Проаналізуйте роль реформ 1848 та 1861 років у становленні ринкових відносин в Україні.

Скасування панщини в країні у тому числі і в Закарпатті. 17 квітня 1848 р. цей закон було поширено на Буковину.

- Селяни ставали власниками землі;

- пани з державної скарбниці одержали компенсацію за ліквідацію панщини;

- пани звільнилися від обов’язків опіки над селянами;

- держава звільнила поміщиків від окремих податків;

- за панами залишились володіння (ліси, пасовища, луки).

Російський цар Олександр ІІ вперше заявив про скасування кріпосного права у 1857 році, почали створюватися особливі губернаторські комітети для розроблення програми селянської реформи, яку цар Олександр ІІ підписав 19 лютого1861 року.

В результаті реформи селяни одержали особисту свободу але в економічному плані вона була здирницькою (як її охарактеризували передові люди того часу).

- реформа повністю зберегла поміщицьке землеволодіння;

- селянські земельні наділи зменшились з 15% загальної площі землі селяни втратили 94% колишніх поміщицьких селян одержали наділи менші 5 десятин, тобто менше норми середнього прожиткового мінімуму;

- селянам поміщики виділяли гірші землі, а іноді й взагалі непридатні для хліборобства;

- селянський наділ роздрібнювався на декілька ділянок і різних місцях;

- земельні наділи селян повинні були протягом 49 років викупити у поміщиків за цінами, які значно перевищували тодішні ринкові ціни на землю.

- пани поміщики оформляли уставні грамоти розмірів земельних наділів селян, останні перебували у становищі тимчасово зобов’язаних. Вони змушені були впродовж двох років відбувати панщину або платити оброк;

- державні селяни (50%) мали право викупити свій наділ у відповідності до спеціального закону про поземельний устрій від 1866 року, а до того вони сплачували щорічний державний податок.

Разом з тим реформа сприяла господарському піднесенню, завершенню промислового перевороту і здійсненню індустріалізації; земля стала об’єктом купівлі-продажу, розвивалося сільське підприємництво, розширювались ринкові відносини.

Таким чином, Україна у своєму індустріальному розвитку в останній третині XIX ст. зробила значний крок уперед. Певне ж відставання Росії, і в її складі України, від передових країн світу на даному етапі мало не тільки негативні прояви. Воно принесло па­ралельно й позитивні результати, як-от: можливість скористатися досвідом західноєвропейських держав у здійсненні промислового перевороту, організації виробництва та запровадженні нової техні­ки та технології; залучити іноземні інвестиції для проведення влас­них індустріальних перетворень. Це, у свою чергу, впливало на темпи економічного зростання, модернізацію промислового вироб­ництва, сприяло розвитку економіки на підприємницьких засадах, хоча цей розвиток, як зазначалося вище, носив незрівноважений характер та мали місце деформації структури економіки (доміну­вання галузей важкої промисловості, незавершений цикл виробни­цтва, відсталість сільського господарства тощо).

Розкрийте основні умови виникнення та суть маржиналізму.

Упродовж останніх 30р. ХІХст. Класичну політекономію змінила маржинальна економічна теорія. Ця зміна значною мірою стала наслідком величезного прогресу в науці, а також в економіці, в якій з’явилось все більше ознак монополістичного типу господарювання.

Маржиналізм, відомий під назвою теорій граничної корисності та граничної продуктивності, перетворився на самостійну течію буржуазної політекономії у другій половині XIX ст. Виникнення маржиналізму було обумовлене передусім об'єктивними чинниками, а саме: поглибленням поділу праці, розширенням капіталістичного ринку, зростанням взаємозалежності і конкурентної боротьби між економічними суб'єктами. Теорії маржиналізму стали формою відображення первинних економічних потреб і прагнень приватних підприємців.

Основна ідея маржиналізму – дослідження граничних економічних велич як взаємопов’язаних явищ економічної системи в масштабі фірми, галузі, а також і всього нар. господарства. У даному контексті сучасний маржиналізм включає в себе і неокласичну,і кейнсіанську економічні концепції, а економічна наука вперше стала галуззю знання, яка вивчає взаємозв’язки між визначеною метою і наявними обмеженими засобами, які мають альтернативні можливості використання.

Маржиналізм – ґрунтується на принципово нових методах економічного аналізу, що дозволяє застосувати граничні величини для характеристики змін у явищах, які відбуваються.

