерческие операции нестабильны, но имеются перспективы превращения в активный рынок при определенных условиях (однако может стать и бесплодным рынком).

 

Сутність політики цін.

Ценовая политика заключается в установлении цен на товары и услуги в зависимости от складывающейся рыночной конъюнктуры, обеспечивающей намеченный объем прибыли и решение других стратегических и оперативных задач.

Сущность политики цен предприятия заключается в создании и поддержании оптимального уровня и структуры цен, в изменении их во времени по товарам и рынкам с целью достижения максимально возможного успеха в той или иной рыночной ситуации. Политика цен является важнейшим элементом общей маркетинговой политики предприятия.

Различают активную и пассивную политику цен предприятий.

При активной политике цен предприятие пытается своей ценой использовать все рыночные возможности и гибко реагировать на изменение цен конкурентами. С помощью цен предприятие может завоевать ту или иную долю рынка у конкурентов и получить большую прибыль.

При пассивной политике цен цена не является важной частью маркетинга предприятия. Предприятие опасается реакции конкурентов на свое изменение цен, поэтому в отношении цен оно исключительно следует за ценовым лидером. Предприятие готово согласиться на длительное время со своей долей рынка.

 

Предмет економіки туризму та її місце у системі економічних наук.

П ЭТ явл эк отнош, кот возник и развиваются в сфере т-ма в процессе произ-ва, распред и потребл тур услуг. Потребление сост на 80% из услуг и на 20% из тов. ЭТ представ собой учебную дисциплину, кот исслед отраслевые аспекты эк. отнош в сфере т-ма. Экономика турбизнеса рассматр т-м как сложный соц-эк механизм со множеством собственников и субъектов деят-ти.

Эк-ка — это управление хоз-ом. Понятие эк-ка имеет 2 смысл знач:
1) хоз жизнь, сост хоз-ва в стране или в рег;
2) наука о хоз-ве и способах его ведения.

Для познания сост хоз-ва страны или рег сущ целый блок эк наук: 1 блок - это общеэк науки; макроэк, микроэк, гос регулирование эк; 2 блок - специальн или функциональн эк науки, они изучают закономерности раз-ия отдельн звеньев хоз сист: фины, банке дело, налогооблож, менеджмент, маркетинг; 3 блок — это конкретные эк, кот изучают отдельн сферы хоз-ва гос-ва: эк пром, эк трансп-а, эка строит-ва, эк сел/хоз, эк т-ма. В Укр. сущ. единый классификатор видов эк дея-ти, он создан вместо классификатора отраслей нар хоз-ва, кот сущ во времена план эк; 4 блок — это инф-аналитич эк науки: статистика, эк кибернетика, информатика; 5 блок – ист-эк науки, кот изуч диалектику раз-ия эк гос-ва: ист нар хоз-ва, ист эк мысли. ЭТ изучает стратегию и тактику хоз.дея-ти в сфере т-ма и охват все звенья произ-ва, продвижения и потребл тур услуг. Цель ЭТ — это удовлетвор потребн туристов в усл ограни тур рес, др словами, цель заключ в том, как лучше привлечь большее кол-о туристов и получ при этом прибыль при необх-ти сохранить рес-ы. ЭТ изучается на микро и на макро ур.

 

Проблеми економіки туризму.

