Проблеми систематизації нормативно-правових приписів в Україні.

ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ УКРАЇНИ

· збільшення кількості нормативно-правових актів;

· виникнення значної кількості суперечливих і конкуруючих норматив­но-правових приписів, наявність прогалин у законодавстві;

· зростання частки дублювань нормативно-правових приписів, їх розбіж­ностей;

· зацентралізованість системи нормативно-правових актів; наявність численних змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, що знижує ефективність правового регулювання, авторитетність нормативно-правових актів;

· невідповідність усього нормативно-правового масиву Конституції України;

· невідповідність значної частини нормативно-правових актів України міжнародним стандартам;

· відсутність ефективного механізму реалізації нормативно-правових актів та належного контролю за їх виконанням

Здійснювати систематизацію нормативно-правових актів необхідно для:
- усунення суперечностей між нормативними актами;
— підвищення якості та ефективності законодавства;
- забезпечення доступності його використання громадянами, державними органами, громадськими організаціями, комерційними корпораціями.
Розрізняють три способи (форми) систематизації нормативно-правових актів'.
— кодификацію;— інкорпорацію;— консолідацію.
Одним з пріоритетних напрямів правової реформи та вдосконалення правової системи України на нинішньому етапі є питання систематизації законодавства. У вітчизняній практиці законодавчої діяльності консолідація не мала істотного впливу на формування системи законодавства, незважаючи на те, що укрупнення та об'єднання правового матеріалу, що є суттю цього процесу, в цілому є позитивними факторами з точки зору уникнення колізій у законодавчому регулюванні та зручності користування законами. Потенціал консолідації не був використаний у повній мірі при побудові сучасної системи законодавства України. Більше того, не всі наукові джерела виділяють її як окрему форму систематизації, забуваючи про неї. Проте вході законодавчої діяльності Верховної Ради відбувалися процеси, які дуже близькі за своєю природою до консолідації. Йдеться про прийняття законів «у пакеті». Приймаючи закони «в пакеті», законодавець ніби підкреслює, що вони регулюють одне і те ж коло відносин і відокремлені один від одного, не принесуть очікуваного результату. Подібне прийняття законів «в пакеті» є різновидом консолідації.

При виданні нових законодавчих актів далеко не завжди дотримуються вимоги законодавчої техніки. Українське законодавство не завжди встигає за динамікою розвитку суспільних відносин, інколи вступає у протиріччя з раніше прийнятими правовими актами.

Такі ж недоліки зустрічаються і в законодавчих актах, прийнятих за останні роки у зв'язку з потребами прискореного правового регулювання на запити суспільства, їх недосконалість із точки зору законодавчої техніки негативно відображається на практиці. Д. Керімов справедливо зауважує, що недотримання вимог законодавчої техніки в процесі законотворчості полягає у наступному: при виданні нових актів не скасовуються або не змінюються чинні; скасовуються або змінюються раніше видані акти без точного і вичерпного їх обліку; зміни у чинні нормативні акти вносяться ненормативними актами; зміна актів відбувається без одночасного затвердження нової редакції відповідних розділів або статей; одноосібними розпорядженнями дія тих чи інших нормативних актів поширюється на не передбачені цими актами суспільні відносини; новий акт не повністю регулює відповідне питання, у зв'язку з чим ряд попередніх актів, що стосуються цього ж питання, неможливо повністю скасувати; акти викладаються незрозумілою, неточною мовою.

Зовнішня форма (джерело) права: поняття, ознаки, види.

ЗОВНІШНЯ ФОРМА ПРАВА - це форма об'єктивації норми права шляхом надання їй загальнообов'язковості.

Ознаки:

1.фіксує волевиявлення правотворчого суб’єкта

2.містить нормат-правовий припис, за допомогою якого формалізується зміст норми права

3. має загальнообов*язковий х-р

4. є зовнішньою формою вираження норми права та н-пр. припису

5. має визначені межі дії

6. має юрид.силу

7. має визначену юрид.форму

8.спрямов. на досягнення відповідних юрид.насл.

ВИДИ ДЖЕРЕЛ ПРАВА нормативно-правовий акт: нормативно-правовий договір; правовий звичай, правовий прецедент, принципи права, правова доктрина, релігійні джерела.

Нормативно-правовий акт - це письмовий юридичний акт правотворчого суб'єкта, що містить норму чи принцип права.

ВИДИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

За суб'єктами правотворчості: прийнятий безпосеред­ньо народом (на рефе­рендумі); глави держави; органу законод влади, овв; контрольно-наглядово­го органу;

омс; керівника підприєм­ства, установи чи ор­ганізації або фізичної особи-працедавця

За юридичною силою: закони; підзаконні нормативно-правові акти

За характером і обсягом дії: загальної дії (акти, що охоплюють усю сукуп­ність відносин певного виду на відповідній тери­торії);

виключної дії (застосову­ються лише за надзвичай­них обставин);

обмеженої дії (є чинними лише на окремій території чи щодо чітко визначених суб'єктів, які перебувають на даній території)

Нормативно-правовий договір - це письмовий юридичний акт суб'єктів договірної правотворчості, що містить норму чи принцип права.

ОЗНАКИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ДОГОВОРУ

приймається декількома правотворчими суб'єктами; містить норми права та принципи права; діє в часі, просторі та щодо певного кола осіб (адресатів); є загальнообов'язковим для адресатів; має письмову та юридичну форми вираження; має юридичну силу; забезпечується державами

ВИДИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ

За кількісним складом: двосторонні;багатосторонні

За предметом регулювання: у міжнародному праві;

у конституційному праві; у трудовому праві; в інших галузях права

Нормативно-правовий прецедент - це письмовий юридичний акт правозастосовного органу держави, що містить норму чи принцип права і набуває загальнообов'язкового характеру під час вирішення аналогічних справ.

ОЗНАКИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ПРЕЦЕДЕНТУ

· створюється правозастосовним суб'єктом, спеціально уповноваженим на правотворення; містить норму права чи принцип права; норма чи принцип права обєктивуються в акті застосування права; має письмову зовнішню форму вираження;

· поширює свою дію та має обов'язковий характер лише щодо суб'єктів та відносин в аналогічній справі; є більш близьким до юридичної практики; створюється лише за відсутності нормативно-правової регламентації; має юридичну силу, похідну від суб'єкта право творення

ВИДИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ПРЕЦЕДЕНТІВ

За предметом регулювання: у міжнародному праві;

у конституційному праві; у цивільному праві; у трудовому праві;

За суб'єктами право творення судові; адміністративні

Правовий звичай - санкціоноване державою (державами) зви­чаєве правило поведінки, яке набуває загальнообов'язкового ха­рактеру.

ОЗНАКИ ПРАВОВОГО ЗВИЧАЮ

санкціонується органом держави; містить норму права;

є загальнообов'язковим для адресатів; має обмежені регуляторні можливості (охоплює незначне коло ад­ресатів та невелику кількість випадків); використовується для виразу форми інших джерел права; має юридичну силу, похідну від суб'єкта санкціонування; має стійкий характер (санкціонується після багаторазового застосу­вання)

ВИДИ ПРАВОВИХ ЗВИЧАЇВ

За предметом регулювання:у міжнародному праві;

у конституційному праві;у цивільному праві;

у морському праві; у торговому (комерційному) праві

За суб'єктами санкціонування:

санкціоновані інститутами міжна­родних організацій;

санкціоновані органом законодав­чої влади; санкціоновані главою держави; санкціоновані судовими органами