У «маржинальній революції» прийнято виділяти два етапи. Перший етап охоплює 70-80-ті рр. ХІХст., коли відбувалися узагальнення ідеї маржинального економічного аналізу у працях австрійця Менгера і його учнів. Цей етап прийнято пов’язувати з «суб’єктивним напрямом» політекономії. Другий етап «маржинальної революції» припадає на 90-ті роки ХІХст. Головне досягнення маржиналістів на цьому етапі – відмова від суб’єктивізму і психологізму.

Білет 24

Охарактеризуйте промисловий переворот 19 ст. його суть і значення для розвитку ринкового господарства. Дайте загальну характеристику форм господарства національних економік в країнах європейської цивілізації епохи вільної конкуренції.

Промисловий переворот, що почався в останній третині XVIII ст. і завершився в 60—80-х роках XIX ст., охопив Великобританію, США, Німеччину, Францію, інші європейські країни. Було сформовано аграрно-промислове господарство, створено економічні передумови для утвердження індустріальної цивілізації. Як наслідок процесів, пов'язаних з промисловим переворотом в капіталістичному суспільстві відбуваються зміни, пов'язані, по-перше, з централізацією капіталу, Капітали, нагромаджені в первісний період їх формування потребували конструктивного виходу: капітали нагромаджувалися не заради нагромадження чи збереження, а з метою розширення їх кількості і масштабу, заради одержання нових капіталів.

Процес нагромадження капіталів в 2-й половині 19 століття проявляється у вигляді централізації. Централізація капіталу означає зростання або збільшення його розміру шляхом об'єднання кількох самостійних капіталів або шляхом поглинання одним великим капіталом інших, менших за обсягом капіталів.

Паралельно централізації капіталу і виробництва відбувається і його концентрація. Концентрація капіталу являє собою збільшення обсягів індивідуальних капіталів переважно шляхом реінвестування прибутку або частини прибутку.
Реінвестування прибутку і додаткової вартості визначається також як процес капіталізації грошових нагромаджень (перетворення прибутку в капітал).

Важливим підсумком промислового перевороту було створення національних фінансово-кредитних систем, що забезпечували потреби індустріального розвитку. У Великобританії провідна роль залишалася за Англійським банком.

Кількість приватних банків зросла з 290 в 1797 p. до 650 в 1810 p. 3 1826 p. закон дозволяв утворювати акціонерні банки, у 1836 p. їх стало 70. Однак лише в 1854 p. вони були допущені в Розрахункову палату (1773 p.) і повністю брали участь в обігу грошей і кредиту. Зросло значення Фондової біржі. Це дало змогу залучити 100 млн ф. ст. у промислове виробництво. У 60-х роках XIX ст. у національну економіку англійські банки вкладали приблизно 50% інвестицій.

У кінці XVI — початку XIX століть у країнах Західної Європи відбулися суттєві зміни в духовно-культурній, політичній, госпо­дарській та соціальній підсистемах суспільства. Серцевиною цих змін стало формування приватної власності й ринкового госпо­дарства в країнах Європейської цивілізації.

Матеріальною основою формування ринкового господарства держав Західної цивілізації стала промислова революція. Вона виникла на ґрунті суттєвих змін, що мали місце в господарстві країн: швидка механізація виробництва, розвиток ткацької про­мисловості, застосування парової машини, впровадження виплав­ки заліза з використанням коксу, широка співпраця науки та ін­женерії з промисловим виробництвом тощо.

Класичне пояснення суті промислової революції дав К. Маркс. На його думку, це є перехід від ручного виробництва до машин­ного, коли мануфактура була замінена фабрикою. А з моменту налагодження процесу виробництва машин за допомогою машин розпочалася ера великої промисловості.

Почали виникати приватні (фермерські господарства, фабрики) та колективні (ассоціації та акціонерні то­вариства) капіталістичні утворення. До основних форм колектив­них підприємств належали: просте товариство)партнери якого несли відповідальність за борги підприємства лише часткою внесеного капіталу); командитне товариство(в якому повні чле­ни партнерства несли необмежену відповідальність за результа­ти його діяльності, а інші ризикували тільки сумами, які вони внесли в капітал товариства); акціонерні компанії(з обмеженою відповідальністю всіх акціонерів). Командитна форма підприєм­ств була особливо популярна в Європі, акціонерна — в Англії та США.

Утворюється національний ринок, який характеризується но­вими формами зв'язку між виробництвом і споживанням: крім особистого споживання сім'ї (родини) виникає промислове (по­пит фабрик).