Представляється очевидним, що глибоке, серйозне вивчення проблем економіки туризму не можливе без вирішення питання про методологію її дослідження. Загально відомо, що сучасна загальна економічна теорія є методологічною основою цілого комплексу наук: галузевих, функціональних.Разом з тим загальновідомо, що в методології самої економічної теорії звичайно виділяють декілька головних підходів. Суб’єктивістський підхід відрізняється тим, що при аналізі економічного явища в якості вихідного пункту береться господарський суб’єкт, який діє на навколишнє середовище. В цьому випадку об’єктом економічного аналізу стає поведінка суб’єкта економіки. Звідси теоретична економіка розглядається як наука про людську діяльність, що визначається межами потреб. Важливими категоріями в цьому випадку стають “потреба”, “корисність”. Сама ж економіка стає “ теорією вибору”, який здійснює господарський суб’єкт. Неопозитивістсько-економічний підхід витікає з детального вивчення самих явищ та їх оцінок. Головним при цьому стає технічний апарат дослідження. Результатом дослідження виступають різного роду “економічні моделі”. Такий підхід, наприклад, визначив поділ економіки на макроекономіку та мікроекономіку.Раціоналістичний підхід витікає з відкриття раціоналістичних законів цивілізації, так названих, “природних законів”. Тут потребується дослідження економічної системи в цілому, економічних законів, що регулюють дану систему, вивчення економічної “анатомії” суспільства. У цьому випадку метою економічної теорії стає не вивчення поведінки людини, фірми, держави, а вивчення законів, що регулюють виробництво, розподіл, обмін та споживання суспільного продукту. Причому основна увага при цьому підході приділяється, як правило, вартості, ціні, економічним законам.Діалектико-матеріалістичний підхід виходить з об’єктивного аналізу, що характеризує внутрішні зв’язки явищ, які існують в реальності та в їх розвитку. У марксистській школі довгий час цей підхід вважався єдиним вірним способом вирішення наукових проблем. Окрім економічної теорії(методологічної основи) економіка туризму користується методами – сукупністю прийомів дослідження у науці та відтворення їх у системі її категорій та законів. Багато з них також добре відомі. Це методи: наукової абстракції, аналізу ті синтезу, індукції та дедукції, історичний та логічний. В силу того, що економічним процесам та явищам у туризмі притаманні кількісна та якісна визначеність, то, звичайно, і економіка туризму широко використовує математичні та статистичні прийоми та засоби дослідження. Також, розумним, необхідним та можливим є економічні експерименти у туризмі.

3. Взаємозв’язок економіки туризму з класичними економічними теоріями (меркантилістська теорія, теорія абсолютних переваг, теорія порівняльних переваг).

В середині століття рівність товарів трактувалось з теолого-етичної точки зору, тому тільки у майбутньому, коли ідеологи буржуазії у боротьбі проти феодалізму стали розробляти економічну науку та звернулися до аналізу виробництва, теорія товару поступово отримала свій подальший розвиток. Меркантилістська теорія не могла дати вірного рішення проблемі. Меркантилісти вважали джерелом багатства не виробництво, а лише процес оберту грошей. Родоначальник буржуазної класичної політичної економіки Вільям Петі вперше встановив, що вартість товарів визначається порівняною кількістю затраченої на них праці. Фізіократи на відміну від меркантилістів стверджували, що джерелом багатства являється сільське господарство, в якому створюється “чистий продукт”. Визнаючи лише сільськогосподарську працю творцем “чистого прибутку” фізіократи по суті вважали, що вартість зростає з землі. Буржуазна класична теорія отримала своє завершення у працях Адама Сміта та Рікардо. Сміт висунув положення, що у будь-якій галузі виробництва, будь-яка праця створює вартість. А.Сміт висунув нову теорію світової торгівлі, обґрунтувавши необхідність лібералізації імпорту та послаблення митних обмежень. Похід Сміта отримав назву “принцип абсолютної переваги”. Він складається в тому, що кожна сторона повинна спеціалізуватися на виробництві товарів, середні витримки яких менше, чим середні витримки в інших країнах. Абсолютна перевага по тому чи іншому товару визначається відповідними ресурсами. Експортуючи частину таких товарів, країна на отримані гроші купує товари, виробництво яких їй виходить дорожче та у випуску яких має абсолютну перевагу інша країна. Сміт довів, що така торгівля буде вигідною для усіх учасників. Однак, деякі країни не мають абсолютних переваг ні по одному товару, тобто їх витримки на одиницю будь-якого товару вище чим в інших країнах. Але вони також приймають участь у зовнішній торгівлі. Д.Рікардо сформулював принцип порівняльної переваги. Він полягає в тому, що країна повинна спеціалізуватись на випуску товарів, виробництво яких відносно більш вигідне у співвідношенні з виробництвом таких самих товарів в інших країнах. Навіть тоді, коли країна не має абсолютних переваг, торгівля залишається вигідною для обох сторін. Виходячи з цих теорій, можемо провести аналогію у сфері туризму, т.я. туризм не являється особливим елементом економіки. Якщо на виробництво тої чи іншої туристичної послуги в даній країні затрачується менше ресурсів, то це вигідно для подальшої реалізації.